Рішення № 91592460, 31.08.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3290/19

Провадження № 2/185/401/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Самойленко Л.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя

встановив:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням уточнень від 09 вересня 2019 року, просить поділити її з ОСОБА_2 спільне сумісне нерухоме майно подружжя наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/80 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 18/80 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/80 земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки: 1212400000:02:038:0059; визнати за ОСОБА_2 право власності на 31/80 земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки: 1212400000:02:038:0059; визнати за ОСОБА_3 право власності на 9/40 земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки: 1212400000:02:038:0059; визнати автомобіль марки Mersedes-Benz 207D, державний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , білого кольору, 1988 року випуску особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що 24 вересня 1994 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, за час якого придбали 11/20 та 09/20 частини жилого будинку АДРЕСА_1 та автомобіль марки Mersedes-Benz 207D державний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , білого кольору, 1988 року випуску. Взаємної згоди про поділ майна між сторонами не досягнуто.

Також, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 : автомобіль марки державний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , білого кольору, 1988 року випуску; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; ключі від автомобілю. ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником вищевказаного автомобіля. На початку 2019 року відповідач забрав із будинку, де проживала позивач, даний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від автомобілю і до теперішнього часу не повернув.

Ухвалою суду від 21 листопада 2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя об`єднано в одне провадження.

16 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив поділити майно, що належить йому та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності наступним шляхом: визнати за ним право власності на 1/2 частку автомобіля марки Mersedes-Benz 207D, державний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , білого кольору, 1988 року випуску; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля марки Mersedes-Benz 207D, державний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , білого кольору, 1988 року випуску; визнати за ним право особистої власності на: холодильник «ВOSH», вартістю 8000 гри.; варильну поверхню «Virpool», вартістю 4000 грн.; бензопилу «Тайга», вартістю 1000 грн.; бензокосу «Тайга», вартістю 1000 грн.; повітряний компресор «Міол», вартістю 2000 грн.; перфоратор «Shtern», вартістю 1000 грн.; шуруповерт «Дніпро», вартістю 1000 грн.; кутошліфувальну машину, вартістю 2000 грн.; електролобзік «Фіолент», вартістю 1000 грн.; міні мийку високого тиску «Макіта», вартістю 3000 грн.; бетонозмішувач, вартістю 2000 грн.; загальна вартість майна 26000.00 грн.; визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на: LED смарт ТУ «ВRAVIS» 32 дюйми, вартістю 10000 грн.; духову шафу «Virpool», вартістю 3000 грн.; пральну машину «Міlе», вартістю 7000 грн.; дві промислові швацькі машини 22 класу зі столами та приводами, вартістю 5000 грн.; промисловий чотиринитковий оверлок, вартістю 1000 грн.; загальна вартість майна - 26000,00 грн.

Позивач за первісним позовом у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Згідно відзиву на позов від 16 грудня 2012 року просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначив, що спірний автомобіль придбали за спільні кошти. Факт реєстрації майна, набутого за час шлюбу, на ім`я лише одного з подружжя, не впливає на його правовий режим (режим спільного майна). У судовому засіданні пояснив, що вимоги ОСОБА_1 щодо поділу будинку та земельної ділянки визнає, а щодо транспортного засобу - ні.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, відповідно до якої просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 просив задовольнити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що зі слів сторін спірний автомобіль було придбано за рахунок коштів, отриманих від продажу будинку позивача.

Ознайомившись з матеріалами справи, повно та всебічно дослідивши всі обставини, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24 вересня 1994 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів Дніпропетровської обл., актовий запис № 778. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище - « ОСОБА_1 » (а.с.12).

Згідно копії договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 19 листопада 2002 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили 9/20 частин житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.13).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25 вересня 2000 року ОСОБА_2 11/20 частини жилого будинку № 28 , загальною площею 37,4 кв.м., жилою площею 22,0 кв.м з господарчими спорудами.

Згідно копій державних актів на земельну ділянку серії ДП № 2062070, ДП № 2062019, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Павлоградської міської ради за № 537 від 18.01.2005 року є власниками земельної ділянки площею 0,1000 га у межах згідно з планом буд. АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1212400000:02:038:0059 (а.с.15,16).

Згідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" №11 від 21 грудня 2007 року, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК.

Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно статті 69 СК України дружина та чоловік, мають право на поділ майна, належного їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Суд приймає до уваги, що придбані частки домоволодіння з господарськими спорудами та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , були придбані подружжям за час перебування їх у шлюбі.

Таким чином, зазначене майно відповідно до діючого законодавства підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до часток, які їм належать.

За таких обставин, 9/20 частин за договором від 19 листопада 2002 року слід рахувати наступним чином: 9/40 - як спільне сумісне майно подружжя, 9/40 - як власність ОСОБА_3 . Щодо 11/20 частин за договором від 25 вересня 2000 року - як спільне сумісне майно подружжя. А тому, враховуючи частку ОСОБА_3 - 9/40, та рівність часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , частки розподіляються наступним чином: 9/40 (18/80) - ОСОБА_3 , 31/80 - ОСОБА_1 , 31/80 - ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами ст. 212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог в тому числі й про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Як вбачається з письмової відповіді Територіального сервісного центру № 1247 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 28.03.2019 року № 31/4-1247/Г-22 згідно облікових даних електронних баз центру станом на 28.03.2019 року на ім`я ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль MERCEDES-BENZ 207D, державний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , білого кольору, 1988 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 17.12.2015 року (а.с.17).

Згідно копії договору купівлі продажу транспортного засобу 1247/132 від 17.12.2015 року ОСОБА_7 , від імені якого діяв по генеральному дорученню ОСОБА_2 , продав ОСОБА_1 автомобіль MERCEDES-BENZ 207D, державний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , білого кольору, 1988 року випуску за 43000,00 грн (а.с.143).

Відповідно до ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Отже, діючи від імені ОСОБА_7 при продажі вищевказаного автомобіля, відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 в силу приписів ст. 238 ЦК України не міг діяти у власних інтересах, що свідчить про те, що рухоме майно було придбано особисто ОСОБА_1 , а не в інтересах сім`ї як спільне сумісне майно.

Крім того, за місяць до купівлі автомобіля, у листопаді того ж 2015 року, ОСОБА_1 продала ОСОБА_8 будинок АДРЕСА_2 , вартістю 90462,00 грн (а.с.18-19).

Вищевказане свідчить про те, що автомобіль MERCEDES-BENZ 207D, державний номер НОМЕР_1 був придбаний за особисті кошти ОСОБА_1 , а тому є її особистою власністю і не підлягає поділу між подружжям та підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_2 , оскільки транспортний засіб перебуває у володінні ОСОБА_2 , який заперечує проти повернення автомобіля позивачу.

Доказів того, що автомобіль було придбано за спільні кошти подружжя або щодо відповідачем не доведено.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд вважає, що позов в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн, не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не надала жодних належних та допустимих доказів завдання їй моральної шкоди.

Подаючи зустрічну позовну заяву, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 не надав суду докази щодо вартості рухомого майна, серед якого зазначив: холодильник «ВOSH», вартістю 8000 гри.; варильну поверхню «Virpool», вартістю 4000 грн.; бензопилу «Тайга», вартістю 1000 грн.; бензокосу «Тайга», вартістю 1000 грн.; повітряний компресор «Міол», вартістю 2000 грн.; перфоратор «Shtern», вартістю 1000 грн.; шуруповерт «Дніпро», вартістю 1000 грн.; кутошліфувальну машину, вартістю 2000 грн.; електролобзік «Фіолент», вартістю 1000 грн.; міні мийку високого тиску «Макіта», вартістю 3000 грн.; бетонозмішувач, вартістю 2000 грн.; загальна вартість майна 26000.00 грн.; LED смарт ТУ «ВRAVIS» 32 дюйми, вартістю 10000 грн.; духову шафу «Virpool», вартістю 3000 грн.; пральну машину «Міlе», вартістю 7000 грн.; дві промислові швацькі машини 22 класу зі столами та приводами, вартістю 5000 грн.; промисловий чотиринитковий оверлок, вартістю 1000 грн..

ОСОБА_1 у своїх письмових запереченнях на зустрічний позов не погодилася із визначеною ОСОБА_2 вартістю майна.

Сторони не скористалися своїм правом на призначення судових експертиз з метою встановлення дійсної вартості спірного майна та не надали належних і допустимих доказів щодо цього.

Вирішуючи питання щодо поділу майна подружжя суд обов`язково повинен враховувати дійсну вартість майна, але, оскільки сторони не надали суду доказів на підтвердження вартості та наявності вищевказаного майна, суд позбавлений можливості надати належну оцінку доводам сторін , а тому вважає, що у задоволенні зустрічного позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст. 181 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,259,265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/80 (тридцять одну вісімдесяту) частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 31/80 (тридцять одну вісімдесяту) частину житлового будинку АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 9/40 (дев`ять сорокових) частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/80 (тридцять одну вісімдесяту) частину земельної ділянки, площею 0,1 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1212400000:02:038:0059.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 31/80 (тридцять одну вісімдесяту) частину земельної ділянки, площею 0,1 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1212400000:02:038:0059.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 9/40 (дев`ять сорокових) частин земельної ділянки, площею 0,1 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1212400000:02:038:0059.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки Mersedes-Benz 207D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , 1988 року випуску.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_2 автомобіль марки Mersedes-Benz 207D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , 1988 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від автомобілю, та передати їх ОСОБА_1 .

В іншій частині цього позову відмовити.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1791 (одна тисяча сімсот дев`яносто одна) грн 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 930 (дев`ятсот тридцять) грн 63 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до або через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено 10 вересня 2020 року.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач-1 за первісним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач-2 за первісним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М. М. Перекопський