Ухвала суду № 91591744, 17.09.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8412/17

1-кп/212/63/20

У Х В А Л А

17 вересня 2020 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого-судді Борис О.Н., суддів Козлова Ю.В., Власенко М.Д., за участю секретаря судового засідання Деменко А.С., прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області Унжаков Б.М., прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області Сеїна Ю.В., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Верхуша Я.О., захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Бондаренко С.О., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурорів про доцільність тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 187, ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,

встановила:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження.

Відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосований запобіжний захід - тримання під вартою, останній день тримання під вартою 04.10.2020 року.

Судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження дії запобіжних заходів, обраних обвинуваченим, оскільки наступне судове засідання призначено за межами строку їх дії.

Прокурори Унжаков Б.М., Сеїн Ю.В. заявили клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на ризики, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Верхуша Я.О. заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Бондаренко С.О. у вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою послались на розсуд суду, проти клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Верхуши Я.О. не заперечували.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд встановив наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати 60 днів, при цьому враховує, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу.

Вирішуючи клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинувачених, суд враховує наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також тяжкість покарання у кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх вік, стан здоров`я, відсутність офіційного працевлаштування, відсутність у ОСОБА_1 реєстрації місця проживання у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення в період іспитового строку, також по кримінальному провадженню не допитані свідки, а це дає підстави вважати, що обвинувачені можуть у подальшому вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, тому інший більш м`який запобіжний захід не може в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених, судовий розгляд справи триває і не може бути закінчений з об`єктивних передумов, оскільки у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об`єктивної істини у справі, не допитані усі потерпілі. Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 331 КПК України.

Доводи сторони захисту щодо наявності міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки існування у обвинуваченого ОСОБА_1 таких соціальних зв`язків (батьки та інші близькі родичі), на думку колегії суддів, не є виключним стимулюючим фактором для запобігання ризикам визначеним ст. 177 КПК України.

Суд також вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинувачених під вартою, оскільки судом встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими тяжких інкримінованих злочинів, а також наявний ризик можливого вчинення інших тяжких кримінальних правопорушень , тому суд вважає, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вважаючи, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, колегія суддів виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються обвинувачені має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. А відтак суд приходить до висновку про неможливість зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного та з метою забезпечення участі обвинувачених в розгляді кримінального провадження, колегія суддів вважає необхідним продовжити обвинуваченим термін дії заходу забезпечення кримінального провадження (запобіжного заходу) у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, підстави для зміни запобіжного заходу колегія суддів не встановила.

Керуючись ст. ст. 177, 181, 331 КПК України, колегія суддів, –

постановила:

Клопотання прокурорів про продовження строку тримання під вартою обвинувачених задовольнити.

Продовжити захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою до 15 листопада 2020 року включно.

Продовжити захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у виді тримання під вартою до 15 листопада 2020 року включно.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 та захисника обвинуваченого - адвоката Верхуши Я.О. про заміну запобіжного заходу, відмовити.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя О.Н. Борис

Судді Ю.В. Козлов

М.Д. Власенко