Рішення № 91595368, 16.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5575/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до ГУНП в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.06.2020 р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області шляхом нездійснення індексації грошового забезпечення в силу п. 5 ст. 94 Закону України “Про Національну поліцію” ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 30.10.2017 та нездійснення остаточного розрахунку при звільненні.

- зобов`язати ГУНП в Одеській області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення з 07.11.2015р. по 30.10.2017р. в розмірі 4412,3 грн.

- зобов`язати ГУНП в Одеській області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середній заробіток - грошове забезпечення за час затримки з 31.10.2017р. по 10.06.2020р. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

- зобов`язати ГУНП в Одеській області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 3% річних в розмірі 345,81 грн. та інфляційне збільшення в розмірі 801,22 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що він проходив службу в структурних органах міліції, а з 07.11.2015р. в ГУНП в Одеській області. Позивач отримує пенсію з 01.12.2017р. Так, позивач зазначає, що при спілкуванні з інспектором ГУПФУ в Одеській області йому повідомили, що в розрахунку пенсії позивача не вбачається виплата індексації, що впливає на розмір грошового забезпечення та розмір пенсії. В зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з запитом та отримав відповідь № 14/92 -зі від 13.04.2020 р., з якої позивачу стало відомо про те, що йому не нараховувалась індексація грошового забезпечення, яка прямо передбачена Законом України «Про Національну поліцію», у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

01.07.2020 р. ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

13.07.2020 р. позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 20 липня 2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27.08.2020р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 33688/20), в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції вказує, що індексація грошового забезпечення у період з 07.11.2015року по 24.10.2017 року нікому з поліцейських не виплачувалась. Питання щодо виплати індексації грошового забезпечення у період з 07.11.2015 року по 24.10.2017 року спірним з огляду на те що відповідно до ч.5 ст.94 Закону України від 02.07.2015 р. № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до Закону. Статтею 6 Закону України від 03.07.1991 р. № 1282 - XII «Про індексацію грошових доходів населення» закріплено, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. 18 жовтня 2017 р. постановою Кабінету Міністрів України №782 внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, доповнено абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом, «поліцейських». До 18 жовтня 2017 року у Порядку №1078-2003 була відсутня така категорія осіб, як «поліцейські».

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 з 07.11.2015 р. по 30.10.2017 р. проходив службу в ГУНП в Одеській області.

З 01.12.2017р. ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років.

07.04.2020 р. позивач звернувся до відповідача з запитом про доступ до публічної інформації, в якому просив надати довідку про розмір грошового забезпечення помісячно з зазначенням усіх показників.

13.04.2020 р. відповідач супровідним листом № 14/92 –зі направив позивачеві довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням щомісячних складових основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 30.10.2017 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Частиною 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом ст. 2,4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема,оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Так, відповідач, обґрунтовуючи правомірність не проведення індексації грошового забезпечення позивача, звертає увагу на не включення поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення, оскільки вказане не було передбачено Порядком та у зв`язку з відсутністю коштів на проведення індексації.

Суд не приймає до уваги вищезазначену позицію відповідача, враховуючи, що індексація грошового забезпечення прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

У той же час, згідно з ч. 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Таким чином, право особи на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

При цьому, змін до зазначених положень Закону України "Про Національну поліцію" у спірний період не вносилось, правова норма була чинною.

За таких обставин, доводи відповідача щодо відсутності механізму реалізації законодавчого положення, як причини невиконання своїх зобов`язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.

Так, відповідачем не надано доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у відповідні період 2015, 2016 та 2017 років.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В той же час, суд зазначає, що розрахунок розміру доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення повинні визначатись саме відповідачем, який наділений відповідними дискреційними повноваженнями.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача про зобов`язання ГУНП в Одеській області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення з 07.11.2015р. по 30.10.2017р. в розмірі 4412,3 грн. шляхом зобов`язання ГУНП в Одеській області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення з 07.11.2015р. по 30.10.2017р.

Щодо вимог позивача про зобов`язання виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток - грошове забезпечення за час затримки з 31.10.2017р. по 10.06.2020р., 3% річних в розмірі 345,81 грн., інфляційне збільшення боргу 801,22грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, позивач не надав до суду доказів, що відповідач порушив виплату належних йому сум при звільненні у передбачені законом строки за відсутності спору про їх розмір.

Суд зазначає, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, а якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що у зв`язку з прийняттям судового рішення, яким присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та індексації замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.

Тобто, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення Кодексу законів про працю України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати (індексації грошового забезпечення), що мала місце після того, як її було встановлено судом.

Тотожних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 28.01.2020 року по справі № 822/2663/15.

Правова позиція щодо незастосування статті 117 Кодексу законів про працю України до правовідносин, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати, викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 року у справі № 940/1532/18.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п.57 рішення Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02), остаточне рішення від 04.10.2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю. У зв`язку з цим Суд зазначає, що відповідно до статті 117 Кодексу «при відсутності спору щодо суми» заборгованості із заробітної плати, звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період «фактичного розрахунку» (частина перша статті 117), а «при наявності спору про розміри сум» заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (частина друга статті 117). Особливу увагу слід звернути на те, що частина друга статті 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

У п.65 зазначеного вище рішення Суд зазначив, що вимоги заявниці щодо компенсації за період з 8 липня 1997 по 18 березня 1999 року не мають жодного правового підґрунтя (див. пункти 56 і 57 вище). Зокрема, стаття 117 Кодексу законів про працю не могла бути розтлумачена як така, що встановлює право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена заявниці за рішенням суду.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, у вказаних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, щодо виплати позивачу середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З урахуванням зазначеного, оскільки індексація грошового забезпечення в повному обсязі відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати цієї суми індексації грошового забезпечення.

Суд зазначає, що право на компенсацію позивач може набути виключно після набрання законної сили даним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем нарахованих сум, а тому позовні вимоги у вказаній частині є передчасними та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до ГУНП в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080) щодо нездійснення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) за період 07.11.2015року по 30.10.2017 року.

Зобов`язати ГУНП в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080) нарахувати та сплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість з індексації грошового забезпечення з 07.11.2015р. по 30.10.2017р.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Токмілова Л.М.

.