Рішення № 91590009, 14.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року Справа № 160/5278/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/5278/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 15.05.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, м.Дніпро, Дніпропетровська область, вул. Набережна Перемоги, 26, 49094), які відображені в рішенні управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань перерахунку пенсій №3 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.04.2020 року №503/03.7-22, щодо відмови - ОСОБА_1 , в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Довідки №04.2/48/20-с від 19.03.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно її заяви від 07.04.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 88% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року № 04.2/48/20-с без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум починаючи з 01 січня 2020 року на розрахунковий рахунок ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" НОМЕР_1 .

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 15.05.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 20.05.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/5278/20 та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, в порядку положень ст. 262 КАС України.

4. Також, ухвалою суду від 20.05.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- пенсійну справу позивача;

- звернення позивача про здійснення перерахунку пенсії від 07.04.2020 року згідно довідки від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с;

- довідку Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с;

- лист Пенсійного фонду від 28.04.2020 року №503/03.7-22 та інші наявні докази щодо суті спору.

5. У травні 2020 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№32196/20) про зупинення провадження у цій справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20.

6. Ухвалою суду від 01.06.2020 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зупинення провадження у справі №160/5278/20, було задоволено. Провадження у справі №160/5278/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20.

7. 03.06.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

8. 04.08.2020 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№47533) про поновлення провадження у справі №160/5278/20, з тих підстав, що рішення Верховного Суду у зразковій справі за №620/1116/20, 07.08.2020 року набрало законної сили.

9. Ухвалою суду від 25.08.2020 року поновлено провадження у справі №160/5278/20.

10. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

12. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

13. Отже, рішення у цій справі приймається судом 14.09.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

14. У позовній заяві зазначено, що згідно заяви позивача про призначення пенсії від 16.09.2016 року, їй було призначено щомісячне довічне грошове утримання судці у відставці у розмірі 88%.

15. Вказала, що з 01 січня 2020 року змінився базовий посадовий оклад судді апеляційного суду і становить відповідно 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

16. 19 березня 2020 року Дніпровським апеляційним судом їй була надана для подання до органів Пенсійного фонду Довідка про суддівську винагороду №04.2/48/20-с, відповідно до якої розмір суддівської винагороди, яка, на її думку, має бути врахована при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2020 року, яка відповідно складає 214404,00 гривень.

17. 07 квітня 2020 року позивач звернулась через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Лівобережний відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із вказаного розміру суддівської винагороди.

18. Однак, 29 квітня 2020 року позивачем було отримано рішення управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань перерахунку пенсій №3 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.04.2020 року №503/03.7-22, яким їй було повідомлено про прийняття рішення про відмову в перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання. Свою відмову Пенсійний фонд мотивував тим, що до теперішнього часу порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання на підставі Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 не визначено.

19. Позивач вважає відмову у проведенні перерахунку протиправною, а порушене право позивача підлягає судовому захисту у зв`язку із чим звернулася до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

20. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

21. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що Міністерство соціальної політики розглянуло лист від 13.04.2020 року №800 030101-5/11687 щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці у зв`язку з прийняттям Великою Палатою Конституційного Суду України у справі № 1-15/2018(4086/16) Рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме: пункту 7 "та ліквідуються" в частині Верховного Суду України, пункту 14 "судді Верховного Суду України" та пункту 25, яким було визначено, зокрема, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, суддею, який за результатами і кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаність посад (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або який призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

22. У зв`язку з цим з 18.02.2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулюється статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

23. Суддям у відставці, яким за зверненнями до 18.02.2020 перерахунок проведено з 01.01.2020 року виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 року.

24. Також, вказали, що автоматичне проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, про що зазначено в пункті 16 Рішення № 2-р/2020, може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності Рішенням № 2-р/2020 виключно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, наданих відповідними судами.

25. Пенсійний фонд вважає, що провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки № 04.2/48/20-С від 19.03.2020 року не має законних підстав.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

26. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року №1515-VІІІ позивач, ОСОБА_1 , була звільнена у відставку з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області.

27. Наказом голови апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2016 року №131/к відповідно до постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 року №1515-VІІІ позивач була відрахована із складу суддів апеляційного суду Дніпропетровської області, у зв`язку із виходом у відставку.

28. Починаючи з вересня 2016 року позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88%.

29. 07.04.2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку, видану Дніпровським апеляційним судом від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

30. Вказана довідка видана позивачу відповідно до Закону №1402-VIII про те, що станом на 01.01.2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 214404,00 грн., у тому числі:

1. Посадовий оклад -126120,00 гривень;

2. Доплата за вислугу рокі (70%) -88284,00 гривень;

3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді – 0,00 гривень; 4. Доплата за науковий ступінь - 0,00 гривень;

5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 гривень;

6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 0,00 гривень.

31. Листом від 28.04.2020 року №503/03.7-22 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано позивачу відповідь, у якій зазначено про те, що Міністерство соціальної політики розглянуло лист від 13.04.2020 року №800 030101-5/11687 щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці у зв`язку з прийняттям Великою Палатою Конституційного Суду України у справі №1-15/2018(4086/16) Рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме: пункту 7 "та ліквідуються" в частині Верховного Суду України, пункту 14 "судді Верховного Суду України" та пункту 25, яким було визначено, зокрема, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, суддею, який за результатами і кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаність посад (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або який призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. У зв`язку з цим з 18.02.2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулюється статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

32. Також, у листі вказано про те, що суддям у відставці, яким за зверненнями до 18.02.2020 перерахунок проведено з 01.01.2020 року, виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 року.

33. Вказали, що автоматичне проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, про що зазначено в пункті 16 Рішення № 2-р/2020, може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності Рішенням № 2-р/2020 виключно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, наданих відповідними судами.

34. Таким чином, на підставі наведеного вище, Пенсійний фонд вважає, що провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки № 04.2/48/20-С від 19.03.2020 року не має законних підстав.

35. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

36. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає по таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

37. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

39. Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

40. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

41. Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

42. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.

43. Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

44. На підставі частини першою статті 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців, - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

45. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ).

46. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

47. Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

48. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

49. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

50. Разом з цим, розділом ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

51. Так, пунктом 22 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

52. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

53. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (пункт 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII).

54. Законом України від 16.10.2019 року №193-IX “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”, який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

55. Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII).

56. Пунктом 25 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

57. У інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим, ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

58. Досліджуючи поняття “щомісячне довічне грошове утримання судді”, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

59. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

60. Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх Рішеннях, а саме: від 24.06.1999 року №6-рп/99, від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 року №10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 року №2-р/2020.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

61. Встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII зі змінами.

62. У вказаному Рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

63. У інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

64. Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

65. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).

66. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

67. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли 65-річного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

68. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

69. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України Рішенням від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

70. Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 року №2136-VIII “Про Конституційний Суд України” закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

71. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

72. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

73. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

74. Разом з цим, слід зазначити, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

75. Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач з 18.02.2020 року, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 року у справі 2-р/2020.

76. Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

77. Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

78. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

79. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Цneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

80. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

81. До того ж, міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік), Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року від 13.12.1985 року), Рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15.12.1989 року), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10.07.1998 року), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17.11.1999 року, Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.

82. Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 “Незалежність, дієвість та роль суддів” статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов`язків. Ці фактори є невід`ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.

83. У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

84. Відповідно до пункту першого Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року та 13.12.1985 року) “незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її”.

85. Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.

86. Забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

87. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

88. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

89. Різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

90. Така правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №620/1116/20 від 16.06.2020 року, що за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 07.08.2020 року.

91. Враховуючи, що справа №160/6330/20 є типовою, суд у відповідності до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20.

92. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 вийшла у відставку з посади судді апеляційного суду і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, грошове утримання має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя апеляційного суду.

93. З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши дії відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с, виданої Дніпровським апеляційним судом протиправними, а рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке викладено в листі від 28.04.2020 року №503/03.7-22 таким, що підлягає скасуванню.

94. Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с, виданої Дніпровським апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання з 19.02.2020 року.

95. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

96. Щодо вимог позивача про виплату пенсії на розрахунковий рахунок ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" НОМЕР_1 .

97. Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

98. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень ч. 5 ст. 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

99. Слід вказати, що в матеріалах справи відсутні докази відкриття позивачем розрахункового рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк», отже у цій частині позовній вимоги задоволенню не підлягають.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

100. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

101. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

102. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

103. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

104. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

105. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).

106. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

107. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

108. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

109. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії згідно довідки Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с.

110. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягають у відмові ОСОБА_1 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с, в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом за №503/03.7-22 від 28.04.2020 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 року згідно із довідкою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с у розмірі 88% та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.

111. Щодо розподілу судових витрат.

112. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

113. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

114. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 630,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

115. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

116. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

117. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягають у відмові ОСОБА_1 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с.

118. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом за №503/03.7-22 від 28.04.2020 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

119. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 року згідно із довідкою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року №04.2/48/20-с у розмірі 88% та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.

120. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

121. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 630,60 гривень.

122. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_2 ).

123. Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

124. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

125. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

126. Повний текст рішення складено 14.09.2020 року.

Суддя В.В Ільков