Рішення № 91598014, 14.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Київ № 640/18932/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у місті Києві №29272/03 від 26.06.2018 про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 01.10.1991 по 14.04.1994 на Голосіївському заводі стінових матеріалів і конструкцій та з 25.05.1994 по 07.07.1994 у Кооперативі по переробці та використанні вторинної сировини «Темп» до загального стажу (вимога-1);

- зобов`язати Головне управління Пенсійною фонду у місті Києві зарахувати періоди роботи з 01.10.1991 по 14.04.1994 у Голосіївському заводі стінових матеріалів і конструкцій та з 25.05.1994 по 07.07.1994 у Кооперативі по переробці та використанні вторинної сировини «Темп» до загального стажу (вимога-2);

- зобов`язати Головне управління Пенсійною фонду у місті Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 з дня звернення призначенням пенсії, а саме з 02.05.2018 (вимога-3).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправну відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у зарахуванні періодів його роботи з 01.10.1991 по 14.04.1994 та з 24.05.1994 по 07.07.1994 до загального трудового стажу у зв`язку з тим, що вказані дані завірені печаткою, яка не відповідає Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів від 18.10.1993 №643 та постанові Кабінету Міністрів України від 29.04.1994.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали із визначенням строку для надання відзиву на позов була вручена повноважному представнику відповідача наручно, що підтверджується розпискою відповідної особи здійсненої на звороті ухвали від 19.11.2018.

Своїм правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався, заяв/клопотань суду не направляв.

Також матеріали справи містять заяви позивача про пришвидшення розгляду справу у зв`язку з її великим значенням для нього.

Ознайомившись з позиціями сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 02.05.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (Деснянський відділ) за призначенням пенсії за віком згідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV), як учасник бойових дій, та надав всі необхідні, на його думку, документи, а саме: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку, військовий квиток, посвідчення учасника бойових дій та довідку про періоди участі позивача у бойових діях.

Листом №29272/03 від 26.06.2018 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, посилаючись на те, що згідно наданих документів страховий стаж складає 24 роки 3 місяці 27 днів, що не достатньо для призначення пенсії. У вказаному листі також вказано, що в розрахунок стажу не врахований період з 01.10.1991 по 14.04.1994 та з 25.05.1994 по 07.07.1994, оскільки ці записи завірені печаткою, яка не відповідає Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів від 18.10.1993 №643 та постанові Кабінету Міністрів України від 29.04.1994, зокрема на печатці відсутній ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності.

Вважаючи таку відмову у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу роботи для нарахування пенсії неправомірною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із визначенням, наведеним у абз.36 ст.1 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.2 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно абз.5 ст.40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (надалі - Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення 01.03.1983), у періоди, не зараховані відповідачем, ОСОБА_1 працював:

- з 01.10.1991 по 14.04.1994 у Голосіївському заводі стінових матеріалів і конструкцій;

- з 25.05.1994 по 07.07.1994 у Кооперативі по переробці та використанні вторинної сировини «Темп».

Не зараховуючи періоди роботи: з 01.10.1991 по 14.04.1994 та з 25.05.1994 по 07.07.1994 - відповідач зазначає, що у трудовій книжці ці записи завірені печаткою, яка не відповідає Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів від 18.10.1993 №643 та постанові Кабінету Міністрів України від 29.04.1994, зокрема на печатці відсутній ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності. З огляду на зазначене відповідачем рекомендовано позивачу надати уточнюючу довідку із зазначенням періодів роботи, а також дат та номерів наказів про зарахування та звільнення.

02.10.2018 позивач звернувся до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про отримання архівної довідки про підтвердження стажу роботи з 1991 по 1994 роки.

Листом №100-16034 від 08.10.2018 Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила про те, що документи з кадрових питань Київського заводу стінових матеріалів і конструкцій на зберігання до архівного відділу не передавались, тому надати архівну довідку немає можливості.

Позивач звернувся до Державного архіву міста Києва з проханням надати довідку про підтвердження мого стажу у період з 1991 по 1994 рік у Голосіївському заводі стінових матеріалів та конструкцій.

Листом №068-068/ОП/П-1616-1741 від 08.11.2018 Державний архів міста Києва повідомив, що документи Голосіївського заводу стінових матеріалів та конструкцій на зберігання до Державного архіву міста Києва не надходили. У переліку ліквідованих підприємств, установ і організацій, які передали документи з особового складу до архівних відділів районних в місті Києві державних адміністрацій (на 01.01.2018), відомостей про цю організацію не виявлено.

На час первісного заповнення трудової книжки, а також у період внесення записів про роботу позивача у період з 01.01.1991 по 28.07.1993, не зарахованих відповідачем, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412) (надалі - Інструкція №162).

Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 «Рабочие и служащие, поступающие на работу, обязаны предъявлять администрации предприятий трудовую книжку, оформленную в установленном порядке. Прием на работу без трудовой книжки не допускается».

Пунктом 2.2 Інструкції №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) встановлено, що «заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия в присутствии работника не позднее недельного срока со дня приема на работу.

В трудовую книжку вносятся:

- сведения о работнике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность;

- сведения о работе: прием на работу, перевод на другую постоянную работу, увольнение;

- сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий; поощрение за успехи в работе, применяемые трудовым коллективом, а также награждения и поощрения, предусмотренные правилами внутреннего трудового распорядка и уставами о дисциплине; другие поощрения в соответствии с действующим законодательством;

- сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях.

Взыскания в трудовую книжку не записываются».

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) «все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).

Записи производятся арабскими цифрами (число и месяц двузначными). Например, если рабочий или служащий принят на работу 5 января 1984 г., в графе 2 трудовой книжки ранее установленного образца (1938 г.) записывается: « 1984.05.01», в трудовых книжках, выданных после 1 января 1975 г.: « 05.01.84».

Записи производятся аккуратно, перьевой или шариковой ручкой, чернилами черного, синего или фиолетового цвета».

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 «вопросы, связанные с порядком ведения трудовых книжек, их хранения, изготовления, снабжения и учета, регулируются постановлением Совета Министров СССР и ВЦСПС от 6 сентября 1973 г. №656 «О трудовых книжках рабочих и служащих» (СП СССР, 1973, №21, ст.115) и настоящей Инструкцией».

Відповідно до п.1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (надалі - Постанова №656) встановлено, що «трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию».

У п.5 Постанови №656, крім іншого зазначено, що «прием на работу без трудовой книжки не допускается. Заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия, учреждения, организации в присутствии работника. Сведения о работнике заверяются подписью специально уполномоченного лица и печатью».

Пунктом 13 Постанови №656 встановлено, що «при увольнении рабочего или служащего все записи о работе, награждениях и поощрениях, внесенные в трудовую книжку за время работы на данном предприятии, в учреждении, организации, заверяются подписью руководителя предприятия, учреждения, организации или специально уполномоченного им лица и печатью».

При цьому, відповідно до п.18 Постанови №656 «ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на руководителя предприятия, учреждения, организации. Ответственность за своевременное и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное лицо, назначаемое приказом (распоряжением) руководителя предприятия, учреждения, организации. За нарушение установленного порядка ведения, учета, хранения и выдачи трудовых книжек должностные лица несут дисциплинарную, а в предусмотренных законом случаях иную ответственность».

Також, судом враховано, що з прийняттям наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях» Інструкція №162, не застосовується.

Таким чином, у період внесення записів про роботу ОСОБА_1 з 29.07.1993 по 14.04.1994 та з 25.05.1994 по 07.07.1994, не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) (надалі - Інструкція №58).

У п.2.4 Інструкції №58, зокрема, зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень Інструкцій №162 та №58, а також Постанови №656 вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Крім того, судом взято до уваги зміст положень Порядку №637, відповідно до п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (надалі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на вищевикладене, зокрема на зміст п.18 Постанови №656 та п.4 Постанови №301 недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Таким чином, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, провадження № К/9901/2310/18.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відсутність ідентифікаційного коду суб`єкта підприємницької діяльності на печатці на записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Суд не погоджується з рекомендацією відповідача, викладеної в листі від 26.06.2018 №29272/03, надати уточнюючу довідку із зазначенням періодів роботи, а також дат та номерів наказів про зарахування та звільнення, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки, зокрема не несе відповідальності за відсутність ідентифікаційного коду суб`єкта підприємницької діяльності на печатці на записах в трудовій книжці за спірний період.

Згідно ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законодавством повноваження для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 01.10.1991 по 14.04.1994 на Голосіївському заводі стінових матеріалів і конструкцій та з 25.05.1994 по 07.07.1994 у Кооперативі по переробці та використанні вторинної сировини «Темп» до страхового стажу, внаслідок неналежного розгляду заяви позивача щодо призначення йому пенсії за віком.

Отже, беручи до уваги фактичні обставини даної справи, з метою найбільш ефективного захисту порушених прав позивача у даному випадку, суд вважає за необхідне визначити належний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах щодо вимоги-1 та вимоги-2, а саме, шляхом:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду у місті Києві № 29272/03 від 26.06.2018 про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 01.10.1991 по 14.04.1994 Голосіївському заводі стінових матеріалів і конструкцій та з 25.05.1994 по 07.07.1994 у Кооперативі по переробці та використанні вторинної сировини «Темп» до страхового стажу;

- зобов`язання Головного управління Пенсійною фонду у місті Києві зарахувати періоди роботи з 01.10.1991 по 14.04.1994 у Голосіївському заводі стінових матеріалів і конструкцій та з 25.05.1994 по 07.07.1994 у Кооперативі по переробці та використанні вторинної сировини «Темп» до страхового стажу ОСОБА_1 .

Щодо вимоги-3 позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійною фонду у місті Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 з дня звернення призначенням пенсії, а саме з 02.05.2018, суд зазначає таке.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про застосування положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

З урахуванням дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на прийняття рішення про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, та визначення підстав, за яких призначається даний вид пенсії або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV з зарахуванням до пільгового стажу встановлених судом періодів роботи.

Відповідно до пунктів 3, 4, 10 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідач має враховувати висновки суду, наведені в рішенні у цій адміністративній справі щодо зарахування періодів роботи з 01.10.1991 по 14.04.1994 у Голосіївському заводі стінових матеріалів і конструкцій та з 25.05.1994 по 07.07.1994 у Кооперативі по переробці та використанні вторинної сировини «Темп» до страхового стажу.

У зв`язку із задоволенням позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи позивача, суд вважає за необхідне для повного відновлення порушених прав зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням висновків, які викладенні у цьому рішенні.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з встановленням судом визначенням.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у місті Києві № 29272/03 від 26.06.2018 про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 01.10.1991 по 14.04.1994 Голосіївському заводі стінових матеріалів і конструкцій та з 25.05.1994 по 07.07.1994 у Кооперативі по переробці та використанні вторинної сировини «Темп» до страхового стажу.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійною фонду у місті Києві зарахувати періоди роботи з 01.10.1991 по 14.04.1994 на Голосіївському заводі стінових матеріалів і конструкцій та з 25.05.1994 по 07.07.1994 у Кооперативі по переробці та використанні вторинної сировини «Темп» до страхового стажу ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків, які викладенні у даному рішенні.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Суддя Н.А. Добрівська