Рішення № 91590668, 07.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 р. Справа№200/4365/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 227 від 22.11.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 227 від 22.11.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно не врахував до його пільгового стажу періоди його роботи: на ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» з 07.06.1985 року по 07.07.1986 року, з 07.09.1985 року по 09.11.1985 року, з 29.03.1986 року по 27.04.1986 року, з 23.06.1997 року по 03.05.2000 року; на Шахтоуправлінні «Ясинівське» ВО «Макіїввугілля» з 20.02.1989 року по 05.06.1989 року; на ПАТ «Орендне підприємство шахта «Жданівська» з 28.08.1989 року по 22.04.1997 року; на ТОВ «Ексіменерго» ПЕК з 04.10.2012 року по 21.02.2014 року з підстав ненадання довідок, що підтверджують його пільговий стаж та характер роботи, та наказів про проведення атестації робочих місць. Також відповідачем не було враховано до загального та пільгового стажу період роботи позивача з 18.08.1986 року по 20.10.1986 року на шахтоуправлінні ім. 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції ВО «Жовтеньвугілля» з тих підстав, що в даті прийому на роботу наявне виправлення. Вважаючи, що його трудова книжка є основним документом для призначення пенсії, а порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення його права на пенсію, позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на його заяву, подану разом із додатком 15.11.2019 року;

зобов`язати відповідача повторно переглянути заяву № 10567 від 15.11.2019 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», врахувавши до пільгового стажу спірні періоди роботи; допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого управлінням не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 наступні періоди його роботи: з 17.05.1985 року по 07.07.1985 року, з 07.09.1985 року по 09.11.1985 року, з 29.03.1986 року по 27.04.1986 року, з 23.06.1997 року по 03.05.2000 року на Шахтоуправлінні «Зуєвське» (ДВАТ шахта «Зуєвська» ДП ДХК Жовтеньвугілля) з підстав відсутності відомостей про вказане підприємство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також через ненадання позивачем довідок про пільговий характер роботи та наказів про проведення атестації робочих місць.

Водночас, періоди з 20.02.1989 року по 05.06.1989 року та з 28.08.1989 року по 22.04.1997 року не зараховано з підстав не надання позивачем довідок, що підтверджують пільговий характер роботи та наказів про проведення атестації робочих місць; з 04.10.2012 року по 21.02.2014 року в ТОВ «Ексіменерго» ПЕК з підстав реєстрації місця перебування даного підприємства як юридичної особи у м. Маріуполі та ненаданням довідок підтверджуючих пільговий характер роботи, а також наказів про проведення атестації робочих місць.

В свою чергу, до загального та пільгового стажу позивача не зараховано період його роботи з 18.08.1986 року по 20.10.1986 року з підстав наявності виправлення в даті прийому на роботу.

Відповідач зазначає, що загальний стаж ОСОБА_1 складає 26 років 09 місяців 12 днів, а пільговий стаж за Списком № 1- 5 місяців 15 днів. У зв`язку із тим, що у ОСОБА_1 на момент звернення за пенсією відсутній необхідний пільговий стаж його роботи, йому саме і було відмовлено відповідачем у призначенні пенсії на пільгових умовах. Отже

відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 04.05.2020 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 227 від 22.11.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/4365/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/4365/20-а суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.07.2020 року суд вирішив проводити подальший розгляд даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 9 год 30 хв 29.07.2020 року. Витребував у відповідача докази на підтвердження або спростування факту надання ОСОБА_2 письмового повідомлення про те, які документи йому необхідно подати додатково та докази на підтвердження внесення відповідного запису в заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії від 17.12.2019 року № 1820. Продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з власної ініціативи.

Суд виніс ухвалу від 29.07.2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09 год 00 хв 07.09.2020 року.

Сторони на судове засідання не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту серії НОМЕР_1 . Згідно з паспортними даними позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).

Згідно з довідкою № 0000629829 від 08.10.2018 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання/перебування по АДРЕСА_2 (а.с. 10-11).

Суд зазначає, що ОСОБА_1 працював на роботах, що передбачені Списком № 1, зокрема, у наступні періоди: з 07.06.1985 року по 07.07.1985 року, з 07.09.1985 року по 09.11.1985 року, з 29.03.1986 року по 27.04.1986 року, з 18.08.1986 року по 20.10.1986 року, з 20.02.1989 року по 05.06.1989 року; з 28.08.1989 року по 22.04.1997 року; з 23.06.1997 року по 03.05.2000 року, з 04.10.2012 року по 21.02.2014 року. Зазначене підтверджується копіями трудових книжок позивача серії НОМЕР_2 від 20.05.1985 року (а.с. 13-20, 76-83) та серії АЕ № НОМЕР_4 від 14.09.2010 року (а.с. 21-22, 84-85).

Отже, ОСОБА_1 у другій позовній вимозі помилково просить зобов`язати відповідача врахувати до пільгового стажу роботи період своєї роботи в ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» з 07.06.1985 року по 07.07.1986 року замість вірного з 07.06.1985 року по 07.07.1985 року.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся 15.11.2019 року до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою про призначення йому пільгової пенсії за віком за Списком № 1 (а.с. 74-75).

Рішенням від 22.11.2019 року № 227 Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області відмовило ОСОБА_1 в призначенні йому пенсії на пільгових умовах у зв`язку із недостатністю пільгового стажу роботи за Списком № 1. Зазначеним рішенням, крім іншого, не враховано до пільгового стажу позивача наступні періоди його роботи: на ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» з 17.05.1985 року по 07.07.1985 року, з 07.09.1985 року по 09.11.1985 року, з 29.03.1986 року по 27.04.1986 року, з 23.06.1997 року по 03.05.2000 року; на Шахтоуправлінні «Ясиновське» з 20.02.1989 року по 05.06.1989 року; на ПАТ «Орендне підприємство шахта «Жданівська» з 28.08.1989 року по 22.04.1997 року; на ТОВ «Ексіменерго» ПЕК з 04.10.2012 року по 21.02.2014 року з підстав ненадання довідок, що підтверджують його пільговий стаж та характер роботи та наказів про проведення атестації робочих місць. Також згідно даного рішення відповідачем не було враховано до загального та пільгового стажу період роботи позивача з 18.08.1986 року по 20.10.1986 року на шахтоуправлінні ім. 60-річчя Великої Жовтневої революції ВО «Жовтеньвугілля» з тих підстав, що в даті прийому на роботу наявне виправлення. Поряд з іншим у вказаному рішенні міститься твердження про те, що позивач набуде право на пільгову пенсію, надавши до управління довідки про пільговий характер роботи, та підтвердить підстави їх видачі первинними документами за періоди роботи позивача (а.с. 12-зв. бік а.с. 12, 94 - 95).

Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788).

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці.

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Отже, до пільгового стажу позивача протиправно не зараховано періоди роботи з 07.06.1985 року по 07.07.1985 року, з 07.09.1985 року по 09.11.1985 року, з 29.03.1986 року по 27.04.1986 року, з 23.06.1997 року по 03.05.2000 року; з 20.02.1989 року по 05.06.1989 року; з 28.08.1989 року по 22.04.1997 року; з 04.10.2012 року по 21.02.2014 року, оскільки, судом встановлено, що трудова книжка позивача оформлена належним чином, всі записи засвідчені належним чином.

З огляду на наведене, суд також зауважує, що посилання відповідача на неможливість здійснення зустрічної перевірки суперечить приписам чинного законодавства, оскільки у трудовій книжці належним чином відображені спірні періоди роботи.

Посилання відповідача на не проведення атестації, суд також вважає помилковим, з огляду на наступне.

Суд повторює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з приписами чинного законодавства атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788 - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Тому, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Стосовно не зарахування періоду роботи позивача з 18.08.1986 року по 20.10.1986 року через виправлення у трудовій книжці, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Таким чином, положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи мають застосовуватися лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відсутності відповідних записів у ній.

Так, постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла в період заповнення трудової книжки.

На даний час порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, відпрацювавших понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Порядок заповнення трудових книжок врегульований розділом 2 Інструкції № 162 від 20.06.1974 року (чинної на момент внесення спірних записів у трудову книжку).

Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 162 заповнення трудових книжок і вкладишів до них здійснюється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у. зв`язку з цим винагороди (п.2.2 Інструкції №162).

Записи здійснюються арабськими цифрами (число і місяць двозначний Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення.

Запис про звільнення в трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 -дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер. При цьому, днем звільнення вважається останній день роботи (п. 2.26 Інструкції №162).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.

Пунктом 13 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, виправлення в трудовій книжці не може бути підставою для невизнання усього періоду роботи.

Крім того, суд наголошує, що для призначення пенсії має значення відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, на яких наполягає ПФУ.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи на ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» з 07.06.1985 року по 07.07.1985 року, з 07.09.1985 року по 09.11.1985 року, з 29.03.1986 року по 27.04.1986 року, з 23.06.1997 року по 03.05.2000 року; на Шахтоуправлінні «Ясинівське» ВО «Макіїввугілля» з 20.02.1989 року по 05.06.1989 року; на шахті «Жданівська» з 28.08.1989 року по 22.04.1997 року; на ТОВ «Ексіменерго» ПЕК з 04.10.2012 року по 21.02.2014 року; з 18.08.1986 року по 20.10.1986 року на шахтоуправлінні ім. 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції ВО «Жовтеньвугілля» до пільгового стажу ОСОБА_1 .

З огляду на те, що рішення про відмову у призначенні пенсії ґрунтується саме на незарахованих періодах, суд приходить до висновку, що рішення відповідача № 227 від 22.11.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, на підставі викладеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання щодо повторного розгляду заяви позивача із зарахуванням спірних періодів роботи.

Щодо вимоги позивача про негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць суд зазначає, що вказана вимога є передчасною, оскільки пенсія позивачу не призначалась.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається із квитанції № 2 (а.с. 6) позивач 27.04.2020 року сплатив суму судового збору у розмірі 840, 80 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) про визнання протиправним та скасування рішення № 227 від 22.11.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 227 від 22.11.2019 року «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах», яке винесено відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах № 10567 від 15.11.2019 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 на ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» з 07.06.1985 року по 07.07.1985 року, з 07.09.1985 року по 09.11.1985 року, з 29.03.1986 року по 27.04.1986 року, з 23.06.1997 року по 03.05.2000 року; на Шахтоуправлінні «Ясиновське» ВО «Макіїввугілля» з 20.02.1989 року по 05.06.1989 року; на шахті «Жданівська» з 28.08.1989 року по 22.04.1997 року; на ТОВ «Ексіменерго» ПЕК з 04.10.2012 року по 21.02.2014 року; з 18.08.1986 року по 20.10.1986 року на шахтоуправлінні ім. 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції ВО «Жовтеньвугілля».

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.09.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб