Ухвала суду № 91595583, 04.09.2020, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/2481/18

1-кп/350/35/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2020 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі колегії суддів головуючого судді Пулика М.В.,

суддів Калиній Г.В., Максиміва І.В.,

секретаря судового засідання Стадник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рожнятів кримінальне провадження №12018090000000370 внесене до ЄРДР 21.05.2018 про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених п. 5, п. 8 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст.15, п. 5, п. 8 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України,-

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Богачко О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Жидецької С.Р.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочинів, передбачених п.5, п. 8 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.5, п. 8 ч.2 ст.115, ч.1 ст.121, ч.4 ст.296, ч.1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою посилаючись на те, що термін тримання під вартою обвинуваченому спливає об 14 годині 07 вересня 2020 року. Клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор мотивував тим, що розгляд кримінального провадження триває, а ризики передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати.

Не погоджуючись з клопотанням сторони обвинувачення захисник Жидецька С.Р. просила змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід, непов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 погодився з думкою свого захисника, просив обрати йому більш м`який запобіжний захід. Він не має на меті жодним чином ухилятися від суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Вислухавши учасників судового провадження та вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 09 липня 2020 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 14 години 07 вересня 2020 року.

До вказаної дати закінчити розгляд кримінального провадження неможливо з об`єктивних причин, оскільки судом не допитано всіх свідків у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою, суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Колегія суддів вважає, що на час розгляду клопотання прокурора продовжують існувати ризики, на які посилається прокурор в своєму клопотанні, зокрема, такими ризиками є ймовірність переховування ОСОБА_1 від суду, незаконно впливати свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених п.5, п.8 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.5, п.8 ч. 2 ст.115, ч.1 ст.121, ч.4 ст. 296, ч.1 ст.263 КК України, в тому числі у вчиненні злочинів, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, вік обвинуваченого та стан його здоров`я, сімейний стан, з урахуванням реального існування вищезазначених ризиків, суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу.

За таких ризиків та обставин відсутні підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу, оскільки більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.

Тому, не роблячи передчасних висновків щодо винуватості обвинуваченого суд вважає, що підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, у зв`язку з чим, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу є необгрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення.

Крім цього, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, у суду немає підстав для визначення розміру застави, оскільки обвинуваченому інкримінуються вчинення злочину, який спричинив загибель людини.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 196 КПК України, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись статтями 177, 183, 196, 197, 331 КПК України-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12), відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, продовжити на 60 днів - до 14 години 03 листопада 2020 року.

В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , прокурору, захиснику та начальнику "Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 7 діб після її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк після отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: Пулик М.В.

Судді: Калиній Г.В.

Максимів І.В.