Рішення № 91589802, 17.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/10345/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0001123302 від 02.10.2019.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товару за митною декларацією від 06.09.2018 ІМ40ДЕ №UA205040/2018/024714 ГУ ДФС у Волинській області 30.08.2019 складено №17527/03-20-13-02/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення позивачем п.1 ст. 49, п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 295 Митного кодексу України, п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA205040/2018/024714 від 06.09.2018, які підлягають перерахуванню до Держбюджету України на загальну суму 23166,01 грн., в т. ч. ввізне мито - 7239,38 грн., податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів - 15926,63 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2019 №0001123302 про збільшення грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на 9 049,22 грн., з них 7239,38 грн. за податковим зобов`язанням та 1809,84 грн. за штрафними санкціями. Зокрема, підставою винесення податкового-повідомлення рішення є звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель «Е200СDI» номер кузова НОМЕР_2 за експортною митною декларацією MRN №18LTLC0100EK0CBDC9 та рахунком-фактурою (Priemones Pirkimo-Pardavimo Sutartis) №6776 від 23.08.2018 щодо купівлі-продажу даного транспортного засобу. За результатами проведеного опрацювання зазначеного звернення митних органів Литовської Республіки, податковим органом було зроблено висновок про те, що позивач недоплатив у повному розмірі передбачені митні платежів.

Однак, позивач звертає увагу, що вказаний лист митного органу Литовської Республіки не містить відомостей про будь-яку причетність позивача до підробки чи подання неавтентичного рахунку-фактури під час митного оформлення автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель «E200CDI» номер кузова НОМЕР_2 . При цьому, акт про результати документальної невиїзної перевірки гр. ОСОБА_1 також не містить будь-яких фактів, які б вказували на вчинення протиправних дій позивачем щодо підроблення інформації про ціну транспортного засобу, а лише підтверджує факт подання декларантом під час митного оформлення зазначеного транспортного засобу рахунку-фактури під час митних процедур без будь-яких зауважень зі сторони митних органів, що також підтверджуються Восьмим апеляційним адміністративним судом у справі №857/12480/19 від 12.12.2019 про скасування постанови про порушення митних правил, якою позивачу інкримінувалося порушення передбачене статтею 485 Митного кодексу України.

Відтак, наявність інформації митних органів Литовської Республіки не може бути беззаперечним доказом вини позивача у вчиненні дій, які спрямовані на заниження податкових зобов`язань чи сплати митних платежів. Достовірність поданих уповноваженою особою покупця документів до митного оформлення не спростована належними доказами у справі.

На підставі наведеного просить визнати протиправним та скасувати оскаржене податкове повідомлення-рішення.

У поданому відзиві на позов №3906/03-20-08-02-08 від 07.08.2020 представник відповідача заперечив заявлені позовні вимоги. На їх обгрунтування вказав, що в ході проведення документальної невиїзної перевірки було використано інформацію митних органів Литовської Республіки та встановлено, що вартість товару (транспортного засобу), поданого до митного оформлення є нижчою, ніж задекларована в країні відправлення, що вплинуло на рівень оподаткування товару, який підлягав перевірці. Вказаний транспортний засіб експортовано згідно експортної митної декларації країни Митним департаментом Міністерства фінансів Литовської Республіки надані документально підтверджені відомості про фактичну ціну придбання транспортного засобу, що експортований на митну територію України відправником UAB «SANDRALITA». Перевіркою установлено, що автомобіль, вказаний в отриманій інформації можна однозначно ідентифікувати як такий, що був задекларований позивачем за відповідною митною декларацією. З отриманих відомостей випливає, що при митному оформленні транспортного засобу його вартісні показники в Україні були задекларовані недостовірно. Вартість ТЗ згідно із інвойсами значно нижча, ніж задекларована у країні відправлення до країни призначення – України. За даними опису товару в гр. 31 МД, відомості про неналежний стан транспортного засобу (поломка, аварія, тощо...), які б підтверджували втрату у своїй вартості від дати продажу/експорту в Литві, та дати купівлі/продажу в Україні відсутні. Зокрема, згідно експортної митної декларації №18LTLC0100EK0CBDC9 від 23.08.2018 вищевказане авто перетнуло митний кордон Республіки Литва 23.08.2018 із зазначеною ціною 8000 Євро, а при митному оформленні на митному кордоні України 06.09.2018 ціна транспортного засобу вже становила 5000 Євро (згідно даних декларанта). Тому, під час перевірки правильності декларування митної вартості товару після їх випуску визначено митну вартість товару марки «MERCEDES-BENZ», модель - Е200 CDI; кузов - № НОМЕР_3 в розмірі 263 250,08 грн.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 23 166,01 грн., в т. ч. ввізне мито - 7 239,38 грн., податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів - 15 926,63 грн.

Враховуючи вказані обставини, представник відповідача стверджує, що контролюючим органом правомірно збільшено грошове зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на 9 049,22 грн., з них 7239,38 грн. за податковим зобов`язанням та 1809,84 грн. за штрафними санкціями на підставі податкового повідомлення-рішення №0001123302 від 02.10.2019, тому у задоволенні позову просив відмовити.

Також у відзиві представник відповідача просив суд розгляд справи проводити у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача.

З приводу заявленого клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача суд зазначає таке.

Як передбачено пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно із частиною другою статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частина друга статті 257 КАС України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частинами п`ять, шість статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Представник відповідача вважає, що розгляд даної справи має важливе значення для контролюючого органу та у сторін наявні розбіжності, що стосуються предмету даного спору.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною дев`ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 КАС України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи. Крім того, в силу приписів частини другої статті 77 КАС України, саме на відповідача покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у справі необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

У поясненнях на відзив представник позивача підтримав обгрунтування позовних вимог, викладених в позовній заяві.

Суд, дослідивши письмові пояснення позивача та відповідача у заявах по суті справи, письмові докази по справі, встановив такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2018 посадовою особою м/п «Ковель» Волинської митниці ДФС на підставі митної декларації ІМ40ДЕ №UA205040/2018/024714, де декларантом (митним брокером) ТзОВ «Бразерс Плюс» (м. Луцьк, вул. Рівненська, 76, є ОСОБА_2 за договором-дорученням із ОСОБА_1 «Про надання послуг по декларуванню товарів» №163 від 06.09.2018, здійснено митне оформлення легкового автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», модель Е200 CDI, номер кузова НОМЕР_4 , який позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 09.03.2018 придбав у громадянина Литовської республіки Мінгат Жан-Жак за 5 000 євро.

З метою перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товару за митною декларацією (МД) від 06.09.2018 №UA205040/2018/024714, в період 23 по 30 серпня 2019 року працівники ГУ ДФС України у Волинській області проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 30.08.2019 №17527/03-20-13-02/ НОМЕР_1 .

Висновком акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 49, п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 1 ст. 257, п. 1 ст. 295 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання за МД від 06.09.2018 № UA205040/2018/024714 на 23166,01 грн., в тому числі ввізне мито 7239,38 грн., податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів 15926,63 грн.

Згідно з висновками акта перевірки від 30.08.2019 №17527/03-20-13-02/ НОМЕР_1 ОСОБА_1 занижено податкове зобов`язання із податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів, що підтверджується інформацією, отриманою від митних органів Литовської Республіки по ввезеному на митну територію України транспортному засобу. Зокрема, за результатами порівняння та співставлення відомостей, задекларованих позивачем у МД типу ІМ 40ДЕ від 06.09.2018 №UA205040/2018/024714 і супровідних документів до неї, та митної декларації, отриманої від уповноважених органів Литовської Республіки, що стосуються експорту транспортного засобу з території іноземної держави, встановлено повну ідентичність транспортного засобу. При цьому, перевірці підлягав транспортний засіб – легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», модель «Е200 CDI», номер кузова НОМЕР_4 , що оформлений Волинською митницею за МД від 06.09.2018. Аналогічний номер кузова та характеристики зазначені в експортній митній декларації Литовської Республіки від 23.08.2018 №18LTLC0100EK0CBDC9 на експорт транспортного засобу в Україну. Вказаний транспортний засіб експортовано з території Литовської Республіки від продавця Компанії UAB «SANDRALITA» (DAINAVOS, 3-24 TAURAGE, LT) на підставі завіреної копії рахунка-фактури (інвойс) від 23.08.2018 №6776.

Згідно з даними експортної декларації Литовської Республіки (графа 8 «Отримувач») транспортний засіб був оформлений на покупця – громадянина України ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ).

Перевіркою встановлено, що при митному оформленні товарів їх митна вартість в Україні була задекларована недостовірно. Вартість товарів нижча, ніж задекларована в країні відправлення - Республіці Литва (розбіжність становить 72393,69 грн.).

Отже, згідно з вискоками контролюючого органу за результатами ввезення на митну територію України ТЗ марки «MERSEDES-BENZ», модель «Е200 CDI», номер кузова НОМЕР_4 , встановлено заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 19908,29 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесло податкове повідомлення-рішення від 02.10.2019 № 0001123302, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на 9 049,22 грн., з них 7239,38 грн. за податковим зобов`язанням та 1809,84 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, непогоджуючись із такими висновками контролюючого органу звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 54 цього ж Кодексу передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Згідно із частиною першою статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною першою статті 351 цього ж Кодексу визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Як передбачено пунктом 2 частини другої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

При цьому, згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Проаналізувавши вищезазначені положення митного законодавства, суд дійшов висновку, що декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.

Згідно із статтею 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Частиною шостою статті 345 цього ж Кодексу визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів.

Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

За результатами дослідження документів, наданих митними органами Литовської Республіки (наданими відповідачем у перекладні на українську мову), суд погоджується із доводами ГУ ДПС у Волинській області, що автомобіль, ввезений за митною декларацією від 06.09.2018 №UA205040/2018/024714 можна однозначно ідентифікувати як такий, що був оформлений за митною декларацією Литовської Республіки №18LTLC0100EK0CBDC9 від 23.08.2018.

Однак, суд звертає увагу на те, що згідно із інформацією митних органів Литовської Республіки вказаний вище автомобіль відповідно до експортної митної декларації реалізовувався іноземною компанією UAB «SANDRALITA» (DAINAVOS, 3-24 TAURAGE, LT) фізичній особі – громадянину України ОСОБА_4 .

Разом з тим, позивачем цей же автомобіль був придбаний у громадянина Литовської республіки Мінгат ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 09.03.2018, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, згідно відомостей, які містяться у сервісі Єврокомісії на офіційному сайті у підрозділі «Експорт MRN-спостереження» судом встановлено, що експорт на підставі декларації №18LTLC0100EK0CBDC9 від 23.08.2018 скасований, що свідчить про те, що експортно-імпортна операція із поставки ТЗ марки «MERSEDES-BENZ», модель «Е200 CDI», номер кузова НОМЕР_4 , вартістю 8 000 євро на користь ОСОБА_6 не відбулась.

Також суд звертає увагу, що при ввезені на територію України ТЗ марки «MERSEDES-BENZ», модель «Е200 CDI», номер кузова НОМЕР_4 ОСОБА_1 були здійснені всі митні формальності. При цьому, відповідач не заперечує того, що за результатами перевірок відповідності поданих позивачем митної декларації даним супровідних документів, які були надані до митного оформлення, у частині кількості, вартості, валюти зовнішньоекономічної операції, умов поставки розбіжностей не встановлено. Крім того, при митному оформленні ТЗ рішення про коригування митної вартості митним органом не приймалося, додаткові дослідження поданих декларантом документів податковим та митним органами не проводилися. Відтак, висновки відповідача фактично здійснені лише на підставі припущення про фіктивність поданих позивачем документів, що стосуються вартості розмитнених транспортних засобів. Однак відповідач не встановив такого факту.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить із того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми митних платежів на підставі первинних реєстраційних документів та оригіналу інвойсу. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур. Рішення про коригування митної вартості митним органом не приймалося. Додаткових досліджень податковими та митними органами не проводилося, а інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав, стосувалася факту ймовірної підробки документів.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено повноти податкового правопорушення, а його відсутності у спірних правовідносинах доводить протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та відповідає меті адміністративного судочинства при вирішенні спорів цієї категорії. Також суд акцентує, що отримана інформація від митних органів Литовської Республіки має орієнтуюче значення.

Вказана позиція узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 817/1107/17.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що за результатами ввезення позивачем на митну територію України транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ», модель Е200 CDI, номер кузова НОМЕР_4 , 26.06.2019 в. о. начальника Волинської митниці ДФС винесено постанову у справі про порушення митних правил за ознаками статті 485 Митного кодексу України, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення митних правил (за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру), яка визнана протиправною та скасована постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019.

При цьому суд керувався тим, що відповідач – керівник Волинської митниці ДФС, як суб`єкт владних повноважень, не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запитів компаніям, які фігурують відправниками товару у документах, наданих митними органами Литовської Республіки та документах, поданих до митного оформлення позивачем, не вжив заходів щодо встановлення особи і опитування ОСОБА_3 , який значиться покупцем автомобіля за документами, наданими митними органами Литовської Республіки, а тому отримані від митних органів Литовської Республіки документи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях позивача умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару.

Відтак, встановлені обставини, в силу статті 78 КАС України, також доводять безпідставність висновків контролюючого органу.

Суд також не бере до уваги посилання представника відповідача на правовий висновок, сформований у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №803/1420/17, оскільки у зазначеній справі предметом спору не є ідентичним (правомірність нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів, мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарської діяльності); окрім того, справу про порушення митних правил порушено не було.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, наданий ГУ ДПС у Волинській області договір купівлі-продажу від 23.08.2018, на підставі якого спірний транспортний засіб був реалізовано UAB «SANDRALITA» на користь ОСОБА_3 за ціною 8 000 євро не підписаний покупцем; подані відповідачем документи, які отримано від уповноважених органів Литовської республіки, перекладені українською мовою, містять також невідповідність в частині визначення вартості товару (8 000 євро – у декларації №18LTLC0100EK0CBDC9 від 23.08.2018 без перекладу та 6 000 євро у перекладеній декларації.

Відтак, встановлені судом в ході розгляду справи обставини свідчать про неналежність, недостовірність, недостатність таких доказів, тому у податкового органу були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001123302 від 02.10.2019.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 840,80 грн, сплачений відповідно до квитанції №0.0.1759897237.1 від 07.07.2020.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області № 0001123302 від 02.10.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя О.А. Лозовський