Рішення № 91598171, 14.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Київ №361/6781/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправними дій та скасування постанов встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» звернулось до Броварського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на дії Заступника начальника відділу Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Горденської Емми Леонідівни, в якій просило суд:

- визнати дії Заступника начальника відділу Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Горденської Емми Леонідівни незаконними при винесенні постанови від 02 вересня 2019 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» виконавчого збору в розмірі 16692,00 грн. у виконавчому провадженні №52202171;

- скасувати постанову від 02 вересня 2019 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн., винесену Заступником начальника відділу Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Горденською Еммою Леонідівною;

- визнати дії Заступника начальника відділу Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Горденської Емми Леонідівни незаконними при винесенні постанови від 02 вересня 2019 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» штрафу в розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №52202171;

- скасувати постанову від 02 вересня 2019 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» штрафу в розмірі 5100,00 грн., винесену Заступником начальника відділу Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Горденською Еммою Леонідівною у виконавчому провадженні №52202171.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2019 року скаргу задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2019 року скасовано та закрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 19 серпня 2020 року.

У судове засідання 19 серпня 2020 року учасники справи не прибули, подали клопотання про відкладення судового засідання.

01 вересня 2020 року учасники справи також не прибули. Відповідач надав матеріали виконавчого провадження та просив розглядати справу без участі представника.

В зв`язку з неявкою у судове засідання 01 вересня 2020 року представника позивача суд відклав розгляд справи на 08 вересня 2020 року.

В судовому засіданні 08 вересня 2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Судом ставилось питання щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору та стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Київоблгаз» та в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 . Утім представник позивача зазначив про відсутність потреби у залученні вказаних осіб, оскільки ОСОБА_1 надані всі необхідні документи для укладення договору постачання природного газу і відповідний договір на теперішній час укладений. Відповідно рішення у даній справі не зачіпатиме права та інтереси третіх осіб.

Крім того представник позивача погодився, що відповідачем за позовом має бути юридична особа - Подільський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, а не посадова особа - заступник начальника відділу Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Горденська Емма Леонідівна.

Водночас, станом на час розгляду даної справи відповідач має найменування - Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34482497), отже саме така юридична особа є належним відповідачем по справі №361/6781/19.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд за згодою позивача вирішив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження, з огляду на необхідність надання позивачем доказів виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2016 року.

Як вбачається із матеріалів справи у серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», у якому просила зобов`язати відповідачів укласти із нею договір постачання природного газу до належного їй нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати ПАТ «Київоблгаз» відновити постачання природного газу до цього приміщення.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2016 року у справі №361/5981/15ц позов було задоволено. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Київоблгаз» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» укласти з ОСОБА_1 договір на постачання природного газу до належного їй нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Київоблгаз» відновити постачання природного газу до належного ОСОБА_1 нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 121,80 грн. з кожного.

Вказане рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2016 року у справі №361/5981/15ц набрало законної сили 22 січня 2016 року.

19 лютого 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчі листи №361/5981/15ц.

На підставі виконавчого листа №361/5981/15ц, виданого 19 лютого 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області зокрема про зобов`язання ТОВ «Київоблгаз» і ТОВ «Київоблгаз Збут» укласти з ОСОБА_1 договір на постачання газу до належного приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , старшим державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження ВП №52202171, про що винесено відповідну постанову 14 вересня 2016 року.

У згаданій постанові боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» пропонувалось самостійно виконати рішення суду.

10 липня 2019 року за №52202171/12 виконавцем було винесено вимогу щодо виконання рішення суду та необхідності до 20 липня 2019 року надати відповідне підтвердження.

Листом від 01 серпня 2019 року вих. №417-Ск-11475-0819 боржник повідомив відповідача, що здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, затвердженої постановою НКРЕКП від 16 травня 2017 року №653. Прядок укладення договорів з постачання природного газу здійснюється відповідно до положень Закону України «Про ринок природного газу» №329-VIII від 09 квітня 2015 року, який вступив в дію з 01 жовтня 2015 року, Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1382/22827.

При цьому, відповідач зауважив, що підставами для укладення договору постачання природного газу споживачу є наявність у споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу.

Станом на 01 серпня 2019 року стягувач ОСОБА_1 договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, не надала. Тому, як стверджує боржник у листі, виконати рішення суду можливе лише при наявності договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ та пред`явлених документів, визначених Правилами постачання природного газу.

02 вересня 2019 року відповідач виніс постанову про накладення штрафу ВП №52202171, якою за невиконання рішення суду у встановлений термін на боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» наклав штраф у розмірі 5100 грн.

Також 02 вересня 2019 року відповідачем винесено постанову ВП №52202171 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.

17 вересня 2019 року виконавцем внесено подання до Головного управління Національної поліції в м. Києві Подільського управління поліції м. Київ про притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб за невиконання рішення суду.

Окрім того, 17 вересня 2019 року, керуючись вимогами пункту 11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись із винесеними постановами про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» звернулось до Броварського міськрайонного суду Київської області зі скаргою.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2019 року скаргу ТОВ «Київоблгаз Збут» задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову від 02 вересня 2019 року про накладення штрафу на ТОВ «Київоблгаз Збут» у розмірі 5100 грн., в задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2019 року скасовано, а провадження у справі закрито. При цьому роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» право на звернення із заявою про направлення справи до Окружного адміністративного суду міста Києва для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті заявлений вимог, виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 1 цього Закону примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів визначені статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У відповідності до частин першої та другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону №606, що діяла на час відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону №606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

З 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.

Відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

З наведеної статті слідує, що покладення на боржника негативних наслідків у вигляді грошового стягнення (штрафу) може бути застосовано виконавцем у разі невиконання рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк.

«Поважність причин» це оціночне поняття.

Поважні причини - це обставини, що діють на волю суб`єкта, з яким законодавець пов`язує звільнення цього суб`єкта від виконання покладених на нього обов`язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки.

До поважних причин можуть бути віднесені будь-які обставини навколишнього світу. Це можуть бути як дії фізичних або юридичних осіб, так і явища, які не залежать від волі людини. Такі обставини мають впливати на волю суб`єкта відповідних правовідносин. Саме внаслідок дії цих обставин, що виникли раптово або закономірно, він не має змоги належним чином виконувати покладені на нього обов`язки.

Обставини, що визначаються законом як поважні причини, звільняють суб`єкта цих правовідносин від виконання покладених на нього обов`язків або негативних для нього наслідків.

У постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18 зазначено, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

В якості поважних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2016 року, позивач вказував на таке.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» Оператор газорозподільної системи (ПАТ «Київоблгаз») відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах та провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається НКРЕКП.

Розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачає, що постачання природного газу споживачам здійснюється на підставі типового договору постачання природного газу, що затверджується Регулятором (НКРЕКП) та оприлюднюється в установленому порядку.

Згідно Закону України «Про ринок природного газу», Правилам постачання природного газу та Типовому договору постачання природного газу обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ (ПАТ «Київоблгаз») договору розподілу природного газу, на підставі якого споживач набуває право правомірно відбирати газ із газорозподільної системи.

Договір розподілу природного газу між ПАТ «Київоблгаз» та ОСОБА_1 щодо постачання до належного їй нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній.

Тобто, відповідно до пункту 1 Розділу II Правил постачання природного газу, пункту 2.2 Типового договору постачання природного газу укласти договір ТОВ «Київоблгаз Збут» має право тільки при наявності у споживача укладеного договору розподілу природного газу з ПАТ «Київоблгаз».

Про дані обставини позивач повідомив Подільський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м Києві, однак останній не взяв до уваги вищенаведені, як стверджує позивач об`єктивні та поважні причини, та застосував до позивача штраф у розмірі 5100 грн.

Крім того відповідач звернувся до правоохоронних органів з поданням про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

У листі, адресованому Подільському управлінню поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві від 03 грудня 2019 року №0312/2019, позивач повідомив про причини не виконання рішення суду на вимогу державного виконавця та зазначив, що 27 листопада 2019 року до позивача звернулась ОСОБА_1 та надала укладений договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ - АТ «Київлоблгаз». Дана обставина надала можливість позивачу у відповідності до Закону України «Про ринок природного газу», Правил постачання природного газу, Типового договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів укласти з ОСОБА_1 договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41ВР417-804-19 від 27 листопада 2019 року.

Копію вказаного листа від 03 грудня 2019 року №0312/2019 та копію договору від 27 листопада 2019 року №41ВР417-804-19 представник позивача надав через канцелярію суду.

Наведене в сукупності свідчить, що позивач дійсно з об`єктивних причин не міг у встановлений державним виконавцем строк виконати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2016 року у справі №361/5981/15ц. В подальшому, внаслідок усунення причин, а саме надання ОСОБА_1 укладеного з Оператором ГРМ - АТ «Київлоблгаз» договору розподілу природного газу, позивач виконав рішення суду, уклавши з ОСОБА_1 договір на постачання природного газу №41ВР417-804-19 від 27 листопада 2019 року.

Таким чином застосування до позивача штрафних санкцій постановою від 02 вересня 2019 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» штрафу в розмірі 5100,00 грн., винесеною заступником начальника відділу Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Горденською Еммою Леонідівною у виконавчому провадженні №52202171, є неправомірним, а відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Що стосується стягненню постановою від 02 вересня 2019 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн., винесеною Заступником начальника відділу Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Горденською Еммою Леонідівною, суд зазначає про наступне.

Стаття 27 Закону №1404-VІІІ (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Крім того, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 40 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення.

Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

При цьому, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

Початком примусового виконання у розумінні Закону № 1404-VІІІ є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З наведеного слідує, що після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і , як наслідок, стягнення виконавчого збору.

Відкривши виконавче провадження постановою від 14 вересня 2016 року тим самим державний виконавець розпочав примусове виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2016 року.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №750/7624/17.

До відкриття виконавчого провадження та у встановлений при відкритті виконавчого провадження ВП №52202171 строк для добровільного виконання рішення останнє виконано не було, а відтак виконавець правомірно виніс постанову про стягнення виконавчого збору.

Згідно положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наслідками вирішення спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 287, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 02 вересня 2019 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» штрафу в розмірі 5100,00 грн., винесену Заступником начальника відділу Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Горденською Еммою Леонідівною у виконавчому провадженні №52202171.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39592941, 04108, м. Київ, проспект Свободи, б. 2-Г, літ. А) за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34482497, 04208, м. Київ, пр-т Георгія Гонгадзе, буд. 5-б) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1534,06 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко