Ухвала суду № 91609407, 16.09.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/3966/20

Номер провадження 1-кп/235/607/20

У Х В А Л А

16 вересня 2020 року м.Покровськ

Головуючий суддя у складі колегії суддів Красноармійського міськрайонного суду

Донецької області Варибрус В.А.

за участю секретаря Подлєсної О.А.

прокурора Стьопіна М.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Безрука С.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ Донецької області, громадянина України, українця, непрацюючого, неодруженого, не є інвалідом, малолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, раніше неодноразово судимого, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Прокурором Стьопіним М.О. було заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у зв`язку наявністю обґрунтованої підозри щодо вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та ризиків, передбачених у п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Безрук С.В. поклали вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.

Дослідивши подане клопотання та вислухавши думку учасників судового провадження, головуючим суддею встановлено наступне.

Згідно п.20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження, в тому числі: у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Зважаючи, що суддя Величко О.В. перебуває у щорічній черговій відпустці і до спливу обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо розглянути заявлене прокурором клопотання про продовження цього запобіжного заходу колегією суддів, вказане клопотання розглядається в порядку, передбаченому п.20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, головуючим суддею.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення».

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження повідомлена ОСОБА_1 підозра у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України при вищевикладених обставинах є достатньою та обґрунтованою саме для цілей вирішення питання про продовження запобіжного заходу.

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 :

- народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Красноармійськ, Донецької області,

- громадянин України,

- офіційно непрацевлаштований, не має постійного та достатнього джерела доходів;

- неодружений, не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку,

- раніше багаторазово судимий за вчинення корисливих злочинів;

- наразі знов обвинувачується у вчиненні корисливого злочину, пов`язаного з погрозою застосування насильства до потерпілої упродовж умовно-дострокового строку, на який його було звільнено ухвалою Селидівського міського суду від 19.03.2020 на невідбутий термін покарання 1 рік 4 місяців 28 днів.

- фактично мешкав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;

- не має у власності рухомого та нерухомого майна та вкладів у банках.

На думку головуючого судді, ризиками, визначеними ст. 177 КПК України та доведеними прокурором у даному кримінальному провадженню є:

- ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, оскільки санкція ч.3 ст.187 КК України передбачає суворе покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, а також відсутність у нього міцних соціальних зв`язків;

- ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений має можливість незаконно впливати на потерпілу з метою надання нею неправдивих показів для уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності;

- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий і схильний до вчинення корисливих злочинів, не має постійного та достатнього доходу для забезпечення своїх потреб.

Згідно ч.ч.3,4,5 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на те, що заявлений прокурором відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, доведені прокурором ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілу, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, головуючий суддя приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, судом не встановлено достатніх підстав щодо неможливості тримання обвинуваченого в умовах ізоляції за станом здоров`я.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 суд не встановив.

При вирішенні питання про можливість одночасного визначення розміру застави із покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків, суд враховує, що відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, що пов`язаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, а тому головуючий суддя вбачає за необхідне не обирати ОСОБА_1 розмір застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 314-316, п. 20-5 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, головуючий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Стьопіна М.О. - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Красноармійськ, Донецької області, громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком на 60 днів, з 16.09.2019 року по 14.11.2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду упродовж 7 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 08год.00хв. 17.09.2020

Головуючий суддя: Варибрус В.А.