Рішення № 91604565, 17.09.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13817/20

Провадження № 2-о/127/208/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Швець Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб Другої вінницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту правовстановлюючого документа, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років помер дідусь ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за заповітом на майно, яка складається з житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер АДРЕСА_1 , яка належала померлому. Під час посвідчення заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Крім того, нотаріус або інша службова (посадова) особа, яка посвідчує заповіт, не вимагає від заповідача документів, що підтверджують особу спадкоємця або відказоодержувача. Це, у свою чергу, зумовило дану ситуацію, де заповідач ОСОБА_5 у своєму заповіті помилився в написанні прізвища одного зі спадкоємців, а саме онуки ОСОБА_1 та записав як « ОСОБА_6 ». Така помилка виявилась після відкриття спадщини у процесі оформлення спадкоємцями права на спадщину, а відтак виправити її можна лише в судовому порядку. З метою отримання належної ОСОБА_1 частки спадкового майна, що належала її діду на момент смерті, вона звернулась з відповідною заявою до державного нотаріуса Другої Вінницької державної нотаріальної контори. Однак державним нотаріусом було встановлено, що в наданих ОСОБА_1 для оформлення спадкових прав за заповітом на частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер АДРЕСА_1 , після смерті діда - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, 11.03.2010 року на ім`я ОСОБА_5 ; заповіту, посвідченого Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою від 25 травня 1992 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2-2048 та паспорта АВ260258, виданого Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області містяться розбіжності в написанні прізвища, а саме 25 травня 1992 року ОСОБА_5 склав заповіт на ім`я онуків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , який був посвідчений Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою та зареєстрований у реєстрі за № 2-2048, а в пред`явленому паспорті спадкоємиці за заповітом, онуки ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , вказано прізвище « ОСОБА_10 », тоді як в заповіті вказано прізвище онуки « ОСОБА_6 ». Таким чином, вказана розбіжність у написанні прізвища у заповіті ОСОБА_5 та у паспорті його онуки ОСОБА_1 не дають можливості оформити свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 . Разом з тим у померлого (заповідача) була лише одна донька - ОСОБА_11 , яка одружилася та змінила прізвище на ОСОБА_12 . В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася - ОСОБА_13 (заявник у справі), яка одружилася та змінила прізвище на ОСОБА_10 . Так, донька померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_11 неодноразово одружувалась та розлучалася та мала четверо дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , які були онуками ОСОБА_5 . Однак, оформлюючи заповіт 25 травня 1992 року ОСОБА_5 допустив помилку у написанні прізвища своєї внучки ОСОБА_1 та зазначив її як « ОСОБА_6 », а онуки з Прізвищем « ОСОБА_6 » у померлого ОСОБА_5 не було та немає. Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 не має можливості документально підтвердити факт щодо здійснення помилки при написанні її прізвища у заповіті, а тому не може отримати Свідоцтво про право на спадщину після померлого дідуся ОСОБА_5 . Так, онуки ОСОБА_14 , а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_7 одружилися та змінили прізвища на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвом про шлюб та свідоцтвом про одруження, тому саме вони зазначені заінтересованими особами. Просить встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме встановити факт належності ОСОБА_1 заповіту ОСОБА_5 від 25.05.1992 року, який був посвідчений Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою та зареєстрований у реєстрі за № 2-2048, складеного на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 .

14.07.2020року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В судове засідання представник заявника не з`явився надав суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заяву підтримала, просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи Другої вінницької державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, при винесені рішення покладався на розсуд суду.

Інші заінтересовані особи в судове засідання не з`явились з невідомих суду причин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років помер дідусь ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від «11» березня 2010 року за № НОМЕР_3 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за заповітом на майно, яка складається з житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер АДРЕСА_1 , яка належала померлому.

Під час посвідчення заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Крім того, нотаріус або інша службова (посадова) особа, яка посвідчує заповіт, не вимагає від заповідача документів, що підтверджують особу спадкоємця або відказоодержувача. Це, у свою чергу, зумовило дану ситуацію, де заповідач ОСОБА_5 у своєму заповіті помилився в написанні прізвища одного зі спадкоємців, а саме онуки ОСОБА_1 та записав як « ОСОБА_6 ». Така помилка виявилась після відкриття спадщини у процесі оформлення спадкоємцями права на спадщину, а відтак виправити її можна лише в судовому порядку.

З метою отримання належної ОСОБА_1 частки спадкового майна, що належала її діду на момент смерті, вона звернулась з відповідною заявою до державного нотаріуса Другої Вінницької державної нотаріальної контори.

Однак державним нотаріусом було встановлено, що в наданих ОСОБА_1 для оформлення спадкових прав за заповітом на частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер АДРЕСА_1 , після смерті діда - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, 11.03.2010 року на ім`я ОСОБА_5 ; заповіту, посвідченого Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою від 25 травня 1992 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2-2048 та паспорта АВ260258, виданого Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області містяться розбіжності в написанні прізвища, а саме 25 травня 1992 року ОСОБА_5 склав заповіт на ім`я онуків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , який був посвідчений Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою та зареєстрований у реєстрі за № 2-2048, а в пред`явленому паспорті спадкоємиці за заповітом, онуки ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , вказано прізвище « ОСОБА_10 », тоді як в заповіті вказано прізвище онуки « ОСОБА_6 ».

Таким чином, вказана розбіжність у написанні прізвища у заповіті ОСОБА_5 та у паспорті його онуки ОСОБА_1 не дають можливості оформити свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Разом з тим у померлого (заповідача) була лише одна донька - ОСОБА_11 , яка одружилася та змінила прізвище на ОСОБА_12 . В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася - ОСОБА_13 (заявник у справі), яка одружилася та змінила прізвище на ОСОБА_10 .

Надані докази у сукупності мають взаємний зв`язок, є належними і допустимими у правовідносинах щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документа, відповідають вимогам ст. ст. 77-79 ЦПК України і враховуються судом відповідно до ст. 89 ч.3 ЦПК України.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995року № 5 «Про практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд може встановлювати факти, що породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або виникнення особистих чи майнових прав громадян.

Встановлення факту, що має юридичне значення необхідно заявнику для можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ст. 315 ч. 1 п. 6 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню.

Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 89, 259, 263-265, 315-316, 319, 200 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 заповіту ОСОБА_5 від 25.05.1992року, який був посвідчений Другою вінницькою державною нотаріальної конторою, зареєстрований у реєстрі за № 2-2048 та складений на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 .

Судові витрати залишити за заявником.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 17.09.2020року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 .

Друга вінницька державна нотаріальна контора, м. Вінниця, вул. М. Оводова, 85, код ЄДРПОУ 02885741.

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_5 .

ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , ІПн НОМЕР_6 .

ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , ІПн НОМЕР_7 .

Суддя: