Рішення № 9161258, 12.06.2009, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-1485/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2009 року м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Царіциній Я.М., Клімовських С. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства фірма «Укргазбуд» про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних,

встановив:

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 404446 гривень за договорами позики та 147137 гривень 48 копійок суму, що становить три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, та суму індексу інфляції за весь час прострочення, а всього 551583 гривні 48 копійок; витрат на правову допомогу в сумі 5000 гривень та судових витрат у справі.

Свої вимоги мотивує тим, що між ним та Будівельним управлінням-1 Акціонерного товариства фірми «Укргазбуд» було укладено договори позики (поворотна фінансова допомога): від 29 грудня 2005 року на суму 50000 гривень та суму 25450 гривень; від 26 січня 2006 року на суму 50372 гривні; від 06 лютого 2006 року на суму 112200 гривень; від 13 лютого 2006 року на суму 49980 гривень; від 15 лютого 2006 року на суму 25000 гривень; від 16 лютого 2006 року на суму 63850 гривень; від 21 лютого 2006 року на суму 27594 гривні, а всього на загальну суму 404446 гривень.

За умовами зазначених договорів позики Будівельне управління-1 АТФ «Укргазбуд» виступало в ролі позичальника, а він в ролі позикодавця. Відповідно до пунктів 3.1 Договорів строк повернення позики становить 1 рік з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок позичальника. Кошти у розмірі 404446 гривень БУ-1 АТФ «Укргазбуд» отримало відповідно до дат договорів та підтверджується банківськими ордерами.

У судовому засідання позивач та його представник підтримали пред’явлені вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує. Пояснив суду, що дійсно договори позики, на які посилається позивач були сторонами укладені та відповідачем за цими договорами отримана позика на суму, зазначену у позові.

Щодо розрахунку суми боргу заперечень не має.

Просить в задоволені позову відмовити з тих підстав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 грудня 2008 року порушено провадження у справі № 49/18-6 про банкрутство АТФ «Укргазбуд».

У газеті «Голос України» від 14 лютого 2009 року № 27 (4527) було надруковано оголошення про порушення справи про банкрутство.

Позивач не звернувся у місячний строк від дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника в справі про банкрутство до Господарського суду міста Києва, тому в задоволені заяви просить відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено і представник відповідача визнав у судовому засіданні, що позивач уклав з відповідачем зазначені у позові договори позики та на рахунок Акціонерного товариства «Укргазбуд» зазначені в договорах суми надійшли та були зараховані. Строк надання позики позичальнику визначено за договорами в 1 рік з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Представник відповідача не оспорює, що до теперішнього часу відповідач не повернув позивачу зазначених у договорах суми. Пояснює це відсутністю у відповідача коштів на повернення позики та відкриттям процедури банкрутства.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та також якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження своїх вимог позивач надав суду копії письмових договорів позики від 29 грудня 2005 року на суму 50000 гривень та суму 25450 гривень; від 26 січня 2006 року на суму 50372 гривні; від 06 лютого 2006 року на суму 112200 гривень; від 13 лютого 2006 року на суму 49980 гривень; від 15 лютого 2006 року на суму 25000 гривень; від 16 лютого 2006 року на суму 63850 гривень; від 21 лютого 2006 року на суму 27594 гривні, а всього на загальну суму 404446 гривень (а.с. 4-11), заяви на переказ готівки та квитанції на підтвердження отримання зазначених сум відповідачем (а.с. 17-21).

Зазначені договори та отримані за ними кошти були предметом перевірки Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області, що підтверджується наданою суду довідкою № 791/23-01291531 від 24 жовтня 2006 року (а.с..

Перевіркою встановлено, що підприємство для здійснення своєї господарської діяльності використовувало кошти отримані згідно договорів безпроцентної цільової позики від 26 січня 2006 року; 06 лютого 2006 року; 13 лютого 2006 року; 15 лютого 2006 року; 16 лютого 2006 року; 21 лютого 2006 року.

У довідці зазначено, що за період, що перевіряється сума позики склала 404446 гривень (а.с. 27-30).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій саме кількості, такого самого роду та такої самої якості що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З наданих договорів вбачається, що строк позики встановлено в один рік. Останній договір позики було укладено 21 лютого 2006 року, тобто строк повернення позики закінчився.

Позивач також просить стягнути з відповідача 147137 гривень 48 копійок - суму, що становить три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання та суму індексу інфляції за весь час прострочення.

Така вимога грунтується на ст. 1050 ЦК України, якою передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договорами позики не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути зазначену суму, починаючи з закінчення строку повернення позики за останнім договором позики від 21 лютого 2006 року, тобто з 21 лютого 2007 року відповідно до наданого ним в позовній заяві розрахунку, що становить загальну суму 147137 гривень 48 копійок.

Представник відповідача зазначену суму розрахунку не оспорює.

Заперечення представника відповідача зводяться до того, що позивач своєчасно не звернувся з вимогами до Господарського суду міста Києва, яким відкрита справа про банкрутство відповідача.

Такі доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивач звернувся в суд за нормами ЦПК та ЦК України. Представник відповідача підтвердив, що арбітражний керуючий не призначений, підприємство не ліквідоване та не виключено з реєстру юридичних осіб.

Суд, проаналізувавши надані докази, приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 5000 гривень за надання йому правової допомоги, то зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 514 гривень 50 копійок з урахуванням вимог, викладених в Постанові Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Позивач не надав суду розрахунку витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, тому суд виходить з розрахунку надання правової допомоги позивачу в судовому засіданні та складання позовної заяви.

Згідно з додатком до цієї Постанови, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не може перевищувати 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, а компенсація у цивільних справах витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи (складення позовної заяви) не можуть перевищувати 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.

Тому з урахуванням розмірів мінімальної заробітної плати та часу надання правової допомоги у судових засіданнях при розгляді справи, де приймала участь особа, яка надає правову допомогу, стягненню з відповідача підлягає 514 гривень 50 копійок, що складається з 257 гривень 50 копійок за складення позовної заяви та 242 гривні за участь у судових засіданнях.

З урахуванням задоволення вимог позивача відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1700 гривень, оскільки позивач, як інвалід 2 групи при подачі позову до суду звільнений від сплати судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді на користь позивача.

Керуючись ст. 1046, ч. 1 ст. 1049, статтями 598, 609, 625 ЦК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільйих та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства фірма «Укргазбуд» на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 551583 гривень 48 копійок, витрати на правову допомогу розмірі 514 гривень 50 копійок та 30 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 552127 гривень 98 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства фірма «Укргазбуд» на користь держави судовий збір у розмірі 1700 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.