Рішення № 91596988, 16.09.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року справа № 580/2183/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

22 червня 2020 року до суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, в якій просить:

1) скасувати рішення №19 від 21.05.2020 щодо відмови у призначенні житлової субсидії ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати відповідача призначити позивачу житлову субсидію на сплату комунальних послуг з 01.10.2018 (з дня подачі документів).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що рішення про відмову у призначенні субсидії суперечать законодавству України, тому просить зобов`язати відповідача надати позивачу житлову субсидію з 01.10.2019.

Ухвалою суду від 09.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

07.08.2020 відповідач позов не визнав, надав відзив на позов, в якому зазначив, що 21.05.2020 комісією виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань, щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій прийнято рішення відмовити у призначенні житлової субсидії ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що у складі домогосподарства заявника є ОСОБА_2 у якого за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, а саме за серпень та вересень 2018 року.

20.08.2020 позивачем подано відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 13 листопада 2018 року звернулася до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою та декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.

Відповідно до повідомлення про призначення субсидії на житлово-комунальні послуги до особової справи № 709522 від 02 січня 2019 року позивачу не призначено житлову субсидію з 1 жовтня 2018 року з підстав подання неповного набору документів.

Листом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 04 березня 2019 року № П-347/28-5/01-24 було роз`яснено, що позивач не задекларувала відомості про членів домогосподарства, у зв`язку з чим заява і декларація про призначення житлової субсидії вважаються неподаними.

Такі дії та рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року у справі № 580/1039/19 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково: визнано повідомлення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 2 січня 2019 року № 709522 про відмову у призначенні житлової субсидії протиправним та скасовано, а також зобов`язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2018 року про надання житлової субсидії на оплату комунальних послуг з 1 жовтня 2018 року та прийняти рішення, передбачене п. 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848.

На виконання вказаного судового рішення Комісія виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій (далі - Комісія) 29 серпня 2019 року повторно розглянула заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2018 року про призначення житлової субсидії та прийняла рішення про відмову в призначенні житлової субсидії.

Згідно з витягом з протоколу засідання Комісії від 29 серпня 2019 року № 43 підставами для відмови в призначенні субсидії стало те, що:

- у складі домогосподарства є особи, у яких нарахований середньомісячний сукупний дохід менший ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення субсидії, та/або ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії;

- прострочена понад місяць заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирними будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії.

Позивачу було направлено повідомлення про призначення субсидії на житлово-комунальні послуги до особової справи № 709522 від 05 вересня 2019 року, у якому зазначено, що їй не призначено житлову субсидію з 1 жовтня 2018 року згідно рішення Комісії (протокол № 43 від 29 серпня 2019 року) - "несплата ЄСВ".

Не погоджуючись із такими діями Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 у справі № 580/2896/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі №580/2896/19 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій про відмову в наданні субсидії ОСОБА_1 , яке викладене в протоколі від 29 серпня 2019 року № 43 та зобов`язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2018 року про надання житлової субсидії на оплату комунальних послуг з 1 жовтня 2018 року та прийняти рішення, передбачене п. 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848.

Відповідно до витягу з протоколу№19 від 21.05.2020 засідання комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій ОСОБА_1 відмовлено в призначенні житлової субсидії відповідно до абзацу 4 підпункту 3 пункту 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995 №848 зі змінами та доповненнями, у зв`язку з тим, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, у яких середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення субсидії, ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії та відповідно до абзацу 4 пункту 16 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995 №848 зі змінами та доповненнями у зв`язку з тим, що на момент призначення житлової субсидії не сплачено (за них не сплачено) єдиний соціальний внесок у розмірі меншому ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед днем звернення за призначення житлової субсидії.

Не погоджуючись із відмовою у призначенні субсидії позивач звернулась до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Питання щодо надання субсидій врегульовано Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 (далі - Положення №848 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин))

Дане положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, визначено Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Згідно з п. 1 Положення №848 Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до пункту 2 Положення № 848 Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) (п. 3 Положення №848).

Згідно з абзацу 4 підпункту 3 п 6. Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому період ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадків, коли наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цих осіб).

Згідно вимог п. 13 Положення 848 заява і декларація вважаються не поданими у разі, коли: - не внесені у повному обсязі відомості про членів домогосподарства (прізвище, ім`я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія та/або номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за його серією та номером); - не внесені у повному обсязі відомості про членів сім`ї осіб із складу домогосподарства, доходи яких враховуються під час призначення субсидії (прізвище, ім`я та по батькові, сімейний зв`язок з особою із складу домогосподарства, число, місяць і рік народження, серія та/або номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за його серією та номером); - не зазначені відомості про адресу домогосподарства та номери особових рахунків; відсутня згода на обробку персональних даних про членів домогосподарства та членів сім`ї осіб із складу домогосподарства, доходи яких враховуються під час призначення субсидії, даних про доходи та майно.

Водночас, позивач дотрималась вищенаведених вимог положення та вказала всю відому їй інформацію про зареєстрованих та не проживаючих у квартирі осіб.

Дослідивши витяг з протоколу засідання Комісії від 21.05.2020 № 19, суд встановив, що позивачу відмовлено в призначенні житлової субсидії відповідно до абзацу 4 підпункту 3 пункту 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995 №848 зі змінами та доповненнями, у зв`язку з тим, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, у яких середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення субсидії, ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії та відповідно до абзацу 4 пункту 16 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995 №848 зі змінами та доповненнями у зв`язку з тим, що на момент призначення житлової субсидії не сплачено (за них не сплачено) єдиний соціальний внесок у розмірі меншому ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед днем звернення за призначення житлової субсидії.

Суд звертає увагу, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на абзац 4 підпункту 3 пункту 14 та абзацу 4 пункту 16 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995 №848 є не обгрунтованими, оскільки на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення субсидії (18.11.2018) дані норми не діяли.

Крім того, суд звертає увагу, що Черкаський окружний адміністративний суд у рішенні від 26.04.2019 у справі №580/1039/19 встановив, що позивач подала відповідачу заяву про призначення житлової субсидії №2350 від 13.11.2018 з жовтня 2018 року та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, у якій крім себе вказала зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 членів сім`ї: сина ОСОБА_2 із зазначенням всіх необхідних даних, які передбачені декларацією, а також колишнього зятя - ОСОБА_3 , дочку ОСОБА_4 , внучок ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та малолітнього правнука ОСОБА_7 із зазначенням лише їх дати народження та примітки, що інформацією про вказаних осіб щодо їх місця проживання, роботи, доходи, транспортні засоби та придбане майно не володіє.

Крім того, як вбачається з вищезазначеного рішення відповідачу було достеменно відомо про те, що гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 з позивачем фактично не проживають, про що соціальним працівником відповідача складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №3855 від 03.07.2017.

Щодо посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, у яких середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення субсидії, ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії та відповідно до абзацу 4 пункту 16 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995 №848 зі змінами та доповненнями у зв`язку з тим, що на момент призначення житлової субсидії не сплачено (за них не сплачено) єдиний соціальний внесок у розмірі меншому ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед днем звернення за призначення житлової субсидії, суд зазначає таке.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлених ним обставин.

Крім того, в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі №580/2896/19 встановлено, що: «факт несплати єдиного внеску (сплати не у повному розмірі) за ОСОБА_2 , згідно з довідкою про розмір доходу від 18 грудня 2018 року, був врахований за травень, червень, серпень та вересень 2018 року, що не відповідає вимогам пп. 3 п. 6, п. 11 Положення.

Колегія суддів враховує, що зазначена довідка підтверджує несплату (сплату не у повному розмірі) єдиного внеску лише за два (а не три) місяці, які входять у період, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії. А саме, у період з січня по червень 2018 року, страхові внески за ОСОБА_2 не були сплачені (сплачені не у повному обсязі) лише у травні та червні 2018 року.

Відтак, доводи відповідача про наявність підстави для відмови в призначенні субсидії, передбаченої пп. 3 п. 6, п. 11 Положення - не знайшли свого підтвердження.».

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що у даній справі, будь-яких належних та допустимих доказів, що би спростовували твердження позивача, відповідачем не надано, судом не встановлено.

Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 20.05.2010 у справі Lelas проти Хорватії, 55555/08 застосування принципу "належного урядування" передбачає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про визнання протиправним та скасування витяг з протоколу №19 від 21.05.2020 засідання комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій ОСОБА_1 .

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача призначити позивачу житлову субсидію на сплату комунальних послуг з 01.10.2018 (з дня подачі документів), то суд зазначає таке.

Відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами ч. ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 у справі №816/303/16.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судом враховано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного та враховуючи повторність звернення до суду з даним позовом, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради призначити ОСОБА_1 житлову субсидію на сплату комунальних послуг з 01.10.2018 (з дня подачі документів).

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи зазначене позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати витяг з протоколу№19 від 21.05.2020 засідання комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій ОСОБА_1 .

Зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (бул. Шевченка, 307, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 37853109) прийняти рішення про надання житлової субсидії на оплату комунальних послуг з 1 жовтня 2018 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складене 16.09.2020.

Суддя В.П. Тимошенко