Ухвала суду № 91589774, 16.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

16 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/12683/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу від 27.08.2020 № З-5779/15-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою» та зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі позивачу для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, що перебувають у державній власності Старокошарівської сільської ради (Люблинецька територіальна громада) Ковельського району Волинської області, кадастровий номер 0722189300:05:002:0466.

15.09.2020 представником позивача подана заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони:

- Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області - вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення та складу угідь, зміну конфігурації та меж, зміну кадастрових номерів, поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання у користування для всіх потреб, оренду, в тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 0722189300:05:002:0466, землі запасу, яка знаходиться на території Старокошарівської сільської ради (Люблинецька територіальна громада) Ковельського району Волинської області, із земель державної власності сільськогосподарського призначення;

- Державним кадастровим реєстраторам відділу Держгеокадастру у Ковельському районі та місті Ковелі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області вчиняти будь-які дії у Державному земельному кадастрі, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення та складу угідь, зміну конфігурації та меж, зміну кадастрових номерів, поділ чи об`єднання, скасування державної реєстрації, скасування кадастрового номеру земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 0722189300:05:002:0466, землі запасу? Яка знаходиться на території Старокошарівської сільської ради (Люблинецька територіальна громада) Ковельського району Волинської області, із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на наступне:

- згідно з інформацією з Публічної кадастрової карти та запиту адвоката від 07.09.2020 № 07/09 до ГУ Держгеокадастру у Волинській області, на заяву від 06.04.2020 за номером ЗВ-0709901392020, Головним Управлінням Держгеокадастру у Волинській області видано наказ № 3-3657/15-20-СГ від 09.04.2020, яким надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо земельної ділянки, площею 2,0000 га, ОСОБА_2 , що є беззаперечним доказом вчинення відповідачем дій спрямованих на позбавлення позивача права на відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства;

- такі дії відповідача як затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, кадастровий номер 0722189300:05:002:0466 іншій особі можуть ускладнити виконання рішення суду, оскільки наслідком їх буде перехід земельної ділянки у власність до іншої особи.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 №01-79/104/20, в зв`язку з перебуванням судді Денисюка Р.С. у відпустці з 14.09.2020 по 25.09.2020, призначено автоматизований розподіл заяви про забезпечення позову в справі №140/12683/20 з метою розгляду заяви у встановлені Кодексом адміністративного судочинства України строки, за результатами якого, згідно із протоколом, визначено суддю ОСОБА_3 для розгляду вказаної заяви.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, розгляд клопотання про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Розглянувши та дослідивши додані до позову та заяви докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відповідно відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

З доданих до заяви матеріалів (копія наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 09.04.2020 №3-3657/15-20-СГ) встановлено, що на земельну ділянку 0722189300:05:002:0466 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 .

Суд враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (третіх осіб) і вважає, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є не співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки посилаючись на наявність у нього правомірного очікування щодо земельної ділянки, яка на момент звернення до суду не перебувала у його користуванні (розпорядженні, власності), позивач, фактично, просить заборонити відповідачу та його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії відносно зазначеної земельної ділянки в інтересах третіх осіб, щодо яких відсутні будь-які посилання на порушення (недодержання) ними (третіми особами) встановленого порядку отримання прав на земельну ділянку.

Суд зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду у справі №813/1631/14 надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки одній особі не є підставою для відмови в його наданні іншій особі.

Позивачем надаються міркування стосовно того, яким чином відповідач може діяти у майбутньому в контексті визначення права власності земельної ділянки, що, фактично, є припущеннями, а не конкретними фактами, на основі яких суд може аналізувати ситуацію. Припущення, на думку суду, не можуть вказувати на очевидність неправомірності прийнятого рішення.

При цьому, представник позивача у заяві про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову сам вказує, що в даний час ОСОБА_2 із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, кадастровий номер 07221893 00:05:002:0466 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту Старокошарівської сільської ради (Люблинецька територіальна громада) Ковельського району Волинської області із земель державної власності не зверталася.

Суд зазначає, що наведене в заяві обґрунтування необхідності забезпечення позову не свідчить про наявність очевидних ознак протиправності поведінки відповідача, зокрема його рішень, у спірних правовідносинах.

Наведене заявником обґрунтування потребує з`ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи. Наведене, фактично, зумовлює вирішення спору по суті, що не відповідає завданням інституту забезпечення позову.

Отже, на думку суду, зазначені обставини в їх сукупності свідчать про необґрунтованість заявленого клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 150-151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.В. Дмитрук