Рішення № 91619764, 17.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5173/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (81118 Львівська область Пустомитівський район с. Ставчани) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135 м. Київ проспект Перемоги 14) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу -

УСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (далі - позивач, ТзОВ «Транс-Сервіс-1») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), у якій просить визнати протиправними та скасувати постанови № 193338 та № 193339 від 28.04.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн кожна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при складенні відповідачем 03.03.2020 актів № 034191 та № 034192 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1502 та № 1503 останнім неправильно обчислено перевищення вагових параметрів транспортними засобами позивача та, відповідно, незаконно накладено адміністративно-господарські штрафи. Оскільки такі дії відповідача порушують законні права позивача, він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 08.07.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 42216 від 26.08.2020), у якому зазначив, що під час перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, виявлено порушення законодавства, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Стверджує, що оскаржувані постанови винесені правомірно, оскільки габаритно-ваговий контроль здійснено відповідно до вимог Порядку № 1007/1207 та Порядку № 879. Відсоток перевищення визначено відповідно до встановлених законодавством нормативно допустимих параметрів. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив (вх. № 43205 від 01.09.20250), у якому вказав, що габаритно-ваговий контроль як спосіб перевірки дотримання відповідності вагових параметрів транспортного засобу нормативним повинен здійснюватися із врахуванням допустимого відхилення у вагових параметрах (що становить 2%) над нормативними. Просить позов задовольнити.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області 03.03.2020 відповідно до направлення на перевірку № 007801 від 01.03.2020 на автомобільній дорозі Н-19 «Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв» (75 км) проведено рейдову перевірку у зоні габаритно-вагового контролю транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

У ході проведення вказаної перевірки зупинено транспортні засоби марки MAN (ДНЗ НОМЕР_1 ) з напівпричепом Wielton (ДНЗ НОМЕР_2 ) (далі - транспортний засіб-1) та марки MAN (ДНЗ НОМЕР_3 ) з напівпричепом Wielton (ДНЗ НОМЕР_4 ) (далі - транспортний засіб-2), які належать ТзОВ «Транс-Сервіс-1».

За результатами перевірки щодо транспортного засобу-1 та транспортного засобу-2 відповідно складено: акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 212394 (а.с. 9) та № 212396 (а.с. 8) від 03.03.2020; акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 034192 (а.с. 11) та № 034191 (а.с. 10) від 03.03.2020; розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування: згідно з актом від № 034192 від 03.03.2020 - № 1503 від 03.03.2020 (а.с. 13) та згідно з актом від № 034191 від 03.03.2020 - № 1502 від 03.03.2020 (а.с. 12).

Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області, якому були передані справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТзОВ «Транс-Сервіс-1», 28.04.2020 прийнято постанови про застосування до останнього адміністративно-господарського штрафу № 193339 (а.с. 6) та № 193338 (а.с. 6) за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 8500,00 грн кожна.

Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся із цим позовом до суду про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону № 2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пп. 2, 15 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

Згідно з пунктом 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» № 592 від 26.06.2015 утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області та Управління Укртрансбезпеки у Львівській області.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ Кабінет Міністрів України 08.11.2006 прийняв постанову № 1567, якою затвердив Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567). Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктами 2,3 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Пунктом 4 Порядку № 1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку № 1567).

Згідно з пунктом 16 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки можливе, серед іншого, здійснення габаритно-вагового контролю.

Судом з матеріалів справи встановлено, що при проведенні перевірки транспортних засобів MAN (ДНЗ НОМЕР_1 ) та MAN (ДНЗ НОМЕР_3 ) контролюючими особами Укртрансбезпеки встановлено порушення, а саме: перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог наголосив, що відповідачем протиправно застосовано до нього адміністративно-господарські штрафи, оскільки при визначенні відсотка перевищення габаритно-вагових параметрів не враховано допустимого перевищення таких параметрів (2%), передбаченого п. 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007.

З приводу вказаних доводів позивача суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» № 879 від 27.06.2007 затверджено, зокрема:

- Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879);

- ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 879 такий визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

За визначеннями, наведеними в пункті 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (підпункт 4).

Пунктом 3 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (пункт 15 Порядку № 879).

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (пункт 16 Порядку № 879).

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (пункт 20 Порядку № 879). При цьому як передбачає пункт 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

За визначенням, наведеним у пункті 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2011, габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами визначають Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 (далі - Правила № 30).

Згідно з пунктом 2 цих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306.

При цьому, як визначено абзацом 4 пункту 4 Правил № 30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Оскільки вагові параметри транспортних засобів позивача із урахуванням результатів їх зважування відповідачем перевищують нормативні більше, ніж на 2 відсотки, то такі транспортні засоби позивача вважаються великоваговим та повинні були здійснювати рух автомобільними дорогами на підставі дозволів.

Вказані обставини позивачем не заперечуються та визнаються.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів визначено в пунктах 20-30 Порядку № 1567.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20).

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис (пункт 21).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (пункт 22).

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 25).

Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що оскаржувані постанови № 193338 та № 193339 від 28.04.2020 про застосування до ТзОВ «Транс-Сервіс-1» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн кожна ґрунтуються на тому, що позивач порушив вимоги статей 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (надання послуг перевезення вантажів без оформлення документів), відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Встановлене відповідачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт полягає в тому, що перевізник здійснював перевезення великовагового вантажу без відповідного дозволу на перевезення вантажу, що перевищує вагові обмеження.

У відсотковому співвідношенні перевищення навантаження на строєну вісь транспортного засобу-1 порівняно з нормативно допустимим становило 6,72% ((23480-22000)/22000*100).

У відсотковому співвідношенні перевищення навантаження на строєну вісь транспортного засобу-2 порівняно з нормативно допустимим становило 6,36% ((23400-22000)/22000*100).

Нормами Правил № 30 визначено, що допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд (абз. 4 п. 4).

Відтак суд погоджується із твердженням позивача про те, що вагові параметри, які перевищують нормативні на 2%, є допустимими ваговими параметрами, у той час як встановлені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху вагові параметри є нормативними параметрами.

Суд зауважує, що зазначеним абзацом 4 пункту 4 Правил № 30 регулюється питання плати за проїзд, що впливає у подальшому на визначення ставки такої. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 року № 879 перевищення саме допустимих осьових навантажень є підставою визначення ставки плати за проїзд. Цей факт судом береться до уваги.

Визначення ставки за проїзд є визначальним при здійсненні розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. І саме при проведенні таких розрахунків повинні братися до уваги допустимі вагові параметри.

Проте предметом розгляду у цій справі є правомірність не розрахунків плати за проїзд № 1503 від 03.03.2020 та № 1502 від 03.03.2020, здійснених Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, а правомірність винесених відповідачем постанов № 193338 та № 193339 від 28.04.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Як уже встановлено судом, підставою для винесення оскаржуваних постанов стало перевищення відповідачем встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Зі змісту вказаної норми слідує, що перевищення автомобільним перевізником саме встановлених законодавством (тобто пунктом 22.5 Правил дорожнього руху) вагових норм від 5% до 10% є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Абзацом 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III встановлено відповідальність за перевищення саме нормативних параметрів, норма якого розширеному тлумаченню не підлягає, відтак судом відхиляються твердження позивача про необхідність обрахування перевищення вагових параметрів по відношенню до допустимих.

З цих підстав суд критично оцінює і посилання позивача на судову практику, оскільки предметом розгляду у цих справах були розрахунки плати за проїзд, а не постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Крім цього позивачем не надано доказів оскарження здійснених Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом від № 034192 від 03.03.2020 - № 1503 від 03.03.2020 та згідно з актом від № 034191 від 03.03.2020 - № 1502 від 03.03.2020.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що допустимі вагові параметри (які допускають 2% відхилення від нормативно встановлених) мають значення при визначенні ставки плати за проїзд автомобільними дорогами, що у свою чергу впливає на розмір плати за такий проїзд. У той же час згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III підставою для застосування відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу є перевищення від 5% до 10% саме встановлених законодавством вагових норм.

Оскільки судом встановлено, що позивач допустив перевищення навантаження на строєну вісь порівняно з нормативно допустимим: транспортного засобу-1 - у розмірі 6,72%, транспортного засобу-2 - у розмірі 6,36%, то відсутні підстави вважати винесені відповідачем постанови протиправними з підстав неправильного визначення відсотку перевищення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін на підтвердження своїх правових позицій, суд доходить переконання, що оскаржувані постанови Управління Укртрансбезпеки у Львівській області відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Натомість доводи позивача, зазначені у позовній заяві, не знаходять належного правового обгрунтування, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

У зв`язку з висновком суду про відмову у задоволенні позовної вимоги позивача у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду.

У зв`язку з перебуванням судді Качур Р.П. у щорічній основній відпустці у період з 03.08.2020 по 16.09.2020 включно справу розглянуто у перший робочий день судді - 17.09.2020.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 295, підп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.П. Качур