Рішення № 91589842, 30.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року Справа № 160/3222/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо не призначення пенсії передбаченої ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, передбаченої ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язання відповідача зарахувати позивачу період роботи з 27.10.1977 по 03.10.1978 роки, 04.10.1978 по 21.11.1993 роки, 11.09.1990 по 31.05.2001 роки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що звернулась до відповідача за призначенням пенсії за віком, проте отримала відмову, оскільки не зараховано до загального стажу періоди роботи, а саме: з 27.10.1977 по 03.10.1978 роки, з 04.10.1978 по 21.11.1983 роки, з 11.09.1990 по 01.02.1993 роки, з 01.02.1993 по 31.12.1998 роки, оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке видало трудову книжку, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року зі змінами. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо відмови в призначенні пенсії протиправною.

Ухвалою суду від 30.03.2020 справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позовної заяви відмовити посилаючись на відсутність законних підстав для зарахування позивачу періодів до загального стажу, а саме: з 27.10.1977 по 03.10.1978 роки, 04.10.1978 по 21.11.1993 роки, 11.09.1990 по 01.02.1993 роки, з 01.02.1993 по 31.12.1998, оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке видало трудову книжку, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року зі змінами. Для зарахування до трудового стажу вказаних періодів роботи необхідно подати уточнюючи довідки підприємств.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зі заявою про призначення пенсії за віком та надала необхідні документи.

Відповідач листами №310/03.25-17 від 07.11.2019 та №8924/К-09 від 16.12.2019 відмовив у призначенні пенсії, оскільки за наданими документами до загального страхового стажу можливо зарахувати лише 15 років 0 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України (ч.1 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон №1058-IV) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.п. 2, 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом 4.1 Інструкції №58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналіз зазначених правових норм дозволяє прийти до висновку, що обов`язок щодо проставлення печатки при звільненні працівника та внесення достовірної інформації у належний спосіб покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії, посилається на недостатність страхового стажу для призначення пенсії, оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке видало трудову книжку, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року зі змінами. Для зарахування до трудового стажу вказаних періодів роботи необхідно подати уточнюючи довідки підприємств.

Суд вважає, твердження відповідача необґрунтованим, оскільки відповідно до Інструкції №58 всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на підприємстві, засвідчено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Крім того, надані позивачем довідки №80/01-40 від 20.12.2019 року, №521 від 04.12.2019 року, №08/01-40 від 10.03.2020 року, 258/01-11 від 04.03.2020 року відповідають вимогам Порядку №637 та підтверджують трудовий стаж ОСОБА_1 і нарахування заробітної плати зі сплатою страхових внесків.

Суд виходить з того, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

При цьому, суд виходить з приписів ч.5 ст. 242 КАС України, відповідно до якої, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 22.10.2018 року у справі № 235/2357/17 постановила, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання обмежує права громадян.

Таким чином, відповідачем при обрахунку стажу позивача для призначення пенсії протиправно не враховано стаж роботи позивача згідно записів у трудовій книжці.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а саме: про визнання неправомірною бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання відповідача зарахувати до загального трудового стажу, що дає право на пенсію за віком, періоди роботи з 27.10.1977 по 03.10.1978 роки – в шахті «Мушкетівська» Донецького виробничого об`єднання по видобуванню вугілля, з 04.10.1978 по 21.11.1983 роки – в Донецькій автобазі Тресту «Донецьксільбуд» Головсхідсільбуд Міністерства сільського будівництва УРСР, з 11.09.1990 по 31.05.2001 роки – в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Пролетарському районі м.Донецьк та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.10.2019 р. про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840грн.80коп., сплата яких підтверджується квитанцією №16 від 19.03.2020р.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 257, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періодів роботи та не призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 27.10.1977 по 03.10.1978 роки, 04.10.1978 по 21.11.1993 роки, 11.09.1990 по 31.05.2001 роки до загального стажу для призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2019 р. про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840грн. 80коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова