Рішення № 91619760, 17.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5159/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) (81300 Львівська область м. Мостиська вул. Я.Мудрого 113) про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) (далі - відповідач, Мостиський прикордонний загін), у якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплати позивачу у день виключення із списків частини - 18.03.2020, грошової компенсації за неотримане речове забезпечення;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток у розмірі 37665,06 грн за непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачу у день виключення із списків частини - 18.03.2020, грошової компенсації за неотримане речове забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при виключенні його із списків прикордонного загону відповідачем не здійснено виплату грошової компенсації за неотримане речове забезпечення, право на яке мав позивач. Виплату такої відповідач провів лише 09.06.2020. Відтак вважає, що Мостиським прикордонним загоном здійснено несвоєчасний розрахунок при його звільненні, що тягне за собою виплату середнього заробітку за цей період.

Ухвалою від 08.07.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 35831 від 20.07.2020), у якому позов не визнав. Відзив обґрунтований тим, що для позивача виключено із списків військової частини на підставі наказу начальника 93 прикордонного загону «Про виключення старшини ОСОБА_2 зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення» № 86-ос від 18.03.2020, у якому не зазначено про виплату останньому компенсації за неотримане речове майно. Згаданий наказ ОСОБА_1 не оскаржувався. Тому вважає, що Мостиським прикордонним загоном не допущено протиправної бездіяльності. Щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні звернув увагу на застосування судами принципу співмірності до розміру такої. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідив подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 у період з 28.09.2009 по 18.03.2020 включно проходив військову службу у військовій частині 1494, що підтверджується копією довідки № 119 від 16.04.2020 (а.с. 9).

Позивач 17.03.2020 звернувся із рапортом на ім`я начальника Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про виплату йому компенсації за неотримане речове майно (а.с. 7).

На розрахунковий рахунок ОСОБА_1 в акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» 09.06.2020 зараховано грошові кошти у розмірі 30654,76 грн як компенсацію за неотримане речове майно, що підтверджується копією виписки по картці/рахунку № НОМЕР_1 від 10.06.2020 (а.с. 8).

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено не в день виключення із списків, він звернувся з цим позовом до суду про визнання протиправними дій відповідача та стягнення із Мостиського прикордонного загону середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті першої Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частина 1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 (далі - Порядок № 178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Оскільки зазначені нормативно-правові акти, які визначають порядок та умови виплати компенсації за не отримане речове майно, не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно виходити з приписів трудового законодавства щодо оплати праці.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством. Разом з тим, спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Обов`язок роботодавця провести виплату працівнику всіх належних йому сум при звільненні, передбачений у статті 117 КЗпП України.

Передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

Вказана правова позиція викладена в аналогічних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 825/598/17.

Судом встановлено, що 17.03.2020 позивач звернувся із рапортом на ім`я начальника Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про виплату йому компенсації за неотримане речове майно.

Згідно з довідкою № 119 від 16.04.2020 ОСОБА_1 проходив військову проходив військову службу у військовій частині 1494 із 28.09.2009 по 18.03.2020 (а.с. 9). Відтак остаточною датою закінчення проходження військової служби є 18.03.2020.

Однак грошову компенсацію за неотримане речове майно Мостиським прикордонним загоном виплачено (зараховано на рахунок ОСОБА_1 ) 09.06.2020, що підтверджується випискою по картці/рахунку № R66VS8TFSCMDTKP0 від 10.06.2020.

Оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено в день його виключення із списків частини, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку, таким чином Мостиським прикордонним загоном допущено бездіяльність щодо непроведення розрахунку при звільненні - невиплати ОСОБА_1 на день виключення із списків частини 18.03.2020 компенсації за неотримане речове майно, яка є протиправною.

Відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з довідкою № 120 від 16.04.2020 грошове забезпечення ОСОБА_1 у січні 2020 року становило 12746,00 грн, у лютому 2020 року - 14814,00 грн (а.с. 10).

Днем виключення позивача зі списків є 18.03.2020, днем виплати грошової компенсації - 09.06.2020, відтак періодом, за який підлягає стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні є період з 19.03.2020 по 08.06.2020.

Для обчислення середнього заробітку з дня виключення зі списків до дня фактичного розрахунку необхідно застосовувати показник 459,33 грн в день (27560,00 грн/60 днів).

Ураховуючи вищенаведене, з Мостиського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 слід стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату при звільненні за період із 19.03.2020 по 08.06.2020 компенсації за неотримане речове майно, у сумі 37665,06 грн (459,33 грн х 82 дні).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справ, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати у вигляді судового збору стягненню не підлягають.

У зв`язку з перебуванням судді Качур Р.П. у щорічній основній відпустці у період з 03.08.2020 по 16.09.2020 включно справу розглянуто у перший робочий день судді - 17.09.2020.

Керуючись статтями 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) щодо непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплати ОСОБА_1 у день виключення із списків частини - 18.03.2020, грошової компенсації за неотримане речове забезпечення.

3. Стягнути із Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) (81300 Львівська область м. Мостиська вул. Я.Мудрого 113; код за ЄДРПОУ 14321699) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток у розмірі 37665 (тридцять сім тисяч шістсот шістлесят п`ять) гривень 06 коп. за непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачу у день виключення із списків частини - 18.03.2020, грошової компенсації за неотримане речове забезпечення.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.П. Качур