Рішення № 91589863, 07.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Справа № 160/6329/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М., розглянувши у спрощеному провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Наумчак Катерини Юріївни про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Наумчак Катерини Юріївни, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Наумчак Катерини Юріївни про накладення штрафу на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 58 295 (п`ятдесят вісім тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 31 копійка, в межах виконавчого провадження №28127978.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 18 травня 2020 року відповідачем було винесено постанову, згідно якої на останнього накладено штраф в межах виконавчого провадження № 28127978.

З даною постановою позивач не згоден, оскільки 28 січня 2020 року державним виконавцем вже було винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості по аліментам, однак накладення нових штрафів у даному розмірі законодавством не передбачено.

Крім того, позивач зазначив, що на праві власності він має частку у спільній сумісній власності між колишнім подружжям та звертався до відповідача з метою реалізації даної частки в рахунок сплати аліментних платежів. Проте, відповідач не здійснила жодної виконавчої дії для цього, а на звернення позивача відповіді не надала.

Ухвалою суду від 13 липня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

28 липня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що у зв`язку з тим, що заборгованість по аліментам до 2020 року нараховувалась не вірно, 18.05.2020 р. зроблено перерахунок, починаючи з 26.06.2011 року по 12.03.2020 рік. Державним виконавцем 18.05.2020 р. скасовано постанову про накладення штрафу на боржника від 28.01.2020 року та винесено постанову про накладення штрафу в сумі 58295,312грн., так як сума заборгованості по аліментам перевищує сукупну заборгованість по аліментам за три роки.

Таким чином, державний виконавець керувався Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Всі виконавчі дії здійснені державним виконавцем в межах повноважень державного виконавця.

Щодо твердження позивача про реалізацію частини спільного сумісного майна в рахунок сплати аліментних платежів, представник відповідача зазначив, що реалізація частини квартири неможлива, оскільки окрім боржника у квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні діти, що може призвести до порушення здорового та нормального їх зростання та розвитку.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 – позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м. Кривий Ріг.

На виконанні у Тернівському відділі ДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Дніпрі перебуває виконавче провадження № 28127978 щодо виконання виконавчого листа № 2-2416 від 21.07.2011 року, виданого Тернівським районним судом м. Кривого Рогу на підставі рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який надійшов на виконання 11.08.2011 р.

У постанові про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2011 року було визначено боржнику добровільно виконати рішення суду про стягнення аліментів негайно в межах суми стягнення за один місяць.

Виконавче провадження перебувало на виконанні до серпня 2019 року у державного виконавця Риба Ірини Володимирівни, з серпня 2019 року виконавче провадження перебуває на виконанні у державного виконавця Наумчак Катерини Юріївни.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р. виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404) примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, згідно п. 1 ч. 2 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Закону № 1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно частини 9 ст. 71 Закону № 1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Як передбачено ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Керуючись зазначеними нормами відповідачем 28 січня 2020 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 34040,28грн., у зв`язку з тим, що сума заборгованості по аліментам перевищує сукупну заборгованість по аліментам за три роки.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за боржником зареєстровано нерухоме майно. У зв`язку з цим 28.01.2020 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру МВС України за боржником рухоме майно не зареєстровано.

Згідно матеріалів виконавчого провадження було нараховано заборгованість по аліментам станом на 01.08.19 р., яка складала 57534,94 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, у зв`язку з чим 05.08.2019 р. державним виконавцем винесено постанову про обмеження у праві виїзду за межі України, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

У зв`язку з ухиленням від сплати аліментів Тернівський районний суд м. Кривого Рогу у справі №215/4819/18 від 08.11.2018 р. притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ст.183-1 КУпАП та призначив адміністративні роботи строком 120 годин.

У зв`язку з тим, що позивач з 11.08.2011 р. не в повному обсязі сплачував аліменти, 28.01.2020 р. відповідачем, відповідно до ст.183-1 КУпАП, складено адміністративний протокол. Борг по аліментним платежам станом на 28.01.2020 р. становив 68080,56 грн.

Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 06.03.2020 р. боржника визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП та закрито провадження відносно нього у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП.

У лютому 2020 року позивачем було перераховано на депозитний рахунок відділу ДВС грошові кошти в сумі 2502 грн. (щомісячний розмір аліментів 4175,67 грн. згідно середньомісячної заробітної плати по даній місцевості 12527грн.), у березні – 4800 грн. (щомісячний розмір аліментів 4175,67 грн.).

07.04.2020 року позивач повідомив відповідача, що він перебуває на обліку в Криворізькому центрі зайнятості з 12.03.2020 року.

07 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та цього ж дня направлено постанову до Криворізького центру зайнятості. Станом на 21.07.2020 р. аліменти стягуються з допомоги по безробіттю.

Відповідно до ст.56 Закону № 1404-VIII державним виконавцем 21.04.2020 р. винесено постанову про арешт коштів боржника.

На адресу відділу ДВС 15.05.2020 р. від представника боржника надійшло клопотання про долучених до матеріалів справи довідки та надання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за весь період перебування виконавчого провадження на виконанні у відділі ДВС.

Державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості по аліментам починаючи з 26.06.2011 року по 12.03.2020 рік. Борг по аліментам станом на 12.03.2020 рік становив 113 407,01 грн. Лист-розрахунок направлено на адреси стягувача та боржника.

У зв`язку з тим, що заборгованість по аліментам попереднім державним виконавцем до 2020 року нараховувалась неправильно, 18.05.2020 р. зроблено перерахунок заборгованості по аліментам, починаючи з 26.06.2011 року по 12.03.2020 рік.

18 травня 2020 року відповідачем винесено постанову про скасування процесуального документу. Зазначеною постановою відповідач скасував постанову про накладення штрафу на позивача від 28.01.2020 року, що видала державний виконавець Наумчак Катерина Юріївна при примусовому виконанні виконавчого листа №2-2416.

Того ж дня відповідач виніс оскаржувану позивачем до суду постанову про накладення штрафу, згідно якої, у зв`язку з тим, що позивач має заборгованість по аліментам, яка перевищує сукупну заборгованість по аліментам за три роки, накладено на позивача штраф в сумі 58295,31 грн.

Таким чином, твердження позивача про те, що відповідачем повторно накладено на нього штраф, не відповідає дійсності.

Що стосується твердження позивача про те, що відповідачем не здійснено дій направлених на реалізацію частини спільного сумісного майна в рахунок сплати аліментних платежів, суд має зазначити наступне.

Так, 20.02.2020 року позивачем надано заяву про прийняття копій документів на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , та письмово запропонував віддати свою частку на користь своїх неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 належить на праві приватної власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Крім того, за вищевказаною адресою зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно п.1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок звернення стягнення на нерухоме майно боржника державним виконавцем визначено розділом VII Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 48 Закону № 1404-VIII у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до п. 28 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 N 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

13 липня 2020 р. відповідачем було направлено запит до відділу органу опіки та піклування виконкому Тернівської районної у місті ради про надання дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна. Станом на 21.07.2020 р. відповідь не надійшла.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства» держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частинами 1, 2 статті 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Враховуючи, що окрім боржника у квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні діти, реалізація вищевказаної частини квартири може призвести до порушення здорового та нормального зростання дітей, до погіршення рівню життя, достатнього для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дітей, що є неприпустимим з огляду на дотримання прав дитини, які їй гарантуються державою та міжнародним співтовариством.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу на позивача прийнята відповідно до норм чинного законодавства, обгрунтовано та в межах наданих державному виконавцю повноважень.

У зв`язку з цим суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник