Рішення № 91599324, 15.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Київ № 640/7414/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу № КВ824/57/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-314 від 16 квітня 2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що у період з 26 по 27 березня 2019 року інспектором праці Куліш Н.І. проведено інспекційне відвідування юридичної особи яка використовує найману працю - ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено Акт та виявлені порушення положень частин першої, третьої статті 24 КЗпП України та постанови КМУ №413, а саме: допущено до роботи працівника ОСОБА_2 до укладення трудового договору. Як зазначає позивач примірник Акту отримано особою, не уповноваженою на такі дії, не підписано нею, проте на адресу відповідача були направлені заперечення на Акт від 16 квітня 2019 року, додано пояснення ОСОБА_2 . Проте, заперечення не були прийняті до уваги відповідачем.

Посилаючись на те, що порушено порядок проведення перевірки, позивач зазначає, що доступ до перевірки не надавала, у перевірці безпосередньо участі не брала, підпис, що міститься в Акті перевірки їй не належить, а висновки, викладені в Акті не відповідають дійсним обставинам справи, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2019 року, відкрито провадження у справі, ухвалено провадити розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.

Відповідачем 11 червня 2019 року подано відзив на позовну заяву, у якому заперечуючи проти позову, відповідач посилається на ті обставини, що 26 березня 2019 року в ході інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності позивача виявлено працівника ОСОБА_2 , яка надала пояснення, зокрема, що працює перший день замість своєї матері, проходить стажування, в її обов`язки входить приготування кави та чаю, офіційно трудові обов`язки не оформлено.

ФОП ОСОБА_1 на вимогу ГУ Держпраці в Київській області надано витребувані документи, з яких вбачалося, що ОСОБА_2 прийнята на роботу на посаду продавця з 28 березня 2019 року згідно наказу №1 від 27 березня 2019 року, а отже, за висновками відповідача, 27 березня 2019 року перебувала на робочому місці без оформлення трудових відносин, про що складено відповідний Акт інспекційного відвідування. У подальшому позивача було належним чином повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу та винесено відповідну постанову про накладення штрафу у розмірі 125 190,00 грн.

Відповідач наполягає, що уповноваженою на передвіку особою дотримано усіх вимог законодавства, порядок проведення інспекційного відвідування порушено не було, у задоволенні позову просить відмовити.

Позивачем у свою чергу 24 червня 2019 року подано відповідь на відзив, у якому наведені обставини ухвалення Деснянським районним судом міста Києва 11 травня 2019 року постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 41 КУпАП стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП. Позивач наполягає на застосуванні положень частини восьмої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу ГУ Держпраці у Київській області від 25 березня 2019 року №1625 з метою виявлення неоформлених трудових відносин призначено перевірку, зокрема, ФОП ОСОБА_1 .

Направлення на проведення інспекційного відвідування від 26 березня 2019 року №824 видано у тому числі головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці ГУ Держпраці у Київській області Куліш Н.І., якою у цей же день направлено позивачу вимогу про надання/поновлення документів №824.

Запитувані документи були надані для перевірки, а окрім того 27 березня 2019 року інспектором проведено інспекційне відвідування за місцем здійснення діяльності: Ринок «Юність» м. Київ, вул. Миропільська, 2, складено Акт інспекційного відвідування №КВ 824/57/АВ.

Відповідно до зазначеного Акту перевірку проведено у присутності уповноваженої особи згідно довіреності від 15 березня 2019 року ОСОБА_3 (інших реквізитів довіреності не зазначено), встановлено, що видом діяльності ФОП ОСОБА_1 з 11 травня 2004 року є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, станом на 27 березня 2019 року працівник ОСОБА_2 працювала без оформлення трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 , що є порушенням вимог частини першої статті 24 КЗпП України.

Допущено до роботи працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення органів Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу.

Також в Акті від 27 березня 2019 року зазначено, що ОСОБА_2 , а також ще двоє працівників - ОСОБА_4 (водій) та ОСОБА_5 (продавець), прийнята на посаду продавця з 28 березня 2019 року згідно наказу №1 від 27 березня 2019 року, про що повідомлено ГУ ДФС у м. Києві 27 березня 2019 року, що є порушенням частин першої, третьої статті 24 КЗпП України.

