Рішення № 91614417, 10.09.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/271/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Якимець Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом Військової частини А3211 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної військовослужбовцем під час виконання військового обов`язку,

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій стягнути з гр. ОСОБА_1 суму не відшкодованої шкоди на суму 5019, 72 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що старшого солдата ОСОБА_1 було прийнято на військову службу за контрактом, зараховано до списків особового складу та призначено на посаду курсанта навчального механізованого взводу навчальної механізованої роти навчального механізованого батальйону.

Наказом командира військової частини А3211 №755-ОД від 30.10.2017 року ОСОБА_1 було звільнено у запас через військову невідповідність за систематичне порушення військової дисципліни.

Відповідач при прийомі на службу отримав речове майно на суму 5497,44 грн.

Старшого солдата ОСОБА_1 було позбавлено премії за жовтень 2017 року , а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 5019,72 грн. Оскільки відповідач добровільно не відшкодовує матеріальну шкоду, позивач змушений звернутися до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначив, що позов визнає частково, а саме в частині відшкодування шкоди за майно, яке залишилося в його користуванні після звільнення. В обґрунтування покликається на те, що позивачем не надано жодного опису речей, за які стягується відшкодування.

У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, в подальшому у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив відмовити у задоволенні позову. В подальшому у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у зв`язку із наступним.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини А3211 №216 від 27.02.2019 року ОСОБА_1 29.09.2017 року було прийнято на військову службу за контрактом, зараховано до списків особового складу та призначено на посаду курсанта навчального механізованого батальйону.

З матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини А3211 від 17.10.2017 року №696-ОД ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення «Попередження про неповну службову відповідність».

Крім того, відносно старшого солдата ОСОБА_1 двічі було складено адміністративні протоколи №260 та №280 за ч.3 ст.172-20 КУпАП. Постановою Яворівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3655 грн.

Відповідно до п.102 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV попередження про неповну службову відповідність застосовується одноразово і накладається наказом посадової особи, якій цим Статутом надано таке право. Якщо протягом шести місяців після накладення цього стягнення військовослужбовець не виправив своєї поведінки зразковим виконанням військового обов`язку і стягнення не відіграло своєї ролі, командир приймає рішення про переміщення військовослужбовця на нижчу посаду чи звільнення з військової служби.

Наказом командира військової частини А3211 від 30.10.2017 року №755-ОД ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю на підставі п.п. е п.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та притягнуто до матеріальної відповідальності у сумі 5497,44 грн.

Відповідно до наказу командира військової частини А3211 №244 від 31.10.2017 року ОСОБА_1 за систематичне порушення військової дисципліни було звільнено у запас за пунктом «е» (через службову невідповідність).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав речове майно на суму 5497,44 грн, проте був достроково звільнений за порушення військової дисципліни, а строк носіння обмундирування не закінчився, чим заподіяв військовій частині А3211 матеріальної шкоди.

Відповідно до довідки №85 про нарахування вартості за речове майно, строки яких не закінчилися старший солдат ОСОБА_1 допустив заборгованість у розмірі 5497,44 грн.

Згідно з п.31.6 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам" командир військової частини А3211 позбавив ОСОБА_1 премії за жовтень 2017 року у сумі 477,72 грн. Враховуючи дане відрахування, розмір матеріальної шкоди ОСОБА_1 перед військовою частиною А3211 становить 5019,72 грн.

Постановою ВРУ «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі» передбачено, що у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир військової частини у порядку, встановленому законодавством, подає цивільний позов до суду.

Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 243 від 23 червня 1995 року (далі Положення), визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Згідно з пункту 2 цього Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або залишкової виплати.

Статтею 22 ЦК України, передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби з військової частини А3211 у запас за пунктом «е» п.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (через службову невідповідність), позивач має право на утримання з нього вартості предметів речового майна строки носіння яких не закінчилися, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також з ОСОБА_1 в користь Військової частини А3211 слід стягнути судові витрати, понесені при зверненні до суду з позовом, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

При цьому суд звертає увагу на те, що від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнений на підставі пункту 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що стверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 14.11.2017 року Львівським обласним військовим комісаріатом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, судові витрати, понесені військовою частиною А3211, слід компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 263, 265, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А3211 матеріальну шкоду у розмірі 5019,72 грн (п`ять тисяч дев`ятнадцять гривень сімдесят дві копійки).

Компенсувати військовій частині А3211 1762 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) судового збору за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Військова частина А3211, код ЄДРПОУ 26615153, місцезнаходження: 81052, Львівсьа обл., Яворівський р-н, с.Старичі.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О. І. Баєва