Рішення № 91595668, 16.09.2020, Яремчанський міський суд

Справа № 354/120/20

Провадження по справі № 2-а/354/14/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.,

за участі секретаря судового засідання Шпитко М.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, поліцейського РГПП Бучацького ВП ГУНП в Тернопільській області Неділенька Ярослава Тарасовича про скасування постанови серії БАА №521415 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 27 січня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 31 січня 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача поліцейського РГПП Бучацького ВП ГУНП в Тернопільській області Неділенька Я.Т. про скасування постанови серії БАА №521415 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 27 січня 2020 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення вимог п.2.1 «а» ПДР України. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в його діях відсутній склад інкримінованого правопорушення, оскільки 27 січня 2020 року близько 11 год. 00 хв., коли до нього по вул. М. Волі, 1 в м. Бучач Тернопільської області підійшов працівник поліції та попросив пред`явити посвідчення водія, він не керував транспортним засобом, а лише знаходився у салоні автомобіля марки ГАЗ 110 номерний знак НОМЕР_1 , а тому вказав поліцейському, що посвідчення водія при собі не має. Зважаючи на те, що він не керував зазначеним транспортним засобом, у нього не виникло відповідного обов`язку пред`явити посвідчення водія на вимогу поліцейського. У зв"язку із цим вважає, що його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення, при цьому працівником поліції при винесені оскаржуваної постанови не було в установленому порядку роз`яснено його права, як особи яка притягається до адміністративної відповідальності, а також не надано доказів, які б засвідчували факт вчинення ним адміністративного правопорушення.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського ГРПП Бучацького ВП ГУНП в Тернопільській області Неділенько Я.Т. про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та призначено її до судового розгляду.

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №22 від 30 липня 2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2020 року, у зв`язку із закінченням повноважень у попереднього складу суду вказана справа передана у провадження судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського ГРПП Бучацького ВП ГУНП в Тернопільській області Неділенько Я.Т. про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року до участі у вказаній справі в якості співвідповідача залучено ГУНП в Тернопільській області.

27 серпня 2020 року до суду представником ГУНП в Тернопільській області подано відзив на позов, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що підстави для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відсутні. Так, 27 січня 2020 року близько 11 год. 00 хв. в м.Ббучач по вул. Майдан Волі,1 поліцейськими було виявлено автомобіль марки ГАЗ 110 номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , в ході спілкування з яким стало відомо, що у нього всупереч вимог п.2.1 ПДР України відсутнє при собі водійське посвідчення. Виходячи із наведеного поліцейським ГРПП Бучацького ВП ГУНП в Тернопільській області Неділенько Я.Т. було винесено оскаржувану постанову, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 425 грн. У пункті 8 зазначеної постанови вказано, що особі яка притягається до адміністративної відповідальності роз`яснено його права та строки оскарження постанови, що стверджується підписом ОСОБА_1 . Відповідно до ст.268 КУпАП позивач не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення, що свідчить про визнання ним своєї вини та згоду з притягненням до відповідальності. За приписами п.2.4 ПДР України водій зобов`язаний на вимогу працівника поліції зупинитися та пред`явити для перевірки необхідні документи, при цьому інспектор поліції не зобов`язаний доводити законність зупинки транспортного засобу. У відповідності до розділу VIII Наказу МВС України від 18.12.2018 року №1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису» строк зберігання відеозаписів з портативних відео реєстраторів, установлених у службових транспортних засобах становить 30 діб, відтак на даний час відеозапис з місця зупинки автомобіля позивача знищено за закінченням терміну його зберігання. Однак, позивач мав можливість ознайомитись із матеріалами відео фіксації після винесення оскаржуваної постанови, однак у ГУНП в Тернопільській області така вимога не надходила. Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що позивачем не долучено до позову квитанцію про сплату судового збору у сумі 420,40 грн., про що зазначено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові у справі №543/775/17 від 18 березня 2020 року, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник ГУНП у Тернопільській області у судове засідання не з`явився, однак у відзиві на позов міститься клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи належно повідомлявся.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Як встановлено судом, постановою в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №521415 від 27 січня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 гривень.

Як слідує зі змісту постанови, ОСОБА_1 27 січня 2020 року, о 10 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом марки ГАЗ 110 номерний знак НОМЕР_1 по вул. Майдан Волі у м. Бучач, не пред`явив на місці зупинки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1 «а» ПДР України.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом та інше.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

У відповідності до п.п.«а» п.2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами(надалі-ПДР України) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п.п.«а» п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 Правил.

Частиною першою ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.

Згідно вимог ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.213 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, відповідно до статті 222 цього Кодексу, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, четвертою статті 126 цього ж Кодексу.

Згідно ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні вказав, що 27 січня 2020 року о 10 год. 45 хв. в м. Бучач Тернопільської області транспортним засобом марки ГАЗ 110 номерний знак НОМЕР_1 не керував, про що вказав на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія, бо автомобіль знаходився на узбіччі припаркований, а також зазначив, що вказане посвідчення у нього було із собою, однак знаходилось у сумці його дружини, яка перебувала разом із ним, однак на той час вийшла із автомобіля.

Частина перша ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Вказана норма права повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд, який у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин саме відповідач у справі, як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний, довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення останнім порушення ПДР відповідними доказами, а саме-факт керування позивачем автомобілем за відсутності у нього посвідчення водія відповідної категорії.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При винесенні оскаржуваної постанови поліцейським ГРПП Бучацького ВП ГУНП в Тернопільській області Неділенько Я.Т. не враховано вищезазначених вимог закону, оскільки оскаржувана постанова містить лише фабулу адміністративного проступку без посилання на докази, передбачені ст.251 КУпАП із наданням їх правової оцінки, та обставини визначені у ст.280 КУпАП, а тому за своїм змістом не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.

Представником ГУНП в Тернопільській області в обґрунтування заявлених заперечень та доведення правомірності оскаржуваної постанови не представлено і у судовому засіданні не здобуто будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, із зазначенням мотивів відхилення доказів позивача, зокрема матеріалів фото-, відеофіксації порушення, відеозаписів з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, які би підтвердили факт порушення позивачем ПДР, що свідчить про недоведеність правомірності прийнятої постанови.

Посилання представника відповідача у відзиві на те, що відеозапис з місця зупинки транспортного засобу від 27 січня 2020 року знищено у відповідності до положень розділу VIII Наказу МВС України від 18 грудня 2018 року №1026 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису» за закінченням терміну його зберігання, судом до уваги не беруться, оскільки оскаржувана постанова всупереч вимог ст.283 КУпАП взагалі не містить посилання на те, що запис події адміністративного правопорушення здійснювався відповідними технічними засобами і у ній відсутня примітка про те, що до вказаної постанови додається відеозапис з нагрудного реєстратора поліцейського, що ставить під сумнів існування зазначених доказів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а вказав, що частиною третьою ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також суд не приймає до уваги твердження ГУНП в Тернопільській області про те, що факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП підтверджується особистою згодою позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності на місці події, оскільки відсутність під час винесення оскаржуваної постанови заперечень з боку позивача та підписання ним зазначеної постанови не звільняють відповідача від обов`язку доводити (шляхом надання відповідних доказів) правомірність своїх дій перед судом у разі, якщо вони будуть оспорені, зважаючи на те, що у судовому засіданні позивач заперечив факт вчинення інкримінованого йому правопорушення.

Такого обов`язку відповідачем не виконано та не надано доказів обґрунтованості спірної постанови та вчинення ОСОБА_1 описаного у ній проступку.

Також суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на невідповідність позовної заяви вимогам статей 160,161 КАС України у частині, що стосується сплати судового збору при зверненні до суду із вказаним позовом з огляду на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №543/775/17 від 18 березня 2020 року, оскільки зазначений адміністративний позов надійшов до суду ще 31 січня 2020 року, тобто до моменту ухвалення зазначеного правового висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП є недоведеним, оскільки відповідачем не представлено належних та достатніх доказів вчинення позивачем зазначеного правопорушення, із зазначенням мотивів відхилення доказів позивача враховуючи неспростовне твердження останнього, про те, що 27 січня 2020 року, на момент пред`явлення поліцейськими вимоги про надання для перевірки посвідчення водія, він не керував транспортним засобом, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст.247 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити, скасувати оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №521415 від 27 січня 2020 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №521415 від 27 січня 2020 року -скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у десятиденний строк з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, адреса місцезнаходження: 46001, вул.Валова,11 м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108720.

Відповідач: поліцейський РГПП Бучацького ВП ГУНП в Тернопільській області Неділенько Ярослав Тарасович, адреса місця знаходження: 48400, вул. Міцкевича, 6 м. Бучач Тернопільської області.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук