Рішення № 91599462, 15.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/956

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Київ № 640/8564/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Радіонікс» доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіонікс» (надалі - позивач/ТОВ «Радіонікс»/Товариство) звернулось в Окружний адміністративний суд м. Києва із позовною заявою про визнання протиправним та скасування прийнятого Головним управлінням ДПС у м. Києві (надалі - відповідач/ГУ ДПС у м. Києві) податкового повідомлення-рішення №0072050602 від 31.03.2020 р. (надалі - ППР №0072050602).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що господарські операції ТОВ «Радіонікс» із Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (надалі - ДК «Укрспецекспорт») не відповідають вимогам контрольованих операцій за суб`єктним складом, а тому Товариство не є платником податків, який був зобов`язаний подавати звіти про контрольовані операції у 2017 р. та 2018 р., згідно із цим застосування ГУ ДПС у м. Києві штрафних санкцій на суму 1 008 600,00 грн. є безпідставним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання вимог ухвали суду ГУ ДПС у м. Києві подало до Окружного адміністративного суду м. Києва відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що ППР №0072050602 прийняте контролюючим органом правомірно, оскільки за результатами документальної планової перевірки встановлено факт неподання ТОВ «Радіонікс» звітів про контрольовані операції за 2017 та 2018 рр.

Поряд із цим позивач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідь на відзив ГУ ДПС у м. Києві, де стверджує, що Товариство не мало господарських операцій із нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), які відповідають критеріям, установленим пп.39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України, а здійснені ТОВ «Радіонікс» операції із комісіонером-резидентом не можуть вважатись контрольованими.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006310674 від 10.02.2020 р. ТОВ «Радіонікс» (код ЄДРОПУ 33936538) зареєстроване 09.03.2006 р. Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією та з 10.03.2006 р. перебуває на обліку як платник податків.

Поряд із цим на підставі направлень №77/26-15-05-01-03, №132/26-15-05-03-05, №116/26-15-05-06-05, №121/26-15-05-06-02, №563/26-15-05-09-01, №95/26-15-42-07 від 27.01.2020 р. та наказу №143 від 11.01.2020 р., виданих ГУ ДПС у м. Києві, відповідно до ст.ст.20, 77 та 82 Податкового кодексу України відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Радіонікс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2016 р. по 30.09.2019 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2019 р., за результатами якої складений акт №193/26-15-05-01-03/33936538 від 16.03.2020 р. (надалі - Акт перевірки №193) із викладенням висновку про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

· п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.43 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, п.6, п.7, п.9.2, п.9.4 та п.11 П(С)БО 16 «Витрати», п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого:

~ занижено податок на прибуток у загальній сумі 389 664,00 грн., у т.ч.: за півріччя 2018 р. - на суму 47 046,00 грн.; за 3 квартали 2018 р. - на суму 200 203,00 грн.; за 2018 р. - на суму 389 664,00 грн.;

~ завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за 3 квартали 2019 р. на суму 7 806 151,00 грн.

· п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2019 р. на суму 10 680,00 грн.;

· п.2 чт.51, п.70.16 ст.70, пп.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, р.ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 р., а саме: подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 2-3 кв. 2019 р.;

· пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України щодо неподання звітів про контрольовані операції за 2017 та 2018 звітні роки.

На підставі Акта перевірки №193 ГУ ДПС у м. Києві 31.03.2020 р. було прийняте ППР за формою «ПС» №0072050602, яким за порушення пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України застосовано до Товариства штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 008 600,00 грн. за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) до ППР №0072050602 штрафні санкції нараховані контролюючим органом на підставі п.120.3 ст.120 Податкового кодексу України за неподання Товариством звітів про контрольовані операції (надалі - КО) за 2017 та 2018 звітні роки, граничними термінами подання яких є: за 2017 р. - 30.09.2018 р. та за 2018 р. - 30.09.2019 р.

У той же час, вважаючи, що ГУ ДПС у м. Києві були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Радіонікс» під час проведення перевірки та прийняття ППР №0072050602, позивач оскаржив його у судовому порядку.

При цьому, аргументуючи свою позицію щодо наявності підстав для задоволення позову, позивач зазначає, що у 2017 та 2018 рр. Товариством здійснювались господарські операції із ДК «Укрспецекспорт» за договорами комісії, що не відповідають вимогам контрольованих операцій за суб`єктним складом, оскільки господарські операції між резидентами України не є контрольованими.

Крім того, відповідно до викладених у позовній заяві пояснень, твердження контролюючого органу про те, що Товариство мало господарські взаємовідносини із компанією «N.P.O. Navigation Systems LTD» (Віргінські острови (Британські) не відповідають дійсності, адже між ними не укладалось жодних господарських договорів, позивачем не здійснювалось на користь вказаної компанії будь-яких робіт з капітального ремонту авіаційного обладнання, а також не отримувалось коштів від такої компанії.

До того ж позивач запевняє, що на об`єкт оподаткування податком на прибуток ТОВ «Радіонікс» вплинули господарські операції з виконання робіт на користь Міністерства оборони Азербайджанської Республіки, які не підпадають під визначення «контрольовані», оскільки Азербайджанська Республіка відсутня у будь-якому переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп.39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, на думку позивача, ТОВ «Радіонікс» не є платником податку, який був зобов`язаний подавати звіти про КО у 2017 та 2018 рр., що свідчить про безпідставність застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій.

У свою чергу, за доводами ГУ ДПС у м. Києві, викладеними у відзиві на позовну заяву, під час проведення перевірки ТОВ «Радіонікс» на підставі наданих останнім актів виконаного ремонту було встановлено виконання Товариством робіт по капітальному ремонту майна для замовника компанії «N.P.O. Navigation Systems LTD» (Віргінські острови (Британські) згідно із контрактами №USE-20.2-122-K/KE-14 від 16.12.2014 р. (договір комісії №USE-20.2-23-D/K-15 від 12.03.2015 р.) та №USE-20.2-1117-K/KE-16 від 18.11.2016 р. (договір комісії №USE-20.2-272-D/K-16 від 18.11.2016 р.), у зв`язку із чим висновки Акта перевірки №193 щодо неподання Товариством звітів про КО за звітні періоди 2017 та 2018 р. про всі здійсненні КО із контрагентом нерезидентом компанією «N.P.O. Navigation Systems LTD» (Віргінські острови (Британські) за 2017 р. на загальну суму 13 118 590,50 грн. та за 2018 р. на загальну суму 21 035 950,00 грн. є обґрунтованими.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого суд приймає рішення про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ПК України).

Згідно із пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.

Пунктом 120.3 ст.120 ПК України передбачено, що за неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог п.39.4 ст.39 цього Кодексу, що тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції.

Отже, передумовою застосування штрафних санкцій відповідно до наведеної норми є невиконання платником податків обов`язку щодо подання звіту про контрольовані операції. Такий обов`язок виникає у випадку, передбаченому пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України.

Засади визначення операцій контрольованими, встановлені пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України, відповідно до пп.39.2.1.1 якого контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених пп.39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп.39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Водночас за вимогами пп.39.2.1.4 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:

Ш операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;

Ш операції з придбання (продажу) послуг;

Ш операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об`єктами інтелектуальної власності;

Ш фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;

Ш операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів;

Ш операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні. Підпункт 39.2.1.4 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України доповнено абзацом 7 згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» №2245-VIII від 07.12.2017 р., що набрав чинності з 01.01.2018 р. (надалі - Закон №2245).

При цьому у пп.39.2.1.5 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України встановлено, що якщо в ланцюгу господарських операцій між платником податків і його пов`язаною особою - нерезидентом, передбачених пп.39.2.1.1, 39.2.1.2, 39.2.1.3 пп.39.2.1 цього пункту, право власності на предмет (результат) такої операції перш ніж перейти від платника податків до пов`язаної особи - нерезидента (у разі експортних операцій) або перш ніж перейти від пов`язаної особи - нерезидента до платника податків (у разі імпортних операцій) переходить до однієї або декількох непов`язаних осіб, така операція для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств вважається контрольованою операцією між платником податків та його пов`язаною особою - нерезидентом, якщо ці непов`язані особи:

ь не виконують в такій сукупності операцій істотних функцій, пов`язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг), між пов`язаними особами;

ь не використовують в такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) між пов`язаними особами.

Для цілей цього підпункту під істотними функціями та активами розуміються функції, які пов`язані особи не могли б виконати самостійно у своїй звичайній діяльності без залучення інших осіб та використання активів таких осіб. Під істотними ризиками розуміються ризики, прийняття яких є обов`язковим для ділової практики таких операцій.

Враховуючи внесені у пп.39.2.1.5 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України зміни Законом №2245, з 01.01.2018 р. якщо в ланцюгу господарських операцій між платником податків і його пов`язаною особою - нерезидентом, передбачених пп.39.2.1.1 цього підпункту, право власності на предмет (результат) такої операції перш ніж перейти від платника податків до такого нерезидента (у разі експортних операцій) або перш ніж перейти від такого нерезидента до платника податків (у разі імпортних операцій) переходить до однієї або декількох осіб, така операція для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств вважається контрольованою операцією між платником податків та таким нерезидентом, якщо ці особи:

ь не виконують в такій сукупності операцій істотних функцій, пов`язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг) між пов`язаними особами;

ь не використовують у такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) між пов`язаними особами.

Для цілей цього підпункту:

Ш під істотними функціями та активами розуміються функції, які пов`язані особи не могли б виконати самостійно у своїй звичайній діяльності без залучення інших осіб та використання активів таких осіб;

Ш під істотними активами розуміються активи, використання яких є необхідним під час здійснення таких операцій та які відсутні у пов`язаних осіб;

Ш під істотними ризиками розуміються ризики, прийняття яких є обов`язковим для ділової практики таких операцій.

Поряд із цим відповідно до пп.39.2.1.6 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України неконтрольовані операції - будь-які господарські операції, не передбачені пп.39.2.1.1 і 39.2.1.5 пп.39.2.1 цього пункту, що здійснюються між непов`язаними особами.

При цьому відповідно до пп.«а» пп.14.1.122 п.14.1 ст.14 ПК України нерезиденти - це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

За визначенням пп.«а» пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням встановлених цим підпунктом критеріїв для юридичних та/або фізичних осіб.

За наявності обставин, зазначених в абзаці першому цього підпункту, юридичні та/або фізичні особи, які є сторонами господарської операції, мають право самостійно визнати себе для цілей оподаткування пов`язаними особами з підстав, не передбачених у пп.«а»-«в» цього підпункту. Контролюючий орган в судовому порядку може довести на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи.

До речі, згідно із пп.39.2.1.7 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України у редакції Закону №2245 господарські операції, передбачені пп.39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

ь річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

ь обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Таким чином, для платника податків, річний дохід якого від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, в цілому за 2017 р. (2018 р.) перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків), контрольованими операціями будуть визнаватись виключно господарські операції, здійснені з нерезидентом у період, коли відповідна держава (територія) була включена до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп.39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України, за умови, що обсяг таких операцій перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків). Інформація про ці контрольовані операції має бути відображена у звіті про КО.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що достатньою та необхідною правовою підставою для визнання господарських операцій контрольованими в розумінні податкового законодавства є наявність кваліфікаційних ознак, визначених одним з підпунктів п.39.2.1 ст.39 ПК України. Водночас, віднесення господарських операцій до контрольованих у сукупності з ознаками, визначеними у пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України, обумовлює наявність в платника податків обов`язку подати звіт про такі контрольовані операції.

У свою чергу, суд зауважує, що до зовнішньоекономічних операцій із продажу товарів із залученням комісіонерів-нерезидентів контроль поширено також на операції з придбання товарів та придбання або продажу послуг, які здійснюються через комісіонерів-нерезидентів, а тому застосування цієї норми не залежить від того, в якій державі (території) зареєстрований нерезидент, що є покупцем/продавцем товарів та/або послуг, або чи є цей нерезидент пов`язаною особою із платником податків.

Згідно із цим, наведені вище критерії віднесення господарських операцій до контрольованих є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню, до того ж суб`єктний (статус контрагента) і вартісний (обсяг операцій) критерії повинні діяти одночасно. Тобто, якщо однією із сторін господарської операції є резидент або нерезидент - не пов`язана особа, який зареєстрований у державі (на території), що не включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, такі операції не є контрольованими та не відображаються у відповідному звіті.

З урахуванням положень пп.39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України, для визнання господарських операцій платника податків з контрагентами-нерезидентами контрольованими, застосовується затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій), чинний на час здійснення таких господарських операцій, за умови дотримання вартісного критерію, встановленого пп.39.2.1.7 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду №К/9901/3359/17 від 20.02.2018 р. (справа №820/1752/17), №К/9901/61561/18 від 06.11.2018 р. (справа №810/335/18) та №К/9901/51939/18 від 11.12.2018 р. (справа № 819/1933/17).

До речі, слід звернути увагу, що протягом 2017-2018 рр. діяло декілька переліків держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп.39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст. 39 Кодексу (надалі - Переліки), а саме:

~ Перелік, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. №977-р (діяв з 16.09.2015 р. до 01.01.2018 р./надалі - Перелік №977);

~ Перелік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 р. №1045 (діє з 01.01.2018 р./надалі - Перелік №1045).

Як вбачається з матеріалів справи, річний дохід ТОВ «Радіонікс» від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку (за вирахуванням непрямих податків), становить: за 2017 р. - 565 882 606,00 грн. (податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9298689270 від 12.02.2018 р.); за 2018 р. - 248 450 708,00 грн. (податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9310669571 від 21.02.2019 р.).

При цьому у 2017 р. та у 2018 р. Товариство здійснювало господарські операції із ДК «Укрспецекспорт» на підставі укладених тотожних договорів комісії, а саме:

~ №USE-20.2-23-D/K-15 від 12.03.2015 р. (надалі - Договір комісії №К-15), за умовами якого ДК «Укрспецекспорт» (Комісіонер) зобов`язується за дорученням ТОВ «Радіонікс» (Комітент) за плату вчинити правочин щодо організації виконання робіт з капітального ремонту та доробки авіаційного обладнання літаків типу 9-13 і 9-51 (блоків Н019-09F та Н019-22F) від свого імені за рахунок Комітента. Погоджена Комітентом ціна ремонту майна (ціна, за якою Комітент передає послуги з ремонту майна Комісіонеру для реалізації) складає 500 000,00 дол.США.

~ №USE-20.2-272-D/K-16 від 18.11.2016 р. (надалі - Договір комісії №К-16), за умовами якого ДК «Укрспецекспорт» (Комісіонер) зобов`язується за дорученням ТОВ «Радіонікс» (Комітент) за плату вчинити правочин щодо організації виконання робіт з капітального ремонту та доробки авіаційного обладнання літаків типу 9-13 (блоків Н019-09F та Н001-22F) від свого імені за рахунок Комітента. Погоджена Комітентом ціна ремонту майна (ціна, за якою Комітент передає послуги з ремонту майна Комісіонеру для реалізації) складає 681 600,00 Євро.

У той же час в Акті перевірки №193 вказано, а позивачем не спростовано, що згідно із наданих Товариством актів виконаного ремонту №б/н від 22.09.2017 р. та №б/н від 23.07.2018 р. Комітентом виконано для Замовника роботи по капітальному ремонту переліченого в них майна у відповідності до контракту №UE-20.2-122-K/KE-14 від 16.12.2014 р. (Договір комісії №К-15) на суму 500 000,00 дол.США та контракту №USE-20.2-1117-K/KE-16 від 18.11.2016 р. (Договір комісії №К-16) на суму 681 600,00 Євро. До того ж в обох актах виконаного ремонту визначено Замовника - компанію «N.P.O. Navigation Systems LTD» (адреса реєстрації: P.O. Box 3321, Drake Chambers, Road Town, B.V.I., Віргінські (Британські) острови).

В бухгалтерському обліку Товариством здійснено проведення зазначених вище операцій по контрагенту ДК «Укрспецекспорт» на рахунках Дт 37 Кт 70 за 2017 р. - на суму 13 118 590,50 грн., а за 2018 р. - на суму 21 035 950,00 грн.

Крім того, за даними Акта перевірки №193 та наявними у матеріалах справи копій митних декларацій №209000019/2016/010548 від 13.06.2016 р. та №UA209180/2018/008760 від 15.02.2018 р. у графі 2 «Відправник» зазначено: ВВС Міністерство оборони Азербайджанської Республіки, згідно із доповненням до графи 2 «компанія «N.P.O. Navigation Systems LTD»; у графі 8 «Одержувач» зазначено: ДК «Укрспецекспорт»; у графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» зазначено: ДК «Укрспецекспорт», згідно із доповненням до графи 9 «ТОВ «Радіонікс»; у графі 44 «Додаткова інформація» зазначено: Контракт №КЕ-14 та №КЕ-16.

У митних деклараціях №UA209180/2017/141434 від 13.09.2017 р. та №UA209180/2018/036854 від 22.06.2018 р. у графі 2 «Відправник» зазначено: ДК «Укрспецекспорт»; у графі 8 «Одержувач» зазначено: ВВС Міністерство оборони Азербайджанської Республіки, згідно із доповненням до графи 8 «компанія «N.P.O. Navigation Systems LTD»; у графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» зазначено: ДК «Укрспецекспорт», згідно із доповненням до графи 9 «ТОВ «Радіонікс»; у графі 44 «Додаткова інформація» зазначено: Контракт №КЕ-14 та №КЕ-16.

Таким чином, згідно із викладеною в Акті перевірки №193 інформацією про факти неподання платником податків звітів про КО за 2017-2018 рр. оскільки Британські Віргінські Острови станом на дату виконання Товариством робіт були включені до Переліку №977 та Переліку №1045 контролюючим органом за результатами проведеної перевірки ТОВ «Радіонікс» було виявлено правопорушення щодо неподання останнім звітів про всі здійсненні КО з контрагентом нерезидентом «N.P.O. Navigation Systems LTD» (Віргінські острови (Британські), а саме: у 2017 р. - на загальну суму 13 118 590,50 грн.; у 2018 р. - на загальну суму 21 035 950,00 грн.

Проте, за доводами позивача, у Товариства був відсутній обов`язок щодо подачі звітів про КО, адже ТОВ «Радіонікс» не укладало із компанією «N.P.O. Navigation Systems LTD» жодних контрактів та не здійснювало на її користь виконання робіт з капітального ремонту авіаційного обладнання, а також не отримувало від цієї компанії будь-яких коштів. На об`єкт оподаткування податком на прибуток безпосередньо вплинули господарські операції з виконання робіт на користь Міністерства оборони Азербайджанської Республіки, що є власником переданого в ремонт майна та його кінцевим користувачем у відповідності до умов Контрактів №USE-20.2-122-K/KE-14 від 16.12.2014 р. (надалі - Контракт №КЕ-14) та №USE-20.2-1117-K/KE-16 від 18.11.2016 р. (надалі - Контракт №КЕ-16), укладених між ДК «Укрспецекспорт» (Виконавець) та компанією «N.P.O. Navigation Systems LTD» (Замовник), за умовами яких Виконавець зобов`язується забезпечити виконання капітального ремонту на ГП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» виробів 9-13 та 9-15, капітального ремонту та доробки на спеціалізованих підприємствах України коробок літакових агрегатів КСА-3, а також блоків та агрегатів виробів, у відповідності до Специфікацій виробів, які передаються в ремонт, а Замовник зобов`язується прийняти ремонт виробів та оплатити їх вартість у строки, встановлені умовами таких Контрактів. Крім того, предметом Контракту №КЕ-16 є забезпечення виконання капітального ремонту та доробки на спеціалізованих підприємствах України авіаційних двигунів РД-33.

У п.3.9 цих Контрактів також передбачається, що право власності на вироби та майно зберігається за Замовником протягом терміну дії Контрактів.

Згідно із п.4.1 та 4.2 Контрактів вартість ремонту виробів являється базовою. Вартість ремонту виробів та майна встановлена на умовах поставки виробів та майна в ремонт DDU/аеропорт України (за Контрактом №КЕ-14) та DАР/аеропорт України а відремонтованих виробів та майна - на умовах поставки FCA/аеропорт України, згідно із правилами «Інкотермс-2010».

Відповідно до п.4.7 Контрактів загальна їх вартість складається із загальної ціни ремонту виробів та загальної ціни ремонту майна, а саме: за Контрактом №КЕ-14 ціна ремонту виробів - 9 395 000,00 дол.США та ціна ремонту майна - 1 709 000,00 дол.США, загальна вартість Контракту - 11 104 000,00 дол.США; за Контрактом №КЕ-16 ціна ремонту виробів - 7 920 000,00 Євро, ціна ремонту майна - 1 780 800,00 Євро, ціна ремонту двигунів - 10 812 000,00 Євро, загальна вартість Контракту - 20 512 800,00 Євро.

Згідно із цим позивач вважає, що саме Комісіонер - ДК «Укрспецекспорт» є стороною спірних господарських операцій із компанією «N.P.O. Navigation Systems LTD».

Надаючи оцінку викладеним вище обставинам, суд враховує положення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якої господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із ст.1011 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За вимогами ст.1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

У ч.1 та ч.2 ст.1013 ЦК України також передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату.

Відповідно до ст.1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Крім того, ст.1016 ЦК України встановлює, що комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст.1018 ЦК України).

До речі, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ст.190 ЦК України).

Тобто, комісіонер здійснює продаж третій особі товару, право власності на який належить комітенту. Фактично комісіонер є представником комітента і виконує його доручення.

Проаналізувавши положення ЦК України в частині, що регулює відносини за договорами комісії, можна дійти таких висновків, що ст.1011 ЦК України на комісіонера покладається обов`язок вчинити один чи кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. При цьому ЦК України не визначає перелік таких угод (правочинів), які можуть бути предметом договору комісії, що свідчить про те, що за відсутності законодавчих обмежень сторони вільні у виборі предмета договору комісії і можуть при узгодженні умов договору комісії застосовувати положення, які встановлюють загальні вимоги до укладення договорів.

За таких обставин, укладаючи договори, предметом яких є обов`язок комісіонера укласти угоду, спрямовану на виконання певних робіт, варто враховувати принцип свободи договору, встановлений ст.6 ЦК України, згідно із положеннями якої сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Поряд із цим за визначенням пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

При цьому відповідно до пп.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Таким чином, договір комісії не є правочином, за яким комісіонер придбає товари у комітента, а тому якщо комітент відповідно до договору комісії передає комісіонеру товари (послуги, роботи) для подальшого продажу/реалізації, то право власності на ці товари (результатами виконаних робіт) від комітента до комісіонера не переходить, а отже дохід у Комітента не виникає.

Згідно із цим, операції платника податку (комітента) з продажу товарів (робіт, послуг) нерезиденту, зареєстрованого у державі (території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, через комісіонера-резидента визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються умови, передбачені пп.39.2.1.7 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України, оскільки безпосередньо право власності на товар (результати виконаних робіт, надання послуг) переходить від комітента до покупця/замовника (нерезидента).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.04.2018 р. №К/9901/31060/18 (справа №826/1628/17).

Так, у розділі 1 Договорів комісії, укладених між ТОВ «Радіонікс» та ДК «Укрспецекспорт», зазначено, що, виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду (Контракт) з третьою особою (Замовник). Майно є власністю Замовника. Результати виконаних робіт призначені для використання та споживання за межами митної території України. Право власності на майно зберігається за кінцевим користувачем на весь час ремонту майна.

Відповідно до п.3.1.1, п.3.1.7 Договорів комісії Комісіонер зобов`язується:

~ здійснити необхідну переддоговірну роботу, спрямовану на укладення контракту з замовником. В разі необхідності вчинити інші правочини, спрямовані на забезпечення виконання наданого Комітентом доручення, включаючи залучення відповідних агентів.

~ здійснити декларування і митне оформлення майна із заповненням граф митної декларації у відповідності із діючим законодавством та сплатити пов`язані з цим митні платежі і вартість послуг вантажних митних терміналів або вчинити правочин з декларування та митного оформлення.

Згідно із п.3.2.5 Договорів комісії Комітент зобов`язаний відшкодувати витрати, які здійснив Комісіонер в забезпечення виконання доручення на умовах, визначених розділом 5 цих Договорів, у т.ч.: витрати на відрядження; витрати, пов`язані з виконанням п.3.1.1; витрати, по`вязані з передачею майна у відповідності з розділом 4; витрати на зберігання майна; банківські витрати; витрати на декларування та митне оформлення, а також витрати, пов`язані із наданням послуг вантажними митними терміналами; інші фактичні витрати, пов`язані з виконанням даних Договорів.

У п.4.10 Договорів комісії зазначено, що усі ризики втрат та (або) пошкодження майна переходять до Комітента з моменту підписання акта прийому-передачі майна в ремонт і зберігається за Комітентом до моменту підписання акта прийому-передачі майна після ремонту.

За умовами п.4.15 в строк не більше 3-х днів після виконання контрольних обльотів літаків типу 9-13 в країна кінцевого користувача уповноваженими представниками Комісіонера, Комітента та Замовника оформлюється акт остаточного приймання, що є підставою для перерахування Замовником коштів згідно з п.5.5.3 цих Договорів.

Також факт виконання ремонту майна підтверджується актом виконаного ремонту, підписаним уповноваженими представниками Комісіонера, Комітента та Замовника, що оформлюється на підприємстві Комітента після підписання акта технічного приймання майна після ремонту до передачі майна Замовнику. Акт виконаного ремонту є підтвердженням виконання Комітентом зобов`язань за даними Договорами в частині, що стосуються виконання ремонту майна (п.4.16 та п.4.17 Договорів комісії).

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Договорів комісії ціна ремонту майна встановлюється Комісіонером у розмірі, погодженої Комітентом ціни ремонту майна. Погоджена Комітентом ціна ремонту майна (ціна, за якою Комітент передає послуги з ремонту майна Комісіонеру для реалізації) складає 500 000,00 дол.США - за Договором №К-15/681 600,00 - за Договором №К-16, та включає в себе вартість ремонту, а також: витрати, пов`язані з виконанням п.3.2.5 цих Договорів; транспортування до місця передачі на комісію; гарантійного супроводження; пакування, маркування, консервації майна; пов`язаних з ремонтом та його виконанням податків, зборів і інших обов`язкових платежів; комісійної плати.

Згідно із п.5.5 Договорів комісії Комітент доручає Комісіонеру передбачити в Контракті порядок проведення Замовником платежів, за якими:

~ 30% від погодженої Комітентом ціни ремонту майна у якості авансу будуть перераховані Замовником на валютний рахунок Комісіонера протягом 10-ти банківських днів з дати набуття чинності Контракту (п.5.5.1);

~ 60% від погодженої Комітентом ціни ремонту майна будуть перераховані Замовником на валютний рахунок Комісіонера протягом 10-ти банківських днів після підписання акта технічного приймання майна після ремонту до відправлення відремонтованого майна з підприємства Комітента (п.5.5.2);

~ 10% від погодженої Комітентом ціни ремонту майна будуть перераховані Замовником на валютний рахунок Комісіонера протягом 10-ти банківських днів після підписання акта остаточного приймання (п.5.5.3).

Отримані грошові кошти, за винятком комісійної плати та витрат Комісіонера, перераховуються Комісіонером Комітенту протягом 5-ти банківських днів після надходження відповідних коштів на рахунок Комісіонера (п.5.6 Договорів комісії).

Отже, враховуючи умови Договорів комісії, роль Комісіонера полягає у тому, що він виконує доручення Комітента та діє відповідно до його вказівок, тобто виконує посередницьку функцію. При цьому Комісіонер не може самостійно, на свій розсуд визначити ціну ремонту майна, за якою Комітент передає послуги з ремонту майна Комісіонеру для подальшої реалізації, оскільки така ціна є істотною умовою Договорів комісії, а тому Комісіонер в аспекті визначення ціни ремонту майна повністю залежить від волевиявлення Комітента.

Таким чином, оскільки при передачі результатів виконаних робіт від Комітента до Комісіонера у межах Договорів комісії не відбувається переходу права власності на такі роботи, а отже дохід у Комітента внаслідок таких операцій не виникає, тимчасом як право власності на результати виконаних робіт безпосередньо переходить від Комітента до Замовника (нерезидента) таких робіт.

Поряд із цим суд приймає до уваги посилання позивача про те, що ТОВ «Радіонікс» не укладало із компанією-нерезидентом «N.P.O. Navigation Systems LTD» жодних договорів/контрактів та не отримувало від вказаної компанії будь-яких коштів, але не погоджується із твердженнями щодо невиконання Товариством на користь компанії «N.P.O. Navigation Systems LTD» робіт з капітального ремонту авіаційного обладнання, адже у 2017 р. та 2018 р. позивач виконував роботи з капітального ремонту авіаційних агрегатів, блоків та двигунів саме для компанії «N.P.O. Navigation Systems Ltd» (Віргінські Британські Острови) за посередництвом комісіонера ДК «Укрспецекспорт», що підтверджується Договорами комісії, митними деклараціями та актами виконаних робіт.

Більше того, суд вважає помилковим висновок позивача про те, що на об`єкт оподаткування податком на прибуток вплинули господарські операції з виконання робіт на користь Міністерства оборони Азербайджанської Республіки, що є власником переданого в ремонт майна та його кінцевим користувачем у відповідності до умов Контрактів №USE-20.2-122-K/KE-14 від 16.12.2014 р. та №USE-20.2-1117-K/KE-16 від 18.11.2016 р., укладених між ДК «Укрспецекспорт» (Виконавець) та компанією «N.P.O. Navigation Systems LTD» (Замовник), адже п.3.9 цих Контрактів передбачається, що право власності на майно зберігається саме за Замовником - компанією «N.P.O. Navigation Systems LTD» протягом терміну дії Контрактів, а тому ТОВ «Радіонікс» у 2017 та 2018 рр. було здійснено господарські операції з виконання робіт з капітального ремонту авіаційного обладнання на користь саме компанії «N.P.O. Navigation Systems LTD», які, у свою чергу, мали вплив на об`єкт оподаткування податком на прибуток за відповідні звітні (податкові) періоди.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки компанія нерезидент «N.P.O. Navigation Systems LTD» (Віргінські Британські Острови) була включена до Переліків №977 та №1045 р (чинних на час виникнення спірних правовідносин) як держава, що відповідає критеріям, установленим пп.39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України, обсяг господарських операцій з виконання робіт на користь вказаного контрагента перевищує 10 млн.грн. (за вирахуванням непрямих податків), зокрема, за 2017 р. - на суму 13 118 590,50 грн. та за 2018 р. - на суму 21 035 950,00 грн., а річний дохід ТОВ «Радіонікс» від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 млн.грн. (за вирахуванням непрямих податків) за 2017 р. - 565 882 606,00 грн. та за 2018 р. - 248 450 708,00 грн., суд приходить до висновку про наявність в спірних господарських операціях всіх ознак та критеріїв у сукупності для віднесення таких операцій до контрольованих, у зв`язку із чим позивач був зобов`язаний подати звіт про КО за 2017 та 2018 рр., але такого обов`язку не виконав.

Позивач зазначені висновки Акта перевірки №193 не спростував, доказів, які б засвідчували протилежне суду не надав.

Підсумовуючи вищенаведене, висновки Акта перевірки №193 про порушення позивачем вимог пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України, на думку суду, є обґрунтованими та не спростовуються наданими позивачем документами, а тому застосування ГУ ДПС у м. Києві до Товариства штрафних санкцій на підставі п.120.3 ст.120 ПК України у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, суд вважає правомірним, а підстави для скасування ППР №0072050602 - відсутніми.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005 р., п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006 р., п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04 від 10.02.2010 р., п.58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994 р., п.29).

Відповідно до ч.5 та ч.8 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Радіонікс» у повному обсязі, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття ним ППР №0072050602 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, яка не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з додатковою відповідальністю «Радіонікс» до Головного управління ДПС у м. Києві відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова