Рішення № 91590448, 16.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року Справа № 160/9923/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юркова Е.О.,

за участі секретаря судового засідання Шпоти Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанови в частині, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни з вимогою:

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною 15.05.2020 року по виконавчому провадженню № 60181718, частково - в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ “ПриватБанк” № НОМЕР_1 , що є рахунком для отримання заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною від 15.05.2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ “ПриватБанк” № НОМЕР_1 , що є рахунком для отримання заробітної плати, є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що на такий рахунок розповсюджується спеціальний режим використання. Також посилається на Конвенцію про захист заробітної плати від 01.07.1949 року.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/9923/20, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

14.09.2020 року відповідачем надано до суду матеріали виконавчого провадження № 60181718.

15.09.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що за приписами Закону України “Про виконавче провадження” спірний рахунок не відноситься до рахунків, які законом заборонено накладення арешту. У постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено: крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику. Тобто, приватний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування соціальної допомоги чи пенсії. Таким чином законом обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом. Водночас, визначено обов`язок Банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання. У зв`язку з прийняттям АТ КБ «Приватбанк» постанови про арешт коштів боржника ВП № 60181718, рахунок, на який накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Також посилається на правову позицію Верховного суду України від 24.06.2015 року у справі № 6-535цс15, згідно якої кошти після зарахування на рахунок отримувача втрачають свій цільовий статус та набувають статусу вкладу.

У судове засідання 16.09.2020 року сторони не з`явились; позивачем подано до суду 14.09.2020 року заяву про розгляд справи без участі позивача.

Протокольною ухвалою суду, оголошеною у судовому засіданні 16.09.2020 року із занесенням до протокол судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/9923/20 та розпочато розгляд справи по суті за відсутності сторін.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксани Анатоліївни перебуває виконавче провадження № 60181718 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Газматової А.А. від 16.09.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 621072528 від 28.03.2013 року, який було укладено між Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019 року по 04.09.2019 року, сума заборгованості складає 35996,18 грн.

В рамках виконавчого провадження № 60181718 15.05.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на грошові кошти, що мстяться на відкритих рахунках АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Укрсиббанк», АТ «Державний ощадний банк України», АТ «АЛЬФА-Банк», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «ОТП Банк», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 40710,80 грн.

Згідно довідки КП «Кривбасводоканал» № 1503 від 03.06.2020 року ОСОБА_1 працює в КП «Кривбасводоканал» з 01.04.2020 року.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 27.05.2020 року № GTVMSR6P82QHFP6T, ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» має картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує заробітну плату.

На заяву позивача від 06.06.2020 року щодо зняття арешту з рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк», оскільки такий рахунок використовується для отримання заробітної плати, листом від 17.06.2020 року № 19334 позивача повідомлено про те, що арешт з рахунку буде знятий у разі надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення.

Також 07.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід від КП «Кривбасводоканал».

Досліджуючи правомірність вказаної постанови та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із того, що у відповідності до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець здійснює примусове виконання, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно статті 13 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Пунктом першим частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову державного виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Виходячи з наведених норм законодавства, слід дійти висновку, що виконавцем має накладатися арешт на конкретне майно боржника, а також грошові кошти, що знаходяться на конкретних рахунках у банках чи інших фінансових установах в межах суми заборгованості.

З матеріалів справи слідує, що незгода позивача з постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною від 15.05.2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ “ПриватБанк” № НОМЕР_1 ґрунтується на тому, що на рахунок № НОМЕР_1 здійснюється виплата заробітної плати, проте арешт унеможливлює таке нарахування.

Суд зазначає, що приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19.

Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про визнання постанови про арешт коштів боржника від 15.05.2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ “ПриватБанк” № НОМЕР_1 , що є рахунком для отримання заробітної плати, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0 0.0.1804490389.1 від 17.08.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксани Анатоліївни.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обовязки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обовязки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Згідно частини 4 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Відповідного клопотання про залучення до участі у справі АТ КБ “ПриватБанк” в якості третьої особи позивачем не було долучено до матеріалів справи.

Також у подано позові не зазначено підстави залучення АТ КБ “ПриватБанк”, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не наведено обґрунтування того, на які права та обов`язки цієї особи, та яким чином може вплинути рішення у цій справі, отже належним чином не обґрунтовано, як рішення у справі може вплинути на права чи обов`язки АТ КБ “ПриватБанк”.

Окрім того під час розгляду справи судом не встановлено, що судове рішення у даніц справі може вплинути на права та обовязки АТ КБ “ПриватБанк”.

За таких обставин, відсутні законні підстави для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору АТ КБ “ПриватБанк”, з огляду на що вказана особа не була залучена судом до участі у справі № 160/9923/20.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 242-244, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанови в частині – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про арешт коштів боржника від 15.05.2020 року по виконавчому провадженню № 60181718 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ “ПриватБанк” № НОМЕР_1 , що є рахунком для отримання заробітної плати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (вул.Окіпної Раїси, б.4А оф.35А, м.Київ, 02002).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 16 вересня 2020 року.

Суддя Е.О. Юрков