Рішення № 91590319, 15.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Справа № 160/5797/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29) в інтересах держави до Горьківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52052, Дніпропетровської області, Дніпровського району, сел. Горького, вул. Дружби, 7; код ЄДРПОУ 24991449) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2020 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправною бездіяльність Горьківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області щодо незабезпечення ведення квартирного обліку та соціального квартирного обліку; зобов`язати Горьківську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області вжити заходів в межах компетенції, спрямованих на забезпечення ведення квартирного та соціального квартирного обліку у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 3 проведено вивчення стану дотримання вимог чинного законодавства щодо дотримання органами місцевого самоврядування житлових та соціальних прав дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на території Дніпровського району Дніпропетровської області. За результатами вивчення встановлено, що Горьківською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області не ведеться квартирний облік з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують поліпшення житлових умов, що в свою чергу порушує гарантоване державою право на зарахування на облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують поліпшення житлових умов та забезпечення у подальшому соціальним житлом. З огляду на вищезазначене, прокурор звернувся з адміністративним позовом в інтересах держави з метою захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо забезпечення реалізації прав дітей на житло.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01.06.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом, та у визначений судом строк не надав відзив на адміністративний позов.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням сільського голови Горьківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 6 від 17.01.2007 року «Про затвердження черги на житло для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» затверджено чергу на житло для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в послідовності взяття їх на облік. До вказаного рішення додається список на отримання пільгового житла для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування по Горьківській сільській раді до якого включено 10 неповнолітніх осіб.

В подальшому, рішенням сільського голови Горьківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 42 від 18.12.2013 року «Про скасування списків громадян по квартирному обліку для отримання соціального та службового житла» вирішено скасувати затверджений список громадян по квартирному обліку для отримання соціального та службового житла.

Розпорядженням голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 31.08.2017 року № Р-357/0/291-17 неповнолітній ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

27.06.2019 року Службою у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області скеровано клопотання № 267/10-24/112-059 до Горьківської сільської ради із долученням усіх необхідних документів, та з метою постановки на квартирний облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом голови Горьківської сільської ради від 16.07.2019 року № 274 надано відповідь, якою повідомлено, що на балансі сільської ради нема жодного кв.м. житла, таким чином черги квартирного обліку не існує.

24.03.2020 року Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 3 скеровано запит № 04/34-133 вих.- 20 на адресу Горьківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області щодо надання інформації про наявність квартирного та соціального обліків на території Горьківської сільської ради.

Листом від 04.04.2020 року №151 відповідач повідомив про відсутність на території Горьківської сільської ради квартирного та соціального обліку.

В свою чергу, 05.05.2020 року Службою у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області листом № 166/10-24/11.4-06 «Про надання інформації» надано заступнику керівника місцевої прокуратури № 3 список дітей, яким у період з 2014 року та по теперішній час надано статус дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування, які проживають на території Горьківської сільської ради Дніпровського району. До списку включено наступних дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Отже, судом встановлено відсутність квартирного та соціального обліку на території Горьківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджено листом голови Горьківської сільської ради від 04.04.2020 № 151.

Позивач, вважає, що неправомірна бездіяльність Горьківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яка виражається у нестворенні відповідного квартирного обліку, призводить до порушення прав дітей – сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа та неможливості використання субвенції, спрямованої на реалізацію житлових прав дітей/осіб з їх числа.

Вирішуючи питання наявності підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва прокурором інтересів держави у суді, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

В даному випадку, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони права на житло дітей шляхом вжиття заходів в межах компетенції, спрямованих на забезпечення ведення квартирного та соціального квартирного обліку у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», яке порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування.

На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави» у зв`язку з наступним.

Так, у Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Однією з найвищих соціальних цінностей держави є соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Так, відповідно до статті 52 Конституції України на держав покладається обов`язок утримання та виховання таких дітей. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Статтею 25 Закону «Про охорону дитинства» встановлено, що держава забезпечує дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, мали впорядковане житло, що зберігалося за ними, вселення їх у ці приміщення і повернення їм майна, що знаходилося в цих приміщеннях на день передачі дітей під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

За частиною 5 статті 25 цього Закону, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не мали впорядкованого житла або вселення яких у приміщення, що зберігалося за ними, неможливе внаслідок його знищення чи пошкодження або з інших поважних причин, що унеможливлюють проживання там цих дітей, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом за місцем їх походження або проживання до влаштування в сім`ї громадян, відповідні заклади або за місцем обліку внутрішньо переміщених осіб, якщо вони зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Відповідно до статті 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують відповідно до статті 5 цього Закону: вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнятий відповідно до Конституції України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Відтак, обов`язок органів місцевого самоврядування, і відповідача зокрема, полягає у забезпеченні, у межах визначених законом повноважень, ведення обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Даний обов`язок стосується також і забезпечення ведення обліку осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що потребують поліпшення житлових умов.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у даній справі подання прокурором адміністративного позову мало на меті захист «інтересів держави».

Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.

Особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади.

Суд вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд приходить до висновку про доведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді.

В свою чергу судом встановлено, що квартирний та соціальний облік осіб, зокрема дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, Горьківською сільською радою не ведеться з 2013 року.

Така бездіяльність Горьківської сільської ради є протиправною та порушує гарантоване державою право на зарахування на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов та забезпечення у подальшому соціальним житлом дітей, які потребують соціальної підтримки, а належним способом відновлення порушеного права буде саме зобов`язання Горьківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області вжити заходів в межах компетенції, спрямованих на забезпечення ведення квартирного та соціального квартирного обліку у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Окремо суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року № 616, визначено порядок та умови надання у 2019 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа.

Пункт 5 цього Порядку, визначає, що умовами надання субвенції в тому числі є: перебування дітей на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (далі - квартирний облік), на соціальному квартирному обліку.

Для формування пропозицій стосовно потреби щодо спрямування субвенції за напрямами, передбаченими пунктом 4 цих Порядку та умов, і визначення дітей, яким буде придбано житло або призначено грошову компенсацію утворюється відповідна комісія, яка є консультативно-дорадчим органом. До повноважень місцевої комісії належить: формування потреби щодо спрямування субвенції за напрямами, передбаченими пунктом 4 цих Порядку та умов, і підготовка відповідних пропозицій; уточнення пропозицій стосовно напрямів та об`єктів, на які буде спрямовано субвенцію; перевірка наявності у дитини статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, особи з їх числа; перевірка наявності документів про перебування дитини на квартирному обліку; перевірка наявності у дитини майнових прав на нерухоме майно або відчуження такого майна протягом останніх п`яти років; з`ясування можливості/неможливості вселення дитини у приміщення, що зберігалося за нею; перевірка наявності рецензованого звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), складеного відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»; визначення дитини, якій буде придбано житло або призначено грошову компенсацію.

Отже, визначальним, для отримання субвенції за Порядком №616 дитиною позбавленої батьківського піклування, є також і перебування такої дитини на квартирному обліку, що має підтверджуватись відповідними документами.

В свою чергу, бездіяльність Горьківської сільської ради, що полягає у незабезпеченні ведення квартирного та соціального обліку дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, порушує гарантоване державою право на соціальний захист з боку держави, а також майнові та житлові права та інтереси таких категорій дітей.

З огляду на вищевикладене, вимога про зобов`язання Горьківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області вжити заходів в межах компетенції, спрямованих на забезпечення ведення квартирного та соціального квартирного обліку у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Горьківською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області не спростовано доводів позивача щодо наявності протиправної бездіяльності в частині виконання передбачених чинним законодавством обов`язків.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наведених судом підстав.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29) в інтересах держави до Горьківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52052, Дніпропетровської області, Дніпровського району, сел. Горького, вул. Дружби, 7; код ЄДРПОУ 24991449) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Горьківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області щодо незабезпечення ведення квартирного обліку та соціального квартирного обліку.

Зобов`язати Горьківську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області вжити заходів в межах компетенції, спрямованих на забезпечення ведення квартирного та соціального квартирного обліку у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська