Рішення № 91599552, 15.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Київ №640/1817/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Органічна хімія» Національної академії наук УкраїнидоГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпровизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити діївстановив:

Державне підприємство «Органічна хімія» Національної академії наук України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо несписання безнадійного податкового боргу по сплаті земельного податку у розмірі 213342,07 грн протиправною;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві списати безнадійний податковий борг по сплаті земельного податку в розмірі 213342,07 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправність дій Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, оскільки в силу положень Податкового кодексу України податковий борг за період з 2013 року по вересень 2016 року є безнадійним та підлягає списанню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що відсутні підстави для визнання боргу за період з 2013 року по вересень 2016 року безнадійним, більше того, податковим органом вчиняються дії щодо стягнення даного податкового боргу у судовому порядку.

Крім того зауважував, що визнання боргу безнадійним відбувається на підставі прийнятого рішення керівника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, тому такі повноваження є дискреційними і суд не може підміняти собою у даному випадку контролюючий орган.

В судовому засіданні учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, хоча й повідомлялись належним чином.

Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноважених представників чи відкладення розгляд у справи не надходило.

Враховуючи, що справа розглядається в спрощеному позовному провадженні суд дійшов висновку про завершення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Органічна хімія» Національної академії наук України 29 жовтня 2019 року звернулось до Головного управління Державної податкової заяви у м. Києві з заявою, в якій просило контролюючий орган списати безнадійний борг у розмірі 172984,60 грн. та суму пені, нарахованої на такий борг у розмірі 40357,47 грн.

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві листом від 04 грудня 2019 року №10/26-15-10-07-10 повідомило позивача про неможливість задоволення поданої заяви, виходячи з того, що відсутні підстави для визнання податкового боргу безнадійним за відповідний період.

Вважаючи бездіяльність щодо несписання безнадійного податкового боргу протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку на час виникнення обов`язку щодо сплати узгодженого податкового зобов`язання визначав Закон України «Про плату за землю» від 03 липня 1992, №2535-XII (далі - Закон №2535-XII).

Частиною першою статті 14 цього Закону визначалось, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Згідно з статтею 17 Закону №2535-XII податкове зобов`язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення грошовому зобов`язанню платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 ПК України.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та (або) граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, у відповідності до пункту 102.1 статті 102 ПК України, початок перебігу строку застосування штрафних санкцій пов`язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства, а пункт 126.1 статті 126 цього Кодексу диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, тому перебіг строку давності для визначення суми зобов`язання зі штрафу, передбаченого цією нормою, починається з дня, наступного за граничним днем сплати узгодженої суми податкового зобов`язання. Строк давності для застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання не може перевищувати 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (уточнюючої декларації) та (або) граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 820/3544/17.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 807/2097/16 зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення за позивачем рахується податковий борг з земельного податку у розмірі 581234,36 грн.

З наданої представником відповідача копії облікової картки платника податку вбачається, що дана сума податкового боргу утворилась, зокрема, з :

- звітної податкової декларації з плати за землю за 2015 рік (земельний податок) від 11 лютого 2015 року за№ 9012693839, задекларовані податкові зобов`язання на суму 53057,12 грн.;

- звітної податкової декларації з плати за землю за 2016 рік (земельний податок) від 19 лютого 2016 року за № 9020706876, задекларовані податкові зобов`язання на суму 3119,33 грн.;

- уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2016 рік (земельний податок) від 03 березня 2016 року за№ 9028191724 до збільшення на суму 88418,64 грн.;

- уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2016 рік (земельний податок) від 19 січня 2017 року за № 9267039697 до збільшення на суму 216 грн.;

- звітної податкової декларації з плати за землю за 2017 рік (земельний податок) від 10 лютого 2017 року за № 9015911872, задекларовані податкові зобов`язання на суму 96477,34 грн.

Відповідно до пункту 101.1. статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, а саме: податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків визначено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577, пункт 2.1. якого передбачає, що під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (пункт 3.1 Порядку №577).

Згідно приписів пункту 3.2 Порядку №577 днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Відповідно до пунктів 4.3 - 4.5 Порядку №577 у випадках, передбачених зокрема підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Строк звернення відповідачем з позовом про стягнення суми боргу за період до вересня 2016 року з нарахованою пенею за несвоєчасно сплачені позивачем вищезазначені податкові зобов`язання, що самостійно визначені платником податку в деклараціях з орендної плати за землю, та набули статусу податкового боргу сплив 30 вересня 2019 року.

При цьому, суд не приймає доводи представника відповідача, що останнім вчиняються дії щодо стягнення податкового боргу у судовому порядку, оскільки звернення представника відповідача до суду з позовом про стягнення податкового боргу у сумі 432896,13 грн мало місце лише 24 грудня 2019 року, крім того, відсутні докази, що у даній справі стягується податковий борг за період до вересня 2016 року.

Крім того, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу у контролюючого органу відсутнє право на нарахування пені за невиконання податкового зобов`язання.

Так, Податковим кодексом України пеня визначена, як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, самі норми щодо порядку нарахування та сплати пені встановлені окремою Главою 12, у той час як штрафні (фінансові) санкції, штрафи передбачені Главою 11 «Відповідальність». Пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу, нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання (при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків) або від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З аналізу викладених норм слідує, що у разі спливу 1095 днів з граничного строку сплати грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, в тому числі від нарахованої пені.

Зазначене свідчить, що відповідач повинен був прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу на загальну суму 213342,07 грн., строк давності (1095 днів) за яким сплинув.

В той же час, щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві списати безнадійний податковий борг по сплаті земельного податку в розмірі 213342,07 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (в тому числі відносно податкового боргу по якому минув строк позовної давності), орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційної системи не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

В даному випадку рішення керівника органу доходів та зборів прийняте не було, отже борг не може вважатись безнадійним.

Крім того, суд не може перебирати на себе повноваження органу фіскальної служби та підміняти його повноваження, які визначені та регулюються нормами чинного законодавства. Списання безнадійного податкового боргу здійснюється керівником фіскального органу і це виключне його право визнати борг безнадійним та приймати рішення про його списання.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно- дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Тобто, дискреційне повноваження - це таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №Щ80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В даному випадку, суд вважає за доцільне зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві повторно розглянути заяву Державного підприємства «Органічна хімія» Національної академії наук України від 29 жовтня 2019 року за вихідним №8-32/148 про списання безнадійного податкового боргу, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Органічна хімія» Національної академії наук України задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо несписання безнадійного податкового боргу по сплаті земельного податку у розмірі 213342,07 грн протиправною.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві повторно розглянути заяву Державного підприємства «Органічна хімія» Національної академії наук України від 29 жовтня 2019 року за вихідним №8-32/148 про списання безнадійного податкового боргу, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Державного підприємства «Органічна хімія» Національної академії наук України (02660, м. Київ, вулиця Червоноткацька, 60, код ЄДРПОУ 05417805) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2133,43 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко