Вирок № 91609535, 16.09.2020, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/669/16-к

Номер провадження 1-кп/237/90/20

ВИРОК

Іменем України

16.09.20 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С.М.,

при секретарі Бахтіяровій Н.В.,

за участю:

прокурора Чернишова Я.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Браги І.Д.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої Нікітіна С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Курахове Мар`їнського району Донецької області кримінальне провадження №12015050000000893, яке внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 29.09.2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костянтинівка Мар`їнського району Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм у філії «Костянтинівський» ТОВ «Агрофірма «Агротіс», який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2015 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , технічно справним автомобілем "ГАЗ 5312", реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по проїжджій частині автошляху сполученням "Донецьк-Красногорівка-Мар`їнка-Старомлинівка", з боку м. Мар`їнка в напрямку м. Вугледар Донецької області.

Проїжджаючи в районі 51 км+175,5 метрів автошляху сполучення «Донецьк-Красногорівка-Мар`їнка-Старомлинівка», діючи необережно, в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого:

п.10.1 – «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»

будучи неуважним, проявляючи злочинну недбалість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою, відповідно не реагуючи на її зміни, перед початком зміни напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав виконувати маневр лівого повороту, змінюючи напрямок свого руху вліво, на ґрунтову дорогу в бік посівних полів, при цьому виїхав на зустрічну смугу руху, де передньою лівою боковою частиною керованого ним транспортного засобу, допустив зіткнення з технічно справним автомобілем "CHEVROLET AVEO", реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який в цей час виконував маневр обгону вказаного автомобіля "ГАЗ 5312", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись з боку м. Мар`їнка в напрямку м. Вугледар Донецької області, в попутному напрямку.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події водію автомобіля "CHEVROLET AVEO", державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ з переломом кісток основи черепу з крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку; розриву барабанних перетинок; забитої рани підборіддя ліворуч, підшкірної гематоми верхньої третини шиї; ЗТГ грудної клітини: переломів 1-4 ребер ліворуч з пошкодженням парієтальної та вісцеральної плеври та тканини лівої легені, переломів 2-4 ребер праворуч, прикорневих розривів легень, гемопневмотораксу ліворуч (1500 мл крові в лівій плевральній порожнині); закритого компресійного перелому з механізмом інерційного розгинання хребта між тілами 1-го та 2-го грудних хребців з розтрощенням між хребцевого диску до рівня желатинозного ядра з розривом продольних зв`язок хребта та пошкодженням спинного мозку; множинних гематом передньої поверхні грудної клітини з обох сторін; ЗТГ живота: множинних розривів правої долі печінки по діафрагмальній поверхні, внутрішньо черевної кровотечі (350 мл крові в черевній порожнині); ЗТГ тазу: перелому криже-клубових з`єднань з обох сторін з утворенням забрюшинної гематоми до 400 мл у згортках; травматичного відкритого переломовивиху правого колінного суглобу з розтрощенням суглобової поверхні зовнішнього виростку правої стегнової кістки з розривом зв`язки Шляттера, з масивною гематомою в даній проекції, множинних садн та забитої рани правого колінного суглобу та правої гомілки; множинних садн та гематом нижніх кінцівок, забитої рани правого ліктьового суглобу, забитої рани по задній поверхні тулуба в поперековій ділянці; садни правої кісті, передньо-верхньої ості клубової кістки праворуч,- які утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути тупі виступаючи частини салону рухомого автомобільного засобу при дорожньо-транспортній події, прижиттєво, перед смертю, та стосовно до живих осіб по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення, та внаслідок яких безпосередньо на місці події настала смерть потерпілого ОСОБА_3 .

Необережні дії водія ОСОБА_1 , які не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, знаходились у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину фактично не визнав та пояснив суду, що 29 вересня 2015 року приблизно о пів на восьму ранку він їхав у бік м. Вугледр на автомобілі ГАЗ 53, йому було необхідно повернути ліворуч, включив лівий поворот приблизно за 150 метрів та максимально перестроївся ліворуч, автомобіль потерпілого був далеко позаду автомобіля обвинуваченого. В момент коли обвинувачений почав повертати ліворуч обвинуваченому було не видно у дзеркало автомобіль, що рухався позаду та обвинувачений вважав, що автомобіль, що рухався позаду, об`їжджає автомобіль обвинуваченого з правої сторони. Удар був скользящим. Після зіткнення обвинувачений одразу підійшов до автомобіля потерпілого. У автомобілі потерпілого обвинувачений побачив, що потерпілий був не пристебнутий, спрацювала подушка безпеки. Також обвинувачений пояснив, що після зіткнення він подзвонив до свого керівництва та було визвано працівників поліції. Назустріч обвинуваченому жодні транспортні засоби не їхали. Укажчик повороту на автомобілі обвинуваченого був справний. Будь-яких інформаційних знаків на даній ділянці дороги немає. Місцерозташування транспортних засобів до прибуття працівників поліції не змінювалось. Кузов автомобіля ГАЗ 53 наполовину закритий.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, його вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні пояснила, що о пів на п`яту годину її чоловік виїхав на роботу, о дев`ятій годині ранку потерпіла з дзвінка працівника поліції дізналась, що її чоловік розбився. Після цього потерпіла викликала таксі та приїхала на місце дорожньо-транспортної пригоди. В автомобілі на місці події її чоловік був розташований сидячи, в нього текла кров з носа та вух, машина стояла на узбіччі за деревом в яке врізався її чоловік. Чоловік перед дорогою виспався, о пів на сьому вечора він ліг спати. За технічною справністю автомобіля слідкував чоловік потерпілої, будь-яких технічних несправностей в день дорожньо-транспортної пригоди виявлено не було. Потерпіла повідомила, що її чоловік був дисциплінованим водієм. Також потерпіла пояснила, що на місці дорожньо-транспортної пригоди вона побачила, що у автомобіля ОСОБА_4 покажчик лівого повороту був більш чистий ніж правий.

Показаннями свідка ОСОБА_5 , який у судовому засіданні суду пояснив, що подія сталася у 2015 році по дорозі з Костянтинівки на Вугледар, під час дорожньо-транспортної пригоди свідок перебував у кузові автомобіля ГАЗ 53 за кермом якого перебував обвинувачений, вони їхали на поле до тракторів, кузов автомобіля ГАЗ 53 зроблений будкою, бокові частини закриті. Свідок повідомив, що бачив автомобіль метрів за 400 як він наближається, після цього в сторону автомобіля свідок не дивився. Перед поворотом вліво автомобіль збавляв хід та на повороті відбулась аварія. На проїзній частині знаходились лише два транспортні засоби, зустрічного, іншого попутного транспорту не було. Після зіткнення вони побули на місці ДТП поки не приїхало керівництво, а після цього пішли по своїм робочим місцям. Свідок повідомив, що швидкість ОСОБА_4 була приблизно 60-65 км на годину. Перед зіткненням свідок не чув звуків сигналу або ж звуків гальмування.

Показаннями свідка ОСОБА_6 , який у судовому засіданні суду пояснив, що подія відбулась восени 2015 року приблизно о пів на восьму, в цей час була сівба, їх машиною, а саме ГАЗ з будкою вивозили у степ. В кузові ГАЗ сиділи крім свідка та ОСОБА_4 також ОСОБА_7 , два механізатори та сівальники: дві жінки та один чоловік. Свідок сидів у кузові автомобіля обличчям назад на лавці з ОСОБА_7 , у автомобілі чотири ряди лавки. Свідок мав можливість бачити лише назад, видимість по бокам була обмежена. Під час того, як ГАЗ 53 почав з`їжджати з асфальту в поворот, чорна машина летіла з лівої сторони по обочині і вдарила їх автомобіль. Швидкість автомобіля чорного кольору приблизно була 120-130 км на годину. Чорний автомобіль свідок побачив метрів за 100, може більше. Швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_4 була кілометрів 20, повертав він тихенько. Інших автомобілів на дорозі не було, лише ГАЗ 53 та чорний Шевроле. Про обочині чорний ОСОБА_8 подолав відстань приблизно 15 метрів, в цей час автомобіль ОСОБА_4 з`їжджав з асфальту.

Показаннями свідка ОСОБА_9 , яка у судовому засіданні суду пояснила, що вона перебувала у будці автомобілі ГАЗ сиділа у будці з боку водія, позаду їх рухався чорний автомобіль на далекій відстані, інших автомобілів не було. Момент початку обгону чорним автомобілем свідок не бачила, зіткнення сталося в момент повороту автомобіля ГАЗ. Звук гальмування свідок не чула.

Показаннями свідка ОСОБА_10 , який у судовому засіданні суду пояснив, що він прибув на місце аварії вже після самої аварії та побачив, що машина Шевроле в`їхала в дерево, автомобіль ГАЗ 53 стояв на обочині з лівої сторони, свідок працював та працює головним інженером та завгаром у філії «Костянтинівска» фірми «Агротіс». Про дорожньо-транспортну пригоду свідку повідомив ОСОБА_4 приблизно о 07:30-07:40 годині, після цього свідок зателефонував до поліції та швидкої. Після прибуття свідка на місце події свідок бачив розташування автомобілів, які були учасниками ДТП, паска безпеки на водієві автомобіля Шевроле не було, водій був у салоні.

Показаннями свідка ОСОБА_11 , який у судовому засіданні суду пояснив, що він їхав у будці автомобіля ГАЗ з лівої сторони на лавці, позаду побачив автомобіль Шевроле приблизно за кілометр, вказаний автомобіль рухався по своїй полосі, швидкість руху автомобіля Шевроле складала приблизно 100-110 км на годину. Автомобіль ГАЗ пригальмував та почав повертати у лівий бік. Автомобіль Шевроле змінив напрям руху та свідок бачив як автомобіль Шевроле пішов на обгін, поворот у нього включений не був. Автомобіль ГАЗ їхав приблизно кілометрів 40-50 на годину, від моменту гальмування ГАЗ 53 до моменту удару пройшло секунд 10-15. Автомобіль Шевроле почав обгін далеко та в цей час автомобіль ГАЗ 53 рухався прямолінійно та почав пригальмовувати. Після того як сталася дорожньо-транспортна пригода свідок вийшов з автомобіля ГАЗ 53 та бачив, що ременя безпеки на потерпілому не було, у автомобіля ГАЗ 53 вказівник повороту був у включеному стані.

Показаннями свідка ОСОБА_12 , яка у судовому засіданні суду пояснила, що вона їхала у кузові вантажної машини бачила як появилась легкова машина темного кольору, те, чи обганяла легкова машина вантажну свідок не бачила. Легкова машина їхала швидко. Вантажна машина повертала. Свідок відчула удар, впала, після цього вийшла з вантажної машини, до легкової машини не підходила.

Показаннями свідка ОСОБА_13 , який у судовому засіданні суду пояснив, що в день дорожньо-транспортної пригоди він перебував на території тракторної бригади, ОСОБА_14 подзвонив ОСОБА_4 і вони поїхали на територію дорожньо-транспортної пригоди. На місці пригоди свідок підходив до автомобіля потерпілого – Шевроле Авео, відкрили двері авто та побачили, що потерпілий був не пристебнутий, очі були напіввідкриті, зіниці трохи вгору, з носу текла кров, сидів на сидінні, голова була нахилена в бік пасажирського сидіння, подушка безпеки спрацювала. У автомобіля Шевроле поворотними не мигали, у автомобіля ГАЗ вказівник повороту працював. Слідів галмьування на асфальті було небагато.

Показаннями допитаного у якості свідка слідчого ОСОБА_15 , який у судовому засіданні з приводу ходу проведення досудового розслідування суду пояснив, що в його провадженні перебували матеріали кримінального провадження за фактом ДТП на дорозі Вугледар-Курахове у Мар`їнському районі Донецької області за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . На місці ДТП слідчий зафіксував слідову інформацію, сліди гальмування, за участю понятих було проведено заміри розташування транспортних засобів відносно проїзної частин. В ході досудового розслідування було призначено судові експертизи. Слідчим було повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочину. За участю ОСОБА_1 було проведено слідчий експеримент, з результатами протоколу слідчої дії підозрюваний був ознайомлений під підпис, зауважень не висловив. Недозволені методи проведення досудового розслідування слідчим не застосовувались. Із собою під час слідчого експерименту у слідчого був надрукований план проведення вказаної слідчої дії, до якого на місці, рукою, вносилися результати проведених вимірів. Слід бокового скользіння та слід юзу є ідентичними поняттями. Слідчий зазначив, що за правилами дорожнього руху подача сигналу повороту не дає водієві переваги у русі. Згідно слідової інформації гальмування автомобіля Шевроле ОСОБА_1 під час свого руху не пропустив автомобіль Шевроле Авео, який перебував у стані обгону та згідно дорожньої розмітки автомобіль Шевроле Авео мав право здійснювати маневр обгону. Слідчий пояснив, що не було і немає ніякої необхідності міряти видимість, вона там необмежена. Ремені безпеки відносяться до пасивного заходу безпеки та жодним чином не можуть впливати на розвиток механізму події. За його постановами експертом досліджувалися матеріали провадження в повному обсязі. Під час досудового розслідування було надано оцінку всім зібраним доказам в їх сукупності. Жодний нормативний акт не зобов`язує слідчого долучати в якості речового доказу фотографії, зроблені ним під час проведення слідчої дії. Вони формують додаток до протоколу у вигляді фототаблиці. В ході огляду транспортних засобів, зокрема Шевроле Авео, на правому передньому крилі автомобіля було встановлено зліпок переднього лівого колеса автомобіля ГАЗ. Кут контакту був встановлений експертом за результатами проведеного дослідження. Слідчий повідомив, що він роз`яснював як ОСОБА_1 так і його керівництву право користуватися послугами адвоката на будь-якій стадії.

В ході судового розгляду кримінального провадження судом не встановлено будь-яких відомостей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви у достовірності показів потерпілої та свідків, покази вказаних осіб є логічними, послідовними та взаємопов`язаними один з одним та узгоджуються з іншими доказами по кримінальному провадженню, які будуть наведені надалі у вироку.

Окрім показань потерпілої та свідків в обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, стороною обвинувачення суду були надані наступні процесуальні джерела доказів, а саме: документи та висновки експертів які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні та підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.

Даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції підтверджується відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (т. 1 а.с. 90).

Даними протоколу огляду місця події від 29 вересня 2015 року, з додатками до нього у вигляді схеми та ілюстрованої фототаблиці зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода мала місце на 51 км + 175,5 м. автодороги Донецьк-Красногорівка-Мар`їнка-Старомлинівка, дорога горизонтальна, пряма, суха, дорожнє покриття – асфальтобетон, узбіччя праворуч становить 1,2 м., узбіччя ліворуч становить 3,9 м, кількість смуг 2, на проїзній частині нанесено переривчасту лінію дорожньої розмітки 1.5 ПДР України, дорожні знаки регулювання руху на вказаній ділянці відсутні, до проїзної частини примикають: праворуч узбіччя 1,2 метри, ліворуч узбіччя 3,9 метри, далі за узбіччям як ліворуч так і праворуч розташовані поля. Згідно схеми до протоколу огляду місця події розташування транспортних засобів на місці події є наступним: автомобіль ГАЗ «5312» державний номер НОМЕР_2 розташований на узбіччі ліворуч на відстані 175,5 м від дорожнього знаку 51 км, 0,45 м від задньої правої вісі до краю дороги, на відстані 9,2 м від задньої правої вісі «ГАЗ» розташовано автомобіль «Шевроле Авео», передня права вісь до краю дороги праворуч. На схемі зафіксовано напрямок руху кожного автомобіля та слідова інформація (т. 1 а.с. 91-109).

Даними судово-медичної експертизи № 3187 від 29 вересня 2015 року згідно висновків якої при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_3 було знайдено наступні тілесні ушкодження: ЗЧМТ з переломом кісток основи черепу з крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку; розрив барабанних перетинок; забита рана підборіддя ліворуч, підшкірна гематома верхньої третини шиї, ЗТТ грудної клітини: переломи 1-4 ребер ліворуч з пошкодженням парієтальної та вісцеральної плеври та тканини лівої легені, переломи 2-4 ребер праворуч, прикорневі розриви легень, гемопневмоторакс ліворуч (1500 мл крові в лівій плевральній порожнині); закритий компресійний перелом з механізмом інерційного розгинання хребта між тілами 1-го та 2-го грудних хребців з розтрощенням між хребцевого диску до рівня желатинозного ядра з розривом продольних зв`язок хребта та пошкодженням спинного мозку; множинні гематоми передньої поверхні грудної клітини з обох сторін; ЗТТ живота: множинні розриви правої долі печінки по діафрагмальній поверхні, внутрішньочеревна кровотеча (350 мл крові в черевній порожнині); ЗТТ тазу: перелом криже-клубових з`єднань з обох сторін з утворенням забрюшинної гематоми до 400 мл у згортках; травматичний відкритий переломовивих правого колінного суглобу з розтрощенням суглобової поверхні зовнішнього виростку правої стегнової кістки та розривом зв`язки Шляттера, з масивною гематомою в даній проекції, множинні садна та забита рана правого колінного суглобу правої гомілки; множинні садна та гематоми нижніх кінцівок, забита рана правого ліктьового суглобу, забита рана по задній поверхні тулуба в поперековій ділянці, садна правої кисті, передньо-верхньої осі клубової кістки праворуч, - які утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути тупі виступаючі частини салону рухомого автомобільного засобу при дорожньо-транспортній пригоді, прижиттєво, перед смертю, та стосовно до живих осіб по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та внаслідок яких настала смерть. Між знайденими тілесними ушкодженнями та смертю, що настала, є прямий причинний зв`язок. Смерть ОСОБА_3 настала в результаті травматичного шоку, масивної внутрішньої кровотечі, який розвинувся від отриманої поєднаної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, закритої тупої травми грудної клітини, живота та тазу, відкритого переломовивиху правого колінного суглобу. Цей висновок підтверджується результатами судово-медичного дослідження трупа і даними лабораторних досліджень при яких виявлено: закрита черепно-мозкова травма з переломом кісток основи черепу з крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, внутрішньочеревна кровотеча (350 мл темної рідкої крові в черевній порожнині), масивний гемопневмоторакс ліворуч (1500 мл крові у лівій плевральній порожнині), множинні переломи ребер з обох сторін з пошкодженням лівої легені; закрита тупа травма живота з розривом печінки, закрита тупа травма тазу з масивною за черевною гематомою, перелом хребта в грудному відділі з пошкодженням спинного мозку; переважне малокрів`я внутрішніх органів; набряк головного мозку і легких, дистрофічні зміни паренхіматозних органів. Враховуючи міру розвитку ранніх трупних явищ у вигляді трупних плям, які при дослідженні трупа в морзі при натисканні свого забарвлення не змінювали (12:30), сезонність і температуру довкілля можна ймовірно висловитися про те, що з моменту настання смерті і до моменту дослідження трупа морзі пройшло не менше доби. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа ОСОБА_3 етиловий спирт не знайдений. Згідно результатів судово-медичного дослідження трупа гр. ОСОБА_3 , останній за життя страждав від таких хронічних захворювань, як жировий гепатоз, вогнищевий коронарокардиосклероз, міокардісклероз. Між даними захворюваннями та смертю, що настала, прямого причинного зв`язку немає (т. 1 а.с. 112-115).

Даними медичної довідки серії 10ААД № 2017304 від 29 січня 2015 року згідно якої ОСОБА_1 придатний до керування транспортним засобом, строк дії довідки до 28 січня 2017 року (т. 1 а.с. 158).

Даними протоколу огляду транспортного засобу від 07 жовтня 2015 року зафіксовано, що автомобіль «Шевролет Авео» державний номер НОМЕР_3 в кузові чорного кольору має два види пошкоджень: ті, що утворились від контакту з автомобілем «ГАЗ» та ті, що утворились від контакту з деревом. Тиск повітря в шинах в нормі. Стан рульового керма наступний: рульове колесо має загин обода диску з напрямом деформації ззаду наперед, при впливі на рульове колесо порушень не встановлено. Всі рухомі з`єднання надійно закріплені. Стан робочої тормозної системи наступний: товщина тормозних дисків передньої вісі становить 20 мм, накладок 8 мм, товщина тормозних колодок задніх коліс становить 4 мм, тормозна педаль зміщена по напрямку знизу догори відносно продольної вісі автомобіля та не переміщується. Бачок головного тормозного циліндру зруйнований. Стан стоянкової тормозної системи наступний: після двох клацань механізму задні колеса блокуються (т. 1 а.с. 127-130).

Даними висновку експерта № 1503 від 15 жовтня 2015 року згідно висновків якого з технічної точки зору, з урахуванням результатів роздільного і порівняльного дослідження пошкоджень автомобіля CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 та автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 з урахуванням їхнього взаємного розташування та напрямків утворення пошкоджень дозволяють встановити наступний механізм їхнього утворення: у початковий момент вступили в контакт переднє праве крило, передні праві двері, передня права стійка автомобіля CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 із переднім лівим крилом, переднім бампером, переднім лівим колесом автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 . При цьому утворюються ушкодження у вигляді руйнувань матеріалу, зчісувань і нашарувань ЛКП, а також дзеркального відображення символу «А» з товарної марки шини автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 «АЛТАЙШИНА» на передньому правому крилі автомобіля CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 . Величина кута між поздовжніми осями транспортних засобів у момент їх первинного контактування склала 16°±5°. З технічної точки зору, з урахуванням викладеного, а також методик, прийнятих в області автотехніки слід дійти висновку, що місце зіткнення транспортних засобів розташовується в районі переломлення сліду гальмування коліс автомобіля CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 , це пов`язане з тим, що у момент утворення переламу сліду до автомобіля CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 було додано імпульс кінетичної енергії, який викликав зсув автомобіля у напрямку руху, який надав вказаний імпульс. З технічної точки зору, аналізуючи вище наведені ознаки, можна зробити висновок про те, що при первинному контакті автомобіль CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_4 та автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 , перебували у русі. З технічної точки зору, аналізуючи вищевикладене, випливає, що робоча гальмівна система CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 , на момент огляду перебувала у непрацездатному стані через зміщення педалі гальма, але так як дані ушкодження могли утворитися лише під впливом значного динамічного навантаження, то слід зробити висновок, що на момент скоєння ДТП гальмівна система автомобіля перебувала в технічно працездатному стані. З технічної точки зору, з урахуванням викладеного рульове керування автомобіля на момент події перебувало у непрацездатному стані через обмеження рухомості керованих коліс автомобіля зруйнованими частинами кузова автомобіля, але так як це могло виникнути лише під впливом значного динамічного навантаження, то слід зробити висновок, що на момент події рульове керування автомобіля CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 перебувало у працездатному стані. З технічної точки зору, аналізуючи вищевикладене випливає, що робоча гальмівна система ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 , як на момент огляду, так і на момент скоєння ДТП, перебувала у технічно працездатному стані. З технічної точки зору, на момент експертного огляду та на момент події рульове управління автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 знаходилося в працездатному стані. З технічної точки зору, з урахуванням розташування транспортних засобів у момент первинного контактування, в даній дорожній обстановці, водієві автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 перед зміною напрямку руху водій повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, тобто треба було діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_16 , виконуючи вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної події. З технічної точки зору, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_16 , виконуючи вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної події, і його дії перебували у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події. З технічної точки зору, з урахуванням розташування транспортних засобів у момент первинного контактування, в даній дорожній обстановці, водієві автомобіля CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 12.3. у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто треба було діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, у даній дорожній обстановці встановити наявність у водія ОСОБА_3 технічної можливості уникнути даної дорожньо-транспортної події немає можливості через відсутність у постанові та матеріалах справи відомостей про час руху автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 у небезпечному напрямку. З технічної точки зору, у даній дорожній обстановці встановити наявність причинного зв`язку між діями водія ОСОБА_3 та наслідками, що настали, немає можливості через відсутність у постанові та матеріалах справи відомостей про час руху автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 у небезпечному напрямку (т. 1 а.с. 140-151).

Даними висновку експерта № 1651 від 25 листопада 2015 року згідно висновків якого значення величини швидкості руху автомобіля CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 , в даній дорожній ситуації, з урахуванням слідової інформації, що відобразилася на місці події, визначається рівною не менше 54.3 – 55.8 км/год. Дане значення швидкості руху автомобіля є мінімальним, оскільки при його визначенні не враховано той факт що, можливо, не вся довжина сліду гальмування відобразилася на асфальто-бетонному та ґрунтовому покритті проїзної частини та узбіччя, а також не враховані витрати кінетичної енергії, витраченої на деформацію транспортних засобів. Останні врахувати не представляється можливим через відсутність достатньо апробованої методики подібних досліджень. З урахуванням викладеного швидкість руху автомобіля, яка отримана розрахунковим шляхом не відображає у повному обсязі величину швидкість руху автомобіля з причин зазначених вище. Таким чином доцільно використовувати значення швидкості руху автомобіля дозволені правилами дорожнього руху України. З технічної точки зору заїзд на поле можна вважати заїздом на прилеглу територію, тобто території що не пизначена для наскрізного проїзду транспорту. З урахуванням викладеного дана ділянка дороги не є перехрестям. З урахуванням розташування сліду бічного ковзання, а також габаритної ширини автомобіля модельного ряду ГАЗ-53, яка складає 2.380мм, який розташовується на відстані 3.7м від правого краю проїзної частини по напрямку руху транспортних засобів при загальній ширині проїзної частини 8.0м можливо зробити висновок, що даний слід був залишений іншим транспортним засобом. З технічної точки зору, з урахуванням розташування транспортних засобів у момент первинного контактування, в даній дорожній обстановці, водієві автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 перед зміною напрямку руху водій повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, тобто треба було діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , виконуючи вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної події. З технічної точки зору, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , виконуючи вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної події, і його дії перебували у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події. З технічної точки зору, з урахуванням розташування транспортних засобів у момент первинного контактування, в даній дорожній обстановці, водієві автомобіля CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто треба було діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, у дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 , виконуючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ГАЗ-5312, застосувавши міри гальмування. З технічної точки зору, у дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 , виконуючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ГАЗ-5312, застосувавши міри гальмування, і його дії не перебували у причинному зв`язку з настанням даної ДТП (т. 1 а.с. 214-220).

Даними протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 00193-01573-15, дата складання протоколу 13 червня 2015 року підтверджується, що транспортний засіб ГАЗ 5312, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN або номер кузова (рами): НОМЕР_5 після технічного контролю визнано технічно справним (т. 1 а.с. 166).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 листопада 2015 року з додатками до нього у вигляді схеми та ілюстрованої фототаблиці, за участю потерпілої ОСОБА_2 , її представника Нікітіна С.М., підозрюваного ОСОБА_1 , спеціаліста авто техніка ОСОБА_17 , в ході якого ОСОБА_1 показав та детально пояснив про обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29 вересня 2015 року на автодорозі «Донецьк-Красногорівка-Мар`їнка-Старомлинівка» 51 км + 175,5 метрів. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_1 вказав, що 29 вересня 2015 року приблизно о 07 годині 30 хвилин керував технічно справним автомобілем «ГАЗ - 5312», вантажним – бортовим, державний номерний знак НОМЕР_2 . Здійснював рух по автодорозі «Донецьк-Красногорівка-Мар`їнка-Старомлинівка» з боку м. Мар`їнка у напрямку до м. Вугледар. Час доби був світлий, проїзна частина дороги була пряма, горизонтальна, суха, без забруднень і вибоїн, проїзна частина дороги була розділена переривчастою осьовою лінією дорожньої розмітки 1.5 ПДР, на дві смуги руху, по одній в кожному напрямку. Будь-які дорожні знаки в районі місця події були відсутні. Під`їжджаючи до необхідного з`їзду вліво, за 100-150 метрів, включив розпізнавальний сигнал повороту вліво і подивившись в дзеркала бокового виду побачив, що в попутному напрямку, позаду його автомобіля, з боку міста Мар`їнка в сторону міста Вугледар, рухається легковий автомобіль в кузові чорного кольору, який рухався по своїй смузі руху і будь-яких перебудувань не здійснював. У необхідного з`їзду вліво, скинув швидкість руху автомобіля приблизно до 20 км/год став виконувати маневр руху вліво, виїжджаючи на смугу зустрічного руху. Під час виконання маневру, в той момент коли його автомобіль знаходився на смузі зустрічного руху, почув звук гальм, після чого на смузі зустрічного руху, на асфальтованій частині дороги, сталося зіткнення передньою правою частиною автомобіля «Шевроле Авео» о передню ліву бокову частину його автомобіля. В ході слідчого експерименту ОСОБА_1 , вказав на ділянку проїзної частини, розташованої на полосі зустрічного руху по ходу його руху. Виконаними замірами встановлено, що місце зіткнення транспортних засобів розташоване на відстані 7,8 м до правого краю проїзної частини та 0,5м до межі з`їду на грантову дорогу. В ході експерименту ОСОБА_1 встановив аналогічний автомобіль на проїзній частині дороги передньою габаритною частиною у напрямку м. Вугледар. Виконаними замірами було встановлено, що в момент зміни напрямку руху вліво, автомобіль «ГАЗ» рухався на відстані 2,1 м. до правого краю проїзної частини та з моменту зміни напрямку до зіткнення подолав відстань по траєкторії свого руху вліво 12,8 м. В ході слідчого експерименту зі слів ОСОБА_1 статист на аналогічному автомобілі «ГАЗ» подолав відстань по траєкторії руху ліворуч 12,8 м за т.1 – 2,8 с, т.2 – 2,6 с., т.3 – 2,8 с. З протоколом слідчого експерименту обвинувачений ознайомлений, зауважень на протокол не подав та додатково зазначив, що не може вказати швидкість руху автомобіля «Шевроле» (т. 1 а.с. 171-175).

Відповідно до частини першої статті 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

При цьому частиною шостою статті 22 КПК регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до частини другої статті 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Надані стороною обвинувачення докази стороною захисту не спростовані, в той же час відповідно до ст. 22 КПК України однією з основних засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи надані та дослідженні докази кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а його необережні дії що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 , правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Стосовно питання оцінки доказів та виконання судом приписів покладення в основу вироку виключно доказів, які відповідають принципу, зокрема, допустимості, суд зазначає наступне.

Категорія «допустимий доказ» знаходить своє законодавче закріплення в ст. 86 КПК України, згідно якої доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-31/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.

В пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» N 8 від 30.05.97 року роз`яснено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Стороною захисту 27 лютого 2017 року у судовому засіданні в ході судового розгляду кримінального провадження на стадії дослідження доказів було надано до суду висновок експерта ОСОБА_18 за результатами авто технічного дослідження за № 12 від 14 лютого 2017 року.

Вказаний висновок експерта не містив відомостей про попередження експерта за надання завідомо неправдивого висновку, що є обов`язковою вимогою кримінального процесуального законодавства, яка висувається саме до висновку експерта та закріплена у ч. 2 ст. 102 КПК України.

Крім того судом було звернуто увагу на імперативні приписи ч. 2 ст. 84 КПК України, яка визначає у якості процесуальних джерел доказів виключно наступні джерела: показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Водночас, назва наданого 27 лютого 2017 стороною захисту документу сформульована як «висновок експерта за результатами авто технічного дослідження», тобто в порушення вимог п. 14 «Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах», що затверджена Наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 № 3505/5 згідно яких залежно від характеру звернення за результатами його виконання відповідно до вимог процесуального законодавства України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, складаються такі підсумкові документи: «Висновок експерта», «Висновок експертного дослідження», «Повідомлення про неможливість надання висновку», які виготовляються у двох примірниках, один з яких залишається у судового експерта.

Окремо суд звертає увагу на вимоги п. 4.23 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, яка визначає відмінності висновку експерта від експертного дослідження, згідно яких висновок експертного дослідження складається за структурою і змістом висновку експерта, за винятком того, що у експертному дослідження, зокрема, опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.

Отже, наданий 27 лютого 2017 року стороною захисту документ за результатами авто технічного дослідження з огляду на двозначність форми його найменування та відсутності попередження експерта про кримінальну відповідальність, що притаманне саме для «висновку експертного дослідження», а не «висновку експерта», не надає змогу однозначно ідентифікувати вказаний документ саме як висновок експерта а не висновок експертного дослідження, при цьому в розумінні ч. 2 ст. 84 КПК України у якості процесуального джерела доказів в межах кримінального провадження використовується саме висновок експерта.

З вищенаведених підстав вказаний висновок експерта за результатами експертного дослідження № 12 від 14.02.2017 у судовому засіданні було визнано очевидно недопустимим та припинено його дослідження в порядку ч. 2 ст. 89 КПК України.

В судовому засіданні 06 березня 2017 року стороною захисту було надано суду висновок експерта за результатами судової авто технічної експертизи № 12 від 14.02.2017 року відносно якого сторона обвинувачення та представник потерпілої зазначили про неможливість використання у якості доказу внаслідок його недопустимості.

З вказаного приводу суд зазначає, що висновок експерта за результатами судової авто технічної експертизи № 12 від 14.02.2017 року є повним відтворенням висновку експерта за результатами авто технічного дослідження за № 12 від 14 лютого 2017 року, тобто подібними є майже всі структурні елементи вказаних матеріальних носіїв інформації, зокрема ідентичні номери висновків, дати їх проведення, ідентична структура та розташування у просторі бланку елементів висновку, за винятком, додавання у зміст висновку експерта за результатами судової авто технічної експертизи № 12 від 14.02.2017 року відомостей про попередження експерта за надання завідомо неправдивого висновку, зміни номеру та дати субліцензійного договору, видалення відомостей про електронну адресу, міста розташування банку, додавання відомостей про ознайомлення експерта з копіями матеріалів досудового розслідування.

В контексті викладеного суд звертає увагу також і на процесуальний документ, що став підставою для надання висновку експерта за результатами судової авто технічної експертизи № 12 від 14.02.2017 року.

Так, суду надано заяву адвоката Браги І.Д. від 07 лютого 2017 року про проведення саме експертного дослідження. Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_18 в судовому засіданні 25.05.2017 повідомив, що йому, від адвоката Браги І.Д., надходила лише одна заява 07.02.2017 року. В ході судового розгляду кримінального провадження захисник в судовому засіданні 11.01.2018 року також суду повідомив, що надсилав експерту лише ті документи, копії яких він надав у судовому засіданні (т.2 а.с. 122-124 ) та інших документів, які б стали підставою для проведення експертизи – не існує.

З долучених самим захисником копій документів слідує, що в заяві захисника Браги І.Д., наданої експерту ОСОБА_18 перед останнім було ініційовано проведення саме експертного дослідження, а не надання висновку експерта, при цьому надання експертом «висновку експерта» або ж «висновку експертного дослідження» здійснюється саме в залежності від характеру звернення.

Отже, в ході судового засідання судом було встановлено, що захисник звертався до експерта лише із заявою про проведення експертного дослідження за результатами такої заяви захиснику було надано висновок експерта за результатами авто технічного дослідження за № 12 від 14 лютого 2017, що визнаний судом недопустимим доказом.

Із новою заявою про надання саме висновку експерта захисник до експерта не звертався, про що повідомив суду як експерт, так і сам захисник, що свідчить про те, що висновок експерта за результатами судової авто технічної експертизи № 12 від 14.02.2017 було складено на підставі тієї ж самої заяви, що слугувала підставою для надання висновку експерта за результатами авто технічного дослідження за № 12 від 14 лютого 2017.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наданий до суду висновок експерта за результатами судової авто технічної експертизи № 12 від 14.02.2017 року є зміненою формою раніше наданого висновку експерта за результатами авто технічного дослідження за № 12 від 14 лютого 2017, тобто наданий 06 березня 2017 року висновок експерта носить формальний характер, нове експертне дослідження не проводилось, а експерт обмежився виключно механічним перенесенням відомостей попереднього документу до новоствореного документу з додаванням окремих нових елементів з метою усунення раніше наведених судом недоліків та надання новоствореному документу статусу процесуального джерела доказу.

Вказаний висновок суду підтверджується і поясненнями самого експерта ОСОБА_18 , який був допитаний у судовому засіданні та пояснив суду, що нове дослідження ним не проводилось. Також експерт пояснив, що при проведенні дослідження з оригіналами матеріалів кримінального провадження він не знайомився, йому було надіслано у електронній формі копії матеріалів кримінального провадження, що не були засвідчені на предмет їх відповідності оригіналу, що на думку суду є недопустимим.

При цьому суд зауважує, що попередження експерта про надання завідомо неправдивого висновку вже після проведення експертного дослідження не може бути визнане судом у якості належного виконання вимог ч. 2 ст. 102 КПК України, оскільки вказаними діями фактично нівелюється правова природа вказаного інституту попередження, спрямована на підтвердження факту відображення у свідомості експерта невідворотності настання негативних юридично значущих дій у випадку саме свідомого надання висновку експерта, що не відповідає тим обставинам справи, які встановлені експертом на підставі наданих йому вихідних даних.

Вирішуючи питання щодо допустимості використання висновку експерта у якості доказу слід зауважити також на недоліки форми вказаного висновку, що враховуються судом виключно у сукупності з раніше наведеним аргументуванням та не розглядається власне як самостійна підстава визнання доказу недопустимим, а оцінюється комплексно з урахуванням вищевикладеного.

Так, за приписами п. 14 розділу ІІІ «Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах» підсумковий документ та додатки до нього (схеми, картограми, фотографії тощо) підписуються судовим експертом та засвідчуються його печаткою (у разі наявності).

Зразок та опис печатки судового експерта наведений у додатку № 3 до Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах. Так, печатка судового експерта, що не працює у державній спеціалізованій експертній установі (далі - печатка), має форму кола діаметром 45 мм, краї печатки обрамлено подвійним бортиком шириною 1 мм. Під подвійним бортиком зліва направо інверсним шрифтом розміщуються напис «судовий експерт» та прізвище, ім`я, по батькові судового експерта. У центрі печатки розміщується зображення малого Державного Герба України в обрамленні кола діаметром 23 мм (товщина лінії - 0,1 мм) зі складним малюнком. На полі між зовнішнім обрамленням і внутрішнім обрамленням зліва направо по колу двома рядками центровим способом розміщується напис, який містить у зовнішньому колі текст «Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України», у внутрішньому колі зазначаються реєстраційний номер облікової картки платника податків судового експерта або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті). Складові написів в усіх колах розділяються семикутними зірочками. Печатка виготовляється з гуми. Для печатки використовується штемпельна фарба синього кольору.

Водночас, ознайомившись із висновком експерта за результатами судової авто технічної експертизи № 12 від 14.02.2017 року суд приходить до висновку про процесуальну невідповідність закріплення підсумкового результату висновку експерта вимогам, що висуваються Інструкцією про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

Всупереч вищенаведеним вимогам на висновку експерта наявна печатка ОСОБА_18 з написом «фізична особа-підприємець» замість необхідного «судовий експерт», у зовнішньому колі відсутній текст «Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України», малий герб України відсутній.

Окрему увагу суд звертає на процесуальний порядок отримання та повернення судовим експертом матеріалів, наданих для проведення експертизи.

Так, у вступній частині висновку експерт зазначає про наявність у нього вихідних даних, які відомі, тобто отримані, експертом з постанови слідчого Астахова С.О. від 07.10.2015 року, заяви адвоката Брага І.Д., показань ОСОБА_1 , та відповідей ОСОБА_1 на клопотання про надання додаткових даних.

Положеннями п. 15 Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах визначено, що після виконання експертизи (дослідження) підсумковий документ надсилається разом з матеріалами справи та іншими документами, що надійшли за клопотанням експерта, органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

В порушення вказаних вимог Інструкції до суду не надано відомостей про повернення стороні захисту матеріалів, наданих для проведення експертизи, що у сукупності з фактом відсутності у самій заяві захисника Браги І.Д. (т. 2 а.с. 122) інформації про надсилання будь-яких матеріалів для проведення експертизи ставить під обґрунтований сумнів факт здійснення судової експертизи на підставі матеріалів кримінального провадження.

Під час судового розгляду стороною обвинувачення та представником потерпілої було заявлено про порушення стороною захисту вимог ст. 290 КПК України оскільки стороною захисту належним чином не було відкрито документи які стали підставою для проведення автотехнічної експертизи № 12 від 14.02.2017 року.

Приписами ч. 11 ст. 290 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом.

Правові наслідки порушення порядку відкриття матеріалів кримінального провадження визначені в ч. 12 ст. 290 КПК України згідно якої якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Під час здійснення судового розгляду кримінального провадження стороною захисту було отримано висновок експерта від 14.02.2017 року № 12, який слід віднести до додаткових доказів, тобто таких, що були отримані вже під час судового розгляду кримінального провадження.

Водночас, стороною обвинувачення та представником потерпілої в ході судового розгляду було заявлено клопотання про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт та на основі яких було надано висновок експерта від 14.02.2017 року № 12, а саме: заяви захисника Браги І.Д. від 07.02.2017 року, клопотання експерта Давидовича О.О. про надання додаткових матеріалів та відповідь на клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

Необхідність отримання доступу до вказаних матеріалів у сторони обвинувачення та представника потерпілого виникла у зв`язку з наявністю сумніву у відповідності обставин кримінального правопорушення тим даним механізму скоєння ДТП, які були повідомлені експерту стороною захисту з врахуванням факту відсутності у експерта оригіналів або засвідчених копій матеріалів кримінального провадження під час здійснення експертного дослідження та факту надання обвинуваченим свідчень експерту, що суттєво відрізнялись від свідчень, зафіксованих в протоколі слідчого експерименту та в ході допиту обвинуваченого в судовому засіданні. Необхідність отримання доступу до вказаних матеріалів у сторони обвинувачення та представника потерпілої зумовлена також тим, що в висновку експерта зазначено про використання у якості вихідних даних додаткових пояснень ОСОБА_1 , в той час як останній в ході судового розгляду в судовому засіданні на запитання прокурора повідомив, що він не отримував будь-яких клопотань експерта та відповіді на клопотання експерта не готував та не надсилав.

Оскільки спеціальна норма, якою б було детально врегульовано питання відкриття матеріалів, які були використані в ході проведення експертизи відсутня суд, вважає за необхідне звернутись до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові по справі № 754/14281/17 від 27 січня 2020 року згідно якої, якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК. Водночас захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт. За відсутності такого клопотання, з урахуванням ст. 22 вказаного Кодексу слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом на відкриття їй також і медичної документації.

Суд зауважує, що обов`язок відкрити отримані саме в ході судового розгляду докази в розумінні ч. 11 ст. 290 КПК покладено як на сторону обвинувачення так і на сторону захисту в рівній мірі у зв`язку з чим суд вважає релевантним використання в межах даного кримінального провадження вказаного висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду яким надано правову оцінку механізму відкриття матеріалів, на основі яких надавався висновок експерта.

Таким чином, оскільки сторона обвинувачення та представник потерпілого заявили клопотання про відкриття їм документів на підставі яких здійснювалась експертиза, реалізовуючи таким чином принцип змагальності судового процесу, а стороною захисту оригінали вказаних документів відкриті не були, вказане свідчить про порушення стороною захисту вимог ч. 11 ст. 290 КПК України у зв`язку з чим суд констатує недопустимість використання висновку експерта від 14.02.2017 року № 12 у якості доказу з огляду на імперативну заборону, встановлено ч. 12 ст. 290 КПК України.

Окремо суд зауважує, що за положеннями ч. 7 ст. 99 КПК України сторона зобов`язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати саме оригінали документів, у зв`язку з чим суд не може визнати долучення до справи в ході судового розгляду саме копій затребуваних стороною обвинувачення та представником потерпілого матеріалів, які досліджував експерт, належним виконанням стороною захисту свого процесуального обов`язку з відкриття доказів, що передбачений ч. 11 ст. 290 КПК України.

Стосовно клопотання сторони захисту, заявленого у судових дебатах про повернення зі стадії судових дебатів до стадії судового слідства суд зазначає наступне.

У судовому засіданні 10 грудня 2019 року судом було закінчено стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами, із чим погодився захисник Брага І.Д., та ухвалено перейти до стадії судових дебатів. За клопотанням захисника Браги І.Д. про надання часу для підготовки судових дебатів судове засідання було відкладено.

11 грудня 2019 року до суду надійшло клопотання захисника про поновлення судового слідства та виклику свідків, призначення повторної судової авто технічної експертизи. 19 лютого 2020 року від захисника обвинуваченого до суду надійшло клопотання про залучення доказу кримінального провадження.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для поновлення судового слідства та допиту свідків суд зауважує, що захисником обвинуваченого у клопотанні не конкретизовано яке значення мають зазначені захисником ймовірні обставини для вирішення справи, як і не зазначено які саме об`єктивні та непереборні обставини перешкоджали стороні захисту викласти свої доводи з наведеного кола питань та здійснити необхідні процесуальні дії, зокрема заявити клопотання про допит свідків, під час судового слідства до переходу суду до стадії судових дебатів.

В самому клопотанні захисник стверджує, що під час допиту експерта ОСОБА_19 обвинуваченим зазначалось про те, що експерт жодного разу не був на місці ДТП, таким чином фактично самим захисником підтверджено, що про ймовірний факт, для з`ясування якого захисник просить відновити судове слідство, стороні захисту було відомо ще на стадії з`ясування обставин справи, однак будь-яких процесуальних клопотань з даного приводу стороною захисту заявлено не було.

Проте, як вбачається з самого протоколу слідчого експерименту від 17 листопада 2015 року в ході вказаної процесуальної дії її учасники, серед яких був і ОСОБА_19 , який перебував у процесуальному статусі спеціаліста авто техніка, прибули до місця дорожньо-транспортної події, що розташоване на автодорозі «Донецьк-Красногорівка-Мар`їнка-Старомлинівка» 51 км+175,5м, чим спростовуються твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_19 жодного разу не був на місці ДТП. Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_19 також підтвердив факт проведення слідчого експерименту за його участі та свою особисту присутність під час проведення вказаної процесуальної дії.

В обґрунтування необхідності визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим захисник зазначає, що вказаний протокол був заздалегідь складений слідчий у м. Маріуполі, а не на автодорозі «Мар`їнка-Вугледар». Водночас вказаний протокол слідчого експерименту вже був предметом дослідження суду, сторонам по справі було надано можливість висловити свої уточнення та заперечення з приводу як форми так і змісту вказаного протоколу, водночас вказаними процесуальним правом сторона захисту не скористалась, жодних зауважень з приводу протоколу слідчого експерименту під час його дослідження в порядку ст. 358 КПК України не заявляла, клопотань про виклик свідків перед судом ініційовано не було.

Крім того, з протоколу слідчого експерименту від 17 листопада 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом та не висловив будь-яких зауважень та заперечень з приводу вказаної процесуальної дії.

В розрізі вищенаведених доводів суд зазначає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року ЕСПЛ зазначає, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, зокрема процесуальні заборони й обмеження, з метою запобігання перетворенню судового процесу на безладний рух у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання захисника та повернення до стадії з`ясування обставин та перевірки їх доказами, а відтак клопотання сторони захисту, похідні від клопотання про поновлення судового слідства, підлягають залишенню без розгляду.

Окрему увагу суд звертає також і на процесуальну поведінку сторони захисту з приводу дій, прийнятих після подання клопотання про поновлення судового слідства, а саме після подання клопотання про поновлення судового слідства 11 грудня 2019 року захисник у судові засідання не з`являвся та просив їх перенести, як без зазначення поважних причин неможливості прибуття у судове засідання (заява від 23 січня 2020 року т. 2 а.с. 201), так і у зв`язку зі складною епідеміологічною ситуацією після оголошення в країні карантину.

Крім того, 19 лютого 2020 року захисником на адресу суду було надіслано висновок експерта № 9 від 05 лютого 2020 року з якого вбачається, що звернення про проведення експертизи надійшло від захисника Браги І.Д. 15 січня 2020 року, тобто захисник ще до вирішення судом питання про поновлення судового слідства звернувся до судового експерта за отримання висновку експерта. Разом із надсиланням до суду висновку експерта захисником заявлено вимогу про ознайомлення судом сторони обвинувачення та потерпілої з матеріалами судової авто технічної експертизи.

Так, з даного приводу суд зазначає, що саме на сторону захисту ч. 11 ст. 290 КПК України покладено обов`язок ознайомлювати сторону обвинувачення із зібраними в ході судового розгляду додатковими матеріалами, в той час як суд зобов`язаний в порядку ч. 12 ст. 290 КПК України не допустити відомості, що містяться у вказаних матеріалів, як докази.

Також суд приймає до уваги той факт, що висновок експерта з клопотанням про ознайомлення судом сторони обвинувачення з вказаним висновком надійшов до суду ще 19 лютого 2020 року, однак стороні обвинувачення та потерпілій стороною захисту понад півроку, а саме станом на 05 серпня 2020 року даний висновок не надсилався, вказані обставини свідчать про спрямованість дій сторони захисту на затягування розгляду справи в той час як сторони кримінального провадження зобов`язані утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, оскільки захиснику відмовлено у задоволенні заяви про поновлення судового слідства, питання про проведення судової експертизи було ініційовано перед експертом стороною захисту 15 січня 2020 року, а висновок експерта надано 05 лютого 2020 року , тобто експертиза була розпочата та завершена вже після закінчення стадії з`ясування обставин та перевірки їх доказами та до вирішення питання про повернення до вказаної стадії зі стадії судових дебатів, про наявність висновку експерта в порядку ст. 290 КПК України стороні обвинувачення та потерпілій з 19 лютого 2020 року по 05 серпня 2020 року стороною захисту не повідомлялось, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для дослідження висновку експерта від 05.02.2020 року № 9 та, відповідно, використання відомостей, що містяться в ньому, у якості доказів.

Стосовно реалізації обвинуваченим права на захист суд вважає за необхідне зазначити, що сторона захисту в цій справі користувалася своїми процесуальними правами нарівно зі стороною обвинувачення, зокрема судом було викликано та допитано у судовому засіданні свідків про виклик яких заявив захисник, захиснику було забезпечено право на перехресний допит свідків, за клопотанням захисника було заслухано пояснення експерта ОСОБА_18 , так і було забезпечено сторону захисту правом на збирання та подання до суду документів, водночас при реалізації вказаної міри можливої поведінки потрібно неухильно дотримуватись критеріїв, що висуваються до допустимості доказів та порядку їх відкриття, як складових елементів змагальності судового процесу, чого стороною захисту зроблено не було. У ході виконання вимог ст. 363 КПК сторона захисту зазначила про відсутність клопотань, погодилася із закінченням з`ясування обставин та перевірки їх доказами і переходу до судових дебатів.

Стосовно клопотання сторони захисту про визнання протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного від 17 листопада 2015 року недопустимим доказом, та визнання висновку № 1503 від 15.10.2015 року недопустимим доказом, що заявлені захисником на стадії судових дебатів суд керується вимогами ч. 1 ст. 89 КК України за якими питання оцінки доказів на предмет допустимості здійснюється в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення та зазначає про відсутність підстав для визнання вказаних доказів недопустимим з огляду на наступне.

Так, подія кримінального правопорушення мала місце 29 вересня 2015 року, повідомлення про вчинення злочину вручено ОСОБА_1 13 листопада 2015 року, слідчий експеримент проведено за участю підозрюваного ОСОБА_1 17 листопада 2015 року. Таким чином, проведення слідчого експерименту було здійснено органом досудового розслідування з максимально можливою процесуальною оперативністю, при найбільш наближених, з врахуванням пори року, до події кримінального правопорушення умовах зовнішнього світу (час доби, освітлення тощо). Оформлення протоколу слідчого експерименту у друкованому вигляді також не може бути підставою для визнання доказу недопустимим. Фотаблицею до протоколу проведення слідчого експерименту підтверджується факт дійсного проведення вказаної процесуальної дії, а не її формальний характер. Підозрюваний за результатами проведення слідчого експерименту у відповідному протоколі вказаної процесуальної дії підтвердив факт свого ознайомлення з протоколом та зазначив про відсутність в нього зауважень до протоколу.

Щодо доводів сторони захисту про самостійне збирання експертом в ході проведення експертизи № 1503 від 15.10.2015 року матеріалів, які підлягають дослідженню суд зазначає, що з висновку експерта вбачається, що йому на експертизу було надано постанову про призначення експертизи від 07.10.2015 року, автомобілі-учасники події, матеріали кримінального провадження, про надсилання яких зазначено також і у відповідній постанові слідчого про призначення експертизи від 07.10.2015 року (т. 1 а.с. 135), у дослідницькій частині висновку експерта містяться фотографії саме транспортних засобів, які були учасниками дорожньо-транспортної події та були надані експерту на дослідження (CHEVROLET AVEO державний номерний знак НОМЕР_3 та ГАЗ 5312 державний номерний знак НОМЕР_2 ). Вказаним спростовуються доводи сторони захисту про невідомий характер фотознімків, вказані фотознімки були створені експертом в ході експертного дослідження та використані в дослідницькій частині висновку експерта, наглядно демонструють які саме дії були виконані експертом, зі знімків вбачається використання експертом спеціального вимірювального пристрою, експертної лінійки, за допомогою якої було встановлено розмір зчісування ЛФП, глибина вм`ятин та розривів металу тощо. З висновку експерта не вбачається використання ним в ході проведення дослідження будь-яких інших сторонніх матеріалів, що не були йому надані стороною кримінального провадження та були відшукані експертом самостійно, не зазначено та не конкретизовано стороною захисту й те, які саме матеріали були відшукані експертом самостійно, що свідчить про формальний характер доводів захисника в цій частині.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання суд зазначає, що відповідно до загальних засад, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

При визначенні міри та виду покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд виходить із встановленої статтею 50 КК України його мети, спрямованої не тільки на кару, але й на виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є необережним по формі вини, згідно ст.12 КК України за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких, враховує особу обвинуваченого, який офіційно працевлаштований водієм у філії «Костянтинівський» ТОВ «Агротіс», раніше не судимий, офіційно одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем працевлаштування характеризується позитивно, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, є його активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд також враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо судової дискреції), де зазначено що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

На підставі викладеного суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти також виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів у зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_1 повинно бути призначене покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами зі звільненням на підставі ст.75 КК України обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст.76 КК України обов`язки.

При прийнятті рішення про звільнення обвинувачення від відбування покарання з випробуванням в порядку ст. 75 КПК України суд, з огляду на обставини вчиненого кримінального правопорушення, необережну форму вини обвинуваченого, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, позитивні характеристики обвинуваченого з місця проживання та місця роботи, відсутність факту перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння під час події кримінального правопорушення, приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого в даному випадку можливе без його ізоляції від суспільств

При прийнятті рішення про призначення обвинуваченому покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами суд виходить з того, що обвинувачений вчинив злочин вперше та з необережності, є одруженим, працює водієм і вказаний вид діяльності є його єдиним видом доходу, завдяки якому він фінансово утримує себе та свою сім`ю і позбавлення ОСОБА_1 прав керування транспортними засобами призведе до погіршення матеріального стану не лише особисто його, а його сім`ї що на переконання суду свідчить про недоцільність призначення додаткового виду покарання.

Призначене судом покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати за проведення судових експертиз на підставі приписів ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов по кримінальному провадженню відсутній.

Відповідносно обвинуваченого запобіжний захід не застосовано.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, визначивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення комплексної судової авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 1503 від 15.10.2015 року у розмірі 613,80 гривень, судової автотехнічної експертизи № 1651 від 25.11.2015 року у розмірі 613,80 гривень, що у сукупності становлять 1227 гривень 60 копійок.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме:

– автомобіль «ГАЗ 5312», державний номерний знак НОМЕР_2 , який передано на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_10 – повернути за належністю власнику філія «Костянтинівська» ТОВ «Агротіс»;

– автомобіль «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_3 , та переднє праве колесо автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_3 , які передано на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_2 – залишити останній за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя С.М. Ліпчанський