Ухвала суду № 91595737, 16.09.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

16 вересня 2020 року м. Рівне №460/4006/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доОСОБА_2 Державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та скасування рішень,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради у якому просить суд визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію від 01.11.2019 якою скасовано запис про право власності №33931729 та визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію скасування права власності №49469496 від 01.11.2019, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваними діями реєстратора по скасуванню запису про право власності порушено права позивача як власника квартири. Також для відновлення порушеного права позивач просить визнати за ним право власності на квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 361015256101)

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року відкрито провадження в справі та вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд розглянув спірне питання в межах доводів та вимог позовної заяви, і при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 1, 5 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Публічно-правовий спір є видом правового спору, для якого характерні наступні ознаки:

- спір виникає з публічно-правових відносин;

- сторонами спору є суб`єкти публічно-правових відносин, серед яких особливим правовим статусом наділені органи публічної адміністрації;

- сфера виникнення спору зумовлена реалізацією публічного інтересу;

- предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб`єктів..

Отже, наявність у правовідносинах лише суб`єкта владних повноважень не є визначальною ознакою для віднесення спору до публічно-правового. Необхідним у таких правовідносинах є й наявність публічного інтересу.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952 передбачено зокрема наступне

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Судом встановлені наступні обставини спору.

01.11.2019 до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради звернулася ОСОБА_3 зі заявою про скасування запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 361015256101. До заяви додано ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 06.08.2015 згідно якої 14.10.2008 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали мирову угоду, в якій в пункті 5 вказали, що квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_1 . Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.10.2008 вказана мирова угода на підставі якої за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 скасована апеляційним судом. Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 06.08.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 22.10.2008 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_5 , як сторона у справі не приймала участі в жодному судовому засіданні, з текстом мирової угоди, яку затвердив Рівненський міський суд не ознайомлювалась та його не підписувала, спір між сторонами мировою угодою не вирішено.

На підставі ухвали апеляційного суду Рівненської області від 06.08.2015 державний реєстратор Желязкова М.Ж. прийняла спірне рішення про скасування запису про право власності, внесено запис про скасування державної реєстрації права власності за номером 33931729 до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 361015256101.

В позовній заяві позивач стверджує, що ОСОБА_3 не була належною особою для подання заяви про скасування права власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до пункту 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 внесення записів про скасування державної реєстрації нрав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів.

Абзацом 2 пункту 3 частини 1 статті 2 Закону № 1952-УІ передбачено, що заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

З викладеного вбачається, що між позивачем та іншими фізичними особами існує спір про право власності на спірну квартиру.

Задоволення позовних вимог позивача буде мати наслідком позбавлення права власності третіх осіб на зазначене в позові нерухоме майно так само як і унеможливить виконання державною виконавчою службою рішень судів які набрали законної сили і перебувають на виконанні в Рівненському міському відділі ДВС в рамках зведеного виконавчого провадження 59890083 ( наявність якого з`ясовано судом із відкритих відомостей що містяться в єдиному реєстрі судових рішень) .

Враховуючи те, що існує спір щодо набуття права власності за ОСОБА_1 на квартиру (реєстраційний номером об`єкту нерухомого майна 361015256101), який не стосується виключно процедури реєстрації права власності на нього, тому спір не може вважатися публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір в частині позовних вимог про визнання протиправними дії та скасування рішення не є публічно-правовим, оскільки заявлені у позові вимоги спрямовані на захист цивільних прав, свобод та інтересів позивача, розгляд яких належить до юрисдикції місцевих загальних судів.

При вирішенні даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками (п.36 рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п.30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.08.2013, заява №49069/11).

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Виходячи з цього, суд вважає, що спір у цій справі є приватноправовим та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства про що постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі у слід закрити.

Керуючись статтями 238, 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження у справі закрити.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністратвний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Є. Махаринець