Ухвала суду № 91590257, 16.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 вересня 2020 р. Справа № 200/20497/14-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С., за участі: представника позивачаКолісник Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро питання щодо закриття провадження в частині вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправними рішень та їх скасування, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровської міської ради, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 13 травня 2020 року просить:

- визнати неправомірними та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 223/53 від 18.06.2014 року і № 318/56 від 29.10.2014 року;

- визнати неправомірними та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 97/60 від 27.08.2010 року, № 133/42 від 30.10.2013 року;

- визнати неправомірними та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 133/67 від 30.09.2015 року, № 73/12 від 27.07.2016 року;

- зобов`язати Дніпровську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.11.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/20497/14-а.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09.10.2015 року закрито провадження в адміністративній справі № 200/20497/14-а.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 року ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09.10.2015 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18.06.2019 року адміністративну справу № 200/20497/14-а за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання неправомірними рішень та їх скасування, зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд Дніпропетровському окружному адміністративному суду згідно з предметною підсудністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 200/20497/14-а за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання неправомірними рішень та їх скасування, зобов`язання вчинити певні дії, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 року у справі №200/20497/14-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року у справі №200/20497/14-а скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року справу №200/20497/14-а прийнято до провадження дану справу, (суддя ОСОБА_2 ) та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року заяву про самовідвід судді Бондар М.В. у справі №200/20497/14-а задоволено, справу передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі розпорядження № 105 д від 18.03.2020 року, у зв`язку з винесенням ухвали суду від 17.03.2020 року про задоволення заяви про самовідвід судді Бондар М.В. в адміністративній справі № 200/20497/14-а, здійснено повторний автоматизований розподял справи № 200/20497/14-а, та вказана справа розподілена судді ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 20.03.2020 року заяву про самовідвід судді Жукової Є.О. у справі №200/20497/14-а задоволено, справу передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі розпорядження № 112 д від 23.03.2020 року, у зв`язку з винесенням ухвали суду від 20.03.2020 року про задоволення заяви про самовідвід судді Жукової Є.О. в адміністративній справі № 200/20497/14-а, здійснено повторний автоматизований розподял справи № 200/20497/14-а, та вказана справа розподілена судді ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 26.03.2020 року прийнято до провадження дану справу, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання 16.09.2020 року прибув представник позивача.

Судом було поставлено питання про закриття провадження у справі в частині вимог, у зв`язку з тим, що спір є цивільно-правовим та випливає з питання права власності чи іншого речового права на нерухоме майно.

Представник позивача проти закриття провадження у справі заперечувала.

Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши думку представника позивача, суд вважає, що дана справа підлягає закриттю в частині позовних вимог з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є рішення Дніпропетровської міської ради № 223/53 від 18.06.2014 року і № 318/56 від 29.10.2014 року, № 97/60 від 27.08.2010 року, № 133/42 від 30.10.2013 року, № 133/67 від 30.09.2015 року, № 73/12 від 27.07.2016 року.

Так, рішеннями Дніпропетровської міської ради № 97/60 від 27.08.2010 року та № 133/67 від 30.09.2015 року надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) гроиадянам у м. Дніпропетровську (в кількості 110 осіб та 83 особи) відповідно.

Рішенням № 133/42 від 30.10.2013 року, зокрема вилучено у ВАТ «Дніпропетровський машинобудівний завод» земельні ділянки у районі вул..Веселки; затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у АДРЕСА_1 та передано у власність 28 громадянам.

Рішенням № 73/12 від 27.07.2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передано земельну ділянку площею 0,0863 га (кадастровий номер 1210100000:02:102:0158) у власність г. ОСОБА_5 .

Рішенням № 318/56 від 29.10.2014 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку в АДРЕСА_1 . Вказане рішення прийнято на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2014 року за виконавчим листом № 200/5976/13-ц, виданим 16.06.2014 рокум Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська.

Рішенням № 223/53 від 18.06.2014 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку в АДРЕСА_1 . Вказане рішення прийнято на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2014 року за виконавчим листом № 200/2746/13-а, виданим 04.10.2013 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська.

За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою суду від 04.08.2020 року витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області: інформацію щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 1210100000:02:102:0055, 1210100000:02:102:0102, 1210100000:02:102:0108, 1210100000:02:102:0158 (місцезнаходження, зареєстроване право власності/користування).

Листом від 20.08.2020 року № 9-4-0.221-5561/2-20 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:102:0158 площею 0,0863 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована 01.03.2016 р. на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, право власності зареєстровано за ОСОБА_6 ; земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:102:0108 площею 0.0900 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 28.04.2014 р. на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, право власності зареєстровано за ОСОБА_7 ; земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:102:0102 площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 28.04.2014 р. на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, право власності зареєстровано за ОСОБА_8 ; земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:102:0055 площею 0,0900 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 26.12.2013 р. на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, право власності зареєстровано за ОСОБА_9 (1/2 частки) та ОСОБА_10 (1/2 частки).

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, за приписами пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками (п. 36 рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства").

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п. 24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року, заяви №29458/06 і №29465/04).

Суд вказує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/20197/13-а зроблено правовий висновок про те, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як свідчать матеріали позовної заяви, спірними в даному випадку є, зокрема рішення Дніпровської міської ради № 97/60 від 27.08.2010 року, № 133/42 від 30.10.2013 року, № 133/67 від 30.09.2015 року, № 73/12 від 27.07.2016 року, якими надано громадянам дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, і передано земельну ділянку у власність.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 1210100000:02:102:0055, 1210100000:02:102:0102, 1210100000:02:102:0108, 1210100000:02:102:0158.

Отже, судом встановлено, що в даному випадку спірним є питання права власності чи іншого речового права на нерухоме майно, що наразі зареєстровано за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

З установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та особами, за якими зареєстровано право власності на землю), у зв`язку з вирішенням питання права власності на нерухоме майно земельну дідянку, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки має приватноправовий характер і виник за участю органу місцевого самоврядування, який у цьому спорі реалізує повноваження власника землі.

Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність і майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Питання про те, чи підвідомча місцевому суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом та розгляду справи місцевим судом.

Згідно із статтями 80, 84, 123, 124 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок у власність або в користування, укладенні, зміні, розірванні договорів оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб`єктами підприємницької діяльності.

Крім того, за змістом статей 123, 124 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб`єкту у користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог цього Кодексу, спрямованих на раціональне використання землі як об`єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права й обов`язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам з урахуванням відповідності суб`єктного складу сторін таких правовідносин.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи й органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом та на день розгляду справи місцевим судом, підвідомчі місцевим судам.

Відповідач у правовідносинах у цій справі виступає органом, уповноваженим управляти майном, яке перебуває у комунальній власності, що лежить поза межами публічно-правових відносин.

З урахуванням наведених норм та виходячи з суті спору, суд вважає, що спір, який виник між позивачем та Дніпровською міською радою, є спором приватноправовим і підвідомчість спору має визначатись виходячи із суб`єктного складу сторін спірних правовідносин.

Згідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування рішень Дніпровської міської ради № 97/60 від 27.08.2010 року, № 133/42 від 30.10.2013 року, № 133/67 від 30.09.2015 року, № 73/12 від 27.07.2016 року слід розгляди у порядку цивільного судочинства, оскільки спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справ, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо питання права власності чи іншого речового права на нерухоме майно за кадастровим номером земельної ділянки: 1210100000:02:102:0055, 1210100000:02:102:0102, 1210100000:02:102:0108, 1210100000:02:102:0158, спір в частині щодо визнання протиправними та скасування рішень Дніпровської міської ради № 97/60 від 27.08.2010 року, № 133/42 від 30.10.2013 року, № 133/67 від 30.09.2015 року, № 73/12 від 27.07.2016 року підлягає вирішенню в місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства, отже суд вважає за необхідне закрити провадження у адміністративній справі у вказаній частині.

Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

В силу викладеного, суд вважає необхідним роз`яснити позивачу його право звернутися до місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст. ст. 238, 241-244, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі № 200/20497/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправними рішень та їх скасування, зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Дніпровської міської ради № 97/60 від 27.08.2010 року, № 133/42 від 30.10.2013 року, № 133/67 від 30.09.2015 року, № 73/12 від 27.07.2016 року.

В частині визнання неправомірними та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 223/53 від 18.06.2014 року і № 318/56 від 29.10.2014 року продовжити слухання справи.

Відповідно до частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви відноситься до юрисдикції місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 17 вересня 2020 року.

Суддя Е.О. Юрков