Рішення № 91590016, 14.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року Справа № 160/8846/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/8846/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 31.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначення мені з 10 липня 2020 року пенсії згідно із ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити мені пенсію згідно із ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” з 10 липня 2020 року, виходячи із розрахунку 90% від розміру заробітної плати відповідно до довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Дніпропетровської області від 10.07.2020 року №18-35 вих.120 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111 без обмеження максимального розміру пенсії та довічно здійснювати належні мені виплати пенсії за вислугу років щомісячно.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 31.07.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 04.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/8846/20 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку положень ст.262 КАС України.

4. Також, ухвалою суду від 04.08.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- пенсійної справи позивача

- звернення позивача про призначення пенсії за віком від 10.07.2020 року;

- лист/відмова в призначенні пенсії №0400-0305-8/60050 від 23.07.2020 року та іншій наявні докази щодо суті спору.

5. 14.08.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

6. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

7. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

8. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

9. Отже, рішення у цій справі приймається судом 14.09.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

10. У позовній заяві зазначено, що 10 липня 2020 року позивач звернувся до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, встановленого Пенсійним фондом України зразка, про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ в редакції Закону України від 12.07.2001 року №2663-111 до якої ним було додано: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копія паспорту, копію трудової книжки, довідку про заробітну плату за період страхового стажу від 10.07.2020 року №18-35 вих 20, довідку про проходження строкової служби у лавах Радянської армії СРСР.

11. Однак, на заяву позивача від 10.07.2020 року про призначення пенсії за вислугу років відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 23.07.2020 року №0400-0305-8/60050 повідомив про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю у нього достатнього спеціального стажу для призначення пенсії відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ, оскільки на день звернення за призначенням пенсії його стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, становить 20 років 6 місяців 1 день, у тому числі стаж на посадах прокурорів 18 років 6 місяців 5 днів, що на думку Пенсійного фонду, недостатньо для призначення пенсії на дату звернення.

12. Так, не погодившись із вищевказаною відмовою Пенсійного фонду у призначенні йому пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на порушення його прав та інтересів на належне соціальне забезпечення при цьому вказавши, що він як особа, що належать до певної категорії працівників, був учасником правовідносин, у яких об`єктивно передбачав настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто легітимне очікування позивача було пов`язано саме з положеннями Закон України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (в редакції Закону від 02.02.2006 року № 3314-ІV) до внесення змін законом України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 року.

13. Отже, зміна умов призначення пенсії, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування позивача, погіршило його юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних з реалізацією права виходу на пенсію.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

14. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

15. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки, 6 місяців у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

16. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону,-стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

17. Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв`язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

18. Згідно наданих документів стаж роботи позивача на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, становить 20 років 6 місяців 1 день, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів 18 років 6 місяців 5 днів, що, на думку Пенсійного фонду, недостатньо для призначення пенсії на дату звернення.

19. Також вказали, що до вислуги років зараховані такі періоди трудової діяльності:

- з 17.12.1988 року по 12.12.1990 року - військова служба строкова;

- з 27.12.2001 року по 30.06.2020 року - на посадах старшим слідчим, слідчий прокуратури, старшим прокурором.

20. На підставі вищевикладеного, Пенсійним фондом відмовлено у призначенні пенсії по вислузі років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-V/ІІ від 14.10.2014 року зі змінами у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи за вислугу років.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

21. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , працював на посадах у прокуратурі України.

22. У період роботи позивача у в органах прокуратури частиною 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789 (в редакції до внесення змін Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668), передбачалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

23. Частиною 5 цієї статті встановлювалося, що до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, у тому числі стажистами та слідчими, на виборних посадах у державних органах, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися у прокуратуру, половина навчання у вищих навчальних закладах.

24. 10 липня 2020 року позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ в редакції Закону України від 12.07.2001 року №2663-111.

25. До заяви про призначення пенсії за вислугу років позивачем були долучені копії таких документів, а саме:

- довідка про присвоєння ідентифікаційного коду;

- паспорт;

- трудова книжка;

- довідка про заробітну плату за період страхового стажу від 10.07.2020 року №18-35 вих.20;

- довідка про проходження строкової служби у лавах Радянської армії СРСР.

26. 23.07.2020 року відповідачем прийнято рішення, оформлене листом, про відмову позивачу у призначенні пенсії за №0400-0305-8/60050, в якому зазначено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки, 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

27. Також, вказано, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, - стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася. Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв`язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

28. Також, Пенсійний фонд вказує, що згідно наданих документів стаж роботи позивача на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, становить 20 років 6 місяців 1 день, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів 18 років 6 місяців 5 днів, що, на думку Пенсійного фонду, недостатньо для призначення пенсії на дату звернення.

29. Також вказали, що до вислуги років зараховані такі періоди трудової діяльності:

- з 17.12.1988 року по 12.12.1990 року - військова служба строкова;

- з 27.12.2001 року по 30.06.2020 року - на посадах старшим слідчим, слідчий прокуратури, старшим прокурором.

30. На підставі вищевикладеного, Пенсійним фондом було відмовлено позивачу у призначенні пенсії по вислузі років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-V/ІІ від 14.10.2014 року зі змінами у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи за вислугу років.

31. Не погоджуючись із такою відмовою Пенсійного фонду у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на порушення його прав та законних інтересів на належне соціальне забезпечення.

32. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає по таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

33. Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

34. У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

35. Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

36. Частиною 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 року (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001 року), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80% від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

37. Згідно з частиною 2 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

38. Відповідно до статті 28 Закону України "Про вищу освіту", університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

39. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

40. У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

41. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

42. Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 року у справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 року у справі № 21-445а13.

43. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного суду України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

44. Згідно положень статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

45. Дослідивши докази по справі, встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , працював на посадах у прокуратурі України.

46. 10 липня 2020 року позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ у редакції Закону України від 12.07.2001 року №2663-111.

47. Судом встановлено, що у період роботи позивача у в органах прокуратури частиною 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789 (в редакції до внесення змін Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668), передбачалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

48. Частиною 5 цієї статті встановлювалося, що до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, у тому числі стажистами та слідчими, на виборних посадах у державних органах, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися у прокуратуру, половина навчання у вищих навчальних закладах.

49. Згідно матеріалів справи, на час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років, відповідно до наданих документів стаж позивача становив 20 років 6 місяців 1 день, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів 18 років 6 місяців 5 днів.

50. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у позивача наявний стаж роботи в органах прокуратури є достатній для призначення йому пенсії за вислугу років, згідно його заяви від 10.07.2020 року.

51. Також, суд зазначає, що право позивача на призначення та виплати пенсії, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, непризначення та невиплата пенсії є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

52. Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

53. Таким чином, враховуючи, що у позивача наявний стаж роботи позивача на посадах слідчого прокуратури передбачає право на призначення та виплату пенсії за вислугою років, а положення статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року в редакції закону від 14.10.2014 року, фактично звужує право позивача на призначення та виплату позивачу пенсії за вислугою років.

54. Водночас, друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону. Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" на призначення та виплату пенсії.

55. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу у призначення з 10 липня 2020 року пенсії, згідно із ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” є обґрунтованими та доведеними, а отже піддягають задоволенню.

56. Водночас, задля відновлення порушеного права позивача в сфері пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію згідно із ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” з 10 липня 2020 року, виходячи із розрахунку 90% від розміру заробітної плати відповідно до довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Дніпропетровської області від 10.07.2020 року №18-35 вих.120 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111 без обмеження максимального розміру пенсії.

57. Отже, у суду є правові підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначення з 10 липня 2020 року пенсії, згідно із ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру”, а також в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію згідно із ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” з 10 липня 2020 року, виходячи із розрахунку 90% від розміру заробітної плати відповідно до довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Дніпропетровської області від 10.07.2020 року №18-35 вих.120 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111 без обмеження максимального розміру пенсії.

58. Позовні вимоги позивача щодо довічного здійснення належних йому виплат пенсії за вислугу років щомісячно, задоволенню не підлягають, оскільки є такими, що заявлені передчасно.

59. До того ж захист прав на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, які визначені ст. 2 КАС України.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

60. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

61. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

62. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

63. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

64. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

65. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).

66. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

67. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

68. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

69. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років із вказаних у листі за №0400-0305-8/60050 від 23.07.2020 року підстав.

70. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначення з 10 липня 2020 року пенсії, згідно із ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру”, а також в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію згідно із ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” з 10 липня 2020 року, виходячи із розрахунку 90% від розміру заробітної плати відповідно до довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Дніпропетровської області від 10 липня 2020 року №18-35 вих.120 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111 без обмеження максимального розміру пенсії.

71. Щодо розподілу судових витрат.

72. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

73. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

74. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 630,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

75. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

76. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

77. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначення пенсії з 10 липня 2020 року, згідно із ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру”.

78. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію згідно із ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” з 10 липня 2020 року, виходячи із розрахунку 90% від розміру заробітної плати відповідно до довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Дніпропетровської області від 10 липня 2020 року №18-35 вих.120 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111 без обмеження максимального розміру пенсії.

79. У іншій частині позову ОСОБА_1 – відмовити.

80. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 630,60 гривень.

81. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

82. Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м .Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

83. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

84. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

85. Повний текст рішення складено 14.09.2020 року.

Суддя В.В Ільков