Рішення № 91617251, 16.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4747/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі – Парова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгород, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №0363/30500/16 від 20.04.2016 року в справі про порушення митних правил.

Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що постановою в справі про порушення митних правил №0363/30500/16 від 20.04.2016 року, винесеною заступником начальника Закарпатської митниці ДФС Гребьонкіна О.В., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.3 ст. 470 МК України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500,00 гривень. Вважаючи вказану постанову необгрунтованою, безпідставною та неправомірною, вказує на те, що 20.04.2016 року у зоні митного контролю на ділянці «Виїзд», митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС, при виїзді позивачем з України на автомобілі «Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI» НОМЕР_1 , Державною митною службою України було виявлено, що позивачем пропущено строк транзитного перебування іншого автомобіля марки Opel Vectra, державний номер Чехії НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , який в`їхав в Україну 05.03.2016 р. Заступником начальника Закарпатської митниці ДФС Гребьонкіна О.В. було винесено постанову про порушення митних правил №0363/30500/16 від 20.04.2016 року відносно позивача за ч.3 ст. 470 МК України, а саме за перевищення встановленого ст.95 МК України строку доставки транспортного засобу більше ніж на десять діб з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500,00 гривень.

Позивач з винесенням постанови не згоден, вважає постанову №0363/30500/16 від 20.04.2016 року такою, що винесена із порушенням чинного законодавства та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, вказує на те, що відсутні були підстави для складання протоколу про порушення митних правил, який в подальшому став підставою для винесення вищевказаної постанови. Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення та немає ознак порушення митних правил передбачених ч.3 ст.470 МК України . Окрім того, вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки посадовою особою при винесенні постанови не враховано, що транспортний засіб не вивезений за межі митної території України у строк встановлений ст.95 МК України, у зв`язку із перебуванням на ремонті по причині несправності колінчастого валу двигуна внаслідок обриву ременя ГРМ, якого на сервісі в наявності не було, а тому була потреба в його пошуку та замовленні. У зв`язку з наведеним вище, він не мав змоги своєчасно вивезти за межі митної території України до закінчення строків , передбачених ст. 95 МК України , транспортний засіб через обставини, що не залежали від його волі. Даний факт підтверджується довідками та актом виконання робіт СТО ПП ОСОБА_2 , які були надані Закарпатській митниці ДФС, а відтак в силу непереборних і незалежних від нього причин він не міг забезпечити вчасного перетину автомобілем державного кордону.

Позивач зазначає, що через приватні справи не мав можливості звертатися до митного органу із письмовою заявою, про те, що транспортний засіб перебуває на ремонті.

На думку позивача, посадова особа Закарпатської митниці ДФС не врахувала, що ним було надано усі необхідні документи, що підтверджують факт неможливості доставлення автомобіля до митного органу у терміни встановлені МК України, що виключає наявність в його діях порушень законодавства.

Окрім того, позивач вказує на те, що правопорушення пов`язане з перевищенням встановленого ст.95 МК України строку, вважається вчиненим від дня перевищення встановленого ст.95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів більше ніж на десять діб. Вказує на те, що правопорушення передбачене ст. 470 МК України не є тривалим. З огляду на вказане, вважає, що адміністративне стягнення за вказане правопорушення накладено після закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Окрім того, позивач зазначає, що протокол запроваджено відносно ОСОБА_3 , а його вірне прізвище ОСОБА_4 , також у постанові про накладення стягнення невірно зазначене його прізвище.

З посиланням на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову в справі порушення митних правил №0363/30500/16 від 20.04.2016 року.

Позивач в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи.

На адресу суду від позивача та його представника– Гудз Ю.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача в судове засідання після оголошеної в судовому засіданні перерви не з`явився. Надіслав до суду заперечення проти позову.

16.03.2017 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

03.10.2017 року на адресу суду від позивача надійшла заява про приєднання доказів

03.10.2017 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.

04.10.2017 року на адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення проти позову.

20.12.2017 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.

14.09.2020 року на адресу суду від представника позивача та позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

30.12.2016 року ухвалою суду прийнято справу до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі;

В судовому засіданні протокольною ухвалою від 04.10.2017 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про передачу справи за підсудністю та відповідно до ст. 22 КАС України суд не викладав ухвалу про відмову в клопотанні окремим документом;

Відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 25.01.2016 року о 23 год. 52 хв. ОСОБА_1 ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Ужгород» легковий автомобіль марки Opel Vectra, державний номер Чехії НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 в митному режимі "Транзит". ОСОБА_1 зобов`язався вивезти вищевказаний транспортний засіб в строк до 30.01.2016 року у разі переміщення в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС.

Як встановлено судом, під час проведення 05.03.2016 року аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних “Інспектор ” та ЄАІС ДФСУ встановлено, що станом на 05.03.2016 року автомобіль марки Opel Vectra, державний номер Чехії НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 вивезеним за межі митної території України не значився.

В своєму поясненні гр. ОСОБА_1 підтвердив факт не вивезення зазначеного транспортного засобу за межі території України у встановлені строки у зв`язку із поломкою двигуна внаслідок обриву ременя ГРМ.

За вказаних обставин інспектором відділу митного оформлення митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС відносно ОСОБА_1 було запроваджено протокол від 05.03.2016 року про порушення митних правил за ознаками ч.3 ст. 470 МК України, а саме за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на десять діб.

Судом встановлено, що постановою № 0363/30500/16 від 20.04.2016 року, винесеною заступником начальника Закарпатської митниці ДФС за наслідками розгляду протоколу про порушення митних правил , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст. 470 МК України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 ,00 гривень, а саме за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортного засобу , що перебував під митним контролем більше ніж на десять діб.

Не погодившись з даною постановою митного органу, ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом.

Стверджуючи, що вказана постанова є протиправною, позивач вказує на те, що відповідачем порушена процедура розгляду справи про порушення митних правил, що полягало у прийнятті постанови поза межами встановленого строку, що не було враховано посадовою особою під час складення протоколу та винесення постанови. Окрім того, позивач вказує на перебування автомобіля на ремонті, що не було враховано посадовою особою під час винесення постанови.

Доказів на підтвердження факту аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб відповідно до вимог статті 460 МК України позивачем надано не було.

На підтвердження факту перебування автомобіля на ремонті, позивачем не надано до суду жодних доказів. Із змісту письмових заперечень вбачається, що позивач надав митному органу копію довідки від 15.03.2016 року № 110 та копію акту виконаних робіт з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 109 з СТО ПП ОСОБА_2 .

Як встановлено судом, позивач не звертався до Закарпатської митниці ДФС із повідомленням про неможливість вивезти автомобіль за межі митної території України, доказів зворотнього до суду не надано.

За встановлених обставин, суд, виходить із наступного.

Пункт 28 статті 4 МК України визначає митні правила, як встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт 25 статті 4 МК України визначає митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Статтею ст. 95 МК України, встановлені наступні строки для транзитних перевезень: для автотранспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно з ч. 3 ст. 470 МК України, перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Виходячи з наведеного, позивач зобов`язаний був вивезти вищевказаний транспортний засіб в строк до 30.01.2016 року у разі переміщення в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС.

Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України передбачає перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів .

Отже, зважаючи на норми чинного законодавства, враховучи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 цього Кодексу строк доставки транспортного засобу, що перебував під митним контролем більше ніж на десять діб .

Доводи позивача про те, що позивач не мав можливості вивезти транспортний засіб Opel Vectra, державний номер Чехії НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 у зазначений законодавством строк у зв`язку з знаходженням автомобіля на ремонті, що свідчить на його думку про відсутність в діях позивача складу адміністративного порушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається з ч.1 ст.460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, зазначена норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за вказане порушення митних правил. Такими умовами відповідно є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами

Таким чином, виходячи із змісту даної норми позивач повинен довести, що вчинення ним порушення відбулося внаслідок дії аварії, непереборної сили або протиправні дії третіх осіб.

Згідно п.2 ч.1 ст.192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення перевізник зобов`язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Таким чином, перевізник звільняється від відповідальності за ст.470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.

Згідно Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005р. №1118, до обставин непереборної сили відносяться: смерть власника транспортного засобу, стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, закриття шляхів тощо), військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується транспортний засіб, страйк, злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника транспортного засобу, дорожня пригода за участю транспортного засобу, яка спричинила повне або часткове його пошкодження, неможливість подальшого руху транспортного засобу, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров`ю людей або навколишньому середовищу, інші схожі за характером обставини чи події.

Відповідно до пункту 2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 за № 1669/21981 (далі - Порядок №657): аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; документальне підтвердження -надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

Отже, обов`язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність такої.

Надані позивачем документи митному органу вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте жодних доказів того, що такого ремонту транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, наявні документи не містять.

Поряд з цим, суд вважає, що означений ремонт транспортного засобу не міг завадити вивезти його за межі митної території України за допомогою буксирування на лафеті, або на автопричепі.

Крім цього, позивачем не надано жодних доказів того, що автомобіль фактично потребував ремонту до ввезення його на Україну і він фізично не міг здійснити необхідний ремонт транспортного засобу, ще до моменту ввезення останнього на митну територію України.

В розумінні п. 2 розділу VIII вищевказаного Порядку, технічну несправність (ремонт транспортного засобу) неможливо визнати аварією, оскільки аварія, як небезпечна подія, маєносити техногенний характер, чого у спірному випадку не існувало.

Відповідно до пункту 3 розділу VIII Порядку № 657, залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Згідно пункту 5 розділу VIII Порядку № 657, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Огляд території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, також не проводиться у разі відсутності протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили можливості дістатися до місця пригоди.

За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.

З системного аналізу зазначених правових норм можна дійти висновку, що підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч.3ст.470 МК України, є часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, внаслідок саме аварії чи дії обставин непереборної сили, настання яких має бути належним чином підтверджено (доведено) та про них вчасно (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) має бути повідомлено митний орган шляхом подання письмової заяви із зазначенням обставин події, місцезнаходження транспортного засобу, а також надання інформації, яка надає можливість ідентифікувати такий транспортний засіб.

Право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб та видачі сертифікатів щодо форс-мажорних обставин передбачено Законом України «Про торгово-промислові палати» і надано Торгово - промисловій палаті України та уповноваженими нею регіональним торгово-промисловим палатам, як єдиним органам із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні.

Таким чином, законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії або ліквідації їх наслідків, а саме: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

Суд звертає увагу на те, що сам по собі факт перебування автомобіля на ремонті не підтверджує факту аварії чи обставин непереборної сили та в контексті ст.192 МК України не перериває встановлений ч.1ст.95 МК України строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту.

Перебування транспортного засобу позивача в ремонті, на думку суду, не було спричинене аварією, дією обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, тому приписи ч.1 ст.460 МК України до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року (справа №569/4632/16-а) та від 04 грудня 2018 року (справа №308/6634/16-а), і відповідно до вимог ч.5ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Поряд з цим, діючими нормами законодавства не встановлено обов`язкової вимоги вивезення транспортних засобів іноземної реєстрації за межі митної території України у справному стані та власним ходом. Чинним законодавством лише передбачено обов`язок доставити транспортний засіб у митний орган призначення до закінчення встановленого строку, проте жоден із будь-яких можливих способів виконання цього обов`язку законодавцем не обумовлений.

Що стосується доводів позивача про те, що строки накладення адміністративного стягнення на позивача за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, на момент винесення спірної постанови закінчилися, суд вважає такі висновки помилковими, виходячи з наступного.

Статтею 467 МК України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачені строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил.

Згідно із частиною 1 статті 467 Митного кодексу України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Статтею 522 МК України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Наведене дає підстави для висновку, що перелік триваючих правопорушень, визначений у статті 467 МК України, не є вичерпним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 491 МК України , підставою для порушення справи про порушення митних правил є безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

Відповідно до ст. 494 МК України - про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до листа Мінюсту України від 17.07.2007 р. № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов`язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

Триваючими адміністративними проступками є проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Зважаючи на викладене, триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб`єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.

Зокрема, не вивезення автомобілів, що перебувають під митним контролем і щодо яких існує обовязок вивезення за межі митної території України характеризується тривалою протиправною бездіяльністю, властивою триваючим правопорушенням.

Отже, правопорушення передбачене ст.470 МК України щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі «транзит», та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території протягом певного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку, а тому адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цього правопорушення.

Митний кодекс України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, що пов`язані з тривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують Закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Таким чином, невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки, в даному випадку, особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2018 року (справа 607/12366/15-а) .

Судом встановлено про відсутність обставин, що виключають провадження у справі.

Судом встановлено, що перевищення позивачем строку транзитного перевезення транспортного засобу особистого користування, що перебуває під митним контролем, виявлене відповідачем 05 березня 2016 року. При цьому, станом на момент виявлення правопорушення, обов`язок позивача щодо вивезення транспортного засобу за межі території України протягом 10 діб, встановлений пунктом 1 частини першої статті 95 МК України, виконаний не був, що позивачем не заперечується.

Таким чином, діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі митної території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого приписами МК України обов`язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення Закону, як наслідок, відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2018 року (справа 607/12366/15-а) .

Отже, оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил №0363/30500/16 від 20.04.2016 року винесена відповідачем в межах шестимісячного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що факт перевищення ОСОБА_1 встановленого ст.95 МК України строку доставки транспортного засобу до митного органу призначення підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем належними доказами, доказів наявності підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил позивачне надав, а тому оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил № 0363/30500/16 від 20.04.2016 року прийнята посадовою особою відповідача правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, що вказує на безпідставність заявлених позовних вимог.

Доводи позивача щодо невірного написання його прізвища у протоколі та постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не спростовують факт порушення позивачем обов`язку щодо вивезення транспортного засобу за межі території України протягом 10 діб.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 6 ст. 530 МК України перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Приймаючи до уваги викладене, приходжу до висновку про необгрунтованість , безпідставність позовних вимог, в задоволенні яких слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6-14, 25, 32, 77, 205, 241, 243 - 246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 4, 95, ч.3 ст.470 МК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил - відмовити.

Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені п. 3 ст. 288 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 – ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 )

Відповідач: Закарпатська митниця ДФС України - (місце знаходження м. Ужгород, вул. Собранецька, 220, 88000).

Дата складання повного судового рішення 16.09.2020 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: К.К. Бенца