Ухвала суду № 91590162, 14.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

14 вересня 2020 р. Справа № 215/1356/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Тернівського відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся в Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до Тернівського відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Тернівського відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області, яка виявилася у порушенні правової форми розгляду його заяви від 08.01.2020 р. згідно порядку ст. ст. 7,18,19 ЗУ “Про звернення громадян”, ЗУ “Про дисциплінарний статут Національної поліції України”;

- визнати протиправною бездіяльність Тернівського відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області, яка виявилася у порушенні правової позиції ст. ст. 3, 19, 34, 60, 68 Конституції України;

- зобов`язати окремим пунктом рішення, Тернівське відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області протягом 15-ти днів індивідуальним актом гарантувати його право відповідно до ст. ст. 3, 22, 34 Конституції України та надати документи згідно заяви від 08.01.2020 р. вх. №С-4;

- визнати протиправною бездіяльність Тернівського відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області, яка виявилась у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 08.01.2020 р. вх. №С-4 та зазначити закон, вимоги якого порушено ним згідно ст. 249 КАС України;

- визнати протиправною бездіяльність Тернівського відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської област, яка виявилася у порушенні права бути присутнім при розгляді заяви (запиту) від 08.01.2020 р. вх. №С-4.

Одночасно з позовом подана заява про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.03.2020 року адміністративну справу №215/1536/20 за вказаним позовом передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду виходячи із приписів ст. ст. 20, 29 КАС України.

25.03.2020 року справа №215/1536/20 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2020 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Неклесі О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 року (суддя Неклеса О.М.) прийнято справу №215/1356/20 до провадження. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, означену позовну заяву було залишено без руху із наданням позивачу п`ятиденного строку з моменту отримання ухвали, шляхом усунення недоліків позовної заяви, а саме: наданням документ на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача; наданням суду доказів сплати судового збору в розмір 840,80 грн. або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору з відповідними доказами на підтвердження скрутного матеріального становища; наданням копій доданих до позовної заяви документів для відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративно суду від 07.09.2020 року (суддя Неклеса О.М.) заяву про самовідвід судді Неклеси О.М. у справі №215/1356/20 за позовом ОСОБА_1 до Тернівського відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, справу передано для здійснення повторного розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до розпорядження Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» від 08.09.2020 року № 320 д та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 року справу №215/1356/20 передано судді Пруднику С.В.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Згідно зі ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи є передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд дійшов наступного висновку.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії та/або бездіяльність Тернівського відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області при розгляді його заяви від 08.01.2020 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 08.01.2020 р. звернувся до Тернівського відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області із заявою за вх. №С-4 про злочин відповідно до ст. ст. 172, 173 КК України, 9, 214, 284 КПК відповідно до прохальної частини якої просить здійснити заходи щодо протиправних дій, які ним викладені.

Інформація щодо стану розгляду заяви в матеріалах справи відсутня, до позову додано лише її копію.

Відповідно до ч.1 статті 24 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтями 303-307 КПК України встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування.

За приписами пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до частини першої статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Як зазначено в пункті 4.2 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 року, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не можуть бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 року у справі № 19-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. В цьому ж рішенні Конституційний Суд наголосив, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

Таким чином, органи досудового розслідування під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, здійснення заходів під час досудового розслідування в кримінальних провадження виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв`язку з положеннями ч. 1, 2 статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо, зокрема, громадянин України вважає, що його права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.

Конституція України, закріпивши право людини і громадянина на судовий захист своїх прав і свобод, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з “…” питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів “…”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.

Отже, суди не мають права розглядати вимоги, які не належать до їх юрисдикції, визначеної законом.

Згідно п. 1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до п.2 ч.2 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Згідно ст. 12 Закону України “Про звернення громадян”, дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, посилання позивача на ст.ст.7, 18, 19 Закону України “Про звернення громадян” в прохальній частині позову, не вказує про розгляд його звернення в порядку, визначеному даним законом. При визначенні норм закону, необхідних до застосування при розгляді заяви особи має враховуватись зміст та характер звернення, суб`єктний склад, відношення викладених та/або запитуваних обставин/даних до заявника.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги, заявлені позивачем не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Перевірка вказаних у позовній заяві порушень може бути здійснена лише у порядку, встановленому КПК України, через особливості процесуальної діяльності посадових осіб правоохоронних органів та не віднесення їх до сфери управлінської діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведених обставин у сукупності, суд відмовляє у відкритті провадження у даній справі та одночасно роз`яснює особі, яка звернулася до суду, що даній спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Таке рішення, на переконання суду, не породжує спір про підсудність та свідчить про дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, оскільки розгляд позову без додержання правил юрисдикції матиме наслідком неналежне вирішення спору.

У зв`язку із відмовою у відкритті провадження у даній справі, заява позивача звільнення від сплати судового збору та поновлення строку звернення до суду розгляду не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 19, 170, 248, 295 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівського відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Кримінально-процесуального кодексу України.

Позовну заяву, разом із усіма доданими до неї документами повернути особі, яка звернулася до суду, копію позову залишити в суді.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник