Рішення № 91591713, 17.09.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6058/20

2/212/3072/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Мігрін Н.С., розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року представник позивача Меланчук І.В., в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошове відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, у розмірі 118 075 грн.

В обґрунтування позову вказав, що позивач в період часу з 23.06.1972р. по 23.11.1972р. працював на посаді електрослюсаря ДФС ш. «Родіна» РУ ім. К.Лібкнехта треста «Ленінруда», з 18.09.1978р. по 23.09.1983р. працював на посаді підземного електрослюсаря чергового та по ремонту устаткування ш. «Родіна» РУ ім. К.Лібкнехта ВО «Кривбасруда», з 30.12.1983р. по 26.07.1995р. працював на посаді підземного електрослюсаря чергового та по ремонту устаткування ш. «Родіна» РУ К.Лібкнехта ВО «Кривбасруда», з 03.08.1998р. по 11.09.2008р. працював на посаді підземного електрослюсаря чергового по ремонту устаткування ШУ «Родіна» Криворізького державного залізорудного комбінату, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат, виконував роботи у підземних умовах шахти, у зоні діючих машин і устаткування, де через випадки порушення нормативного провітрювання робіт та несистематичного використання комплексу пилоподавлення, запиленість повітря робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію.

Зазначив, що внаслідок тривалої дії на організм позивача шкідливих чинників – пилу в повітрі робочої зони, концентрація якого перевищувала гранично-допустиму, позивачем отримано професійне захворювання – «хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого-другого ст.». Поряд з цим, вказав, що зазначені шкідливі фактори мали місце з вини відповідача, який порушив законодавство в сфері охорони праці - не створив безпечні і нешкідливі умови праці для своїх працівників.

У зв`язку з отриманим професійним захворюванням 08.10.2008 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого йому встановлено ступінь втрати працездатності - 20 %, визначена потреба в забезпеченні ВМП, призначено медикаментозне лікування, в 2011 році за результатами повторного огляду МСЕК позивачу визначено безстрокову втрату професійної працездатності в ступені 25 %, встановлена потреба у забезпеченні медикаментозним лікуванням, виробами медичного призначення.

Вказав, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в неможливості повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, професійне захворювання супроводжується постійними відчуттями задишки при незначному фізичному навантаженні, частим кашлем, загальною слабкістю, хрипами, болем в грудній клітині.

Зазначив, що вказані негативні явища призводять до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту отримання професійного захворювання та втрати працездатності. Позивач оцінив завдану йому моральну шкоду в сумі 118 075 грн., вважаючи, що дану шкоду слід відшкодувати за рахунок роботодавця, який не виконав покладений на нього законодавством обов`язок по створенню нешкідливих умов праці.

18 серпня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами, розгляд справи.

Відповідач скористався правом надання відзиву. Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що виникнення професійного захворювання у відповідача обумовлене тривалою роботою позивача в шкідливих умовах, що залежало безпосередньо від бажання самого позивача. Зазначив, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та, як наслідок, вини відповідача в її заподіянні. Крім того, вказав що заявлений розмір моральної шкоди належним чином не обґрунтований та не доведений, не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Також вказала, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі – Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, на сьогодні це 18 892 грн., сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок.

Відповідь на відзив позивачем та його представником не надавалась.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, не заперечувалось сторонами та підтверджується відомостями внесеними до трудової книжки, що позивач з 23.06.1972 р. по 23.11.1972 р. працював на посаді електрослюсаря ДФС ш. «Родіна» РУ ім. К.Лібкнехта, з 18.09.1978 р. по 23.09.1983 р. працював на посаді підземного електрослюсаря чергового та по ремонту устаткування ш. «Родіна» РУ ім. К.Лібкнехта ВО «Кривбасруда», з 30.12.1983р. по 26.07.1995р. працював на посаді підземного електрослюсаря чергового та по ремонту устаткування ш. «Родіна» РУ К.Лібкнехта ВО «Кривбасруда», з 03.08.1998 р. по 11.09.2008 р. працював на посаді підземного електрослюсаря чергового по ремонту устаткування ШУ «Родіна» Криворізького державного залізорудного комбінату, правонаступником прав та обов`язків вказаних підприємств являється відповідач, Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат».

Позивач в період перебування на вказаних посадах виконував роботи, які характеризувались запиленістю повітря робочого простору, що перевищувала гранично допустиму концентрацію з причин неефективності провітрювання робочих місць та застосування засобів знепилення повітря, що мали низьку ефективність. Зокрема, відповідно до п. 17 акту «Розслідування хронічного професійного захворювання» № 21 від 11.09.2008 року причиною виникнення професійного хронічного захворювання у позивача є робота протягом 27 років в умовах підвищеного рівня запиленості повітря робочого простору - пил з вмістом вільного SiO2 від 10 до 70% в концентрації 4,6 мг/м3, 4,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.

Зі змісту п. 19 акту «Розслідування хронічного професійного захворювання» № 21 від 11.09.2008 року вбачається, що адміністрацією ш. «Родіна» РУ ім.К.Лібнехта ВО «Кривбасруда», ВО «Кривбасруда», ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не виконано вимоги ст. 153 КЗпП України та порушено вимоги ст. 13 ЗУ «Про охорону праці».

Внаслідок професійного захворювання 08.10.2008 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, що вбачається з довідки серії ДНА-02 №028155. За результатами огляду позивачу визначено втрату професійної працездатності в ступені 20 % внаслідок професійного захворювання, встановлено потребу у медикаментозному лікуванні, забезпеченні виробами медичного призначення.

За результатами повторного огляду МСЕК 08.10.2012 року позивачу встановлено безстрокову втрату професійної працездатності в ступені 25 % внаслідок професійного захворювання, а також визначено безстрокову потребу в забезпеченні медикаментозним лікуванням, виробами медичного призначення.

Згідно медичної документації позивача, яка наявні в матеріалах справи, анамнез його захворювання характеризується неодноразовим проходженнями курсів лікування з приводу хронічного професійного захворювання, однак після проходження лікування стан позивача суттєво не покращувався, при направлені до медичних закладів знаходили своє підтвердження скарги позивача на задишку, періодичний кашель, головний біль, періодичний біль в грудній клітині.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов`язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які полягають в обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, призводять до відчуття болю та завдають незручностей позивачу у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Матеріали справи чітко доводять, що зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв`язку із отриманим професійним захворюванням, що призвело до безстрокової втрати позивачем професійної працездатності в ступені 25 %, погіршення функцій організму, тому суд приходить до висновку про те, що позивачу заподіяна моральна шкода.

Суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При вирішенні питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, потребу в медикаментозному лікуванні, час роботи позивача в шкідливих умовах, враховує, що позивач також працював в умовах шкідливих факторів лише на підприємстві відповідача, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 60 000,00 грн.

Щодо посилань на оподаткування суми моральної шкоди суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті сина, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеню, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп., без урахування податку з доходів фізичних осіб, інших зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 840,80 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", код ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А.

Рішення складено та підписано 17 вересня 2020 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт