Ухвала суду № 91597796, 14.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

14 вересня 2020 року м. Київ№ 640/13193/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення збору на обов"язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 03.04.2017 у розмірі 22 522,72 грн, сплаченого згідно з квитанцією № ПН235925 від 03.04.2017.

Ухвалою суду від 25.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

05.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. В обгрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що позивачем сплачений збір на обов"язкове державне пенсійне страхування 03.04.2017, проте до суду позивач звернувся 10.06.2020.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що збір на обов"язкове державне пенсійне страхування не є грошовим (податковим) зобов"язанням платника податку, а тому не підлягає застосуванню механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов"язання до даних відносин.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час укладання договору купівлі-продажу квартири сплатила збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 22 522,72 грн., що підтверджується копією квитанції від 03.04.2017 № ПН235925.

12.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про подачу до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення збору на обов"язкове державне пенсійне страхування.

Листом від 15.05.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві рекомендувало звернутися до суду для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 22 522,72 грн.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені статтею 43 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

На виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З урахуванням наведених норм права суд зазначає про наявність права у особи звернутися до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 22 522,72 грн сплачені 03.04.2017, проте до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивач звернувся 12.05.2020 та до суду позивач звернувся 15.06.2020.

Таким чином, позивачем не реалізовано його право на звернення за захистом порушеного права в межах строків, визначених чинними нормами права.

При цьому, суд звертає увагу, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналась про наявність відповідного порушення.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (п.137), рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (п. 51)).

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа «Каменівська проти України»), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частиною третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та залишення позовної заяви без розгляду в порядку реалізації пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, оскільки позивач звернувся до суду з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 4, 5, 6,7, 44, 47, 122, 123, 166, 240, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.

2. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева