Ухвала суду № 91599734, 16.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 вересня 2020 року м. Київ № 640/21311/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській областіпро визнання неправомірними дій, скасування рішень та зобов`язання чинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

03.09.2020 Громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом доДержавної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДР: 37508470), Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 51-а, код ЄДР: 37804450), в якому просить суд:

1) визнати дії Державної міграційної служби України, яким залишено без розгляду скаргу позивача на рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребую додаткового захисту) - неправомірними;

2) визнати дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - неправомірними;

3) рішення № 120-20 від 06.08.2020 Державної міграційної служби України, яким залишено без розгляду скаргу на рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області. про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребую додаткового захисту - скасувати;

4) рішення № 17 від 01.03.2019 Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребую додаткового захисту - скасувати;

5) зобов`язати Державну міграційну служби України повторно перевірити скаргу на рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, яким відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

6) зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області переглянути заяву позивача та прийняти рішення про оформлення документі для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

В порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем у позовній заяві не зазначено поштового індексу позивача.

Також, згідно з п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, визнати дії Державної міграційної служби України, яким залишено без розгляду скаргу позивача на рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребую додаткового захисту) - неправомірними та визнати дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - неправомірними.

В той же час, у позовній заяві позивач не конкретизує, у чому саме полягає неправомірність дій Державної міграційної служби України та зазначити які саме дії Державної міграційної служби України призвели до залишення без розгляду скаргу позивача на рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребую додаткового захисту).

Також позивач у позовній заяві не конкретизує, у чому саме полягає неправомірність дій Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, що призвели до відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відтак позивачу в уточненій позовній заяві слід викласти обставини та обґрунтування неправомірності дій Державної міграційної служби України та неправомірності дій Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, конкретизувавши, які саме дії відповідачів є неправомірними.

Також згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, законом, яким встановлені спеціальні строки звернення до суду у справах цієї категорії, є Закон України від 8 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

В той же час, відповідно до ч.ч. 1 та 9 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Особа, яка отримала повідомлення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не використала права на його оскарження до суду протягом п`яти робочих днів, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні, встановлених Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Аналіз вказаних положень, структури норми, у т.ч. у взаємозв`язку з положеннями ч.ч. 1 та 9 ст. 12 Закону дають підстави для висновку, що Законом встановлено п`ятиденний строк для звернення до суду як щодо оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту так і щодо оскарження рішення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Такий же строк підлягає застосуванню і для звернення до суду щодо оскарження дій або бездіяльності органів міграційної служби.

Так, позивач просить суд (1) визнати дії Державної міграційної служби України, яким залишено без розгляду скаргу позивача на рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребую додаткового захисту) - неправомірними; (2) визнати дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - неправомірними; (3) рішення № 120-20 від 06.08.2020 Державної міграційної служби України, яким залишено без розгляду скаргу на рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області. про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребую додаткового захисту - скасувати та (4) рішення № 17 від 01.03.2019 Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребую додаткового захисту - скасувати.

Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише 03.09.2020, тобто поза межами п`ятиденного строку на звернення до суду.

У позовній заяві позивач зазначає, що повідомлення від 20.08.2020 № 105 про залишення без розгляду скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформлені документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту отримано позивачем 31.08.2020.

Разом з тим, в порушення обов`язку, передбачено ч. 1 ст. 77 КАС України, до матеріалів позовної заяви позивачем не надано жодних, у розумінні ст. 73 КАС України, доказів які б підтверджували отримання позивачем повідомлення від повідомлення від 20.08.2020 № 105 про залишення без розгляду скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформлені документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту саме 31.08.2020.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду поза межами строку, встановленого ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строків звернення до суду з даним позовом та надати докази на підтвердження поважності причин такого пропуску строку на звернення до суду або надати докази отримання позивачем вказаного повідомлення саме 31.08.2020.

Крім того, суд звертає увагу позивача на ч. 4 ст. 161 КАС України, яка передбачає, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 79 КАС України учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Так, у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, зокрема, просить витребувати у Державної міграційної служби України рішення № 120-20 від 06.08.2020, яким залишено без розгляду його скаргу на рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребую додаткового захисту).

Також просить суд витребувати в Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області його особову справу, в якій зберігається оригінал довідки про звернення за захистом в Україні № 010601 та оскаржуване рішення № 17 від 01.03.2019, яким відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребую додаткового захисту.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів того, що позивач намагався отримати рішення № 17 від 01.03.2019 Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області яким відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребую додаткового захисту, а також рішення № 120-20 від 06.08.2020 Державної міграційної служби України яким залишено без розгляду його скаргу на рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області № 17 від 01.03.2019.

Відтак, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 79 КАС України позивачу слід надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідних рішень відповідачів.

Також положеннями ст. 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналогічні положення визначені Національним стандартом України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003., що затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55.

Так, пункт 5.27 даного стандарту визначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.

Як видно з доданих до позовної заяви документів, останні не засвідчені належним чином у визначеному законодавством порядку.

Варто також звернути увагу позивача на те, що положеннями ст. 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В той же час, суд звертає увагу позивача на те, що текст документу повинен містити інформацію, заради зафіксування якої було створено документ (п. 5.21 Національних стандартів України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003). Відповідно до п. 4.1. цього стандарту, документ повинен містити (п. 20) - текст документа, який є головним елементом документу. Іншими словами, документ, що надається, повинен мати текст, який можливо дослідити та який несе певний зміст.

Більш того, навіть до правил ЄСПЛ встановлено певні вимоги до документів, зокрема, відповідно до Пояснювальної нотатки для осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини, вимоги до поданих копій: текст повинен бути зрозумілим і читабельним; копії повинні бути повними (всього документу).

Так, суд зазначає, що надані позивачем до позовної заяви докази надані позивачем у такому вигляді, з яких неможливо встановити зміст таких документів, заради зафіксування інформації яких останній було створено, з огляду на що позивачу слід надати копію доданого до позовної заяви доказу у належному вигляді, а саме: копію скарги позивача на рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області № 17 від 01.03.2019.

Наведене вище свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01051) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) уточненої позовної заяви із приведенням позовної заяви у відповідність до вимог п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України із викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, обґрунтування вимоги щодо неправомірності дій відповідачів з урахуванням висновків суду, викладених у даній ухвалі, а також із зазначенням поштового індексу позивача;

2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску або надати докази отримання позивачем вказаного повідомлення саме 31.08.2020;

3) докази, які підтверджують, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання оскаржуваних рішень відповідачів;

4) доказів, що підтверджують обставини на яких гуртуються вимоги позивача у вигляді з якого можливо встановити їх зміст, а саме: копію скарги позивача на рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області № 17 від 01.03.2019.

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Відповідно до положень ст. 169 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про залишення позову без руху не оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя О.А. Кармазін