Ухвала суду № 91597249, 17.09.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 вересня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3168/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

10.09.2020 ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду із заявою, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, та просить:

- визнати протиправними дії, вчинені Чернігівською міською радою на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 по справі №620/3168/19, щодо не розгляду його заяви від 14.11.2016 та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,0600 га, розташованої у місті Чернігові біля садівничого товариства «Гудок», для індивідуального дачного будівництва, як учаснику АТО;

- зобов`язати Чернігівську міську раду на найближчому пленарному засіданні розглянути його заяву від 14.11.2016 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,0600 га, розташованої у місті Чернігові біля садівничого товариства «Гудок», для індивідуального дачного будівництва, як учаснику АТО, на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 по справі №620/3168/19.

Заява мотивована тим, що Чернігівська міська рада протиправно ухиляється від виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 по справі №620/3168/19.

Відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання (частина п`ята статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи наведене, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 можливо розглянути в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заяви, судом встановлено таке.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №620/3168/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі та, в тому числі, зобов`язано Чернігівську міську раду розглянути його заяву від 14.11.2016 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,0600 га, розташованої у місті Чернігові біля садівничого товариства «Гудок», для індивідуального дачного будівництва, як учаснику АТО (а.с. 73-83, 145-152).

03.07.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №620/3168/19, яким зобов`язано Чернігівську міську раду здійснити дії, викладені у резолютивній частині рішення суду 05.12.2019 (а.с. 164).

09.07.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Суми) відкрито виконавче провадження №62527188 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа (а.с. 165).

Як зазначає ОСОБА_1 у поданій заяві, Чернігівська міська рада ухиляється від виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №620/3168/19, незважаючи на набрання ним законної сили.

Наведене підтверджується постановою державного виконавця від 04.09.2020, винесеною у межах виконавчого провадження №62527188, якою на боржника (Чернігівську міську раду) накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин (а.с. 167).

Про вказані обставини ОСОБА_1 стало відомо 08.09.2020 після отримання від виконавчої служби листа від 04.09.2020 за №19630 (а.с. 166), у зв`язку із чим він звернувся до суду з відповідною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено у тому числі приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, може застосовуватись виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливо у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

Разом з тим, під час дослідження поданої ОСОБА_1 заяви, судом не було встановлено свідомого вжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення у даній справі та порушення у зв`язку з цим прав позивача. Відсутність обставин протиправності дій Чернігівської міської ради є підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні його заяви, поданої у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 набрало законної сили 17.06.2020, проте станом на день розгляду вказаної вище заяви ОСОБА_1 відсутні докази його виконання. У свою чергу, доказом невиконання Чернігівською міською радою вказаного рішення є постанова виконавчої служби від 04.09.2020 (ВП №62527188), якою на боржника накладено штраф у сумі 5100,00 грн.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Так, частиною першою вказаної статті установлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).

З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.

З набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи наведене, та зважаючи на те, що Чернігівською міською радою, всупереч вимог статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконується рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №620/3168/19, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за його виконанням, зобов`язавши суб`єкт владних повноважень у 30-денний строк з дати отримання цієї ухвали подати до суду відповідний звіт.

Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Зобов`язати Чернігівську міську раду у 30-денний строк з дати отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі №620/3168/19 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Попередити Чернігівську міську раду про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст ухвали складено 17.09.2020.

Суддя С.В. Бородавкіна