Рішення № 91599225, 15.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Київ №640/19825/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Укргазвидобування» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору

встановив:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило:

-визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10 серпня 2020 року ВП №6669912;

-визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 10 серпня 2020 року ВП №6669912;

-стягнути на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) кошти в сумі 176,43 грн.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 03 жовтня 2005 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 18 липня 2005 року №35/270 щодо стягнення з дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансойл» боргу у розмірі 1 764,30 грн., яке було зупинено на підставі статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». В подальшому цьому виконавчому провадженню присвоєно номер 6669912.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30 липня 2020 року у справі №35/270 здійснено заміну сторони (боржника) виконавчого провадження №6669912 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №35/270 від 18 липня 2005 року його правонаступником - Акціонерним товариством «Укргазвидобування».

В свою чергу, Акціонерне товариство «Укргазвидобування» платіжним дорученням від 06 серпня 2020 року №315756 повністю сплатило борг у сумі 1 764,30 грн.

10 серпня 2020 року відповідач виніс постанову про стягнення виконавчого збору ВП №6669912 у розмірі 176,43 грн.

Вказану постанову державного виконавця позивач вважає протиправною з огляду на те, що позивачем добровільно сплачена сума боргу на виконання наказу Господарського суду м. Києва №35/270 від 18 липня 2005 року, в той час як відповідачем не вчинялось заходів задля примусового виконання виконавчого документу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 02 вересня 2020 року.

У судове засідання 02 вересня 2020 року прибув представник позивача.

Представник відповідача не прибув, в зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 15 вересня 2020 року.

07 вересня 2020 року від Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли матеріали виконавчого провадження ВП №6669912.

При цьому відповідачем звернуто увагу, що частинами першою, п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання, що є аналогічної за змістом та сферою застосування статті 18 Закону №606-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). З огляду на вимоги наведених норм початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження. Кім цього, законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження, яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума виконавчого збору у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом. Безпосередньо порядок, передбачений для стягнення виконавчого збору, врегульований пунктом 8 Інструкції №512/5, якою встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

У судове засідання 15 вересня 2020 року прибув представник позивача, який підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача не прибув.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази, за згодою позивача завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV (в редакції, на час відкриття ВП №6669912) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частинами першою, другої статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби, державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах (далі - державні виконавці).

У відповідності з пунктами 1, 1-1 частини першої статті 3 Закону №606-XIV примусовому виконанню Державною виконавчою службою відповідно до цього Закону підлягають виконанню: рішення, ухвали і постанови судів у цивільних та адміністративних справах; судові накази.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: - за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

За нормами частин першої та другої статті 24 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За змістом статті 46 Закону №606-XIV (в редакції станом на час відкриття виконавчого провадження) у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

З 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.

Відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Стаття 27 Закону №1404-VІІІ (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Частиною п`ятою цієї статті встановлені випадки коли виконавчий збір не стягується, а саме: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 40 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення.

Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

При цьому, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

Початком примусового виконання у розумінні Закону № 1404-VІІІ є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається із матеріалів справи 18 липня 2005 року Господарським судом міста Києва було видано наказ №35/270 «Про примусове виконання рішення», яким на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13 червня 2005 року наказано стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансойл» 1601,31 грн. боргу, 75,57 грн. витрат по сплаті державного мита, 87,42 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

03 жовтня 2005 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції розглянута заява ТОВ «Євротрансойл» про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва №35/270 від 18 липня 2005 року та відкрито виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову.

Пунктом 2 резолютивної частини постанови зобов`язано ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» добровільно виконати наказ в строк до 10 жовтня 2005 року.

У пункті 3 резолютивної частини постанови застережено, що при невиконанні рішення в наданий строк виконати його в примусовому порядку. Стягнути за примусове виконання рішення з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» виконавчий збір в розмірі 176,43 грн.

З огляду на викладені вище положення чинного законодавства початком примусового виконання наказу №35/270 є винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 жовтня 2005 року.

При цьому, матеріали справи не містять доказів виконання наказу Господарського суду м. Києва боржником, як до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, так і у строк до 10 жовтня 2005 року, як встановлено у постанові про відкриття виконавчого провадження від 03 жовтня 2005 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі від 30 липня 2020 року у справі №35/270 здійснено заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №35/270 від 18 липня 2005 року Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" його процесуальним правонаступником - Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775).

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 27 грудня 2012 року Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" припинена як юридична особа за рішенням засновників. Водночас, правонаступником Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зареєстровано юридичну особу - Акціонерне товариство "Укргазвидобування".

За таких обставин Акціонерне товариство "Укргазвидобування" є правонаступником прав та обов`язків Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

За приписами частини першої та другої статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Таким чином, боржником у виконавчому провадженні ВП №6669912 з 30 липня 2020 року стало АК «Укргазвидобування», до якого, як до правонаступника Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" перейшли всі права та обов`язки первісного боржника.

Дійсно, 06 серпня 2020 року правонаступником - Акціонерним товариством «Укргазвидобування» сплачені кошти, що не заперечується відповідачем.

Однак, в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», як в редакції Закону №606-XIV, так і в редакції Закону № 1404-VІІІ сплата правонаступником коштів 06 серпня 2020 року не є добровільним виконанням судового рішення.

За таких обставин державний виконавець при прийнятті постанови від 10 серпня 2020 року ВП №6669912 про стягнення виконавчого збору діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивачем по справі не доведено обгрунтованість заявленого позову, а відтак позов задоволенню не підлягає.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати, які підлягають розподілу у відповідності зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 287, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Укргазвидобування» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко