Рішення № 91589665, 14.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 вересня 2020 р. Справа № 120/2335/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням всього стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання - у розмірі 86% грошового утримання судді Тростянецького районного суду Вінницької області, що з 14.06.2018 року становить 24245,12 гривень, з 04.12.2018 року становить 36367,68 гривень, з 01.01.2019 року становить 39649,44 гривень, з 01.01.2020 року становить 86770,56 гривень та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді, без обмеження граничного розміру, з моменту його призначення - 14.06.2018 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що відповідно до Рішення Вищої Ради правосуддя від 14.06.2018 року № 1841/0/15-18, його було звільнено з посади судді Тростянецького районного суду Вінницької області у зв`язку з виходом у відставку, наказом голови Тростянецького районного суду Вінницької області від 14.06.2018 року № 15-к відраховано зі штату суду з 14.06.2018 року.

З 14.06.2018 року перебуває на обліку в Бершадському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80 % суддівської винагороди.

12.05.2020 року звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із тих підстав, що пенсійним фондом не в повній мірі враховано наявний стаж, та про надання роз`яснення щодо визначення стажу роботи, який було враховано при призначення довічного грошового утримання.

25.05.2020 року Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Вінницькій області направлено листа №1884-1872/В-02/8-0200/20 відповідно якого при призначенні довічного грошового утримання зараховано лише стаж роботи на посаді судді. Однак строк військової служби в збройних силах СРСР, половину строку навчання за денною формою навчання у Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, час роботи у Тростянецькій районній прокуратурі Вінницької області на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора, час роботи на посаді старшого помічника прокурора у Тростянецькій міжрайонній прокуратурі Вінницької області, що в загальному розмірі зі стажем на посаді судді складає 23 роки 3 місяці 17 днів відповідачем враховано не було. При цьому Управління у своєму листі вказало про відсутність підстав для зарахування такого, а відтак і підстав для перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Даною ухвалою надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

26.06.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що стаж роботи на посаді судді позивача визначався відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VІІІ. Тому, відповідно до вимог вказаної норми відсутні підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, періоду навчання та періоду роботи в Тростянецькій районній прокуратурі Вінницької області на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора та час роботи на посаді старшого помічника прокурора у Тростянецькій міжрайонній прокуратурі Вінницької області. На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також відповідач зазначив про порушення позивачем строку звернення до суду.

Частиною 4 статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Вищої Ради правосуддя від 14.06.2018 року № 1841/0/15-18 позивача звільнено у відставку з посади судді Тростянецького районного суду Вінницької області.

14.06.2018 року відповідно до наказу голови Тростянецького районного суду Вінницької області за №15-к позивача виведено із штату суддів вказаного суду.

З червня 2018 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як одержувач довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% заробітної плати діючого судді.

12.05.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із тих підстав, що пенсійним фондом не в повній мірі враховано наявний стаж, зокрема строк військової служби в збройних силах СРСР, половину строку навчання за денною формою навчання у Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, час роботи у Тростянецькій районній прокуратурі Вінницької області на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора, час роботи на посаді старшого помічника прокурора у Тростянецькій міжрайонній прокуратурі Вінницької області та надання роз`яснення щодо визначення стажу роботи, який було враховано при призначення довічного грошового утримання.

25.05.2020 року Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Вінницькій області направлено листа №1884-1872/В-02/8-0200/20 відповідно до якого позивача повідомлено, що довічне грошове утримання судді у відставці обчислено відповідно до норм законодавства, чинного на момент його призначення та зараховано лише стаж роботи на посаді судді. Строк військової служби в збройних силах СРСР, половину строку навчання за денною формою навчання у Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, час роботи у Тростянецькій районній прокуратурі Вінницької області на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора, час роботи на посаді старшого помічника прокурора у Тростянецькій міжрайонній прокуратурі Вінницької області враховано не було. При цьому Управління вказало про відсутність підстав для зарахування такого, а відтак і підстав для перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд першочергово враховує, що відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У ході розгляду справи встановлено, що відмова в перерахунку позивачу пенсії була здійснена 20.05.2020 року листом № 1884-1872/В-02/8-0200/20, в свою чергу позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав 02.06.2020 року, тобто в межах шестимісячного строку.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 строки звернення до адміністративного суду порушені не були.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною 1 статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Так, до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі іменується - Закон України «Про статус суддів»).

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про статус суддів» кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» №584/95 від 10.07.1995 року передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної в частині четвертій статті 43 Закону України «Про статус суддів» половини строку навчання на денному відділенні у вищих юридичних закладах та періоду проходження строкової військової служби.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Таким чином, суд зазначає, що вказаними вище положеннями в сукупності було чітко передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується період проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, а також час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.

Вказані висновки узгоджуються із позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06.07.2016 року №П/800/426/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 127/20301/17, від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17, від 20.03.2018 року у справі № 520/5814/17, від 22.03.2018 року справа № 520/5412/17, від 22.05.2018 року у справі № 490/1719/17, від 12.07.2019 року у справі №404/5988/17 та від 31.10.2019 року №766/17221/16-а, від 15.01.2020 року у справі №683/600/17, від 29.04.2020 року у справі №426/12415/16-а.

Судом встановлено, що органом Пенсійного фонду до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно такі періоди роботи:

з 19.11.2002 року по 14.06.2018 року - на посаді судді тростянецького районного суду Вінницької області.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 з 18.05.1989 року по 27.05.1991 року проходив строкову службу у Збройних Силах СРСР, що підтверджено відомостями трудової книжки позивача, зокрема запис № 4, вказаний запис було внесено на підставі військового квитка серії НОМЕР_1 .

За змістом наданого позивачем диплому серії ЛД ВЕ № 009351, виданого 07.02.1997 року, позивач закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство, а рішенням Державної екзаменаційної комісії від 06.02.1997 року йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста юриста.

Крім того, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 24.08.1988 року, позивач з 28.01.1998 року по 02.03.2000 року працював на посаді помічника прокурора Тростянецького району, з 02.03.2000 року по 08.12.2000 року на посаді старшого помічника прокурора Тростянецького району, з 08.12.2000 року по 26.03.2002 року у зв`язку з ліквідацією прокуратури Тростянецького району, переведено на посаду старшого помічника Тростянецького міжрайонного прокурора.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Таким чином, судом встановлено, що період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 18.05.1989 року по 27.05.1991 року (2 роки 9 днів), половина строку навчання у Національній академії імені Ярослава Мудрого з 01.09.1981 по 01.07.1985 (1 рік 6 місяців) та робота на посадах помічника та старшого помічника прокурора в органах прокуратури (4 роки 1 місяці 29 днів) повинні зараховуватися до стажу роботи позивача на посаді судді.

Однак, при визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

При цьому, не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про бездіяльність органу Пенсійного фонду, а саме - невиконання органом Пенсійного фонду покладених на нього обов`язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, з урахуванням положень частини третьої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" повинен становити 86% суддівської винагороди.

Суд зазначає, що незалежність суддів закріплена в Конституції України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним.

Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при ухваленні постанови від 16.06.2020 року у справі №620/1116/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/5/20) зазначив, що відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов`язків. Ці фактори є невід`ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.

У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

Відповідно до пункту першого Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985) «незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її».

Згідно з частиною 2 статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.

Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Між тим, відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання не дотримався принципів законності, верховенства права та юридичної визначеності, порушуючи чинні норми щодо порядку визначення стажу роботи на посаді судді.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини 2 статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись також статтею 245 КАС України вбачає:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування (не включення) позивачу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження служби в Збройних Силах СРСР з 18.05.1989 року по 27.05.1991 року (2 роки 9 днів), половини строку навчання у Національній академії імені Ярослава Мудрого з 01.09.1981 по 01.07.1985 (1 рік 6 місяців), часу роботи у Тростянецькій районній прокуратурі Вінницької області на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора та часу роботи на посаді старшого помічника прокурора у Тростянецькій міжрайонній прокуратурі Вінницької області (4 роки 1 місяці 29 днів).

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати позивачу період проходження служби в Збройних Силах СРСР з 18.05.1989 року по 27.05.1991 року (2 роки 9 днів), половину строку навчання у Національній академії імені Ярослава Мудрого з 01.09.1981 по 01.07.1985 (1 рік 6 місяців), час роботи у Тростянецькій районній прокуратурі Вінницької області на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора та часу роботи на посаді старшого помічника прокурора у Тростянецькій міжрайонній прокуратурі Вінницької області (4 роки 1 місяці 29 днів) до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничним розміром, починаючи з 14.06.2018 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу з 14.06.2018 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% від суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вже виплачених сум.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування (не включення) ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження служби в Збройних Силах СРСР з 18.05.1989 року по 27.05.1991 року (2 роки 9 днів), половини строку навчання у Національній академії імені Ярослава Мудрого з 01.09.1981 по 01.07.1985 (1 рік 6 місяців), часу роботи у Тростянецькій районній прокуратурі Вінницької області на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора та часу роботи на посаді старшого помічника прокурора у Тростянецькій міжрайонній прокуратурі Вінницької області (4 роки 1 місяці 29 днів).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 період проходження служби в Збройних Силах СРСР з 18.05.1989 року по 27.05.1991 року (2 роки 9 днів), половину строку навчання у Національній академії імені Ярослава Мудрого з 01.09.1981 по 01.07.1985 (1 рік 6 місяців), час роботи у Тростянецькій районній прокуратурі Вінницької області на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора та часу роботи на посаді старшого помічника прокурора у Тростянецькій міжрайонній прокуратурі Вінницької області (4 роки 1 місяці 29 днів) до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничним розміром, починаючи з 14.06.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 14.06.2018 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% від суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Мультян Марина Бондівна