ОСОБА_2 у день інспекційного відвідування надала письмові пояснення, у якому вказала, що проходить стажування на період відсутності матері, готує каву та чай. Від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснення не відбиралися.

Надалі ФОП ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, призначеного на 16 квітня 2019 року, та оскаржуваною постановою №КВ 824/57/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-314 від 16 квітня 2019 року накладено на позивача штраф у розмірі 125 190,00 грн. на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Не погоджуючись із оскаржуваною постановою від 16 квітня 2019 року, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи спірні правовідносини суд виходиться з такого.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний контроль та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, зокрема Головне управління Держпраці у Київській області.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення №340 передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Викладене свідчить про наявність у ГУ Держпраці у Київській області правових підстав для проведення заходів контролю, у тому числі у вигляді інспекційного відвідування на підставі Закону №877-V та Положення №96, чим спростовуються твердження позивача про зворотне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржувана постанова ГУ Держпраці у Київській області від 16 квітня 2019 року винесена на підстав Акту інспекційного відвідування від 27 березня 2019 року, яким встановлені обставини, про які вже судом зазначено вище.

Водночас, судом також встановлено, що постановою Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2019 року у справі №754/6422/19 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 41 КУпАП стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У зазначеній постанові судом досліджено обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме: допущення ОСОБА_1 до роботи працівника ОСОБА_2 до укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, що є порушенням частини першої статті 24 КЗпП України.

Під час розгляду справи №754/6422/19 ОСОБА_1 заперечувала свою вину, пояснила, що її син 27 березня 2019 року ознайомлював ОСОБА_2 з умовами праці, при цьому остання трудових обов`язків не виконувала, а з`явилася до місця майбутнього працевлаштування на співбесіду та ознайомлення з майбутніми умовами праці. Попередні пояснення ОСОБА_2 надані під диктування інспектора праці ОСОБА_6 , що підтверджується службовою запискою від 26 березня 2019 року.

Окрім того судом встановлено, що ОСОБА_1 не була присутньою під час інспекційного відвідування, не брала у ньому безпосередньої участі, не уповноважувала інших осіб на такі дії.

Також ОСОБА_2 як свідок у справі пояснила, що не працевлаштовувалася на роботу, а з`явилася для ознайомлення з умовами праці, стажування не проходила та не виконувала роботу за завданням ФОП ОСОБА_1 .

Отже, Деснянський районний суд міста Києва, дослідивши ті ж обставини, про які йдеться у даній справі №640/7414/19, дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення та закрив провадження у справі.

Постанова Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2019 року у справі №754/6422/19 в апеляційному порядку не оскаржувалася, набрала законної сили.

Відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття провадження у справі і звільнення особи ввід кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору(контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи, повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу зазначеної норми слідує, що відповідальність виникає у разі встановлення вини юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідачем не доведено суду наявності вини ФОП ОСОБА_1 як особи, яка використовує найману працю без оформлення трудового договору (контракту), а крім того Деснянський районний суд міста Києва не знайшов складу адміністративного правопорушення та з цих підстав закрив справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, описавши обставини, аналогічні тим, що розглядаються судом у даній справі №640/7414/19, у постанові від 11 травня 2019 року у справі №754/6422/19.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що, ухваливши оскаржувану постанову від 16 квітня 2019 року без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, відібрання пояснень не у всіх осіб, про яких йдеться в Акті інспекційного відвідування від 27 березня 2019 року, відповідачем не дотримано таких положень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупністю вищенаведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим їх задовольняє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень.

З огляду на таке, з відповідача на користь позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3 від 24 квітня 2019 року (а.с.5) та квитанцією від 04 травня 2019 року (а.с.55).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови №КВ824/57/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-314 від 16 квітня 2019 року - задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області №КВ824/57/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-314 від 16 квітня 2019 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу.

3.Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Держпраці у Київській області, адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214, тел. НОМЕР_2 .

Суддя В.І. Келеберда