Рішення № 91589717, 08.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 вересня 2020 р. Справа № 0240/3698/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Богоноса М.Б.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача Іванова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди.

Ухвалою від 19.10.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.10.2018 на адресу суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

23.10.2018 до суду надійшла заява про усунення, вказаних в ухвалі від 19.10.2018, недоліків.

Ухвалою від 26.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 09.11.2018 о 10:00 год. в залі судового засідання № 1 Вінницького окружного адміністративного суду, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14.

30.10.2018 та 05.11.2018 на адресу суду від позивача надійшли заяви про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою від 09.11.2018 провадження у справі зупинено до 28.11.2018.

Ухвалою від 28.11.2018 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.12.2018 о 15:30 год.

29.11.2018 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Також відповідач просив суд витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду справу № 802/922/18 для огляду.

30.11.2018 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі другого відповідача.

03.12.2018 на адресу суду надійшла заява відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

06.12.2018 на адресу суду від відповідача надійшло доповнення до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою від 06.12.2018 занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву у судовому засіданні до 07.12.2018.

07.12.2018 на адресу суду від відповідача надійшло доповнення до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

12.12.2018 на адресу суду від відповідача надійшла заява про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою від 12.12.2018 занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву у судовому засіданні до 14.12.2018.

13.12.2018 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку із перебуванням на лікуванні.

Ухвалою від 14.12.2018 клопотання позивача про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі до одужання позивача.

03.01.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 11.01.2019 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.01.2019 о 14:00 год.

22.01.2019 на адресу суду від відповідача надійшла заява про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

22.01.2019 на адресу суду від відповідача надійшло доповнення до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 24.01.2019 позовні вимоги в частині зобов`язання вжити заходи по виконанню рішення ЄСПЛ від 17.04.2014 р. в незакінченій частині рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004 р. залишено без розгляду. Окрім того, ухвалою від 24.01.2019 занесеною до протоколу судового засідання залишено без розгляду клопотання про залучення другого відповідача.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що на виконання рішення адміністративного суду у справі № 802/2272/16-а, Урядовим уповноваженим вчинено дії, які можна вважати координаційними, зокрема, збиралась та з`ясовувавсь інформація щодо виконання рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. У зв`язку з тим, що виконавчі провадження по виконанню рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року закінчені, відпали обставини та підстави для подальшого здійснення координації виконання судового рішення національного суду.

12.02.2019 не погоджуючись із ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 та рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 позивач звернувся із апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постановами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 апеляційні скарги на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 - без змін.

20.05.2019 не погоджуючись із ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 та рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019, постановами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2020, якою це рішення залишено без змін, скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції у цій справі, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог передчасно та не в повній мірі дослідили фактичні обставини справи щодо виконавчого провадження № 55027823 дійшовши висновку, що виконавчі провадження по виконанню рішення ЄСПЛ є закінченими.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про закінчення виконавчих проваджень щодо виконання рішення ЄСПЛ не відображають реальності та повноти виконання зазначеного рішення, а лише свідчить про їх закінчення, а не про повне та фактичне виконання, координацію виконання якого зобов`язано здійснити Урядового уповноваженого.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 залишено без змін.

За результатом автоматизованого розподілу справ між суддями 14.01.2020 головуючим у справі визначено суддю Богоноса М.Б.

Ухвалою від 17.01.2020 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.02.2020 о 10:00 год. Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 13.02.2020 витребувано у Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 55027823 та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 03.03.2020.

03.03.2020 на адресу суду від позивача надійшли витребувані докази.

Ухвалою від 03.03.2020 витребувано у Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 49014939. Оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 19.03.2020.

04.03.2020 на виконання ухвали суду від 13.02.2020 відповідачем подано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 55027823.

10.03.2020 на виконання ухвали суду від 03.03.2020 Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві подано витребувані докази.

16.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 44360795.

17.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 211 на усій території України з 12.03.2020 по 03.04.2020 запроваджено карантин.

18.03.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із запровадженням карантину на усій території України.

У підготовчому судовому засіданні 19.03.2020, усною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання сторін. Відкладено підготовче засідання на 09.04.2020 о 13:30 год.

07.04.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із продовженням карантину та перебуванням позивача на самоізоляції.

У підготовчому судовому засіданні 09.04.2020, усною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання позивача. Відкладено підготовче засідання на 21.05.2020 о 11:30 год.

20.05.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із продовженням карантину та перебуванням позивача на самоізоляції.

21.05.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із продовженням на всій території України дії карантину до 22.05.2020.

У підготовчому судовому засіданні 21.05.2020, усною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання сторін. Відкладено підготовче засідання на 23.06.2020 о 11:30 год.

22.06.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із продовженням карантину та перебуванням позивача на самоізоляції.

У підготовчому судовому засіданні 23.06.2020, усною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання позивача. Відкладено підготовче засідання на 06.08.2020 о 11:30 год.

17.07.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

31.07.2020 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із зайнятістю представника в іншій справі.

04.08.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату у зв`язку із продовженням карантину та перебуванням на самоізоляції.

Ухвалою від 06.08.2020 відмовлено у задоволенні клопотань сторін про відкладення розгляду справи та постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020 р. о 09:30 в залі судового засідання № 1 Вінницького окружного адміністративного суду, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14.

Також Ухвалою від 06.08.2020 встановлено позивачу 3-х денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відповіді на відзив та відповідачу 3-х денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

У судовому засіданні 08.09.2020, усною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання відмовлено у задоволенні клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

У судовому засіданні 08.09.2020 позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.09.2020 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Надавши оцінку аргументам сторін, які наведені у заявах по суті справи, письмовим доказам у справі та оцінивши їх із урахуванням висновків та мотивів Верховного Суду, що викладені у постанові від 31.07.2019, суд встановив наступне.

17.07.2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України», яким зобов`язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 підлягають виконанню:

1) рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 року;

2) рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 28 березня 2006 року;

3) рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 16 жовтня 2006 року;

4) рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 06 квітня 2007 року;

5) рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 27 листопада 2006 року.

Спірні правовідносини пов`язані із виконанням рішення Європейським судом з прав людини в частині рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 року.

Зокрема, рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 року в справі № 2-200/2004 зобов`язано ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу від 07 березня 2002 року № 25-а-к про звільнення ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25 січня 2001року, та провести з ним повний розрахунок.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєва О.В. від 13 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яворовенко та інші проти України» та зобов`язано боржника добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

У процесі виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яворовенко та інші проти України» від 17.07.2014 року, позивач неодноразово звертався у адміністративний суд, з метою визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів, повноваження яких дотичні до процедури виконання рішення ЄСПЛ.

Зокрема, вважаючи протиправною бездіяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо нездійснення координації роботи щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року, позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом у справі № 802/2272/16-а.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.06.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо нездійснення координації роботи виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року та зобов`язано Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснити координацію виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року.

З метою ініціювання примусового виконання постанови від 29.06.2017 у справі № 802/2272/16-а позивач звернувся до органів Державної виконавчої служби України.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.10.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 55027823 з примусового виконання рішення у справі № 802/2272/16-а про зобов`язання урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснити координацію виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.

17.04.2018 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Мінюсту України закінчено ВП № 55027823 з примусового виконання виконавчого листа № 802/2272/16-а.

Підставою для прийняття зазначеної постанови про закінчення виконавчого провадження став п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Зокрема, у постанові вказано, що відповідно до службової записки Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 20.12.2017 року № 7607/5/48-17 та від 11 квітня 2018 року № 93-5.2.2-18 рішення суду виконано в повному обсязі.

Висновок про повне виконання рішення суду ґрунтувався на таких фактичних обставинах.

На виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 29.06.2017 року у справі № 802/2272/16-а, Урядовий уповноважений звернувся до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м Києві з листом № 7161/5/32-17 від 16.11.2017 року, яким просив повідомити терміново у строк до 24.11.2017 року про стан виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці.

З аналогічним за змістом листом № 7162/5/48-17 від 16.11.2017 року Урядовий уповноважений звернувся до Заступника Міністра юстиції з питань виконавчої служби.

За наслідком розгляду зазначеного звернення, Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві надіслав відповідь від 21.11.2017 року, якою повідомив, що на примусовому виконанні відділу перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа-дублікату Вінницького міського суду Вінницької області № 2-200/2004 виданого 05 серпня 2015 року щодо зобов`язання ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу № 25-а-к від 7 березня 2002 року про звільнення ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25 січня 2001 року та провести з ним повний розрахунок. Рішення суду виконано фактично в порядок та спосіб встановлений виконавчим документом, а саме, згідно рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 квітня 2004 року ДАК «Укрресурси» змінено дату наказу про звільнення ОСОБА_1 . Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року залишено без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року № 802/82/16-а, якою визнано протиправною бездіяльність Департаменту щодо виконання рішення Суду в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 березня 2004 року № 2-200/2004 щодо проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільнені з роботи в ДАК «Укрресурси» та зобов`язано Департамент вчинити дії на виплату ОСОБА_1 невиплаченої заборгованості в сумі 1188937,30 грн., а також протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2994 від 03 серпня 2016 року сплачена заборгованість на загальну суму 1188937,30 грн.

13 вересня 2016 року відділом, при виконанні ВП № 44360793 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17.07.2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

06 жовтня 2017 року державним виконавцем відділу, керуючись п. 12 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49014939.

20 грудня 2017 року в.о. керівника Секретаріату Уповноваженого у справах ЄСПЛ на адресу Департаменту направлено службову записку № 7607/5/48-17, якою проінформовано, що на виконання рішення адміністративного суду у справі № 802/2272/16-а уповноважений неодноразово, зокрема 10.07.2017 року та 16.11.2017 року направляв запити до Департаменту, відділу, а також ліквідатору ДАК «Укрресурси». Зазначено, що після відновлення виконавчих проваджень № 49014939 від 25 квітня 2017 року та № 53654408 від 29 березня 2017 року за ініціативою Уповноваженого 28 квітня 2017 року відбулась спільна нарада за участі представників Секретаріату Уповноваженого, Департаменту, відділу щодо стану виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, винесеного на користь ОСОБА_1

13 квітня 2018 року на адресу Департаменту від керівника Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини направлено Службову записку № 93-5.2.2-18 від 11 квітня 2018 року, аналогічну за змістом службової записки № 7607/5/48-17 від 20 грудня 2017 року.

Вчинення описаних вище дій, було кваліфіковано відповідачем та судом першої й апеляційної інстанцій як фактичне виконання в повному обсязі рішення суду у справі № 802/2272/16-а.

Як наслідок, відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.04.2018 № 55027823.

Однак, Верховний Суд не погодився із такими висновками судів і скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 якими відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова Верховного Суду від 31.07.2019 у цій справі мотивована таким.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку, що виконавчі провадження по виконанню рішення ЄСПЛ закінчені, отже відпали підстави для подальшого здійснення координації, відтак оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження № 55027823 є законною. Проте такі висновки визнано передчасними (п. 57-58).

Висновки судів попередніх інстанцій про закінчення виконавчих проваджень щодо виконання рішення ЄСПЛ не відображають реальності та повноти виконання зазначеного рішення, а лише свідчить про їх закінчення, а не про повне та фактичне виконання, координацію виконання якого зобов`язано здійснити Урядового уповноваженого (п.60).

Касаційний суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі в порушення норм процесуального права не вжили заходів для отримання відомостей, які мають значення для вирішення цієї справи, як то матеріали виконавчих проваджень щодо виконання рішення ЄСПЛ «Яворовенко та інші проти України» у відповідній частині та хід їх виконання (п.62).

Окремо Верховний Суд зазначив, що виконавче провадження № 55027823 про зобов`язання Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ здійснити координацію виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року вирізняється своєю складністю та нетиповістю, а також потребує значно ширшого розуміння та застосування механізмів/процедури його виконання, ніж застосовано виконавчою службою та боржником. Формальний підхід до такого виконання, як то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання (п. 63).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується ч. 2 ст. 19 Конституції України, в силу якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (далі – Закон № 3477-IV) терміни, які вживаються у цьому Законі, мають таке значення: Рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України; виконання Рішення - а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 3477-IV Рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону № 3477-IV протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:

а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз`ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства;

б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону № 3477-IV контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 3477-IV Орган представництва в рамках здійснення передбаченого частиною другою цієї статті контролю має право отримувати від органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів, а також вносити Прем`єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 3477-IV органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов`язані: а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру; б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру; в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва; г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.

Відповідно до п. 1 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784 (далі – Положення № 784) Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини є посадовою особою Міністерства юстиції, на яку покладено повноваження щодо забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини (далі – Суд) під час розгляду справ про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Суду.

Згідно з п. 4 Положення № 784 основними завданнями Уповноваженої особи є: 2) координація роботи, пов`язаної з підготовкою матеріалів для розгляду справ у Суді та виконанням його рішень, співпраця з цією метою з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями; 4) інформування Комітету міністрів Ради Європи в установленому ним порядку про хід виконання Україною рішень Суду у справах, в яких Україна є стороною.

Відповідно до п. 5 Положення № 784 Уповноважена особа відповідно до покладених на неї завдань: 3) надсилає до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій запити стосовно надання матеріалів та інформації у справах про порушення Конвенції, координує роботу з підготовки пропозицій з організаційно-правових, процедурних та інших питань, пов`язаних із забезпеченням представництва України в Суді та виконанням його рішень; 7-2) вживає на будь-якій стадії розгляду справи Судом заходів для відновлення прав заявника, включаючи звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, якщо у справі вбачається порушення Конвенції.

Як зазначалося, у справі № 802/2272/16-а (за позовом ОСОБА_1 до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії), видано виконавчий лист про зобов`язання Урядового уповноваженого здійснити координацію виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. Зазначений виконавчий направлено для виконання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VII (далі – Закон № 1404-VII) підлягають примусовому виконанню виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 19 Закону № 1404-VII визначені права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження, відповідно до яких сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Оскаржувану у справі постанову від 17.04.2018 про закінчення виконавчого провадження № 55027823 прийнято на підставі п. 9 ст. 39 Закону № 1404-VII, в силу якого, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Надаючи оцінку постанові від 17.04.2018 про закінчення виконавчого провадження № 55027823, суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Аналізуючи висновки Верховного Суду, суд вважає, що для виправлення судової помилки яка стала підставою для скасування рішень судів, при новому розгляді цієї справи необхідно врахувати:

виконавче провадження ВП № 55027823 спрямоване на виконання рішення суду у справі 802/2272/16-а знаходиться у безпосередньому взаємозв`язку із виконавчим провадженням ВП № 44360795 спрямованим на виконання рішення Європейським судом з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України»;

чинність виконавчого провадження ВП № 44360795 як і неповне виконання рішення Європейським судом з прав людини від 17 липня 2014 року вказуватиме на неналежне (неповне) виконання Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини обов`язку із здійснення координації виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року;

у такому випадку (незабезпечення здійснення Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини обов`язку із координації виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року для досягнення кінцевої мети – повного виконання рішення Європейського суду з прав людини) вказуватиме на неправомірність оскаржуваної у цій справі постанови від 17.04.2018 про закінчення виконавчого провадження № 55027823.

З метою встановлення фактичних обставин щодо стану виконавчого провадження ВП № 44360795, судом витребувано у відповідача матеріали виконавчих проваджень пов`язаних із виконанням рішення Європейського суду з прав людини, в тому числі виконавчого провадження ВП № 44360795.

Із матеріалів виконавчого провадження ВП № 44360795 встановлено, що це виконавче провадження відкрито постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєва О.В. від 13.08.2014 року.

На момент розгляду цієї справи виконавче провадження ВП № 44360795 завершено.

Однак Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 прийнятій у цій справі, дійшов висновку, що сам факт закінчення виконавчого провадження ВП № 44360795 не є достатньою підставою для висновку про правомірність постанови від 17.04.2018 про закінчення виконавчого провадження № 55027823, що обумовлює необхідність дослідження стану виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року в частині рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01.03.2004 року в справі № 2-200/2004.

Питанню щодо повноти виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року № 25663/02 в справі «Яворовенко та інші проти України» у частині рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01.03.2004 року в справі № 2-200/2004 надана оцінка судами в справах № 802/82/16-а, № 802/1462/16-а, 802/840/16-а, рішення по яким набрали законної сили.

Водночас, ухвалою Господарського суду м. Києва від 14 лютого 2019 року в справі № 46/436-б ОСОБА_1 було визнано кредитором ДАК «Укрресурси» на суму 3667621,26 грн.

Позивач не заперечує той факт, що Міністерство юстиції України, виконуючи рішення Європейського суду у справах «Віннік та інші проти Украйни» і «Малахова та інші проти України», де він є одним із заявників, в 2014 році сплатив вже частину повного розрахунку, яку заборгувала йому Компанія на суму 711 209,73 грн., що входить в загальну суму боргу. Також він не оспорював, що Міністерством юстиції України, на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 року в справі № 802/82/16-а, якою визнана протиправна бездіяльність Департаменту ДВС, було фактично сплачено ще 1188937,30 грн., як різниця між 1900147,03 грн. і сумою 711 209,73 грн.

В силу ч. 1 та 4 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі № 802/82/16-а ОСОБА_1 просив визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі «Яворовенко та інші проти України», зобов`язати Міністерство юстиції України поновити порушені права позивача шляхом перерахунку на його користь суми повного розрахунку, проведеного на підставі рішення Європейського суду з прав людини, та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., шляхом списання безспірної суми з рахунку Державної казначейської служби України.

Постановою від 18.04.2016 у справі № 802/82/16-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 2-200/2004 щодо проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з роботи в ДАК «Укрресурси». Зобов`язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» (виконавче провадження ВП № 44360795) вчинити дії, спрямовані на виплату ОСОБА_1 невиплаченої йому станом на жовтень 2015 року заборгованості ДАК «Укрресурси» за рішеннями національних судів, які набрали законної сили, однак залишаються невиконаними, в сумі 1188937 (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн. 30 коп.

Приймаючи постанову від 18.04.2016 р у справі № 802/82/16-а, суд дійшов висновку, що на день ухвалення постанови суду, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р. залишається невиконаним тільки в частині проведення зі стягувачем ОСОБА_1 повного розрахунку, що визнається обома сторонами у справі. Вказаним аргументом оперував сам позивач обґрунтовуючи позовні вимоги. Тобто, зобов`язальна частина рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р. була виконаною ще до 18.04.2016.

В подальшому, на виконання постанови від 18.04.2016 р у справі № 802/82/16-а, 01.08.2016 року, державним виконавцем Департаменту ДВС в адрес Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України направлено вимогу № 65/23 щодо проведення дій спрямованих на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі «Яворовенко та інші проти України» щодо перерахування на користь ОСОБА_1 1188937,30 грн. заборгованості, визначеної постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 р. по справі № 802/82/16-а, про що також було проінформовано Урядового уповноваженого.

Платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2994 від 03.08.2016 року позивачу сплачена заборгованість на загальну суму 1188937,30 грн.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття 29.08.2016 року Вінницьким окружним адміністративним судом звіту про повне виконання постанови суду від 18.04.2016 року № 802/82/16-а.

Як наслідок – державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС 13.09.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі «Яворовенко та інші проти України» правомірність якої також була підтверджена у судовому порядку.

Надаючи оцінку повноті виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині, що стосується позивача, Верховний Суд ухвалюючи постанову від 14.03.2019 (справа № 802/1462/16-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії) дійшов висновку, що у справі № 802/82/16-а, судом правильно встановлено, що повна сума заборгованості ДАК «Укрресурси» перед ОСОБА_1 , яка підлягала стягненню на його користь в межах здійснення виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 17.07.2014 у виконавчому провадженні ВП № 44360795, складала 1900147,03 грн., з яких кошти у сумі 711209,73 грн. ОСОБА_1 вже було виплачено. Відтак, залишок вищевказаної заборгованості перед позивачем складав 1188937,30 грн (п. 20).

При цьому, як зазначено вище, заборгованість на суму 1188937,30 грн виплачена позивачу на підставі платіжного дорученням Міністерства юстиції України № 2994 від 03.08.2016 року, що є підставою для висновку про повне виконання (у частині, що стосується ОСОБА_1 ) рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року № 25663/02 в справі «Яворовенко та інші проти України» у частині рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 року в справі № 2-200/2004.

У справі № 802/840/16-а (за позовом ОСОБА_1 до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії) Верховний Суд теж погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року № 25663/02 в справі «Яворовенко та інші проти України» у частині рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 року в справі № 2-200/2004, після виплати позивачу залишку заборгованість на загальну суму 1188937,30 грн. вважається виконаним у повному обсязі.

При цьому, суд Касаційної інстанції зазначив, що позовна вимога про визнання неправомірною бездіяльності Урядового уповноваженого у справах Європейського суду та Департаменту ДВС Мін`юсту щодо відсутності контролю і координації дій при виконанні рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яворовенко та інші проти України» від 17.07.2014 року № 25663/02, в частині, що до цього часу є невиконаною, не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем вчинено всі необхідні дії щодо забезпечення виконання вищевказаного рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року, яке станом на момент розгляду справи є виконаним в повному обсязі (п. 46).

Підсумовуючи вказані вище обставини та дослідивши матеріали виконавчого провадження ВП № 44360795, суд безспірно встановив, що виконавче провадження ВП № 44360795 по виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 у частині рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 на даний час закінчено. Правомірність постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 44360795 підтверджена рішеннями судів, що набрали законної сили.

Аналіз стану виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у частині яка стосується позивача, дає підстави для висновку, що рішення Європейського суду з прав людини вважається виконаним у повному обсязі. Висновок про повне виконання рішення узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у справах № 802/82/16-а, № 802/840/16-а, № 802/1462/16-а.

Правовим наслідком обох обставин у сукупності (по перше - повного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у частині, що стосується позивача, а по друге – факту закінчення виконавче провадження ВП № 44360795) є те, що в урядового уповноваженого відсутні підстави для виконання покладеного Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі № 802/2272/16-а обов`язку здійснювати подальшу координацію виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року. Відтак, оскаржувана у цій справі постанова відповідача від 17.04.2018 про закінчення виконавчого провадження № 55027823 є правомірною та скасуванню не підлягає.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 27.11.2019 року прийнятій у справі № 120/1132/19-а.

Щодо аргументів позивача про те, що сума заборгованості перед ним зросла до 3667621,26 грн., доказом чого є ухвала Господарського суду м. Києва від 14 лютого 2019 року в справі № 46/436-б якою ОСОБА_1 було визнано кредитором ДАК «Укрресурси» на суму 3667621,26 грн., то суд оцінює їх критично і вважає, що збільшення суми вказаної заборгованості не слід ототожнювати із невиконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року.

В обґрунтування зазначеного висновку слід зазначити, що рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року стосувалося тих сум відшкодування, які підтверджувалися рішеннями національних судів, та вважалися обов`язковими до виконання на момент прийняття рішення ЄСПЛ (п. 14 рішення від 17.07.2014). У ситуації яка склалася із позивачем, рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 не може бути поширено на усі спори позивача, які виникли після його прийняття та ініційовані ним для розгляду судами в порядку цивільного та адміністративного судочинства.

Водночас слід розмежовувати ті суми на виплату яких позивач мав право на виконання рішення Європейського суду з прав людини (1188937,30 грн. + 711 209,73 грн. = 1900147,03 грн.) і які йому виплачені у повному обсязі, що встановлено як при розгляді цієї справи так і підтверджено судами трьох інстанцій у справах № 802/82/16-а, № 802/840/16-а, № 802/1462/16-а, із сумами заборгованості яка виникла в подальшому, та охоплюється акцептованими вимогами позивача як кредитора ДАК «Укрресурси» у межах провадження справи № 46/436-б про банкрутство. Тому, твердження позивача про те, що рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року щодо нього вважатиметься не виконаним допоки йому не буде виплачена заборгованість сума якої постійно зростає є безпідставними.

Більше того, як встановлено причиною збільшення суми заборгованості є дії, у тому числі позивача, які призводять до систематичних змін дати видання наказу про звільнення позивача та дати отримання ним трудової книжки. Однак, як визнано самим позивачем при розгляді справи № 802/82/16-а, та відображено у постанові суду від 18.06.2016, зобов`язальна частина рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року вважалася виконаною ще станом на день ухвалення остаточного рішення у справі № 802/82/16-а. Відтак, подальші зміни вказаних вище дат, не слід пов`язувати із невиконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року, а тому і різницю суми заборгованості (3667621,26 грн - 1900147,03 грн. = 1767474,23 грн) не можна ототожнювати із заборгованістю, право на виплату якої, виникло у позивача на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014.

Отже, приймаючи постанову від 17.04.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 55027823, відповідач дійшов правильного висновку про повне виконання рішення суду, що й стало підставою для застосування норми п. 9 ст. 39 Закону № 1404-VII з метою закінчення виконавчого провадження. Тому, позовні вимоги в частині скасування цієї постанови задоволенню не підлягають.

Правомірність закінчення виконавчого провадження № 55027823 та законність оскаржуваної постанови виключають підстави для задоволення похідних позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності та про компенсацію позивачу заподіяної йому моральної шкоди.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив документально підтвердженого факту їх понесення сторонами у справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

Відповідач: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.09.2020.

Суддя Богоніс Михайло Богданович