Рішення № 91597642, 15.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Київ № 640/22050/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі також - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4% та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4%.

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо протизаконного застосування показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,00 % при обчислені пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести обчислення пенсії позивача у відповідності до частини 1 статті 27, частин 1,2 статті 40, статті 45 та пункту 4-4 Розподілу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по України за 2014-2016 роки (3764,40 грн.) та показники величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, та нарахувати і виплатити пенсію у відповідному розмірі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено останньому у здійсненні індексації пенсії починаючи із 01.01.2014 року відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Також, позивач стверджує, що застосування з 01.10.2017 року величини оцінки одного року страхового стажу 1% є протиправним, оскільки попередня редакція частини першої статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлювала більш вигідні умови для розрахунку пенсії.

За наведених обставин, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 року №10-рп/2008, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та виклику сторін.

Через канцелярію суду 19.02.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому представником відповідача зазначено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено у відповідності до чинного законодавства та у спосіб, передбачений законом, а тому неправомірність у діях Головного управління Пенсійного фонду України відсутня.

Крім того, на переконання відповідача, твердження позивача, що зменшення величини оцінки одного року страхового стажу не відповідає Конституції України і звужує зміст та обсяг його прав і свобод не відповідає дійсності, оскільки розмір пенсії позивача не зменшився, звуження змісту та обсягу прав і свобод не відбулось.

За наведених обставин, представник відповідача вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 2012 року отримує пенсію за віком, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією пенсійного посвідчення серії № НОМЕР_1 .

12.09.2018 року позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою, в якій просить повідомити про здійснену індексацію пенсії позивача щомісячно відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з 01.01.2014 року по жовтень 2017 року та повідомити, яка кратність у відсотковому значенні коефіцієнта стажу застосовується до пенсії.

Зі змісту листа відповідача від 26.09.2018 року № 83074/02/10-6964 позивачу стало відомо про те, що пенсійним органом проведено індивідуально-масові перерахунки пенсій.

Позивач категорично не згоден з таким перерахунком та вважає такі дії відповідача протиправними.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовано Конституцією України, Законом України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі також - Закон № 1282-ХІІ), Законом України від 09.06.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-IV), Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок №1078).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 42 Закону № 1058-IV пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

За визначенням статті 1 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

З аналізу змісту частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ висновується, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії та оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (до 01.01.2016 року) і 103 відсотка (після 01.01.2016 року). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться з наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат здобутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (стаття 6 Закону № 1282-XII).

Крім того приписами статті 6 Закону № 1282-XII передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Регулювання цього питання здійснюється згідно з Порядком №1078.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку). Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку № 1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним та публікується в офіційних періодичних виданнях.

У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менший суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення(пункт 5 вказаної Порядку № 1078).

Водночас, цією нормою визначено, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу

З аналізу вказаної норми вбачається, що пенсія індексується відповідно до визначеного базового місяця. Базовим вважається місяць підвищення розміру пенсії, у зв`язку з індивідуальним (масовим) перерахунком індексація в цьому місяці не проводиться.

Системний аналіз правових норм та інформація надана у листі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 26.09.2018 року № 83074/02/10-6964 надає підстави стверджувати, що позивачу з 01.05.2016 року по 01.10.2017 року здійснювалася індексація пенсії.

Аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що встановлення вказаного підвищення, як і нарахування індексації, є механізмом часткового відшкодовування подорожчання споживчих товарів і послуг, зокрема, для такої категорії осіб, як пенсіонери.

Щодо посилань позивача на той факт, що частину другу статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», про проведення індексації в порядку передбаченому Кабінетом міністрів України, визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними зміни, внесені у статтю 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Водночас, суд зазначає, що самі положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, неконституційними не визнано, та не протирічать положенням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» саме в частині взаємодії при обчисленні індексації пенсій, та є чинними на час розгляду адміністративної справи.

Крім того, суд звертає увагу, що рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 мотивовано виключно незаконністю внесення змін в Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Також суд зазначає, що посилання позивача в обґрунтування позовних вимог, на рішення Київського апеляційного адміністративного суду у справах №758/9406/16-а, №754/3626/17 є помилковим, оскільки не співпадає з предметом даного спору, так як у даній судовій справі загальне право позивача на індексацію пенсії не заперечується.

Враховуючи викладене, судом не встановлено порушень з боку відповідача щодо проведення індексації.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11.11.2017 року, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс=См х Вс / 100 % х 12, де

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

На думку позивача, до 01.01.2017 року Законом № 1282-ХІІ встановлено більш вигідні умови для розрахунку пенсії, а саме: за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а тому внесені зміни погіршили його становище, що є підставою для застосування величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.

Проте, суд звертає увагу, що згідно із до абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» визначено, що у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Натомість, доказів, які б підтверджували, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії (з 01.10.2017 року складає 9137, 07 грн.), ОСОБА_1 суду не надано.

Слід звернути увагу, що коефіцієнт 1,35 згадується у пункті 4 4. Розділу «Прикінцеві положення» вищезгаданого Закону. Ним передбачено, що з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Тобто, вказане положення стосується лише випадків призначення пенсії.

Посилання позивача на статтю 22 Конституцію України та рішення Конституційного суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, від 10.10.2005 року № 8-рп/2005, від 18.06.2007 року № 4-рп/2007, від 28.04.2009 року № 9-рп/2009, від 09.09.2010 року № 19-рп/2010 та від 06.10.2010 року № 21-рп/2010, якими, як стверджує позивач, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Так, згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року.

Отже, суд зазначає, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При цьому, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якій зазначено про те, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Більш того, Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Суд звертає увагу на відсутність доказів звернення позивача до Управління Пенсійного Фонду з приводу та з вимогою перерахунку пенсії у наведеному вище аспекті, а лише поставив запитання про надання інформації - яка кратність у відсотковому значенні коефіцієнт стажу застосовується до позивача, а відтак у даному випадку відсутні підстави для висновку про те, що відповідач допустив відносно позивача противоправну бездіяльність та протиправно відмовив у задоволенні його вимоги про застосування певного коефіцієнту стажу.

Враховуючи викладене у сукупності, доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є помилковими, відповідно, підстави для зобов`язання провести перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35% та, як наслідок, задоволення позову у цій частині також відсутні.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання розподілу судових витрат у зв`язку із відмовою у задоволенні позову вирішенню не підлягає.

Керуючись статтями 77, 90, 241 - 247, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) ;

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04060, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Повне рішення складено 15.09.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна