Рішення № 91598440, 14.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Київ № 640/6936/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни,треті особи:1. Акціонерне товариство «Банк Форвард», 2. Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,провизнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання зняти арешт, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (надалі - Приватний виконавець Павелків Т.Л., відповідач), треті особи: Акціонерне товариство «Банк Форвард» (далі - АТ «Банк Форвард», третя особа-1), Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк», третя особа-2) в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Павелків Т.Л. від 24.01.2020 ВП №60626338 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках в АТ «КБ «ПриватБанк», МФО 305299, що відкриті на ім`я ОСОБА_1 (рахунок № НОМЕР_1 та рахунок № НОМЕР_2 );

- зобов`язати Приватного виконавця Павелків Т.Л. зняти арешт з рахунків в АТ «КБ «Приват Банк», МФО 305299, що відкриті на ім`я ОСОБА_1 (рахунок № НОМЕР_1 та рахунок № НОМЕР_2 ).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що накладення арешту на рахунки позивача, які призначені для отримання заробітної плати і пенсії, унеможливлює своєчасне отримання таких виплат, що призводить до порушення конституційних прав позивача на оплату праці та отримання пенсійних виплат та позбавляє його засобів для життя.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2020 позовна заява залишена без руху і встановлено термін для усунення позивачем виявлених судом недоліків.

27.04.2020 на виконання вимог ухвали суду представник позивача через канцелярію суду надіслав додаткові документи по справі, у зв`язку з чим 28.04.2020 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

22.05.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити посилаючись на відповідність прийнятого нею рішення про накладення арешту на рахунки такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини.

У відповіді на відзив, що надійшов до суду 04.06.2020 позивач заперечив проти аргументів відповідача і просив задовольнити його вимоги у повному обсязі.

Треті особи своїм правом надати пояснення по суті заявлених вимог не скористались.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, судом встановлені такі обставини справи.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Тетяни Леонідівни у виконавчому провадженні №60626338 перебуває виконавчий напис від 15.11.2019, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумова О.І. №1667 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 22232,91 гривень.

Постановою від 24.01.2020 у спірному виконавчому провадженні винесено постанову про арешт коштів боржника, яким накладено арешт на грошові кошти, що містять на рахунках, в тому числі і на рахунки в АТ «КБ «ПриватБанк», МФО 305299, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 (рахунок № НОМЕР_1 та рахунок № НОМЕР_2 ).

Позивач, вважаючи, що виконавцем порушено законодавство, яким регулюється діяльність органів примусового виконання рішень, щодо накладення арешту на рахунки, на які позивач отримує заробітну плату та пенсію, звернувся з відповідним позовом до суду.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом при вирішення спору по суті вираховується таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (надалі за текстом також - Закон №1404-VІІІ у редакції на день виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Приписи статті 18 Закону №1404-VIII закріплюють, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При цьому, згідно з пунктом 8 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках.

Водночас, згідно з частиною другою статті 48 Закону №1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Також, частиною першою статті 70 Закону України №1404-VIII передбачено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

- за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Аналогічна норма міститься в статті 128 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до ч. 1 і 2 якої при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Таким чином, розмір відрахувань, що можуть бути утримані з кожної виплаченої фізичній особі (боржнику) суми доходу у вигляді заробітної плати чітко регламентований статті 70 Закону України №1404-VIII, а тому звернення стягнення на всю виплачену фізичній особі заробітну плату суперечить законодавчо встановленому порядку.

Поряд з цим, статті 43 Конституції України гарантує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 115, частиною п`ятою статті 97 КЗпП України, статтею 22, частинами першою, шостою статті 24, частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Отже, накладення арешту на весь рахунок боржника (фізичної особи) у банку, який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасне отримання таким боржником у встановленому законом розмірі заробітної плати, що призводить до порушення його конституційних прав громадянина.

Суд також звертає увагу на зміст статті 46 Конституції України, якою встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 07.10.2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Отже, наведене вище у сукупності дає підстави для висновку, що накладення арешту на весь рахунок боржника (фізичної особи) у банку, який призначений для виплати соціальної допомоги, унеможливлює своєчасне отримання таким боржником у встановленому законом розмірі гарантованої Конституцією України грошової соціальної допомоги, що призводить до порушення його конституційних прав громадянина.

Дослідивши та проаналізувавши зміст позовної заяви та подані сторонами документи і матеріали суд встановив, що на відкритий в АТ «КБ «ПриватБанк» картковий рахунок НОМЕР_3 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 у період з 01.11.2019 по 04.02.2020 надходили суми коштів, в т.ч. виплати Пенсійного фонду, пенсія, а на картковий рахунок НОМЕР_4 у період з 04.11.2019 по 12.02.2020 - заробітна плата з КУ МОЛОЧАНСЬКА ПСИХЛ.

Крім того, позивачем надана довідка з місця роботи - Комунальної установи «Молочанська психіатрична лікарня» від 31.03.2020 №894/ВК.

Згідно довідки АТ «КБ «ПриватБанк» від 14.02.2020 за №R87UAO9SNHQNLCH9 на рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 накладено арешт на підставі постанови про арешт коштів боржника від 24.01.2020, ВП №60626338.

Відповідно до статті 59 Закону №1404-VIII, арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Оскільки судом встановлено протиправність прийняття приватним виконавцем постанови про накладення арешту в частині накладення арешту кошти, що надійшли (надходять) на карткові рахунки, відкриті в Акціонерному товаристві «ПриватБанк», № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , як заробітна плата і пенсійні виплати, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови приватного виконавця від 24.01.2020 у відповідній частині.

Наведена правова позиція аналогічно застосована Верховним Судом у постанові від 17.09.2018 у справі № 344/12102/16-ц.

При цьому, зважаючи на висновок суду щодо наявності підстав для скасування спірної постанови виконавця у відповідній частині, що має наслідком її нечинності у такій частині, покладення на приватного виконавця обов`язку зняти із зазначених рахунків арешт не потребується.

У зв`язку з наведеним, вимога позивача про зобов`язання Приватного виконавця Павелків Т.Л. зняти арешт з рахунків в АТ «КБ «Приват Банк», МФО 305299, що відкриті на ім`я ОСОБА_1 в силу статті 59 Закону №1404-VIII, задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи висновок суду про наявність підстав для задоволення основної позовної вимоги за яку позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, на користь позивача підлягає стягненню саме наведена сума за рахунок Приватного виконавця Павелків Т.Л.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 24.01.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №60626338 в частині накладення арешту на кошти, що надійшли (надходять) на карткові рахунки, відкриті в Акціонерному товаристві «ПриватБанк» (МФО 305299), № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , як заробітна плата і пенсійні виплати

3. В задоволені інших вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено у визначені частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України строки до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )

Відповідач - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, оф. 15 ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 )

Третя особа-1 - Акціонерне товариство «Банк Форвард» (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 105, код ЄДРПОУ - 34186061)

Третя особа-2 - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приват Банк» (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570)

Суддя Н.А. Добрівська