Рішення № 91597524, 16.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року м. Київ № 640/9954/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної аудиторської служби Українипро визнання протиправним та скасування Наказу від 01.04.2020 №114-о, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому просить суд, з урахуванням уточнюючої позовної заяви:

- визнати наказ Державної аудиторської служби від 01.04.2020 № 114-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » протиправним в частині;

- зобов`язати Державну аудиторську службу України викласти пункт 1 наказу Держаудитслужби від 01.04.2020 № 114-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » в такій редакції: 1. «Припинити 01 квітня 2020 року державну службу ОСОБА_1 , як державному службовцю категорії «А», зарахованому за штат Державної аудиторської служби України відповідно до частини першої статті 81-1 Закону України «Про державну службу» з виплатою вихідної допомоги у розмірі шести посадових окладів за останньою посадою.»;

- зобов`язати Державну аудиторську службу України викласти пункт 2 наказу Держаудитслужби від 01.04.2020 № 114-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » в такій редакції: « 2. Фінансовому управлінню: виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористаний один календарний день щорічної основної відпустки за період роботи з 02 жовтня 2019 року по 01 квітня 2020 року; виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шести посадових окладів за останньою посадою; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року включно пропорційно відпрацьованому часу; провести в установленому порядку остаточний розрахунок після надходження до Держаудитслужби листка непрацездатності ОСОБА_1 »;

- стягнути з Державної аудиторської служби (код ЄДРПОУ 40165856) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Держаудитслужби від 01.04.2020 № 114-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » державну службу ОСОБА_1 припинено 01 квітня 2020 року відповідно до ч. 1 ст. 871 Закону України «Про державну службу».Одночасно із припиненням державної служби ОСОБА_1 фінансовому управлінню відповідно до наказу Держаудитслужби від 01.04.2020 № 114-о наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористаний один календарний день щорічної відпустки за період роботи з 12.10.2019 по 01.04.2020 та провести в установленому порядку остаточний розрахунок після надходження до Держаудитслужби листка непрацездатності ОСОБА_1 . Позивач вважає, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам законодавства, винесений з порушенням визначеної законодавством процедури та підлягає визнанню його протиправним в частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі №640/9954/20, витребувано від Державної аудиторської служби України належним чином завірені копії матеріалів особової справи ОСОБА_1 та належним чином завірені копії всіх документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, та призначено підготовче засідання на 01 червня 2020 року о 14:00 год.

29.05.2020 року через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначає, що доводи, викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог є необгрунтованими та безпідставними, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню. Вважає, що наказ Державної аудиторської служби України № 114-о від 01.04.2020 року є правомірним та виданим відповідно до статті 87-1 Закону № 889. Зауважує, що про настання факту припинення державної служби позивач знала ще до прийняття наказу Держаудитслужби від 01.04.2020 № 114-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 ». Отже, з урахуванням наперед відомих фактів (частина друга статті 871 Закону № 889) вважає, що позивачем не доведено факту заподіяння моральних страждань Держаудитслужбою, у зв`язку з чим за відсутні правової підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

В призначене на 01.06.2020 року судове засідання прибув представник позивача - Ковальчук Ю.В. та прибув представник відповідача - Чорна Ю.О. Судом оголошено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 12.06.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначив про те, що заперечення відповідача, наведені у відзиві, є необгрунтованими та безпідставними, а тому мають бути відхилені. Так представником наголошено на тому, що адреса електронної пошти, яка зазначена в протоколі фіксації від 23.03.2020 №42, від 26.03.2020 №51 не була повідомлена службі управління персоналом та не зазначена в особовій справі ОСОБА_1 , а тому не мала братись відповідачем до уваги при направленні вказаного листа. Крім того, як зазначив представник позивача, направлення інформації або документів державному службовцю на сторінку Facebook, що підтверджується протоколом фіксації від 24.03.2020 №44 не передбачено законодавством та суперечить вимогам п. 2 Порядку №1042. На думку представника позивача, протоколи фіксації, які були складені відповідачем щодо доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку є сумнівними, з огляду на що до них треба ставитись критично. Також представник зауважив, що факт тимчасової непрацездатності позивача у період з 20.03.2020 по 03.04.2020 підтверджений належними, допустимими, достатніми доказами та відповідачем не оспорюється, а позивачу, в свою чергу, протягом всього строку перебування на державній службі за штатом Держаудитслужби так і не було запропоновано у визначеному законодавством порядку переведення на будь-яку іншу вакантну посаду державної служби не нижче категорії "Б" у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, без проведення конкурсу.

Щодо факту користування або некористування позивачем пропускною системою Держаудитслужби представником наголошено на тому, що такий факт жодним чином не пов`язаний з фактом виконання ним своїх службових обов`язків та фактом виконання ОСОБА_1 доручень керівника, оскільки відсутні будь-які документальні матеріали, які визначали обов`язок ОСОБА_1 виконувати доручення в конкретно визначеному місці перебування.

У зв`язку з надходженням від представника позивача клопотання про витребування доказів, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2020 витребувано від Державної аудиторської служби України належним чином завірені копії наказів щодо притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з проведенням службового розслідування (перевірки) щодо ведення табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 та належним чином завірені копії розпорядчих документів, які регулюють питання перетину/пропуску працівників на підприємство, та докази ознайомлення позивача з такими документами.

У судовому засіданні 24.06.2020 судом оголошено перерву у зв`язку витребуванням відповідних доказів від відповідача.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 07.07.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання з проханням долучити до матеріалів справи витребувані докази, а саме: копію наказу від 23.04.2020 № 130-о про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності; копію наказу від 23.04.2020 № 130-о про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності; копію дисциплінарної справи щодо ОСОБА_2 ; копію дисциплінарної справи щодо ОСОБА_3 ; наказ Державної аудиторської служби України від 20.06.2020 року № 131 «Про затвердження інструкції з організації пропускного режиму до адміністративної будівлі Державної аудиторської служби України» з інструкцією.

В призначене на 08.07.2020 року судове засідання прибув представник позивача - Ковальчук Ю.В. та прибув представник відповідача - Чорна Ю.О. Судом оголошено перерву до 03.08.2020.

В призначене на 03.08.2020 року судове засідання прибув представник позивача - Ковальчук Ю.В. та прибув представник відповідача - Чорна Ю.О. Від представників сторін надійшла заява відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства здійснювати розгляд адміністративної справи у порядку письмового провадження. Суд протокольною ухвалою ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.07.2015 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 727-р призначено Головою Державної фінансової інспекції України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2015 № 868 Державну фінансову інспекцію реорганізовано шляхом перетворення та утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 № 867 01.10.2019 року та відповідно .до наказу Державної аудиторської служби України від 01.10.2019 № 510-о ОСОБА_1 звільнена з посади Голови Державної аудиторської служби України.

Наказом Держаудитслужби від 02.10.2019 № 512-о ОСОБА_1 зарахована за штат Державної аудиторської служби України.

Відповідно до наказу Держаудитслужби від 15.10.2019 № 325-в ОСОБА_1 у період з 15 по 21 жовтня 2019 року надано відпустку без збереження заробітної плати.

Наказом Держаудитслужби від 01.04.2020 № 114-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » державну службу ОСОБА_1 припинено 01 квітня 2020 року відповідно до ч. 1 ст. 871 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до листа Національного агентства України з питань державної служби № 2418/20-20 від 20.03.2020 року «Щодо надання пропозиції вакантної посади» надано 3 пропозиції вакантних посад від 19.03.2020 року ОСОБА_1 як державному службовцю категорії «А», зарахованому за штат.

Відповідно до листка тимчасової непрацездатності в період з 20 березня по 03 квітня 2020 року ОСОБА_1 хворіла.

Держаудитслужба листом від 23.03.2020 № 09- 22 запросила ОСОБА_1 для ознайомлення з пропозиціями вакантних посад. Зазначений лист було надіслано ОСОБА_1 засобами телекомунікаційного зв`язку, що зафіксовано протоколом фіксації від 23.03.2020 року № 42.

Листом від 24 березня 2020 року № 0916/166-2020 ці самі пропозиції були надіслані з проханням надати на офіційну електронну адресу Держаудитслужби рішення щодо згоди або відмови щодо запропонованих посад або прибути для ознайомлення до 25 березня 2020 року та складено протоколи фіксації від 24.03.2020 № 43 та № 44.

ОСОБА_1 24 березня 2020 року листом через засоби телекомунікаційного зв`язку повідомила Держаудитслужбу, що перебуває на лікуванні та не має можливості прибути до Держаудитслужби для ознайомлення з пропозиціями вакантних посад, про що Держаудитслужба повідомила Національне агентство України з питань державної служби листом від 25 березня 2020 року № 09-14/169-2020.

Листом від 26 березня 2020 року № 09-16/172-2020 Держаудитслужба надіслала ОСОБА_1 три пропозиції вакантних посад НАДС з проханням повідомити Держаудитслужбу про прийняте до 31 березня 2020 року, що зафіксовано протоколами фіксації від 26.03.2020 № 51 та № 52.

Відповідно до табелів обліку робочого часу по ОСОБА_1 у період з 02.10.2019 по 31.01.2020, в яких відображено: за жовтень 2019 року напрацьовано 16 робочих днів, за листопад 2019 року - 21 робочий день, за грудень 2019 року - 21 робочий день та за січень 2020 року - 21 робочий день.

Держаудитслужба здійснила два дисциплінарних провадження стосовно заступника начальника Відділу забезпечення діяльності керівництва ОСОБА_2 та директора Департаменту роботи з персоналом та організаційного розвитку ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, під час дисциплінарних проваджень, які були порушені відповідно до наказів Держаудитслужби від 31.03.2020 № 112-о та № 113-о стосовно зазначених посадових осіб, було встановлено, що табелі обліку робочого часу по ОСОБА_1 за лютий, березень 2020 року не велися.

Відповідно до доручення заступника Голови Держаудитслужби Юлії Солянік від 29.04.2020 № 25/1-25-91-2020 департамент роботи з персоналом та організаційного розвитку доповідною запискою від 29.04.2020 надав пропозиції заступнику Голови Держаудитслужби Юлії Солянік про надання уточнених табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 за період з 02.10.2019 по 31.01.2020 з позначкою «НЗ» (нез`ясовані причини).

Відповідно до наказу Держаудитслужби від 01.04.2020 № 114-о фінансовому управлінню наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористаний один календарний день щорічної відпустки за період роботи з 12.10.2019 по 01.04.2020 та провести в установленому порядку остаточний гозрахунок після надходження до Держаудитслужби листка непрацездатності ОСОБА_1 .

Листом Держаудитслужби від 01 квітня 2020 року № 09-16/185-2020 ОСОБА_1 повідомлено про припинення державної служби та запрошено для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки.

Відповідно до наказу Держаудитслужби від 23 квітня 2020 року № 132-о «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за невикористаний один календарний день щорічної основної відпустки за період з 02 жовтня 2019 року по 01 квітня 2020 року.

Не погоджуючись із таким рішенням Держаудитслужби позивач звернулась із зазначеним позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовані Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (наводиться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 87-1 Закону № 889-VIII крім підстав, передбачених статтею 87 цього Закону, суб`єкт призначення може прийняти рішення про звільнення державного службовця з посади державної служби категорії "А" з власної ініціативи, за поданням Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) протягом чотирьох місяців з дня призначення Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) з одночасним зарахуванням такого державного службовця за штат відповідного державного органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 87-1 Закону № 889-VIII державні службовці, зараховані за штат відповідно до частини першої цієї статті, продовжують перебувати на державній службі згідно з цим Законом, виконуючи обов`язки державного службовця в межах, визначених керівником відповідного державного органу. Граничний строк такого перебування становить шість місяців з дня звільнення з посади відповідно до частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 87-1 Закону № 889-VIII умови оплати праці державних службовців, зазначених у частині другій цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 87-1 Закону № 889-VIII протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, погодженою з відповідним суб`єктом призначення, державний службовець за його згодою може бути переведений на будь-яку вакантну посаду державної служби не нижче категорії "Б" у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, без проведення конкурсу.

Відповідно до ч. 5 ст. 87-1 Закону № 889-VIII якщо протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, державному службовцю не запропоновано переведення відповідно до частини четвертої цієї статті, такий державний службовець звільняється з державної служби керівником державного органу, за штатом якого він перебуває, з виплатою вихідної допомоги у розмірі шести посадових окладів за останньою посадою.

Відповідно до ч. 6 ст. 87-1 Закону № 889-VIII Якщо протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, державний службовець тричі відмовився від переведення на іншу посаду відповідно до частини четвертої цієї статті, такий державний службовець звільняється з державної служби керівником державного органу, за штатом якого він перебуває, без виплати вихідної допомоги.

Порядок ознайомлення державного службовця із пропозицією щодо зайняття вакантної посади визначено «Порядком надання пропозицій щодо зайняття вакантної посади державної служби державним службовцям, звільненим з посади державної служби категорії «А» відповідно до статті 87-1 Закону України «Про державну службу» № 27-20, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 21.02.2020 № 27-20 (далі - Порядок № 27-20).

Відповідно до п. 7 Порядку № 27-20 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, НАДС надсилає державному органу пропозицію (пропозиції) для ознайомлення з нею державного службовця.

Служба управління персоналом державного органу ознайомлює державного службовця з відповідною пропозицією (пропозиціями) та протягом трьох робочих днів з дня ознайомлення державного службовця повідомляє НАДС та державний орган, в якому державному службовцю запропоновано вакантну посаду, про згоду або відмову щодо зайняття запропонованої йому вакантної посади, разом із наданням копій підтверджуючих документів (пропозиції або акта про відмову державного службовця від зайняття запропонованої вакантної посади).

До строку ознайомлення з пропозицією (пропозиціями) не зараховуються дні, коли державний службовець фактично не працював з поважних причин (тимчасової непрацездатності, відрядження, перебування у відпустці тощо).

У разі неможливості ознайомити державного службовця у строк, визначений абзацом другим цього пункту з поважних причин, служба управління персоналом державного органу повідомляє про це НАДС.

У разі відмови державного службовця від зайняття запропонованої НАДС вакантної посади або відмови від ознайомлення з пропозицією, служба управління персоналом державного органу складає акт у двох примірниках.

Відмова від ознайомлення державного службовця з пропозицією вважається відмовою від зайняття запропонованої НАДС вакантної посади відповідно до частини четвертої статті 87-1 Закону України «Про державну службу».

Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку визначається «Порядком фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку» № 1042, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1042 (далі - Порядок № 1042)

Відповідно до п. 2 Порядку № 1042 інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службу управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1042 факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання частини четвертої статті 87-1 Закону України "Про державну службу" та згідно з Порядком надання пропозицій щодо зайняття вакантної посади державної служби державним службовцям, звільненим з посади державної служби категорії "А" відповідно до статті 87-1 Закону України "Про державну службу", затвердженим наказм Національного агенства України з питань державної служби 21.02.2020 №27-20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2020 за №256/34539, НАДС надіслало на адресу Держаудитслужби пропозиції щодо зайняття вакантиних посад державної для ознайомлення з ним ОСОБА_1 , звільненої з посади розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 №867-р.

Як встановлено судом, Держаудитслужба листом від 23.03.2020 № 09-22 запросила ОСОБА_1 для ознайомлення з пропозиціями вакантних посад від 19.03.2020 №1, №2, №3.

Зазначений лист було надіслано ОСОБА_1 засобами телекомунікаційного зв`язку, що зафіксовано протоколом фіксації від 23.03.2020 року № 42 на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Представником позивача наголошено на тому, що вказана електронна адреса не надавалась відповідачеві та не була зазначена в особовій справі позивача, а тому не мала братись відповідачем до уваги при направленні вказаного листа.

Суд звертає увагу, що у своєму відзиві відповідачем жодним чином не зазначено, а матеріалами особової справи не підтверджено, що вказана адреса електронної пошти, на яку було направлено лист 23.03.2020 № 09-22, належить позивачеві.

В свою чергу, листом від 24 березня 2020 року № 0916/166-2020 ці самі пропозиції були надіслані з проханням надати на офіційну електронну адресу Держаудитслужби рішення щодо згоди або відмови щодо запропонованих посад або прибути для ознайомлення до 25 березня 2020 року та складено протоколи фіксації від 24.03.2020 № 43 та № 44.

Так, вказаний лист відповідачем було направлено на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується протоколом від 24.03.2020 №43.

Як встановлено судом, доказів на підтвердження того, що така поштова адреса належить позивачеві, матеріали справи не містять.

Відповідно до протоколу від 24.03.2020 №43 пропозиції щодо зайняття вакантних посад державної служби були направлені через офіційну сторінку Facebook ОСОБА_1 , про те суд звертає увагу, що такий порядок надсилання позивачеві інформації стосовно вакантних посад суперечить пункту 2 Порядку № 1042, оскільки такі контактні дані не містяться в особовій справі позивача.

Однак, крім зазначеного, в матеріалах справи також наявний протокол фіксації доведення інформації стосовно вакантних посад позивачу від 24.03.0202 №43, відповідно до якого така інформація була направлена на номер мобільного телефону позивача ( НОМЕР_2 ), який зазначений в особовій справі.

Крім того, суд зазначає, що під час розгляду справи ні позивачем, ні його представником не заперечувався вказаний факт, а отримання позивачем такого листа з пропозиціями вакантиних посад підтверджується зворотним повідомленням про факт такого отримання, на підтвердження чого відповідачем до матеріалів справи долучено відповідний скрин-шот (т. 2, а.с. 14).

Також матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 24 березня 2020 року засобами телекомунікаційного зв`язку повідомила Держаудитслужбу про перебування її на лікуванні та про відсутність можливості прибути до Держаудитслужби для ознайомлення з пропозиціями вакантних посад, про що Держаудитслужба повідомила Національне агентство України з питань державної служби листом від 25 березня 2020 року № 09-14/169-2020.

Враховуючи зазначене, листом від 26 березня 2020 року № 09-16/172-2020 Держаудитслужба надіслала ОСОБА_1 три пропозиції вакантних посад НАДС з проханням повідомити Держаудитслужбу про прийняту до 31 березня 2020 року вакантну посаду, що зафіксовано протоколами фіксації від 26.03.2020 № 51 та № 52. Дані факти не заперечуються позивачем, а факт направлення та отримання такого листа підтверджується протоколом від 26.03.2020 №52 та відповідними скрин-шотами (т. 2 а.с. 25-29).

Відтак, матеріали справи спростовують доводи позивача про те, що останній у період з 02.10.2019 по 01.04.2020 жодного разу не запропоновано переведення на будь-яку вакантну посаду державної служби не нижче категорії «Б» у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, без проведення конкурсу.

Також з листа від 25.03.2020 09-14/169-2020 вбачається, що відповідач повідомив Національне агенство України з питань державної служби про сплив шестимісячного терміну з дня прийняття рішення суб`єктом призначення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби категорії "А" та просив надати методичну допомогу щодо подальших дій у даній справі.

Суд додатково звертає увагу, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 №867-р позивача вже було звільнено з посади Голови Державної аудиторської служби України відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України "Про державну службу", а наказом Держаудитслужби від 02.10.2019 №512-о ОСОБА_1 зарахована за штат Державної аудиторської служби України, а тому відповідач, у розумінні приписів Закону України "Про державну службу", не позбавлений був права на видання Наказу від 01.04.2020 № 114-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » у період тимчасової непрацездатності позивача.

З цього приводу суд зазначає, що відповідач, з урахуванням строків, визначених частиною другою статті 87-1 Закону України "Про державну службу", здійснив всі передбачені законодавством заходи для доведення інформації для ознайомлення з пропозицією запропонованою НАДС вакантних посад до позивача.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнати наказ Державної аудиторської служби від 01.04.2020 № 114-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » протиправним в частині не підлянають задоволенню.

Як наслідок, позовні вимоги в частині зобов`язати Державну аудиторську службу України викласти пункт 1 наказу Держаудитслужби від 01.04.2020 № 114-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » в такій редакції: « 1. Припинити 01 квітня 2020 року державну службу ОСОБА_1 , як державному службовцю категорії «А», зарахованому за штат Державної аудиторської служби України відповідно до частини першої статті 81-1 Закону України «Про державну службу» з виплатою вихідної допомоги у розмірі шести посадових окладів за останньою посадою» також задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати Державну аудиторську службу України викласти пункт 2 наказу Держаудитслужби від 01.04.2020 № 114-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » в такій редакції: « 2. Фінансовому управлінню: виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористаний один календарний день щорічної основної відпустки за період роботи з 02 жовтня 2019 року по 01 квітня 2020 року; виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шести посадових окладів за останньою посадою; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року включно пропорційно відпрацьованому часу; провести в установленому порядку остаточний розрахунок після надходження до Держаудитслужби листка непрацездатності ОСОБА_1 », суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану нимм роботу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» затверджено типову форму № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», в якій фактично ведеться облік робочого расу.

Як встановлено судом, табелі обліку робочого часу по ОСОБА_1 велися заступником начальника Відділу забезпечення діяльності керівництва Гущиною А.В. та погоджувалися директором Департаменту роботи з персоналом та організаційного розвитку ОСОБА_3 , в яких дійсно було відображено за жовтень 2019 року напрацьовано 16 робочих днів, за листопад 2019 року - 21 робочий день, за грудень 2019 року - 21 робочий день та за січень 2020 року - 21 робочий день.

Однак, слід зазначити, що відповідно до Наказів від 31.03.2020 №112-о та №113-о Державною аудиторською службою України порушено дисциплінарні провадження щодо можливого невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків або перевищення службових повноважень під час складання табелю обліку робочого часу державного службовця, зарахованого за штат Держаудитслужби, стосовно ОСОБА_3 - директора Департаменту роботи з персоналом та організаційного розвитку та стосовно ОСОБА_2 - заступника начальника Відділу забезпечення діяльності керівництва.

Так, з метою забезпечення повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі №640/9954/20, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2020 витребувано від Державної аудиторської служби України належним чином завіренії копії наказів щодо притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з проведенням службового розслідування (перевірки) щодо ведення табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 та належним чином завірені копії розпорядчих документів, які регулюють питання перетину/пропуску працівників на підприємство, та докази ознайомлення позивача з такими документами.

З наданих до суду матеріалів дисциплінарних проваджень стосовно зазначених осіб вбачається, що протягом жовтня - грудня 2019 та 2020 років заступником начальника відділу забезпечення діяльності керівництва Державної аудиторської служби України Гущиною А.В. та директором Департаменту роботи з персоналом та організаційного розвитку ОСОБА_3 оформлювалися та підписувалися табелі обліку використання робочого часу державним службовцем, звільненим з посади державної служби служби категорії "А" і зарахованим за штат Держаудитслужби на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 №867 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної аудиторської служби України".

Як зазначено у поданні дисциплінарної комісії від 13.04.2020, як внутрішніми розпорядчими документами Держаудитслужби, так і Наказом №80 не унормовані питання оформлення табелів обліку використання робочого часу державних службовців за штатом, відповідальні особи за ведення відповідних табелів не визначені.

Крім того, у табелі обліку використання робочого часу за жовтень-грудень 2019 та січень 2020 років державного службовця за штатом відображена інформація у вигляді умовної позначки «Р», якою відзначають години роботи зазначеного службовця у відповідні дні вказаних місяців.

Частиною другою статті 87-1 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державні службовці, зараховані за штат відповідно дочастини першої цієї статті, продовжують перебувати на державній службі згідно з цим Законом, виконуючи обов`язки державного службовця в межах, визначених керівником відповідного державного органу.

Національним агентством з питань державної служби у листі від 02.12.2019 № 8761/13-19 (вх. Держаудитслужби №14-3360- від 02.12.2019) висловлено позицію стосовно того, що державний службовець за штатом продовжує перебувати на державній службі та повинен дотримуватися у службовій діяльності вимог Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби і дотримуватися правил внутрішнього службового розпорядку.

Судом встановлено, що в ході дисциплінарного провадження стосовно табелів робочого часу за жовтень-грудень 2019 та січень 2020 відносно ОСОБА_1 дисциплінарною комісією було отримано пояснення директора Департаменту адміністративно-господарського забезпечення ОСОБА_4 , який повідомив про те, що вхід до адміністративної будівлі Державної аудиторської служби України у період з 02.10.2019 по 01.04.2020 ОСОБА_1 не здійснювався, підтверджуючих документів щодо перебування ОСОБА_1 в адміністративній будівлі Держаудитслужби не було надано. Також отримано пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7

ОСОБА_4 у своїх поясненнях від 10.04.2020 повідомив, що у період з 01.10.2019 по 01.04.2020 ОСОБА_1 до адміністративної Держаудитслужби ним не допускалася та вказав: «в другій половині грудня 2019 року один раз бачив ОСОБА_1 в адміністративної будівлі (гаражне приміщення) Держаудитслужби».

Сторож ОСОБА_5 у поясненнях (без дати) зазначив, що у період його змін з 01.10.2019 по 01.04.2020 ОСОБА_1 проходила на початку листопада через пост охорони один раз та у грудні виходила двічі через пост охорони. Однак ним до адміністративної будівлі через пост охорони за пред`явленням сторожу службового посвідчення чи відповідно до пункту 4 Інструкції ОСОБА_1 до адміністративної будівлі Держаудитслужби не допускалася.

Сторожі ОСОБА_6 у поясненні від 11.04.2020 та ОСОБА_7 у поясненнях від 12.04.2020 зазначили, що ОСОБА_1 у період з 01.10.2019 по 01.04.2020 вхід до адміністративної будівлі Держаудитслужби через пост охорони не здійснювався та відповідно за пред`явленням сторожу службового посвідчення чи згідно з пунктом 4 Інструкції ОСОБА_1 до адміністративної будівлі Держаудитслужби не допускалася.

Таким чином, оскільки вказані табелі робочого часу велися ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за наслідками дисциплінарного провадження Наказами від 23.04.2020 №130-о та від 28.04.2020 №142-о відповідно, до вказаних осіб застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження (щодо ОСОБА_3 ) та догану (щодо ОСОБА_2 ).

З огляду на зазначене, на виконання доручення заступника Голови Держаудитслужби Юлії Солянік від 29.04.2020 №25/1-25-91-2020, Департамент роботи з персоналом та організаційного розвитку доповідною запискою від 29.04.2020 надав пропозиції заступнику Голови Держаудитслужби Юлії Солянік про надання уточнених табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 за період з 02.10.2019 по 31.01.2020 з позначкою «НЗ» (нез`ясовані причини).

За таких обставин, відповідачем було встановлено, що ОСОБА_1 у період з 02.10.2019 по 01.04.2020 не перебувала в адміністративній будівлі Держаудитслужби та не здійснювала жодних доручень, що підтверджується матеріалами службового розслідування, наданих відповідачем до суду на виконання вимог ухвали від 25.06.2020.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів щодо оскарження Наказів від 23.04.2020 №130-о та від 28.04.2020 №142-о в судовому порядку, що свідчить про їх правомірність.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Державної аудиторської служби України викласти пункт 2 наказу Держаудитслужби від 01.04.2020 № 114-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » в такій редакції: « 2. Фінансовому управлінню: виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористаний один календарний день щорічної основної відпустки за період роботи з 02 жовтня 2019 року по 01 квітня 2020 року; виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шести посадових окладів за останньою посадою; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року включно пропорційно відпрацьованому часу; провести в установленому порядку остаточний розрахунок після надходження до Держаудитслужби листка непрацездатності ОСОБА_1 ».

Щодо позовних вимог в частині стягнути з Державної аудиторської служби (код ЄДРПОУ 40165856) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 23 Цивільний кодекс України визначає, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 №5) зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Разом із тим жодних доказів наявності моральної шкоди у позивача в межах спірних правовідносин матеріалами справи не підтверджено.

Отже, з урахуванням зазначеного та враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт заподіяння моральних страждань Держаудитслужбою, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у даному випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.