Рішення № 91589958, 07.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року Справа № 160/5656/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ЄДРПОУ 21910427 здійснити позивачу, ОСОБА_1 , перерахунок пенсії з 01.01.2016 у розмірі 58% грошового забезпечення та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому в перерахунку пенсії, оскільки право на вказаний розмір пенсії позивач має у зв`язку зі звільненням з служби через хворобу, що в повній мірі визначено пунктом "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Законом України "Про Національну поліцію".

Ухвалою суду від 28.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

11.06.2020 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому зазначив, що позивач наказом УМВД України в Дніпропетровській області від 16.11.1998 №173, враховуючи вимоги ст. 64 п. «б» постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 «Про затвердження положення служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» та висновку ВВК КГУ в Дніпропетровській області від 09.09.1998 №519, був звільнений в запас, а не у відставку, а тому йому не може бути призначено пенсію у розмірі 58% грошового забезпечення.

З урахуванням пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У зв`язку з тим, що позивач був належним чином повідомлений лише 06.08.2020, що підтверджується поштовим конвертом з відміткою «за закінченням терміну зберігання» справу розглянуто 07.08.2020.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно довідки Головного управління МВС України в Дніпропетровській області Криворізьке міське управління від 15.05.2020 №48/7Д-422 ОСОБА_1 , 1956 р.н., проходив службу в органах внутрішніх справ України з 19.09.1978 (прийнятий на службу в органи внутрішніх справ наказом УВС Криворізького міськвиконкому від 19.09.1978 №95 о/с) по 09.11.1998 (наказ про звільнення УМВС України в Дніпропетровській області від 16.11.1998 №173) за п. 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через хворобу).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем призначена пенсія позивачу за вислугу років у розмірі 53 % відповідних сум грошового забезпечення.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви від 05.02.2020, відповідачем було направлено лист від 13.03.2020 №2319/2234/Б-02/8-0400/20, в якому повідомлено, що позивач отримує пенсію за 21 рік вислуги відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У листі від 13.03.2020 №2319/2234/Б-02/8-0400/20 відповідачем також зазначено, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас через хворобу, а не відставку. Так позивачу була призначена пенсія у розмірі 53% від грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. Підстави для збільшення пенсії відсутні (а.с. 18).

Не погоджуюсь із такою відповіддю та вважаючи своє право на перерахунок пенсії порушеним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію за вислугу років мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зіслужбивислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.

Пунктом "а" статті 13 вказаного Закону визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, азвільненим у відставку за віком або за станом здоров`я-55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Судом встановлено, що позивача було звільнено відповідно до наказу про звільнення УМВС України в Дніпропетровській області від 16.11.1998 №173 за п. 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через хворобу).

Відповідно до пункту "б" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 року № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, що звільнена в запас, тому в силу положень пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років має призначатись у розмірі 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Також суд звертає увагу, що норма Закону на яку посилається позивач, як на підставу перерахунку пенсії (пункт "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме: звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення) стосується осіб, які звільнені у відставку через хворобу. Позивача ж звільнено у запас, тому посилання позивача є не обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, оскільки позивача звільнено зі служби не у відставку, а у запас, то відповідно до наведених норм пенсія відповідачем призначена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладену у листі від 13.03.2020 №2319/2234/Б-02/8-0400/20 у збільшенні розміру пенсії позивача на 5%.

Таким чином, суд приходить висновку, що дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, тому підстави для перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 у розмірі 58% грошового забезпечення відсутні.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2016 за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 58% відповідних сум грошового забезпечення є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 4, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 257, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VIIПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко