Рішення № 91589434, 17.09.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Справа № 925/894/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом фізичної особи-підприємця Белень Ганни Миколаївни,

смт. Міжгір`я, Закарпатської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп",

м. Черкаси

про стягнення 23 097 грн. 97 коп.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулася фізична особа-підприємець Белень Ганна Миколаївна до товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп" про стягнення з відповідача 23 097 грн. 97 коп., а саме: 22 000 грн. 00 коп. основної заборгованості, 497 грн. 00 коп. 3% річних та 600 грн. 97 коп. інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про замовлення послуги експедирування вантажів №116 від 19 листопада 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13 серпня 2020 року від відповідача до суду надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 серпня 2020 року клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов задоволено. Продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 02 вересня 2020 року. Продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 09 вересня 2020 року. Продовжено строк для подання відповідачем заперечення на відповідь на відзив до 15 вересня 2020 року.

У визначені судом строки від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд у задоволенні позову відмовити повністю у зв`язку з тим, що право позивача не порушено, оскільки на момент звернення до суду строк оплати послуг не настав.

При цьому відповідач вказував, що згідно п. 5.4. договору експедитор - 1 (відповідач) розраховується з експедитором-2 (позивач) виключно коштами замовника, та виключно після їх отримання експедитором-1.

Проте замовник до цього часу не розрахувався з експедитором-1.

Також відповідач вказував, що позивач не вжив усіх заходів необхідних для належного виконання ним зобов`язання, у розумінні ст. 193 ГК України. Підтвердженням даного юридичного факту є те, що жодних листів з уточненням, чи розрахувався замовник із експедитором-1 (за договором) на адресу відповідача не надходило.

В зв`язку з чим відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Відповіді на відзив позивач не надав.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 19 листопада 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп" (експедитор -1) та фізичною особою-підприємцем Белень Ганною Миколаївною (експедитор-2) було укладено договір №116 про замовлення послуги експедирування вантажів.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору предметом регулювання договору є відносини сторін, при яких експедитор-2 зобов`язався організувати доставлення або прийняти і доставити погоджений із експедитором-1 вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а експедитор-1 - сплатити за експедирування/перевезення вантажу встановлену плату.

Вартість перевезення, порядок розрахунків, форма оплати та інші істотні умови договору погоджуються сторонами і вказуються в заявці на перевезення вантажу (додаток №1 до договору), далі - заявка) (п.1.2. договору).

Тобто умови даного договору передбачали надання послуг з організації перевезення вантажів.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до заявки №345-2 від 20 листопада 2019 року на перевезення вантажу міжнародного сполучення (а.с.21) позивач організував перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом Італія - Україна, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною (СМR) від 21 листопада 2019 року (а.с. 24).

У вказаній заявці було встановлено, що вартість послуг з перевезення вантажу складає 1400 євро по курсу НБУ на день завантаження авто.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Надання позивачем послуг згідно заявки №345-2 від 20 листопада 2019 року підтверджується копіями наступних документів:

- міжнародною товарно - транспортною накладною (СМR) від 21 листопада 2019 року;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №27/11/19-03 від 27 листопада 2019 року на суму 37 442 грн. 00 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3.2. договору ціна фрахту/заявки (ставка за перевезення) і строк її оплати узгоджується сторонами та визначається в заявках. Якщо ціну фрахту (ставку за перевезення) визначено в іноземній валюті, то остаточні розрахунки між сторонами здійснюються в гривні за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (якщо інше не вказано в заявці).

Заявка є обов`язковою, невід`ємною та пріоритетною частиною договору, а сканована (фото) копія підписаної заявки, яка передана за допомогою засобів електронного зв`язку має юридичне та/або доказове значення і силу оригінального (паперового) примірника заявки (п. 1.7.1. договору).

Умовами заявки №345-2 від 20 листопада 2019 року визначено, що оплата здійснюється в безготівковому порядку, на протязі 14 днів при отриманні оригіналів документів (заявка - 2 шт., рахунок, акт - 2 шт., СМR - 2 шт. - оригінали, договір - 2 шт., тристороння угода - 1 шт., реєстраційні документи, завірені мокрою печаткою (копія вірна) та за умови відсутності помилок у їх оформленні.

27 листопада 2019 року відповідач отримав акт виконаних робіт №27/11/19-03, підписав його та скріпив печаткою.

Відповідач даних обставин у своїй заяві по суті спору не спростував та не заперечив.

Чотирнадцятиденний строк оплати завершився 11 грудня 2019 року.

Таким чином з 12 грудня 2019 року зобов`язання відповідача щодо оплати наданих послуг вважається простроченим.

Завантаження вантажу відбулося 21 листопада 2019 року.

Відповідно до підписаного між сторонами акту №27/11/19-03 від 27 листопада 2019 року борг за перевезення вантажу складав 37 442 грн. 00 коп.

Водночас відповідачем було оплачено частково борг за надані позивачем послуги в розмірі 15 442 грн. 00 коп.

В зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення 22 000 грн. 00 коп. боргу.

Посилання відповідача на те, що затримка оплати послуг позивача відбулася, у зв`язку з несплатою замовником як контрагентом відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки сторони в договорі визначили, що ціна і строк її оплати узгоджуються та зазначаються сторонами в заявці.

Остаточні розрахунки між сторонами здійснюються в гривні за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (якщо інше не вказано в заявці).

У заявці визначений інший порядок розрахунків, а також встановлено строк виконання зобов`язання.

Водночас умови договору містять п. 5.4. згідно якого експедитор-1 розраховується з експедиторм-2 виключно коштами замовника та виключно після їх отримання експедитором-1.

Проте, ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору розрахунку з позивачем за надані відповідні послуги.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем по договору про замовлення послуги експедирування вантажів від 19 листопада 2019 року №116 та укладеної до нього заявки на перевезення вантажу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 22 000 грн. 00 коп. боргу.

Також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 497 грн. 00 коп. 3% річних нарахованих за період з 12 грудня 2019 року по 15 липня 20230 року (з урахуванням здійснених відповідачем розрахунків) та 600 грн. 97 коп. інфляційних втрат нарахованих за період грудень 2019 року - липень 2020 року на суму боргу 37 442 грн. 00 коп..

В пункті 8.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року, №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов`язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов`язання.

Оскільки сторонами було визначено в акті здачі - прийняття робіт (надання послуг) гривневий еквівалент вартості послуг, то позивач має право на стягнення інфляційних та річних.

При нарахуванні 3% річних позивачем не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано часткової сплати боргу відповідачем.

Здійснивши нарахування річних та інфляційних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3." судом встановлено, що за період з 12 грудня 2019 року по 10 лютого 2020 року розмір інфляційних та 3% річних нарахованих на суму 37 442 грн. 00 коп. складає -0,15 грн. (дефляція) та 187 грн. 38 коп. відповідно;

за період з 12 лютого 2020 року (дата вказана позивачем у розрахунку) по 25 лютого 2020 року розмір інфляційних та 3% річних нарахованих на суму 34 442 грн. 00 коп. складає -103 грн. 33 коп. (дефляція) та 39 грн. 52 коп. відповідно;

за період з 27 лютого 2020 року (дата вказана позивачем у розрахунку) по 05 березня 2020 року розмір 3% річних нарахованих на суму 30 442 грн. 00 коп. складає 19 грн. 96 коп., інфляційне збільшення боргу не відбулося;

за період з 07 березня 2020 року (дата вказана позивачем у розрахунку) по 11 березня 2020 року розмір 3% річних нарахованих на суму 25 000 грн. 00 коп. складає 10 грн. 25 коп. (однак позивачем за вказаний період нараховано 10 грн. 00 коп. річних), інфляційне збільшення боргу не відбулося;

за період з 13 березня 2020 року (дата вказана позивачем у розрахунку) по 22 червня 2020 року розмір інфляційних та 3% річних нарахованих на суму 24 000 грн. 00 коп. складає 507 грн. 61 коп. та 200 грн. 66 коп. відповідно;

за період з 24 червня 2020 року (дата вказана позивачем у розрахунку) по 15 липня 2020 року розмір 3% річних нарахованих на суму 22 000 грн. 00 коп. складає 39 грн. 67 коп. (однак позивачем за вказаний період нараховано 38 грн. 00 коп. річних), інфляційне збільшення боргу не відбулося.

Також судом враховано суми річних нарахованих позивачем за період з 07 березня 2020 року по 12 березня 2020 року та за період з 24 червня 2020 року по 15 липня 2020 року.

Таким чином з урахуванням вищенаведеного розрахунку, з відповідача підлягає стягненню 404 грн. 13 коп. інфляційних та 495 грн. 52 коп. 3% річних, в решті вимог про стягнення річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп", вул. Чехова,43, оф. 2, ідентифікаційний код 39505251 на користь фізичної особи-підприємця Белень Ганни Миколаївни, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 - 22 000 грн. 00 коп. боргу, 404 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 495 грн. 52 коп. 3% річних та 2 083 грн. 92 коп. судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 17 вересня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович