Рішення № 91597306, 16.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року м. Київ № 640/9176/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, третя особа Бориспільський міськрайонний суд Київської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (надалі по тексту також - відповідач), третя особа Бориспільський міськрайонний суд Київської області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо не виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018 в розмірі 2 593 866,21 грн (два мільйони п`ятсот дев`яносто три тисячі вісімсот шістдесят шість гривень 21 коп.); зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області подати звіт про виконання судового рішення у визначений судом строк з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не здійснюється виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу за спірний період.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що рішенням Верховного Суду у справі № П/9901/292/18 відсутнє зобов`язання щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу. Також, здійснено посилання на наказ Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.12.2018 № 16/к, яким скасовано наказ від 17.12.2018 № 12/к щодо здійснення доплати за вислугу років та на лист Державної судової адміністрації України від 08.06.2018 № 10-10387/18, відповідно до якого зазначено, що до винесення рішення Вищою Радою правосуддя стосовно поновлення ОСОБА_1 на посаді судді здійснення виплати суддівської винагороди на час вимушеного прогулу відсутні. Отже, на даний час законних підстав для здійснення такої виплати у відповідача немає.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 вперше призначений на посаду судді Бориспільського міського суду Київскої області Указом Президента України від 27.06.1996 № 482/96. Постановою ВРУ № 3060-ІП від 07.02.2002 року обраний суддею безстроково.

Постановою Верховної Ради України № 3288-У1 «Про звільнення суддів» від 21.04.2011 позивача звільнено з посади судді у зв`язку з порушенням присяги.

Наказом в.о.голови Бориспільського міськрайонного суду від 20.05.2011 № 37 відповідно до постанови ВРУ № 3288-VI звільнено з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Постановою від 21 липня 2011 року Вищий адміністративний суд України відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування рішення ВРЮ від 06 грудня 2010 року №1344/0/15-10 в частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги та постанову Верховної Ради України (надалі також ВРУ) від 21 квітня 2011 року №3288- VI в частині звільнення його з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги судді.

Європейський суд по правам людини 19.01.2017 ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема і за заявою ОСОБА_1 № 5678/12, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя. Рішення Суду набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.

Постановою Верховного суду України позивача заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2011 року, задоволено частково: постанову Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2011 року скасовано з передачею справи передати на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі № П/9901/292/18 (800/342/17) позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року №3288-VI в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги судді; зобов`язано Верховну Раду України передати матеріали та подання Вищої ради юстиції від 06 грудня 2010 року №1344/0/15-10 в частині внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді міськрайонного Бориспільського суду Київської області за порушення присяги до Вищої ради правосуддя для розгляду.

Наказом голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2018 № 1/к наказ від 20.05.2011 № 37 про звільнення ОСОБА_1 скасовано, і визнано останнього таким, що приступив до виконання обов`язків судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області з 04.05.2018; відділ планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області було зобов`язано провести ОСОБА_1 виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 21 травня 2011 року.

Наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2018 року № 4/к призупинено дію наказу від 04.05.2018 №1/к в частині виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 21 травня 2018 року.

Наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2018 року № 12/к, скасовано наказ № 4/к від 11.06.2018 року про призупинення дії наказу №1/к від 04.05.2018 в частині виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 .

Наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року № 16/к, скасовано наказ від 17 грудня 2018 № 12/к.; відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Київській області доручено провести виплату судді ОСОБА_1 доплати за вислугу років: з 21.05.2011-24.10.2012 - 50%; з 25.10.2012-24.10.2017 - 60%, з 25.10.2017- 03.05.2018-70%.

Листом від 22.03.2019 № 03-15/493/19-вих на адвокатський запит від 14.03.2019 № б/н Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області повідомило, що у рішенні Верховного Суду у справі № П/9901/292/18 відсутнє зобов`язання щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за період з 21.05.2011 по 03.05.2018 Територіальним управлінням не проводились.

Правовий статус судді та гарантії здійснення професійної діяльності регулюється винятково Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VII.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VII, незалежність судді забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Суд зазначає, що національне законодавство не містить правового механізму поновлення особи на посаді судді в разі незаконного звільнення і не передбачає прийняття уповноваженим органом (посадовою особою) повторного рішення про призначення на посаду судді або про поновлення на посаді судді у разі скасування рішення про звільнення з посади судді.

Зокрема, положення трудового законодавства щодо прийняття на роботу, порядку звільнення з роботи на суддів не поширюється, що висловлено у рішенні Верховного Суду від 05.02.2018 у справі № 800/164/17.

Статтею 128 Конституції України передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 1 частини 19 статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав, зокрема, наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус судців" № 1402-VII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону України "По судоустрій і статус судців" суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У відповідності до пункту 22 Розділу XII Прикінцевих та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Згідно пункту 23 Розділу XII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус судців" № 2453-VI редакції закону від 2010 року VI (далі - Законі 2453-VI).

Частина 2 статті 133 Закону № 2453-VI визначає склад суддівської винагороди, аналогічно приписам ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус судців" № 1402-VII.

Відповідно до ч.1 ст.151 Закону України «Про судоустрій і статус судді» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Згідно з ч.ч.1, 7 ст.154 Закону України «Про судоустрій і статус судді» Територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України на підставі типового положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до п.3 Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, затвердженого головою Державної судової адміністрації України 25.09.2015, основним завданням ТУ ДСА України в Київській області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Київської області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Київської області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду.

Судом установлено, що рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі № П/9901/292/18 (800/342/17) визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року №3288-VI в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги судді.

Разом з тим, у рішенні колегія суддів зазначила, що відповідно до пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя» матеріали та подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до Вищої ради правосуддя для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом Вищої ради правосуддя може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.

Крім того, колегія суддів, на підставі частини 2 статті 9 та частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язала Верховну Раду України передати матеріали та подання Вищої ради юстиції від 06 грудня 2010 року №1344/0/15-10 в частині внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги до Вищої ради правосуддя для розгляду, оскільки функції щодо призначення та звільнення суддів належать до повноважень саме ВРП.

Судом установлено, що у висновках вказаного рішення Верховного Суду від 19 лютого 2018 року у справі № П/9901/292/18 (800/342/17) не вирішувалось питання про поновлення на посаді судді ОСОБА_1 з подальшою виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, до винесення відповідного рішення Вищою радою правосуддя, підстави для виплати позивачу суддівської винагороди за час вимушеного прогулу у спірний період відсутні.

При цьому, слід зауважити, що наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2018 № 1/к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ від 20.05.2011 № 37 про звільнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 із займаної посади з 20.05.2011 у зв`язку з порушенням присяги судді; вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання обов`язків судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області з 04.05.2018.

Разом з тим, зазначений наказ Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2018 № 1/к суд не може бути підставою для нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки питання щодо поновлення позивача з 20.05.2011 на посаді даним наказом голови суду Бориспільського міськрайонного суду Київської області не вирішувалось.

Дійсно, вказаним наказом «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » відділ планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області було зобов`язано провести ОСОБА_1 виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 21 травня 2011 року.

Водночас, з матеріалів справи установлено, що наказом від 11.06.2018 № 4/к призупинено дію наказу від 04.05.2018 № 1/к в частині виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 .

Згодом, наказом від 17.12.2018 № 12/к скасовано наказ від 11.06.2018 № 4/к та відділ планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області було зобов`язано провести ОСОБА_1 виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 21 травня 2011 року згідно з наказу голови суду від 04.05.2018 № 1/к.

Разом з тим, наказом голови суду від 26.12.2018 № 16/к скасовано наказ від 17.12.2018 № 12/к та відділ планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області було зобов`язано провести ОСОБА_1 тільки доплати за вислугу років з 21.05.2011 по 03.05.2018 у відповідних відсотках.

Таким чином, відповідачем обґрунтовано та правомірно не вчинено дій щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018, оскільки правових підстав для здійснення відповідних виплат суддівської винагороди за час вимушеного прогулу немає.

Крім цього, судом згідно з відомостей з офіційного сайту Вищої ради правосуддя установлено, що 23 червня 2020 року Вища рада правосуддя ухвалила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за вчинення істотного дисциплінарного проступку відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає не задоволенню. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко