Ухвала суду № 91595140, 17.09.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13514/16-к

Провадження № 1-кп/344/29/20

У Х В А Л А

17 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд в складі головуючої-судді Деркач Н.І, суддів: Руденко Д.М., Лазаріва О.Б., секретаря судового засідання Струк Л.М., з участю прокурора Чемеринського Л.Я., захисників Боднарчука М.М., Рогів Т.Р., Керницького В.М., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ст.305 ч.3, ст.307 ч.3, ст.311 ч.3, ст.313 ч.3, ст.317 ч.2 КК України, ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ст.305 ч.3, ст.307 ч.3, ст.311 ч.3, ст.313 ч.3 КК України, ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ст.305 ч.1, ст.305 ч.3, ст.309 ч.1, ст.311 ч.3 КК України, ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ст.305 ч.3, ст.311 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду клопотання про зміну запобіжного заходу мотивуючи їх тим, що на теперішній час у справі наявні факти на користь зміни їм запобіжного заходу з тримання під вартою на інший альтернативний не пов`язаний з позбавленням волі. Вважають, що сторона обвинувачення в клопотаннях про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до них, кожного разу формально наводить перелік закріплених в ч.1 ст.177 КПК України ризиків, без обґрунтування кожного з таких ризиків конкретними фактами, які б свідчили про їхню реальну наявність. Стверджують, що на даний час утримуються під вартою у найбільш жорстокіших умовах режиму позбавлення волі - тюремному ув`язненні та в умовах, що принижують їхню честь та гідність, що є порушенням ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке підтримують та просять задоволити.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримуюсь заявлені клопотання в повному обсязі, просять їх задоволити.

Захисник Рогів Т.І. підтримує клопотання свого підзахисного, просить його задоволити та змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на інший більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, просить врахувати практику ЄСПЛ при вирішенні даного клопотання.

Захисник Керницький В.М. також підтримує позицію обвинуваченого ОСОБА_2 та просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м`який, звертає увагу на те, що в наведеному клопотанні достатньо обґрунтовано відсутність ризиків наведених в ст.177 КПК України.

Прокурор заперечує щодо поданих клопотань, просить відмовити в їх задоволенні, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, на даний час відсутні обґрунтовані підстави вважати, що наведені ризики перестали існувати.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, які наявні в розпорядженні суду з цього приводу, колегія суддів звертає увагу, що на даний час судове провадження ще не розглянуто.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

При розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.

Зокрема, при вирішенні вказаного клопотання, суд оцінює підстави, які слугували застосуванню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Оцінивши в сукупності обставини, визначені ст.178 КПК України, необхідні для врахування при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, суд вважає, що інший, більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не здатний забезпечити процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме щодо можливості переховування обвинувачених від суду, незаконно впливати на свідків в цьому ж кримінальному провадженні, котрі ще не допитані в судовому засіданні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, судом досліджено питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Обставини, що слугували підставою застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено.

Беручи до уваги те, що судове провадження ще не розглянуто, ризики викладені у попередніх ухвалах суду про обрання та продовження запобіжного заходу, передбачені ст.177 КПК України не зменшились, колегія суддів вважає в задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший альтернативний не пов`язаний з триманням під вартою слід відмовити.

В поданих клопотаннях обвинуваченими не наведено жодних достанніх підстав вважати, що при зміні запобіжного заходу обвинуваченими будуть виконуватись покладені на них судом обов`язки, більш м`який запобіжний захід, в тому числі домашній арешт, особисте зобов`язання чи особиста порука, не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України.

Крім того суд зауважує, що запобіжний захід обвинуваченим тримання під вартою застосовано з визначенням розміру застави, яка може бути внесена як обвинуваченими так і іншою особою в будь-який момент під час розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст.176-178, ст.ст.183, 194, ст.331, ст.ст.369-372 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший альтернативний не пов`язаний з триманням під вартою - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Головуюча-суддя: Н.І. Деркач

Судді: Д.М. Руденко

О.Б. Лазарів