Рішення № 91599509, 15.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Київ № 640/6768/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у

порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доСвятошинської районної в м. Києві державної адміністраціїпро визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ:

20.03.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії органу реєстрації Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації стосовно відмови ОСОБА_1 у знятті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та відмови у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати орган реєстрації Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації зняти ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , та провести реєстрацію місця проживання останньої за адресою: АДРЕСА_1 .

Поряд із цим, в площині підстав позову, слід примітити, що мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 наголошує, що нею подано до органу реєстрації усі необхідні документи для зняття її з реєстрації місця проживання та про реєстрацію місця проживання за відповідною адресою, втім відповідачем протиправно відмовлено у вчиненні ним окреслених дій, що послугувало для звернення позивачкою за захистом своїх прав до суду. Зокрема позивач зазначає, що згідно постанови Київського апеляційного суду від 23.12.2019 у справі № 759/362/16-ц визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 ; у відповідності до вказаної постанови 11.02.2020 позивач звернулась до органу реєстрації - відділу з питань реєстрації місця проживання Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, із проханням зняти місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , та про проведення реєстрації місця проживання останньої за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні таких дій, оскільки відповідно до п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207, орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації, у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, звернулася особа, яка не досягла 14 років; ОСОБА_1 подала до органу реєстрації усі необхідні документи, тому їй було протиправно відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання та у реєстрації місця проживання за вказаною у постанові суду адресою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

26.03.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/6768/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

20.05.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивач отримала відмову органу реєстрації, оскільки не внесла відомості на виконання рішення суду до Реєстру нерухомого майна; внесення адреси до Реєстру територіальної громади м. Києва можливе після присвоєння будинку поштової адреси, реєстрації адреси в Реєстрі адрес в установленому порядку та після надання Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) інформації до комунального підприємства «ГІОЦ» щодо існування / підтвердження адресної інформації об`єктів нерухомого майна м. Києва; проте в Реєстрі територіальної громади м. Києва відсутні дані про будинок АДРЕСА_1 ; до того ж, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» для реєстрації особа повинна надати документи, що підтверджують право на проживання в житлі; відповідно до п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207, документами, що підтверджують право на проживання в житлі, є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи; натомість в Державному реєстрі прав також відсутня інформація щодо об`єкта нерухомого майна за адресою, за якою бажає зареєструвати місце проживання позивач.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 07.08.2010, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

11.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання Святошинської РДА із заявами про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з відповідного запису у бланку заяви, 11.02.2020 орган реєстрації відмовив ОСОБА_1 у знятті з реєстрації місця проживання та у реєстрації нового місця проживання з посиланням на п. 11 Правил реєстрації місця проживання, а саме через те, що особа не подала необхідних документів та інформації.

Не погоджуючись із відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернулася з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, врегульовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Зазначений закон також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10.12.2015 № 888-УІІІ внесено зміни до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та визначено, що органом реєстрації є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Розпорядженням Святошинської районної в м. Києві держаної адміністрації від 26.03.2018 № 157 затверджено Положення про відділ з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської районної у м. Києві держаної адміністрації.

Пунктом 3 Положення про відділ з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської районної у м. Києві держаної адміністрації, затвердженого розпорядженням Святошинської районної в м. Києві держаної адміністрації від 26.03.2018 № 157, передбачено, що основними завданнями Відділу є: забезпечення реалізації державної політики у сфері реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб на території Святошинського району міста Києва; забезпечення реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб на території Святошинського району міста Києва; здійснення передачі до відповідних органів відомостей про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб для внесення до Єдиного державного демографічного реєстру; ведення відповідного реєстраційного обліку на території Святошинського району міста Києва.

Отже уповноваженим органом щодо реєстрації місця проживання / зняття з реєстрації місця проживання на території Святошинського району міста Києва є Відділ з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської районної у м. Києві держаної адміністрації.

В силу приписів ч. 1 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.

Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено дві категорії підстав для зняття з реєстрації місця проживання особи: 1) власна заява цієї особи безвідносно до існування будь-яких інших документів; 2) заява іншої третьої сторонньої особи з долученням документа про виникнення підстави припинення права особи на користування житлом (як-то: рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення, рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, рішення суду про виселення, рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, рішення суду про оголошення особи померлою, свідоцтва або іншого документа про смерть особи, паспорта або паспортного документа померлої особи, документа про припинення підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, документа про припинення підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, документа про припинення підстав на право користування житловим приміщенням).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації місця проживання з посиланням на п. 11 Правил реєстрації місця проживання.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм здійснення реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів встановлено Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207.

Відповідно до п. 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, відомості про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання вносяться, зокрема, до паспорта громадянина України.

Відомості про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України: у вигляді книжечки (зразка 1993 року) - шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 1 або штампа зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 2; у формі картки (зразка 2015 року) - шляхом внесення інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у такий паспорт, у разі наявності робочих станцій та підключення органу реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру. У разі непідключення органу реєстрації до Реєстру особі видається довідка про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання, а внесення інформації до безконтактного електронного носія здійснюється територіальним підрозділом ДМС на підставі такої довідки.

Відповідно до п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Вказані підстави є вичерпними та не передбачають права суб`єкта владних повноважень відмовляти в реєстрації місця проживання в інших випадках, ніж передбачені зазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пп. 4 п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); 4) документи, що підтверджують, зокрема, право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи; 5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); 6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Як визначено п. 19 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві.

Отже, до повноважень працівника органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг не належить перевірка достовірності документів, поданих особою для реєстрації місця проживання.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.09.2019 у справі № 1540/4474/18 (адміністративне провадження № К/9901/17335/19), від 05.12.2019 у справі № 420/1879/19 (адміністративне провадження № К/9901/31084/19), від 06.02.2020 у справі № 440/2600/19 (адміністративне провадження № К/9901/32117/19).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем для реєстрації місця проживання надано заяву по формі додатка 6 Правил реєстрації, паспортний документ НОМЕР_1 , виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 23.01.2008, квитанцію про сплату адміністративного збору, документ, що підтверджує право на проживання в житлі та заяву про зняття з реєстрації місця проживання по формі додатка 11 Правил реєстрації.

У якості документа, який підтверджує право на проживання в житлі надано постанову Київського апеляційного суду від 23.12.2019 у справі № 759/362/16-ц, якою визнано за ОСОБА_1 право користування кв. АДРЕСА_1 , та ухвалу Київського апеляційного суду від 05.02.2020 у справі № 759/362/16-ц, якою виправлено описку в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 23.12.2019 та зазначено «Визнати за ОСОБА_1 право користування кв. АДРЕСА_1 » замість помилково вказаного «Визнати за ОСОБА_1 право користування кв. АДРЕСА_1 ».

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Цивільного процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже постанова Київського апеляційного суду від 23.12.2019 про визнання за ОСОБА_1 права користування кв. АДРЕСА_1 набрала законної сили 23.12.2019.

З огляду на викладене вище та враховуючи положення п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, ОСОБА_1 надано всі необхідні документи для реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в т.ч. і документ, що підтверджує право позивача на проживання в житлі, а саме постанову Київського апеляційного суду від 23.12.2019 у справі № 759/362/16-ц, яка набрала законної сили, та ухвалу Київського апеляційного суду від 05.02.2020 у справі № 759/362/16-ц.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у Державному реєстрі прав інформації щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , як на підставу відмови у проведенні державної реєстрації місця проживання позивача, то суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною відмови ОСОБА_1 у проведенні реєстрації місця проживання останньої стало не подання всіх необхідних документів або інформації.

Підпунктом 4 п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, встановлено, що документом, що підтверджує право на проживання в житлі, є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання за особою права користування житловим приміщенням.

Так, у зазначеному пункті мова не йде про те, що для реєстрації місця проживання особа крім рішення суду, яке набрало законної сили, повинна надати додатково документи, які підтверджують факт реєстрації права, в т.ч. і користування, у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно.

З огляду на зазначене, суд критично сприймає твердження відповідача, оскільки останнім протиправно сформовано вимогу до позивача про надання додаткових документів при реєстрації місця проживання.

Щодо зобов`язання відповідача зареєструвати місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , то суд зазначає таке.

Відповідно до абз. 5 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до абз. 11 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Пунктами 1, 2 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, передбачено, що Правила визначають механізм здійснення реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

У цих Правилах терміни вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Отже, вказані правові норми свідчать про те, що Правила № 207 застосовується лише у випадках, коли необхідно внести відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням її адреси житла/місця перебування, тобто закріпити певний юридичний факт.

При цьому, наявність такої адреси житла/місця перебування є необхідною умовою для застосування юридичних механізмів, передбачених Правилами № 207. Відсутність же такої обставини виключає можливість застосування Правил № 207 та прийняття будь-яких рішень, що передбачені ними (в тому числі і про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання особи).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про питання присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у місті Києві» від 25.06.2011 № 1094 затверджено Тимчасовий порядок присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у місті Києві.

Відповідно до п. 2.4 Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25.06.2011 № 1094, присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, жилим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам, гаражним, садовим, дачним кооперативам (товариствам) здійснюється шляхом видання розпорядження відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Заявники подають клопотання в режимі єдиного вікна до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.

Суд акцентує увагу на тому, що аналогічна норма міститься і у п. 4.16 Положення про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394.

Відповідно до п. 1.8 Положення про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394, юридично правильними адресами є адреси, зареєстровані у Реєстрі адрес. Факт реєстрації адреси у Реєстрі адрес посвідчується (підтверджується) довідкою (витягом) з Реєстру адрес Містобудівного кадастру міста Києва.

З урахуванням наведеного вище, належним документом, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси, є розпорядження відповідної районної в м. Києві державної адміністрації або довідка (витяг) з Реєстру адрес Містобудівного кадастру міста Києва.

Згідно інформації з сайту Київмістобування Департаменту містобудування та архітектури (https://kga.gov.ua/ofitsijni-dokumenti/11-ofitsijni-dokumenti/1376-reestr-adres-mista-kieva) Реєстр адрес м. Києва та Реєстр територіальної громади м. Києва не містить інформації щодо адреси житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Таким чином, Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, на які посилається позивач, до спірних правовідносин застосовані бути не можуть, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами справи знаходяться поза межами їх правового регулювання, а посилання на них під час вчинення відповідних дій свідчать про те, що вони прийняті/вчинені відповідачем не в межах повноважень та не у спосіб, що визначні законами України.

У зв`язку з цим, дії органу реєстрації Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації стосовно відмови ОСОБА_1 у знятті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та відмови у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , саме на підставі п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, є протиправними.

Вирішуючи вимогу позивача про зобов`язання Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , суд, за вказаних вище обставин, приходить до переконання про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки на час вирішення цієї справи відсутні відомості щодо присвоєння поштової адреси будинку, де знаходиться квартира, право користування якою належить позивачу, а відтак, і можливість застосування відповідачем процедур, передбачених Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.0.2016 № 207.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із квитанції № 0.0.1650232369.1 від 16.03.2020, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати протиправними дії органу реєстрації Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 97, ідентифікаційний код 37395418) стосовно відмови ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) у знятті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та відмови у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 97, ідентифікаційний код 37395418) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко