Рішення № 91589861, 17.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Справа № 160/8230/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2020 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 860759-5140-0462 від 23.03.2020 року винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити податкове зобов`язання, а саме: земельний податок з фізичних осіб, податковий період 2020 рік, сума податкового зобов`язання складає 175867,54 грн.;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 860760-5140-0462 від 23.03.2020 року винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити податкове зобов`язання, а саме: земельний податок з фізичних осіб, податковий період 2020 рік, сума податкового зобов`язання складає 48659,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, зазначаючи, що відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення з аналогічних підстав, якими нараховано податкові зобов`язання за 2018 та 2019 роки, які були оскаржені в адміністративному порядку та скасовані ДФС України у 2018 році та ДПС України у 2019 році. Безпосереднім платником плати за землю під будинком, який повністю або частково належить на праві власності будь-якій особі, виступає особа, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на земельну ділянку під будинком та прибудинкову територію. Земельна ділянка, на якій розташована належна позивачу частина нерухомого майна, нею не орендована та не належить на праві приватної власності чи праві постійного користування. Отже, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/8230/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгляд справи в судовому засіданні призначено на 11.08.2020 року.

10.08.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, фізична особа ОСОБА_1 є співвласником нежитлових приміщень (їдальня та підсобні приміщення), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов`язок щодо сплати сум податкових зобов`язань з плати за землю у власника будівлі виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою. З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У судовому засіданні 11.08.2020 року оголошено перерву до 18.08.2020 року.

У судове засідання, призначене на 18.08.2020 року з`явились представники сторін та підтримали обрані правові позиції. Проти розгляду справи в письмовому провадженні не заперечували.

18.08.2020 року судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

27.08.2020 року від Дніпровської міської ради надійшло клопотання про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 28.08.2020 року клопотання Дніпровської міської ради задоволено та залучено Дніпровську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

15.09.2020 року від третьої особи надійшло пояснення щодо позову, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначає, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 є співвласником нежитлових приміщень (їдальня та підсобні приміщення) які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 1418,1 кв.м, частка власності 1/2. Згідно зі статтями 269, 270 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування земельним податком - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Відповідно до даних, наявних у податкового органу, у користуванні позивача перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами №1210100000:02:112:0052 (площа 0.0490 га) та №1210100000:02:112:0053 (площа 0.1771 га), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (довідки від 12.09.2008 №4446, від 31.01.2017 №6486). На підставі зазначеного та у відповідності до норм податкового законодавства, ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснено нарахування ОСОБА_1 грошового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік та винесено податкові повідомлення-рішення від 23.03.2020 року №860759-5140-0462 на загальну суму 175867,54 грн., від 23.03.2020 року №860760-5140-0462 на загальну суму 48659 грн. Зазначає, що не погоджується з твердженням позивача, про те, що вона не може вважатися безпосереднім платником плати за землю під будинком, який належить їй на праві власності, оскільки платником податку на землю виступає особа, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на земельну ділянку під будинком, з огляду на наступне. Оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов`язок щодо сплати сум податкових зобов`язань зі плати за землю у власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою. Варто зазначити, що на відміну від рухомих речей, нерухомість має безпосередній та нерозривний правовий зв`язок із земельною ділянкою, на якій вона розташована. У силу особливого правового статусу нерухомого майна чинне земельне законодавство передбачає і особливий автоматичний порядок набуття законним власником нерухомості і права на земельну ділянку, на якій розташований такий об`єкт. З наведеного слідує, що з часу коли ОСОБА_1 набула у власність об`єкти нежитлової нерухомості в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України у неї виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об`єкт. Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

З Державного реєстру речових на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частини: будівля їдальні літ. Б4-2, яка складається з приміщення підвалу площею 463,5 кв.м, І поверх площею 471,0 кв.м, II поверх площею 483,6 кв.м, загальною площею 1418,1 кв.м відповідно до свідоцтва від 19.03.2001 року, виданого приватним нотаріусом Столяровою В.М., реєстровий №1141 та реєстраційного посвідчення БТІ від 22.03.2001 року, записаного в реєстрову книгу за №20-НФ, реєстровий №1086-93.

Згідно з листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17.09.2019 року №3427/04-36-51-40 на запит позивача від 11.09.2019 року б/н, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Соборному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник земельного податку за земельні ділянки по фактичному розміщенню нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові №1210100000:02:112:0052 та №1210100000:02:112:0053, площами 0,049 га та 1,1771 га відповідно.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Ф» №860760-5140-0462 від 23.03.2020 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 48659,00 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік;

- форми «Ф» №860759-5140-0462 від 23.03.2020 року відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 175867,54 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Положенням п.п. 14.1.14. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за; земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з положеннями п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 271.1 ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування, є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Положеннями п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше З відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців),

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 287.1 ст 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруді (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Поряд з цим, під час розгляду заяви, судом встановлено наявність Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 р. №602.

Відповідно до цієї Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 р. №602 особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

Згідно з п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

З аналізу наведених норм видно, що особа набуває статусу платника земельної ділянки лише у випадку оформлення права власності або користування на таку земельну ділянку.

Як встановлено судом, позивач є власником 1/2 частини нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду (просп. Богдана Хмельницького), буд. 151, кадастрові №1210100000:02:112:0052 та №1210100000:02:112:0053, площами 0,049 га та 1,1771 га. Право власності, право користування або право оренди на земельну ділянку позивачем не були набуті у встановленому законом порядку, іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що розрахунок земельного податку здійснений на підставі даних державного земельного кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (Порядок №1386).

Так, пунктами 4, 9, 10 Порядку №1386 передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

- Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

- Мін`юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об`єкти незавершеного будівництва.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

У відповідності до ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Аналізуючи наведені норми, особу, яка володіє нерухомим майном, яке розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не встановлені, неможливо вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 Податкового кодексу України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом.

Пунктом 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника.

Відтак, судом встановлено, що оскільки за позивачем не зареєстровано право користування земельними ділянками кадастрові №1210100000:02:112:0052 та №1210100000:02:112:0053, площами 0,049 га та 1,1771 га, в силу наведених вимог законодавства, вона не може вважатись платником земельного податку, що виключає нарахуванням сум податку оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Додатково суд звертає увагу, що за вказані земельні ділянки кадастрові №1210100000:02:112:0052 та №1210100000:02:112:0053, площами 0,049 га та 1,1771 га за аналогічних обставин позивачеві було нараховано суми земельного податку до сплати податковими повідомленнями-рішеннями за наступні періоди:

- за 2018 рік: №350434-1309-0462, №350433-1309-0462 від 12.03.2018 року;

- за 2019 рік: №500842-5150-0462, №500843-5150-0462 від 14.03.2019 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення скасовано ДПС України в порядку адміністративного оскарження, що підтверджується листами ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 24.12.2019 року №46857/04-36-51-40, від 17.09.2019 року №3427/04-36-51-40, листом ДПС України від 18.09.2019 року №2217/6/99-00-08-06-02 та рішеннями ДПС України про результати розгляду скарги від 28.08.2019 року №7344/М/99-99-11-05-01-25 та від 14.09.2018 року №14117/М/99-99-11-02-01-14.

В основу скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування позивачу у 2018 та 2019 роках сум земельного податку за земельні ділянки кадастрові №1210100000:02:112:0052 та №1210100000:02:112:0053, площами 0,049 га та 1,1771 га за аналогічних обставин податковим органом центрального рівня покладено в позицію про те, що при проведенні нарахування земельного податку ОСОБА_1 , контролюючим органом не дотримано вимоги п. 287.6 ст. 287, п. 286.6, п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України щодо отримання інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розглядаючи підстави нарахування сум земельного податку за земельні ділянки кадастрові №1210100000:02:112:0052 та №1210100000:02:112:0053, площами 0,049 га та 1,1771 га у 2020 році, судом, також, не встановлено дотримання податковим органом вимог п. 287.6 ст. 287, п. 286.6, п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України щодо отримання інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки відповідачем жодними належними доказами не доведено суду реєстрацію права користування вказаними земельними ділянками за позивачем.

Відтак, судом під час розгляду справи не підтверджено правомірність нарахування податку відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

З урахуванням викладеного, податкові повідомлення-рішення № 860759-5140-0462 та № 860760-5140-0462 від 23.03.2020 року, прийняті безпідставно, без урахування всіх належних обставин для їх прийняття, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вирішення питання про судові витрати, суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в сумі 2245,27 грн., що документально підтверджується квитанцією № 16880 від 17.07.2020 року.

Отже, відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 2245,27 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 77, 78, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 43145015), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада (пр-т Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 860759-5140-0462 від 23.03.2020 року, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 175867,54 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 860760-5140-0462 від 23.03.2020 року, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 48659,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2245 (дві тисячі двісті сорок п`ять) грн. 27 коп., за квитанцією № 16880 від 17.07.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський