Рішення № 91607390, 27.08.2020, Оболонський районний суд міста Києва

27.08.2020 Справа № 756/3894/17

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________________

Унікальний №756/3894/17

Провадження №2/756/208/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря П`яла Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що відповідно до укладеного кредитно-заставного договору №К2V4А800000058 від 11.07.2008 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15457,38 доларів США з метою придбання автомобіля та оплати коштів за реєстрацію предмета застави в державному реєстрі, а також на оплату винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту, з процентною ставкою 16,92% річних з кінцевим терміном погашення 10.07.2013.

У забезпечення виконання зобов`язань між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язалась у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань відповідати перед кредитором як солідарний боржник у тому ж розмірі, що і позичальник.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 01.02.2017 складає 86347,80 доларів США.

Разом з тим, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14425,16 доларів США, а також судові витрати по справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2017 було визначено головуючого суддю Васалатія К.А .

У зв`язку із відстороненням головуючого судді Васалатія К.А. від здійснення правосуддя, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019 було визначено головуючого суддю Дибу О.В.

У судове засідання позивач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача подав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в матеріалах справи наявні заперечення відповідача на позов, в яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що у заявці на видачу кредиту вказані не його паспортні дані та його підпис про отримання грошових коштів відсутній, кредит ним погашено в повному обсязі, а також заявив про застосування наслідків пропуску строків позовної давності. Крім того, зазначив, що на даний час відносно позивача відкриті кримінальні провадження щодо незаконного заволодіння транспортним засобом та шахрайства.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не надала, явку представника в судове засідання не забезпечила.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи убачається, що 11.07.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № К2V4А800000058, відповідно до умов якого банком видано позичальнику кредитні кошти у розмірі 15457,38 доларів США з метою придбання автомобіля та оплати коштів за реєстрацію предмета застави в державному реєстрі, а також на оплату винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту, з процентною ставкою 16,92% річних з кінцевим терміном погашення 10.07.2013, а також 450 доларів США для сплати винагороди за надання фінансового інструменту зі сплатою в момент видачі кредиту, 0,60% від суми наданого кредиту щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту та 478,19 доларів США з 06 по 10 число кожного місяця винагороди за проведення додаткового моніторингу.

У забезпечення виконання зобов`язань між банком та ОСОБА_2 11.07.2008 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язалась у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань відповідати перед кредитором як солідарний боржник у тому ж розмірі, що і позичальник.

Судом встановлено, що кредитні кошти в обсязі, визначеному договором, були надані АТ КБ «ПриватБанк» відповідачеві ОСОБА_1 , які він використав у повному обсязі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, позичальник ОСОБА_1 систематично не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, допустив заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 86347,80 доларів США, з яких заборгованість за тілом кредиту - 14425,16 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3768,39 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 68154,25 доларів США.

Відповідач ОСОБА_2 також, у добровільному порядку, не виконує узятих на себе договором поруки зобов`язань.

Натомість, позивач просить стягнути тільки заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14425,16 доларів США.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Відповідно до умов укладеного кредитного договору, банк, на власний розсуд має право змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісій й відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у зазначеному повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування у повному обсязі виконати інші зобов`язання по договору (п.п. 2.3.3 кредитного договору).

Отже, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 прострочив сплату частини кредиту, процентів за користування ним, що стало підставою звернення до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту, процентів за користування ним та інших платежів, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.10.2011 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К2V4А800000058 від 11.07.2008 в сумі 29 054,96 доларів США звернуто стягнуто на предмет застави - автомобіль «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 , належний на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Звертаючись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави сторона позивача вказувала на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання перед позивачем тому є всі підстави для дострокового стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.12.2014 у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитно-заставного договору та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що автомобіль «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 , належний на праві власності ОСОБА_1 , вилучений у нього працівниками банку та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відчужений на користь третьої особи.

Суд звертає увагу на те, що звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, позивач змінив строки виконання зобов`язань.

Таким чином, позивач реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованість за кредитним договором № К2V4А800000058 від 11.07.2008 та в рахунок погашення вказаної заборгованості (виконання рішення суду про стягнення заборгованості) реалізовано автомобіль «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у заставі банку та змінено строки виконання основного зобов`язання.

З позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся до відповідачів лише у лютому 2017, тобто поза межами строку позовної давності.

Окрім того, в матеріалах справи міститься копія довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 43) відповідно до змісту якої кредит щодо вартості автомобіля погашений в повному обсязі.

За таких обставин, з урахуванням того що сторона відповідача ОСОБА_1 заявила про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

Як вже було встановлено, у забезпечення виконання зобов`язань між позивачем та ОСОБА_2 11.07.2008 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язалась у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань відповідати перед кредитором як солідарний боржник у тому ж розмірі, що і позичальник.

Відповідно до п.12 укладеного договору поруки від 11.07.2008 порука за цим договором припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Судом було встановлено, що звертаючись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави, позивач змінив строки виконання основного зобов`язання.

08.02.2017 на адресу позичальника та поручителя було направлено повідомлення про виконання зобов`язання.

Станом на день звернення позивача до суду, поручителем не було виконано свого зобов`язання в межах укладеного договору поруки.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, на момент звернення позивача до суду) визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

З урахуванням того, що позивач звертаючись до відповідача ОСОБА_1 з позовом про звернення стягнення на предмет застави змінив строк виконання основного зобов`язання, а порука чинна протягом п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку із припиненням поруки.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: О.В.Диба