Ухвала суду № 91612036, 17.09.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/6642/20

Провадження № 1-кп/947/905/20

УХВАЛА

17.09.2020 року

Колегія суддів Київського районного суду м. Одеси, у складі:

головуючого судді - Прохорова П.А.,

суддів - Борщова І.О., Войтова Г.В.,

при секретарі - Гремалюк В.В.,

за участю:

представника потерпілого - Ганчева І.В.

прокурорів - Бельського Р.О.

захисників - Аліна М.В., Непорожного Ю.М., Поліш В.О.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160480003160 від 02.09.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160480003160 від 02.09.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожного окремо, було продовжено запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 21.09.2020 року.

З огляду на те, що визначний судом строк тримання обвинувачених під вартою добігає кінця, відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження їхнього тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор підтримав подальше тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, оскільки на його думку на теперішній час не зникли ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що були підставою для обрання таких запобіжних заходів раніше. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, можуть переховуватись від суду, можуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, можуть незаконно впливати на свідків, можуть вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачуються, оскільки останні обізнані про діяльність потерпілого та його статки.

Застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить їх належної процесуальної поведінки.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Непорожний Ю.М заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважали, що немає правових підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а ризики передбачені КПК не доведені прокурором.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники Алін М.В. заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважають, що немає правових підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обвинувачений не має наміру ухилятись від суду, а отже відсутні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також, обвинуваченим ОСОБА_2 подано письмове клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та виконання слідчих дій, з підстав викладених у клопотанні, при цьому він пояснив, що ризики, які були підставами для обрання найсуворішого запобіжного заходу значно змінились. Також, обвинувачений посилається на обставини справи, які полягли в предмет обвинувачення, а саме щодо суми викрадених коштів у потерпілого ОСОБА_4 , яка нічим не підтверджена та викликає сумніви в її реальності.

Обвинувачена ОСОБА_3 та його захисник Поліш В.О. залишили вказане питання на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, думку прокурора та додані до них матеріали, якими прокурор обґрунтовує свої клопотання, оцінивши надані докази у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що за доцільне продовжити до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, на теперішній час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160480003160 судом першої інстанції не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об`єктивного та всебічного дослідження всіх обставин кримінального провадження.

Разом з тим, ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.5 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України, санкцією яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим продовжує існувати ризик, що вони можуть переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Разом з тим Європейський суд з прав людини в рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Окрім тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим суд бере до уваги і інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.

За таких обставин, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 , які він вказує як на підстави для зміни запобіжного заходу, перевірялись та оцінювались судом, а тому підстави для пом`якшення запобіжного заходу до спливу строку його дії відсутні.

Крім того в своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_2 надає оцінку доказам, як на підставу для задоволення клопотання, однак вони ще не були дослідженні судом і не можуть бути прийняті до уваги.

Також суд зауважує, що доведеність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК) суд вирішує в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, а тому посилання обвинуваченого ОСОБА_2 на неконкретизацію пред`явленого обвинувачення, як на підставу зміни запобіжного заходу, при розгляді клопотання судом до уваги не взято.

Враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються вказані особи, з урахуванням відомостей про осіб обвинувачених та тяжкості покарання, яке їм загрожує у разі визнання винними у скоєнні особливо тяжких злочинів, суд приходить до висновку, що існує реальний ризик, що обвинувачені, кожний окремо, можуть здійснити спробу переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню.

Також, враховуючи, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики, що стали підставою для обрання щодо обвинувачених, кожного окремо, запобіжних заходів у виді тримання під вартою, зважаючи на те, що відомостей про їх зменшення до суду надано не було, суд приходить до висновку, що суспільний інтерес у триманні обвинуваченого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою переважає над їх особистими інтересами, і що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинувачених та запобігти передбаченим ст.177 КПК України ризикам, тому, продовжуючи відносно обвинувачених, кожного окремо,запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що таке рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених та обмеження їх прав, не суперечать ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Окремо суд зазначає про те, що в своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_2 просить надати доручення прокурору на отримання певної інформації, яку не було отримано в ході досудового розслідування, однак колегія суддів вважає, що клопотання в цій частині подане передчасно, оскільки судом ще не були дослідженні письмові докази у вказаному кримінальному провадженні.

Отже, з вказаних підстав суд вважає, що в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 178, 183, 184, 194, 196, 197, 331, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу та надання доручення прокурору - відмовити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою становить 60 (шістдесят) діб, до 16.11.2020 року, включно.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою становить 60 (шістдесят) діб, до 16.11.2020 року, включно.

Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Головуючий суддя Прохоров П. А.

Суддя Борщов І.О.

Суддя Войтов Г.В.