Рішення № 91590002, 24.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року Справа № 160/5462/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 26), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Новомосковський об`єднаний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (51206, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Калнишевського, буд. 18) про вивизнання неправомірним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Новомосковський об`єднаний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому просить:

- визнати неправомірним та скасувати рішення від 23.03.2020 №2859/03.05.17 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- зобов`язати вчинити певні дії з питання призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою про призначення пенсії подав всі необхідні документи для оформлення пенсії.

Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 23.03.2020 №2859/03.05.17 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком та зазначено через відсутність необхідного стажу роботи. У відмові також зазначено, що загальний страховий стаж складає 20 років 08 місяців 29 днів (стаж враховано по 31.12.2003), період військової служби з 14.11.1978 по 16.11.1980 не враховано до загального стажу, оскільки запис про закінчення військової служби зроблено різними постами, в електронній пенсійній справі індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня сплата внесків з 01.01.2004.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області безпідставно відмовило позивачу в оформленні пенсії за віком, посилаючись на те, що за наданими позивачем документами, загальний страховий стаж становить 20 років 08 місяців 29 днів (стаж враховано по 31.12.2003).

Ухвалою суду від 26.05.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

18.06.2020 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В обгрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що позивач у березні 2020 звернувся до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області за призначенням пенсії за віком, та надав документи необхідні для призначення пенсії.

Відповідно до наданих позивачем документів загальний страховий стаж становить 20 років 08 місяців 29 днів (на дату звернення). Стаж враховано по 31.12.2003, оскільки починаючи з 01.01.2004 набрав законної сили Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в якому зазначено, що страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за період до впровадження системи персоніфіковано обліку, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Позивач у період з 2005- 2010 не надавав звіти, та не сплачував страхові внески до органів Пенсійного фонду, що підтверджується довідкою ОК-5, яка міститься в матеріалах електронної пенсійної справи. Також, відповідач зазначив, що посилання позивача на довідку №330 від 23.10.2013 про відсутність заборгованості перед Фондом соціального страхування на випадок безробіття не підтверджує факт сплати страхових внесків до органів Пенсійного фонду.

Враховуючи вищевикладене, у Пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії за віком за недостатності страхового стажу, як однієї з умов призначення пенсії за віком.

03.07.2020 до суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, у якій вказав, що відповідач не спростував твердження позивача стосовно суті позовних вимог, а саме відповідачем не надано до суду документальне підтвердження неподання звітів та несплати страхових внесків позивачем до органів Пенсійного фонду. Відповідно до повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, 21.07.2014 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було зроблено запис №22290060003009053 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , НОМЕР_1 .

Позивач вважає, що посилання відповідача по справі на те, що відсутність заборгованості згідно довідки №330 не підтверджує факт сплати страхових внесків до органів Пенсійного фонду безпідставними та такими, що не підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справву в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 10.03.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 23.03.2020 за вих.№2859/03.05.17 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства) повідомив позивачу про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки наданими ОСОБА_1 документами загальний страховий стаж становить 20 років 08 місяців 29 днів (стаж враховано по 31.12.2003).

У листі 23.03.2020 відповідач повідомив, що період військової служби 14.11.1978-16.11.1980 не враховано до загального стажу, оскільки запис про закінчення військової служби зроблено різними постами. В електронній пенсійній справі в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня сплата внесків з 01.01.2004.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Так, фактично спірним в межах даних правовідносин є періоди трудової діяльності ОСОБА_1 14.11.1978-16.11.1980 – військова служба та з 31.12.2003 - у якості фізичної особи підприємця.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Законрегулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV регламентовано, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини другої статті 24 Закону №1058-IVстраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

В силу вимог частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічні норми стосовно зарахування до стажу часу проходження військової служби кореспондуються в абзаці 2 пункту- 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за № 2011-Х

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії" на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року №1545-ХХІІ встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституціїі законам України.

Отже, вищезазначені положення законодавства застосовуються і до громадян, які проходили військову службу до прийняття зазначених законів України.

Статтею 78 Закону СРСР «Про загальний військовий обов`язок» від 12 жовтня 1967 року (що був чинний на момент проходження позивачем військової служби) передбачено, що період перебування громадян на дійсній військовій службі в рядах Збройних Сил СРСР зараховується до їх трудового стажу.

Згідно з ч.1 ст.2 зазначеного Закону, військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявною трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 №0775392 записи про військову службу відсутні.

Тобто, в трудовій книжці відсутній запис безпосередньо про період проходження позивачем строкової військової служби в лавах Радянської армії з по 14.11.1978 – 16.11.1980.

Пунктом 6 Порядку №637 встановлено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органахДержспецзв`язку приймаються, зокрема, військові квитки.

Так, період проходження позивачем строкової військової служби з 14.11.1978 –підтверджено записом у військовому квитку НОМЕР_2 , внесеним Новомосковським міським військовим комісаріатом Дніпропетровської області.

Окрім того, підтвердженням періоду строкової військової служби в лавах Збройних Сил у 1978-1980 є довідка №61 від 14.04.2020, видана Новомосковським об`єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил з 14.11.1978 - 16.11.1980 (а.с. 18).

Щодо періоду трудової діяльності ОСОБА_1 з 31.12.2003 - у якості фізичної особи підприємця суд зазначає наступне.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Так, згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до вимог частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637): основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 4 Порядку №637 передбачено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 роду по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Суд зазначає, що згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 р. № 13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.

Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

Згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку; підтвердженням трудового стажу до 01.01.2004 є наявність доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.

Аналогічний висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 26.10.2018 р. по справі № 643/20104/15-а (провадження К/9901/36231/18).

В свою чергу, ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Положеннями ч. 5 ст. 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи як фізичної особи-підприємця з 31.12.2003-21.07.2014, оскільки ним не надано доказів сплати страхових внесків за вказаний період.

Так, позивачем ані до пенсійного органу, ані до суду не надано належних доказів про сплату страхових внесків за період з 31.12.2003 -21.07.2014.

Надані позивачем свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи є підтвердженням здійснення позивачем підприємницької діяльності, але ці документи не підтверджують факту сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 26.10.2018 р. по справі № 643/20104/15-а.

Як зазначив відповідач у відзиві на позов, позивач за період з 2005 по 2010 не надавав звіти до органів Пенсійного фонду, та не сплачував страхові внески, що підтверджується довідкою ОК-5, яка міститься в матеріалах електронної пенсійної справи. Довідки ОК-5 відповідачем до суду не надано.

Тобто, доказів того, що позивач сплачував податкові зобов`язання матеріали справи також не містять, а органом Пенсійного фонду також не підтверджено факт сплати страхових внесків.

Крім того, суд зазначає, що довідка №330 від 23.10.2013, про відсутність заборгованості перед Фондом соціального страхування на випадок безробіття, не підтверджує факт сплати страхових внесків до органів Пенсійного фонду, оскільки належним доказом, яким підприємець може підтвердити свій стаж є документ про сплату страхових внесків, а саме після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

В свою чергу, суд зазначає, що в разі якщо органу пенсійного забезпечення бракує документів для врахування періодів трудової діяльності до страхового стажу та за умови, що особа, яка звертається за призначенням пенсії такі документи надати не може, відповідно до Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднанні управління, яке затверджене постановою Правління ПФУ №28-2 від 22.12.2014 р., УПФУ має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань. Крім того, Управлінню надані права залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, представників інститутів громадянського суспільства для розгляду питань, що належать до компетенції Управління. Також, Управління вправі користуватися інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами.

Однак матеріалами справи не містять відповідних документів та доказів того, що відповідачем здійснювались заходи з метою встановлення та з`ясування обставин сплати позивачем страхових внесків за спірний період з 31.12.2003 по 21.07.2014.

Таким чином, відповідачем не виконано в повному обсязі надані чинним законодавством функції щодо сприяння особі в отриманні нею соціальних гарантій, тобто права на призначення пенсії, за умови підтвердження достатнього трудового стажу.

Також, суд в межах спірних правовідносин враховує, що в силу вимогчастини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗакону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 - дати набрання чинності законом) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 (далі - Положення №794) визначено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з пунктом 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 16 Положення №794 встановлено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: частина персональної облікової картки, де зберігаються анкетні дані про фізичну особу: ідентифікаційний номер; прізвище, ім`я та по батькові; дата народження: місце народження; стать; адреса постійного місця проживання; серія і номер документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки: громадянство; номер домашнього телефону (за згодою); частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи: сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах.

Постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562, далі - Положення №10-1).

За приписами пункту 3 Положення № 10-1,відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Нормами пункту 8 Положення №10-1 передбачено, що у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці (прізвище, ім`я, по батькові на поточний момент: реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження: стать; громадянство; серія та номер паспорта: номер телефону (за згодою): адреса місця проживання) ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення / зміни / уточнення даних в Реєстр (і) застрахованих осіб (далі - Анкета) за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення / зміну / уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

Однак, відповідачем не надано до суду та не спростовано наявності/відсутності в даних Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, дані щодо страхового стажу ОСОБА_1 за період з 31.12.2003 по 21.07.2014 (внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ) (а.с. 17).

В матеріалах справи також відсутні дані щодо відомостей про позивача в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, враховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження сплати страхових внесків за період з 31.12.2003 по 21.07.2014та відповідачем не наведено жодних порушень з боку позивача, які б відповідно до чинного законодавства стали підставою для не зарахування до страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності за період з 31.12.2003 по 21.07.2014, тобто відповідачем порушено право позивача на отримання пенсії, яке підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в повному обсязі, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення від 23.03.2020 №2859/03.05.17 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Крім того, з метою повного захисту порушено права суд приходить до висновку про зобов`язанняГоловне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2020 про призначенням пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі заявлених позовних вимог з метою повного захисту порушених прав позивача.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №5083 від 18.05.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 420,40 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 26), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Новомосковський об`єднаний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (51206, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Калнишевського, буд. 18) про визнання неправомірним та скасування рішення- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 23.03.2020 №2859/03.05.17 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2020 про призначенням пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420,40 грн. згідно квитанції №5083 від 18.05.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко